«Сіра» гречка: як демпінг через Казахстан тисне на український ринок
Різке зростання цін на гречку в українських магазинах супроводжується ще однією проблемою — ризиком «сірого» імпорту. Коли внутрішні ціни зростають, на ринок починає тиснути дешевша продукція з-за кордону, передусім із Росії та Казахстану.
Експерти ринку нагадують, що проблема не нова. Українські виробники вже кілька років говорять про так звану «гречану війну», у якій головним фактором стає демпінг дешевої сировини з Росії.
Попри те, що врожай гречки в РФ у 2025 році зменшився до 923 тис. тонн порівняно з 1,2 млн тонн у 2024 році, російський ринок залишається значно перенасиченим через великі перехідні залишки попередніх років.
Це призводить до різкого падіння цін на сировину. Станом на лютий 2026 року вартість гречки в Росії опустилася приблизно до 16 тис. рублів за тонну, або близько $175. У перерахунку на гривню оптова ціна крупи становить приблизно 15,5–16 грн за кілограм.
Для українських фермерів, у яких лише собівартість вирощування стартує від 20–25 тис. грн за тонну, такі показники фактично означають неможливість конкуренції.
Особливу роль у цій схемі відіграє Казахстан, який став ключовим транзитним хабом для російської сировини. Оскільки прямий імпорт із Росії в Україну обмежений, зерно закуповується казахськими переробниками, проходить переробку на місцевих підприємствах і вже після цього продається на зовнішні ринки як «казахстанський продукт».
Економіка такого транзиту виглядає доволі вигідною. Купуючи зерно приблизно по $175 за тонну, казахстанські компанії формують експортну ціну готової крупи на рівні $450–550 за тонну.
Саме цей ресурс, проходячи через ланцюг посередників, може потрапляти і на український ринок. За словами експертів, у деяких випадках під виглядом казахстанської продукції до країни фактично потрапляє російська гречка.
Виконавчий директор Міжнародної асоціації гречки Сергій Громовий прямо називає нинішню ситуацію наслідком довготривалої російської експансії на ринку.
«Складний стан справ у галузі є наслідком російської експансії. Спочатку Росія витіснила Україну з європейського та американського ринків, а потім почала активно тиснути і на наш внутрішній ринок», — зазначає він.
Ще один фактор, який ускладнює ситуацію, — зміна ролі Китаю на світовому ринку гречки. Якщо раніше Україна могла розраховувати на китайську продукцію як альтернативне джерело імпорту, то сьогодні Китай сам став нетто-імпортером цієї культури.
Через подорожчання внутрішнього виробництва китайські фермери поступово переключаються на інші культури, зокрема кукурудзу. У результаті Китай активно закуповує гречку у Росії та Казахстану, створюючи додатковий попит на дешеву сировину.
У такій ситуації українські фермери опиняються між двома ризиками. З одного боку, внутрішні ціни на гречку зростають через скорочення посівів. З іншого — будь-яка спроба збільшити виробництво може зіткнутися з демпінгом імпортної продукції.
Саме тому експерти ринку наголошують на необхідності державної політики, яка могла б захистити внутрішніх виробників від недобросовісної конкуренції.
Детальніше про причини дефіциту, економіку виробництва та глобальну конкуренцію на ринку читайте в аналітичному матеріалі Landlord «Гречана пастка 2026: чому висока ціна на полицях не рятує українського фермера».
