Підприємство Олександра Сороки з виготовлення та фасування рослинних олій з нетрадиційної сировини «Справжня олія», яке розташоване під Києвом, — це невелика сімейна справа. У її розвиток свою лепту внесли кілька членів родини: мати подала ідею та наполягла на придбанні пресу для виробництва олії, син розробив логотип, донька з чоловіком організували виробництво, гуртом придумали назву, в якій закладена головна мета — виробництво натуральних продуктів. За дев’ять років роботи цеху асортимент культур, з яких виготовляють олію, розширився до дев’яти найменувань. Відповідно збільшився обсяг виготовленої продукції: лише лляної олії з 1 т до 6 т на рік. На підприємстві навчилися заробляти гроші й на відходах переробки — з них виготовляють шрот і суміші для підгодовування риб. Додатковий дохід сім’ї приносить надання послуг мешканцям навколишніх сіл з чавлення олії з їх насіння, подрібнення зернових, фасування та упаковки сипучих продуктів.
Виробництво олії приносить підприємству найбільший прибуток. Своїми перевагами у порівнянні з іншими виробниками аналогічної продукції Сорока називає використання високоякісної сировини та вироблення олії невеликими партіями, завдяки чому вона завжди свіжа, а також моніторинг попиту споживачів і розширення лінійки продуктів. Бізнесмен зізнається, що тривалий час не вірив у перспективність справи, але попит довів протилежне. Підприємцю складно оцінити ефективність бізнесу. Однак на користь того, що справа високомаржинальна, говорить і зростаючий попит на олію з нішевих культур та їх вартість, яка у порівнянні із соняшниковою олією відрізняються у кілька разів. Скільки всього в Україні виробляється олії з нішевих культур, сказати складно, адже здебільшого вона виготовляється невеликими партіями й офіційна статистика не ведеться. За оцінками експертів та учасників ринку, ніша вільна і конкуренцію в ній витримає той, хто раніше займеться виробництвом і заслужить репутацію виробника якісної продукції.
АКЦЕНТ НА СИРОВИНУ
Аби виготовити якісну олію, підприємець зайнявся пошуком підходящої сировини. Перших постачальників шукав через оголошення у газеті «Авізо». Сьогодні такої потреби немає, оскільки ініціаторами співпраці здебільшого виступають самі фермери: шукають в інтернеті контакти переробників і пропонують їм власне зерно. За таких умов виробник олії має можливість вибрати сировину кращу за якістю та за прийнятною ціною. За кілька років Сорока налагодив ділові стосунки з постійними постачальниками. Здебільшого це невеликі фермерські господарства з гарною репутацією, що дозволяє гарантувати високу якість кінцевого продукту. Однак у співпраці з ними є нюанси. «Якщо фермерське господарство не продало насіння льону за перший рік, то використовувати його для виготовлення олії не варто, бо вона буде гіркою, — пояснює підприємець. — Виходить, що постачальник є і сировина є, але я змушений шукати інших». Деякі види сировини — наприклад, гарбузове насіння — купує у господарів, що займаються вирощуванням городини на присадибних ділянках, або приватних підприємців, які займаються скуповуванням сировини у населення.
Кожну партію, навіть у постійних постачальників, переробник перевіряє на наявність домішок, сторонніх запахів, на стан зерна за вологістю. Якщо сировина відповідає вимогам, купує пробну партію та перевіряє вироблену з неї олію за кількома показниками, такими як кількість продукту на виході та смакові якості. Лише після цього замовляє необхідний обсяг сировини. Зерно здебільшого вітчизняного виробництва: розторопша — з Волині, льон — з Чернігівщини, а от арахіс і кунжут — імпортні. Сировину купують невеликими партіями і вже готову до переробки.
ВІДПРАЦЮВАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ
Щоб зберегти корисні вітаміни, мікро- та макроелементи, олії виготовляються із сирого насіння методом першого холодного пресування за температури 38–55 °С. Технологія виробництва не передбачає змішування різних видів олій, додавання більш дешевої олії. Першою стали виробляти лляну олію, далі почали чавити з гарбуза та розторопші. Ці три культури залишаються базовими.
Обираючи наступну культуру для переробки, Сорока враховує два головних критерії: попит споживачів і можливості пресувального обладнання. Найбільшою популярністю користується олія з льону. Про її користь і цілющі властивості було відомо з давніх часів: олію вживали в їжу, застосовували у народній медицині. Працювати з насінням льону — одне задоволення, стверджує Сорока: воно м’яке і дає понад 30% олії. А от налагодити переробку амаранту і чорного кмину не вдалося, хоча на олію з цих культур значний попит. Як пояснив Сорока, ці культури містять невеликий відсоток олії і його прес-екструдер не може їх якісно переробити. «Можна придбати у виробника пресувальної установки набір шнеків під різні культури. Але мені невигідно перебирати установку кожного разу, коли змінюється сировина, оскільки це тривалий процес, — зауважує він. — Тому на одному наборі шнеків я пробую, яка культура краще віддає олію. Через це на деяких культурах я втрачаю на виході олії — наприклад, на льоні до 8%, але економлю час».
З переробкою волоських горіхів справу вирішили іншим чином: Сорока закуповує горіхову крихту у підприємства, яке переробляє горіх. Подрібнені серцевинки та перетинки містять достатньо олії для вичавлювання, зберігають корисні властивості, до того ж коштують значно дешевше та більш зручні у переробці, ніж цілі. Маючи в обробці дев’ять культур, підприємець продовжує експериментувати з іншими. Виробництво працює увесь рік і продає все, що виготовляє. Середня виробнича потужність пресувального обладнання — 100 кг на годину. За 10-годинний робочий день цех здатен виготовити 300 л олії, але бізнесмен не робить про запас, а орієнтується на попит. Якщо партія олії має невисоку якість, її продають як технічну.
Уся вироблена олія проходить через фільтр і потрапляє до бочки, з якої розливають у тару. Як показує практика, найчастіше олію купують у півлітрових пляшках. Господар також розливає у тару по 250 мл, 3 та 5 л. Усю продукцію він збуває гуртом від 25 пляшок у партії. «Працюємо з тими, хто вміє та хоче продавати, — це інтернет-магазини, які спеціалізуються на продажах БАДів та продуктів здорового харчування, — розповідає Сорока. — Я не бачу можливості співпраці з торговими мережами — і через умови входу, що значно здорожчують продукцію, і через те, що продукція губиться серед великого асортименту і споживачу складно її знайти». Незмінні висока якість і смакові якості олій дозволяють збувати продукцію постійним закупівельникам.
БЕЗВІДХОДНЕ ВИРОБНИЦТВО
Шрот подрібнюють та продають фермерам як добавку до кормів тваринам. Також з переробленого зерна та насіння виготовляють суміші для підгодовування риб. Продукція користується попитом у відвідувачів спеціалізованих магазинів і не залежується на полицях, активно продається через онлайн-майданчики.
Аби застосовувати прес-екструдер максимально ефективно, виробники «Справжньої олії» надають послуги жителям навколишніх сіл із чавлення зерна. У результаті переробки замовник отримує олію та макуху. Інвестиції у дробарку та пакувальний напівавтомат дали можливість бізнесмену виконувати комплексні замовлення для клієнтів. Селяни можуть подрібнити зерно на крупу та борошно крупного помелу, а сипучі продукти розфасувати у пакети по 300 г і коробки для транспортування.
Разом із сім’єю у цеху працюють три найманих працівники — фасувальник, збірник і пресувальник. Підібрати кадри, які би ставилися до роботи відповідально, було досить складно, зізнається Сорока. З одного боку, робота одноманітна і не всім подобається, з іншого — не кожен впорається з обов’язками. Наприклад, пресувальника шукали чотири роки, адже від того, наскільки добре він розбиратиметься у нюансах роботи — якості сировини, швидкості та силі її подання тощо — залежить вихід олії. Тому Сороці доводилося суміщати чимало обов’язків. Зараз підприємець контролює розлив олії та доставку продукції, закуповує сировину і контактує з постачальниками та продавцями. Дружина Альона керує цехом з фасування шроту та наданням послуг.
Текст: Лариса Степанушко
