Що заважає розвиватися вітчизняному картоплярству

У Стародавній Греції на час Олімпійських ігор припиняли війни. В Україні у період саджання картоплі існують довгі вихідні. Восени на збір урожаю підіймається увесь рід. Незалежно від того, малий ти чи немічний, живеш у сусідньому селі чи за кордоном: приїжджай — і копай. Соціальні мережі заповнюють жарти та історії, а свої фото з «картопляного рабства» викладають навіть заступники міністрів аграрної галузі. У шанувальники цієї традиції можна записати і Нацбанк, який випустив пам’ятну монету «Копання картоплі», присвячену «землі-годувальниці» та розкриттю «українського архетипу». Один з політиків жартома припустив, що у давньогрецькій міфології помилилися і Сізіф на гору штовхав не камінь, а картоплю. Традиція така міцна, що її не здатні зламати ані доводи «рабів», ані розрахунки економічної недоцільності. Знаю це з власного досвіду: щороку доводжу батькові, що йому не варто передавати мішечок крумплів за 500 км, оскільки через логістичні витрати ті 40 кг стануть «золотими». Традиція призвела до перевиробництва картоплі, і вкупі зі слабкою переробкою щороку наносить збитків, за підрахунками голови фермерського господарства «Аделаїда» Сергія Рибалка, приблизно на 16 млрд гривень.

ДИСБАЛАНС НА РИНКУ

За останні 27 років частка виробництва картоплі домогосподарствами помітно зросла: з 71% до 98%. Частка фермерської картоплі у різні роки коливається від 2% до 5%. За підрахунками Мінагрополітики, щороку в Україні вирощують близько 21,5 млн т. Втім, залишаючись одним з найбільших за валом виробників бульби у світі, ми займаємо світову першість у картоплярстві хіба щодо кількості кулінарних рецептів і страв з картоплі. Розподіл споживання бульби надзвичайно неефективний, оскільки третина врожаю згодовується худобі або втрачається у процесі збирання та зберігання. «Останнє не стосується професійних господарств, але суттєво впливає на ринок картоплі та на рішення фермерів, займатися картоплярством чи ні, оскільки ціни на ринку диктує одноосібник», — пояснює Рибалко. На його думку, відгодовувати картоплею свиней та бичків абсолютно не вигідно. Одна кормова одиниця — це 1 кг пшениці або 4,5 кг картоплі, при вартості фуражної пшениці 5000 грн/т годувати картоплею буде вигідно лише тоді, коли її собівартість не перевищуватиме 1,2 грн. «Жодна картопля не має такої собівартості, більше того: чим менше господарство — тим вища собівартість. До того ж люди згодовують домашній худобі позеленілу картоплю: худоба труїться, погано додає у вазі», — зазначає Рибалко.

Крім того, середня врожайність у господарствах населення у 2,5 раза менша, ніж у сільгосппідприємствах. На присадибних ділянках не дотримуються сівозміни, технологій вирощування та зберігання, невчасно або взагалі не проводять сортооновлення, неретельно обробляють від шкідників, додає кандидат сільськогосподарських наук, завідувач відділу виробництва, зберігання і переробки Інституту картоплярства НААН Тетяна Купріянова. «Більшість одноосібників не розуміють, що у зв’язку зі зміною клімату в картоплі відбувається екологічне виродження, що призводить до значного зниження врожайності та якості врожаю, — пояснює вона. — На півдні картоплю можна вирощувати лише один рік, бо з другою репродукцією врожайність може знизитися до 50%, при цьому картопля уражується цілим комплексом хвороб». Оскільки в Україні городи та фермерські поля межують, шкідники легко вояжують на сусідні угіддя.

ЕВОЛЮЦІЯ КАРТОПЛЯРСТВА

На думку віце-президента Української асоціації виробників картоплі (УАВК) Миколи Гордійчука, Україна має рухатися шляхом країн, що розвивають картоплярство: зменшення виробництва у комерційному секторі при одночасному підвищенні продуктивності виробничих площ, диверсифікації каналів збуту та збільшення частки переробки. Скорочення кількості виробників картоплі відбувається за рахунок виходу з ринку неефективних господарств. Наприклад, Польща 40 років тому вирощувала близько 50 млн т картоплі, а сьогодні збирає менше 7 млн т і цього достатньо, щоб виробники мали сталу рентабельність.

Один із важливих показників ефективності картоплярства — рівень середньої врожайності. В ЄС середньостатистична врожайність у професійних господарствах сягає 33–34 т/га (найвища у 2017-му в Бельгії — 86 т/га, найнижча в Болгарії — 14,5 т/га), натомість в Україні торік вона становила 40–45 т/га, а у 2018-му чимало господарств отримало врожайність понад 50 т/га. Проте якість картоплі, вирощеної вітчизняними фаховими господарствами, залишає бажати кращого як щодо ураження хворобами, так і щодо товарного вигляду, розміру фракції.
Ще одна ознака ефективності галузі — переробка. Наприклад, у Нідерландах не залежується у картоплесховищах близько 60% врожаю, у Бельгії переробляють 5 млн т із зібраних 6 млн т, а в США на переробку відправляють майже всю картоплю. Річний обсяг переробки картоплі в Україні менше 2%.

Ще одна відмінність полягає у тому, що у країнах ЄС між професійними виробниками існує висока конкуренція, у той час як українські виробники конкурують здебільшого з «дачниками». Завдяки високому технологічному рівню виробництва в Європі врожайність вища, а собівартість — нижча. Також європейський фермер не уявляє бізнесу без організації таких етапів, як зберігання, калібрування та фасування безпосередньо на базі господарства, не зберігає у сховищах некондиційну картоплю, бо продати її наприкінці сезону майже неможливо. В Україні лише невелика кількість господарств має лінії для передпродажної доробки картоплі, а комерційну картоплю часто перевозять на місце зберігання та доопрацювання, чим збільшують собівартість продукції.

Серед трендів останніх років в Україні експерти виділяють відновлення темпів зростання внутрішнього споживання картоплі, зменшення імпорту та нарощення експорту бульб, а також підвищення обсягу переробки на нехарчові цілі. За 10 років загальна площа під картоплею в Україні скоротилася: з 1,6 млн га до 1,3 млн га, здебільшого серед фермерів. Серед основних чинників скорочення — низькі закупівельні ціни на ринку, суттєве перевищення пропозиції над попитом, відсутність контрактування. З 2014 року через анексування Криму та війну на сході прибутки фермерів суттєво знизилися внаслідок втрати майже 10% споживання, а у зв’язку зі знеціненням гривні суттєво зросла собівартість картоплі. Тому кількість охочих вирощувати її помітно зменшилася, кажуть — нерентабельно, а ті, хто залишився працювати, скоротили площі насаджень на 10–15%. Наприклад, у 2012-му «Аделаїда» засаджувала картоплею 1000 га, цього року — трохи більше 400 га.

Втім, чимало аграріїв вирішили залишитися у картоплярстві, оскільки впевнені у неминучості позитивних змін: перерозподілі ринку, зменшенні вирощування картоплі у приватних садибах і збільшенні переробки. Рибалко готовий побитися об заклад, що через п’ять років в Україні вирощування картоплі у підсобних господарствах зменшиться наполовину, оскільки більшість людей зрозуміє, що це неефективно. «У Білорусі переконалися: чим менше картоплі виробляють підсобні господарства — тим багатша нація», — додає він. Картоплярі експериментують із сортами на переробку та для HoReСa і вчаться продавати свій товар; об’єднуються у кооперативи, аби знизити собівартість виробництва та мати можливість сформувати великі партії для переробки, дехто планує запустити власну переробку.

ПРОГНОЗИ ДЛЯ ГАЛУЗІ

Цього року, як прогнозують учасники Економічного дискусійного клубу, суттєвої зміни структури використання врожаю картоплі не буде. При очікуваному валовому зборі у межах 22 млн т кормові потреби та втрати становитимуть понад 10 млн т. Вирощуваний в Україні обсяг картоплі перевищує її продовольче споживання утричі. У той же час забезпеченість картоплею не гарантує стабільності споживчих цін, що зумовлюється специфікою виробництва і реалізації картоплі.

«В УАВК очікують росту обсягів переробки картоплі у зв’язку із запуском нових потужностей компанії «ВИМАЛ», що вводить у дію надсучасний роботизований завод, аналогів якому немає в усій Євразії», — говорить виконавчий директор УАВК Оксана Руженкова. Також у пресі та картоплярській спільноті циркулює інформація про наміри світового картопляного переробника PepsiCo запустити на теренах України в тестовому режимі в сезоні–2018/19 чіпсовий завод.

Обсяги імпорту та експорту, порівняно з обсягами виробництва, будуть несуттєвими та не спричинятимуть впливу на попит і пропозицію на внутрішньому ринку. Імпорт оцінюється у 10 000 т, основні його поставки припадають на першу половину року — до сезону надходження у продаж вітчизняного врожаю. Найбільші обсяги картоплі ми імпортуємо з Єгипту (рання молода столова в лютому-березні), Нідерландів та Німеччини (насіннєва). Експорт у поточному році очікується у межах 20 000 т — насамперед до Молдови та Грузії. Не буде поставок до Азербайджану, оскільки вдвічі підвищене ввізне мито, та Білорусі — вільні ділянки встановили тільки чотири господарства, які зможуть сюди експортувати. «Європа у нас категорично не бере і не буде брати через карантинні обмеження. Транспортувати картоплю далі складно — це не той товар, який може витримати довготривалий шлях, та не вигідно», — пояснює голова фермерського господарства «Еко-Тур» Анатолій Аршулік. Та якщо вирощувати картоплю на переробку, з гектара можна отримувати понад $3000 чистого прибутку, продовжує він. Фермери могли би забезпечувати сировиною, але, наприклад, на Волині, яка виробляє понад 1 млн т картоплі, немає жодного переробного заводу.

ДЕ ЗАХОВАНИЙ ПРИБУТОК

Професійні картоплевиробники переконалися, що можливості для одержання прибутку варто розглядати передусім у контексті внутрішнього ринку збуту. І підвищити ефективність господарства можна на всіх етапах виробництва. На першому — розширити кількість сортів і підвищити якість, зменшити ризик механічних пошкоджень, дотримуватися вимог і стандартів щодо зберігання. На другому — додати доопрацювання: сортування, миття, полірування, пілінг, шліфування, а також оптичне калібрування, урізноманітнити типи та розміри пакування. На третьому — розробити та просувати торговельну марку, чітко позиціонувати кожен вид картоплі для окремих сегментів споживачів, збалансувати портфель продажів. Підприємство може вибрати певну нішу та конкретне коло покупців, запропонувавши те, що потрібно саме їм, за більш високу ціну. Можна маніпулювати розмірами картоплі.

У компанії «Овочева група» впевнені, що для гарних продажів потрібен асортимент. Кругла традиційна бульба затребувана на всіх ринках, хоча останнім часом її витісняє з ринку подовгаста, більш зручна для чищення. Дрібні бульби популярні у мережі HoReCa, як і певні сорти під приготування конкретних страв. Велику за розміром бульбу — 400–600 г — компанія продавала покупцю, який перепродував її зарубіжним мережам HoReCa для приготування великих партій картоплі пюре.

Дедалі популярнішою у світі, особливо в кулінарії та в сегменті НоRеСа, стає кольорова картопля, додає Купріянова.

Гарна альтернатива витіснити імпортну продукцію — вирощувати ранню та дуже ранню картоплю у тунелі під плівкою. Втім, це доцільно тільки у Південній та Західній Україні. Вирощуватимуть таку картоплю в першому обороті, щоб отримати гарну ціну, далі нерентабельно. Досить успішно компанії займаються селекцією та виробництвом насіннєвої картоплі, яку купують населення та фермери. Ціна елітної сортової картоплі, що дає репродукцію від 1:10 до 1:15, у кілька разів перевищує ціну звичайної товарної. Вийти на міжнародний ринок є шанси в органічної картоплі, яку поки що в Україні ніхто не вирощує.

Для зниження собівартості потрібно максимально механізувати виробничі процеси, мати у господарстві певний набір техніки, зазначає Гордійчук. На його думку, інвестиції у техніку можуть бути доцільними за умови розміру угідь не менше ніж 100 га і урожайності мінімум 30 т/га. Можна оптимізувати витрати, якщо застосувати комплексний агрегат, що за один прохід саджає бульбу, обробляє її захисними препаратами та формує гребені. Обов’язкова умова — наявність сховища приблизно на 3000 т. Налагодивши системні продажі, фермер стане привабливим партнером як для гуртовиків, так і для роздрібних мереж.

НА ВЕЧЕРЮ — СМАЖЕНУ, ВАРЕНУ ЧИ ПЕЧЕНУ?

Ще один канал збуту — переробка. Вітчизняний ринок далекий від насичення продуктами переробки картоплі, нам бракує своїх картоплі фрі, картопляного пюре швидкого приготування, картопляних котлет, снеків тощо. Щороку Україна імпортує близько 10 000 т замороженої картоплі фрі з Польщі. Відсутність сировинної бази та коштів на будівництво переробних потужностей — основні перепони для впровадження потужних проектів з переробки в Україні. За даними сайту УАВК, загальна інвестиція у виробництво з мінімальною потужністю — 5–7 млн євро. Щоб витіснути імпорт, потрібно забезпечити виробництво 50 000 т якісної сировини.  Як зазначають в УАВК, українську заморожену картоплю фрі можна експортувати до країн СНД, Південної Африки, Азії та Близького Сходу, а на картопляне борошно попит за кордоном узагалі величезний.

Картоплярі вже роблять перші кроки у цьому напрямку — експериментують з різними сортами картоплі, адже їх морфологічні ознаки та біохімічні показники впливають на кількість виходу готової продукції. Цього року лише у господарстві «Шегедин» досліджували на своїх селекційних ділянках 70 сортів картоплі провідних селекційних компаній світу, а в «Еко-Тур» — 54 за такими напрямами, як продовольче використання, переробка картоплі на крохмаль, виробництво чіпсів та фрі. «Один із середньоранніх сортів показав 22,9% крохмалистості. При крохмалистості понад 18% завод «ВИМАЛ» платить 2,7 гривні. Якщо з поля везти одразу переробнику, то на 500 кілограмах картоплі можна отримати 200 000 гривень з гектара, половина з них — прибуток», — розповідає Аршулік. Аби ефективно працювати з переробними підприємствами та торговими мережами, волиняни організували кооператив. За попередніми підрахунками, наявний потенціал людей, які вирощують картоплю, — понад 700 га, вони мають від кількох гектарів до кількох десятків. Об’єднавшись, можна ефективно оперувати банком землі — вирощувати сорти, затребувані у супермаркетах і на переробних підприємствах, формувати великі партії. А ще — зменшити собівартість виробництва за рахунок гуртових закупівель насіннєвого матеріалу, добрив та засобів захисту рослин, техніки. Будівництво сховищ дало би можливість постачати картоплю до торгових мереж протягом року, а не здавати її після збору за мінімальною ціною.

Збудувати виробництво картоплі фрі готується господарство «Аделаїда», а продукцію планує реалізовувати на внутрішньому ринку. «Щоб запустити завод, треба мати хоча би 20 тонн картоплі, тобто знадобиться три роки селекції, — розповідає Рибалко. — Аби конкурувати на світовому ринку, треба вийти на урожайність 50 тонн з гектара картоплі, бо при меншій буде висока собівартість». Є й інші нюанси бізнесу в Україні: дорожчі, ніж в Європі чи Америці, основні складові собівартості — газ, електроенергія, грошовий ресурс. Фермер вирощує картоплю у двох регіонах — на Херсонщині та Житомирщині. Картоплю з півдня реалізують в Україні та експортують до Білорусі, а на північних землях відкрили насіннєве господарство, саджають чіпсові сорти. Вартість вирощування у регіонах суттєво відрізняється: на півдні — до 150 000 грн/га, на Житомирщині — до 100 000 грн/га. Рентабельність напрямів діяльності рік від року змінюється. Від переробки — сталий, але малий прибуток до 10%. Ринок ранньої продукції може бути і надрентабельним, як минулого року, і збитковим, як цьогоріч: при собівартості картоплі 5,5–6 гривень реалізовували по 3,5 гривні. У господарстві не виключають, що частину врожаю доведеться віддати на крохмальний завод, хоча це не вигідно, оскільки велику частину з’їсть дорога, зберігання у сховищі. «Продавати на переробку рентабельно, якщо зона виробництва розташована в радіусі 20 кілометрів від заводу, тоді можна з-під комбайну везти на завод. Нам доводиться возити за 400 кілометрів», — пояснює Рибалко.

Втім переробка потроху відроджується в усіх напрямах. Зокрема, крохмальний завод «ВИМАЛ» збільшить свої потужності до 1440 т картоплі на добу, на Чернігівщині працює завод з виробництва картоплі фрі, з’явилися підприємства з виробництва чіпсів і сульфатованої картоплі, консервованої картоплі, картопляного борошна, крупки та пюре. Рентабельні будуть й інші напрями переробки — виробництво сухого рослинного протеїну для спортивного харчування та відгодівлі тварин; картопляних волокон для дієтичного харчування; рідких органічних добрив.

«Продукти переробки постійно затребувані: крохмаль використовується у кількох галузях, а світові потреби у картоплі фрі щорічно збільшуються на 15% до наявного споживання, — додає Аршулік. — Картопля як сировина — це вічний бізнес». Але треба правильно ним займатися, зауважує він: налагодити співпрацю з усіма ланками від селекційних компаній, виробників сільгосптехніки, виробників картоплі до споживачів. «Потрібна підтримка на рівні держави. Хоча зараз ми можемо розраховувати лише на себе, оскільки у держави немає довготривалої, зрозумілої та чіткої політики, а банки не рвуться допомагати малим і середнім виробникам, зокрема у придбанні обладнання для доробки продукції», — стверджує Аршулік.

Текст: Лариса Степанушко