Новини / Аналітика     19 лютого 2019 10:03

Система зрошувального землеробства в Україні: проблеми, вартість та шляхи вирішення

Як має виглядати довгострокова стратегія розвитку зрошувального землеробства в Україні та скільки грошей на це потрібно.

Група експертів Світового банку, Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO), Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук підготувала проект урядової Стратегії зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року.

Проект, копія якого є у розпорядженні Landlord, переданий на розгляд Кабінету Міністрів.

Які ризики кліматичних змін для сільського господарства України існують та яким чином допоможе на них відповісти зміна стратегії зрошувального землеробства — аналіз документа.

Ризики і виклики

За оцінками ООН, агроресурсний потенціал України дозволяє прогодувати 450–500 млн осіб. Проте сьогодні його можливості використовують лише на третину. Це зумовлено низкою факторів, пов’язаних насамперед із кліматичними змінами, які характеризуються зростанням середньорічної температури повітря. Потепління відбувається на фоні практично беззмінної кількості опадів, що спричиняє зростання посухи та розвиток процесів опустелювання у степовій зоні.

Починаючи з 1991 року площа сухої та дуже сухої зони збільшилася на 7%. Нині вона охоплює майже третину території, у тому числі 11,6 млн га орних земель. Водночас площа з надмірним та достатнім атмосферним зволоженням зменшилася на 10%, займаючи лише 7,6 млн га ріллі. Таким чином, постійного зрошення потребують майже 19 млн га орних земель, а водорегулювання — 4,8 млн га.

Постійного зрошення потребують майже 19 млн га орних земель, а водорегулювання — 4,8 млн га

Згідно з прогнозами, подальші зміни клімату погіршуватимуть умови природного вологозабезпечення. Внаслідок цього роль зрошення та дренажу у виробництві сільськогосподарської продукції лише зростатиме. Для поліпшення водозабезпечення в Україні створено понад 1160 водосховищ загальним об’ємом близько 55 куб. км, мережа магістральних каналів (понад 1000 км) і водоводів (понад 2000 км). Це дає змогу щорічно перерозподіляти по нашій території відповідно 3 куб. км і 12 куб. км води.

Щорічно для потреби водопостачання населення і галузей економіки забирається близько 11 куб. км води, у тому числі близько 2 куб. км — для сільського господарства. Такий об’єм водозабору становить лише третину від рівня максимального водозабору, який був у радянські часи (35 куб. км у 1990 році).

Проблеми меліорації

Наразі стан меліоративного землеробства за рівнем використання наявних потужностей інженерної інфраструктури зрошення та дренажу оцінюється як кризовий, з подальшою загрозою погіршення. Обсяги надходжень від сплати за послуги зі зрошення та водорегулювання недостатні для проведення належної експлуатації міжгосподарської мережі зрошувальних та дренажних систем. Через дефіцит коштів держава не в змозі забезпечити достатній рівень фінансування. Як наслідок, відбувається прогресуюче погіршення технічного стану міжгосподарської мережі та створюється реальна загроза її руйнації.

Єдиний вихід — ставка на потужний водогосподарсько-меліоративний ком­плекс, який збудували ще в радянські часи. Раніше він забезпечував зрошення на площі 2,65 млн га та осушення на площі 3,3 млн га, а сьогодні вже не здатен повноцінно виконувати свою роль.

Наразі стан меліоративного землеробства оцінюється як кризовий

Незадовільний стан використання наявного потенціалу зрошення та дренажу сформувався внаслідок цілої низки проблем: незавершеності реформування економічних відносин, приватизації матеріально-­технічних ресурсів, втрати ринків збуту сільськогосподарської продукції, недосконалості механізмів державної підтримки, невідповідності існуючої системи управління та організації водокористування новим умовам, нівеляції впливу сектора зрошення та дренажу на обсяги виробництва сільськогосподарської продукції.

10 принципів стратегії  розвитку зрошувального землеробства

  1. Визнання критично важливої ролі зрошення та дренажу для забезпечення сталого розвитку сільського господарства.
  2. Управління водними ресурсами на засадах інтегрованого управління за басейновим принципом.
  3. Відокремлення функцій управління водними ресурсами від функцій управління інфраструктурою водного господарства.
  4. Впровадження управління гідротехнічною інфраструктурою за принципом гідрографічних одиниць.
  5. Реконструкція та модернізація існуючих систем зрошення та дренажу з урахуванням майбутніх потреб.
  6. Встановлення тарифів на базі фактичної собівартості.
  7. Розробка і впровадження концепції сервісу на всіх рівнях адміністрування меліоративних каналів.
  8. Захист прав на водні ресурси та забезпечення їх незалежного розподілу.
  9. Державна власність лише на основні об’єкти інфраструктури зрошення.
  10. Впровадження самоврядних організацій водних користувачів, які надають своїм членам послуги зрошення та осушення.

Мінімізація впливу клімату

Сьогодні фінансування сектора зрошення та дренажу проводиться за рахунок двох джерел: із державної скарбнички та надходжень від оплати послуг водокористувачами.

Загальний бюджет Держводагентства щороку становить близько 2 млрд гривень, з яких 80% припадає на зрошення та дренаж. Половину цих витрат фінансує держава, решту — водокористувачі. При цьому частка витрат з держбюджету суттєво залежить від стану використання наявної інженерної інфраструктури: вона коливається від 438 грн/га у Херсонській області (де поливають майже 69% площі зрошуваних земель) до 2594 грн/га на Одещині (де поливи проводять лише на 17,8% площ зрошуваних земель).

У перспективі відмова від бюджетного фінансування можлива лише на основі значного розширення площ зрошення та водорегулюванння (за одночасної оптимізації експлуатаційних витрат). Це підтверджується даними про економічну ефективність вирощування сільськогосподарських культур на зрошуваних та осушуваних землях: вартість послуг зі зрошення та водорегулювання може становити до 6 гривень за 1 куб. м води.

Відбувається прогресуюче погіршення технічного стану мережі та створюється реальна загроза її руйнації

Через недосконалість структури управління водними ресурсами та меліорацією земель (для якої притаманний високий ступінь централізації) спостерігається відстороненість водокористувачів від управління та формування тарифів на послуги з подачі та відведення води. Ще однією болючою проблемою є недостатній рівень фінансування та відсутність ефективних методів залучення інвестицій для модернізації наявної інфраструктури та розширення площ поливу.

Усі ці питання треба вирішувати якнайшвидше, оскільки у нинішніх умовах відновлення системи зрошення є ключовим інструментом не лише для розвитку аграрного сектора економіки та нарощування експортного потенціалу України, а й для мінімізації впливу клімату на процеси соціально-економічного розвитку регіонів. Реалізація цих завдань можлива лише шляхом залучення інвестицій, у тому числі іноземних.

10 фактів про зрошення, які треба знати

  1. 11,6 млн га — площа сухої та дуже сухої зони. Це майже третина території орних земель.
  2. Загальна площа, що потребує постійного зрошення, — 19 млн га орних земель.
  3. Площі фактичного поливу зрошуваних земель не перевищують 25% від загальної площі.
  4. В Україні офіційно обліковується 5 485 300 га меліорованих земель, у тому числі — 2 178 300 га зрошуваних.
  5. Потенціал для розширення площі поливу — 1,5–1,8 млн га земель.
  6. 30 років тому зрошення було на площі 2,65 млн га.
  7. У 2018 році фактично поливали менше 500 000 га, а двостороннє водорегулювання здійснювали
    на площі близько 250 000 га.
  8. $3 млрд інвестицій потрібно для модернізації наявних систем, що дозволить додатково проводити полив на 1 180 000 га земель.
  9. $3000–3500 на гектар — вартість встановлення системи зрошення.
  10. $2,5 млрд інвестицій потрібно на відновлення дренажних систем на площі 1 950 400 га.

Кроки до успіху

Щоб відновити потенціал зрошувальних та дренажних систем, експерти пропонують Кабміну виконати цілу низку першочергових завдань.

Наростити потенціал зрошення та дренажу. Йдеться про створення та розвиток власних потужностей з виробництва насосного обладнання, засобів поливу (дощувальних машин, засобів краплинного зрошення; запірно-регулюючої та запобіжної арматури, засобів автоматизації технологічних процесів подачі, розподілу та відведення води), а також систем дистрибуції та дилерства продукції як власного, так і закордонного виробництва.

Модернізувати міжгосподарські мережі — заміна обладнання на головних насосних станціях, оснащення міжгосподарських систем сучасними засобами обліку води, введення резервних потужностей, які мають визначатися індивідуально за результатами технічної інвентаризації та енергоаудиту. Проведення цих заходів має визначатися залежно від наявності попиту у сільгосптоваровиробників на розширення площ зрошення в зоні дії конкретної системи.

Починаючи з 1991 року площа сухої та дуже сухої зони збільшилася на 7% — до 11,6 млн га орних земель

Модернізувати внутрішньогосподарські зрошувальні системи — підвищити енергоефективність систем, на яких проводяться поливи. Площа таких систем торік становила 497 000 га. З них понад 70 000 га поливається новими системами краплинного зрошення, а на площі 165 000–190 000 га сільгоспвиробниками вже проведені заходи з модернізації (відремонтовані або побудовані нові трубопроводи, замінена дощувальна техніка). Орієнтовна площа працюючих внутрішньогосподарських систем, у межах яких необхідна модернізація, становить 250 000–300 000 га.

Збудувати нові внутрішньогосподарські зрошувальні системи. Основні обсяги робіт будуть виконувати шляхом відновлення працездатності пошкоджених систем, які ще не втратили свій ресурс. За експертними розрахунками, існує потреба будівництва нових систем на загальній площі близько 200 000 га: у тому числі — 140 000 га на Херсонщині, 31 000 га на Одещині та 27 000 га на Миколаївщині. Вартість 1 га системи краплинного (переважно підґрунтового) зрошення становитиме $3000–3500. Модернізація потребує $3 млрд інвестицій і дозволить додатково проводити поливи на загальній площі близько 1 180 000 га.

Модернізувати працюючі дренажні системи. За експертними оцінками, загальна площа дренажних систем різних типів, на яких першочергово мають бути проведені модернізаційні заходи з розширення їх функціональних можливостей, може становити 350 000 га із загальними витратами у $694 млн.

Існує потреба будівництва систем на загальній площі близько 200 000 га

Відновити непрацюючі дренажні системи. Загальна площа таких систем — 1 950 400 га. Витрати на відновлення їх працездатності на всій площі становитимуть понад $2,5 млрд.

Відновити дренажні системи в зоні зрошення. Відновлення працездатності будуть вимагати системи вертикального дренажу у Херсонській області. Обсяги та черговість відновлення свердловин вертикального дренажу на зрошуваних землях мають визначатися на основі врахування різних варіантів навантаження від розширення площ поливу.

ТЕКСТ: Валентин Ковальський

ФОТО: shutterstock

Читайте також

Матеріали по темі