Михайло Телін: інженер за освітою і способом мислення

Шлях бізнесмена Михайла Теліна, засновника компанії Rich Land, що виробляє техніку для сільського господарства, не зовсім характерний для України. На відміну від багатьох наших співвітчизників, які втомилися від української дійсності та полишають країну, Телін у 2013 році сюди повернувся. Повернувся із ситої та благополучної Німеччини, від налагодженого за багато років роботи в цій країні життя, від її зрозумілого і на роки наперед розписаного укладу — від життя, яке дисонувало з його характером.

А повернувшись, перш за все побачив, що країна в порівнянні з серединою 1990‑х, коли він її залишав, сильно змінилася, що вона оновлюється, розвивається і, найголовніше, потребує його знань, досвіду та нерозтраченої творчої енергії. Через півроку він створив компанію з виробництва сільськогосподарської техніки, яка нині є головним бюджетоутворюючим підприємством району. Зараз Rich Land виробляє більш ніж 100 одиниць техніки на рік.

Із низького старту

Чому Телін вирішив зайнятися саме сільгосптехнікою? Ця галузь була йому добре знайома. Він закінчив Кіровоградський інститут сільгоспмашинобудування за спеціальністю інженера‑технолога. Ідея налагодити виробництво сільгосптехніки прийшла Теліну під час розмови з товаришем.

«Я інженер не тільки за освітою, але й по натурі», — зізнається бізнесмен.

Першочергові завдання перед собою Телін поставив по‑інженерному чіткі — знайти надійних партнерів, відповідний виробничий майданчик. Мету теж окреслив конкретну — налагодити випуск якісної сільгосптехніки. Не модернізованих радянських зразків, а принципово нових для українського виробництва сільгоспмашин, які б за якісними показниками не поступалися західноєвропейським аналогам.

Вже в липні 2013 року він купив напівзруйновані приміщення колишньої «Сільгосптехніки» в селищі Чорнобай Черкаської області. Місце йому сподобалося, оскільки знаходилося в самому серці аграрної України, поблизу від потенційних споживачів продукції майбутнього підприємства. Знайшлися й однодумці. Співвласниками підприємства стали громадянин Німеччини та співвітчизник Теліна. Вони також повірили в успіх і, як показав час, не помилилися. Початкова сума інвестицій становила 6 млн гривень.

Стан чорнобаївської «Сільгосптехніки» якщо і вражав, то неприємно: напівзруйновані будівлі та напіврозібрані іржаві верстати, які не встигли вивезти на металобрухт. Підприємство фактично створювалося з нуля. Нові власники купили найсучасніше обладнання, зокрема зварювальні промислові комп’ютеризовані напівавтомати австрійського та німецького виробництва, а також високоточні верстати плазмового різання і токарний верстат із числовим програмним управлінням.

«Обладнання купували поступово, у міру зростання потреби в ньому, оскільки великих сум для інвестування у нас не було», — згадує Телін. Проте вже до кінця 2013 року підприємство випустило перші сім культиваторів, а у 2014‑му з його конвейєра зійшло близько 30 одиниць техніки.

Золотий ключик

Найбільш затребуваною машиною компанії став культиватор. П’ять років тому в Україні було безліч майданчиків з продажу вживаної техніки західного виробництва. Телін зрозумів: якщо в країні затребувана західна техніка з виробленим ресурсом, то є й ніша для якісної вітчизняної. А проаналізувавши попит, вирішив, що саме культиватор може стати ключем до успіху.

Із безлічі переглянутих культиваторів за основу для виробництва взяли зразок американської компанії Wil‑Rich. Але в процесі адаптації його до українських умов настільки змінили конструкцію, що в результаті отримали новий агрегат. У понад 40% вузлів і деталей культиватора були використані власні технологічні рішення. Наприклад, у несучій рамі культиватора застосована трирівнева конструкція, що забезпечує агрегату додаткову легкість і міцність.

В усіх робочих отворах, в яких є кріпильні з’єднання, використовуються втулки з високолегованої надміцної сталі, що підвищує експлуатаційний ресурс культиватора. Звичайно, це збільшує затрати при виробництві, але зростає й якість агрегату. При цьому його стало легше ремонтувати, тому що вузли і деталі стали більш уніфікованими і розрахованими на роботу в українських реаліях.

«Конструктивні рішення повинні працювати не стільки на користь виробника, скільки на споживача цієї продукції», — наголошує Телін, демонструючи зрозумілий, але не зовсім типовий для українського бізнесу підхід до виробництва.

Звичайно, деякі комплектуючі компанія купує за кордоном. Пружини — у Німеччині, підшипники імпортує з Болгарії та Польщі. Сталь використовується як імпортна, так і вітчизняного виробництва.

Обрана підприємством стратегія заявити про себе як про постачальника якісної сільгосптехніки повністю себе виправдала. Більше третини продажів забезпечує сарафанне радіо — репутація компанії серед фермерів, які вже купували продукцію Rich Land.

«Фермери, які хоч раз придбали нашу техніку, повертаються знову. Для нас це важливий показник її якості», — каже Телін.

Керівник впевнений, що його техніка за своїми характеристиками навіть виграє у деяких світових брендів. При цьому ціни на продукцію Rich Land утричі нижчі порівняно із західною. Віру керівника підприємства у правильність обраного шляху ще більше затвердила остання «Битва агротитанів».

Культиватори Rich Land за своїми якісними показниками ні в чому не поступалися аналогам відомих західних брендів. Працюючи поруч з передпосівним культиватором знаного західного виробника, український агрегат здивував численних глядачів і збентежив іноземців якістю обробки ґрунту. «Іноземна техніка гірше адаптована під насичені українські чорноземи», — пояснює бізнесмен. Тільки за минулий рік обсяги виробництва Rich Land збільшилися в півтора раза. Але попит все одно залишається незадоволеним.

Зростанню виробництва також сприяла і ринкова ситуація, що склалася в Україні після 2013 року. Тоді попит на дорогу імпортну техніку значно просів, що дозволило вітчизняному виробнику заявити про себе, а завдяки високій якості продукції закріпитися на ринку.

В останні два роки ринок сільгосптехніки в Україні стрімко поновлюється, щорічно зростаючи більш ніж на третину. Це збільшує шанси українських компаній. Минулого року українські сільгоспвиробники придбали близько 10 000 одиниць техніки майже на 12 млрд гривень.

Якість понад усе

Навіть швидке зростання виробництва не змусить Теліна поступитися якістю. «Загальносвітова практика свідчить, що стрімко зростаючі підприємства швидко втрачають у якості. Я готовий на будь‑який компроміс, тільки не в цьому питанні», — підкреслює Телін.

Крім культиваторів і плугів у Rich Land є ще кілька перспективних розробок. Але й тут генеральний директор навіть заради розширення асортименту не готовий знизити вимоги до якості. Зокрема, плуги до запуску у виробництво на підприємстві обкатували два сезони в різних умовах, щоб врахувати всі можливі нюанси експлуатації. При цьому Телін акцентує, що 90% успіху його техніці забезпечили механізатори господарств, до яких його підприємство поставляло свої перші агрегати. Вони дають практичні рекомендації, що дозволяють збільшувати ресурс техніки і покращувати її можливості обробки ґрунту.

Фірма гарантує

Техніку підприємство продає як через власний відділ продажів, так і через мережу із шести регіональних дилерів, що охоплюють всю територію України. Зараз на техніку Rich Land діє гарантія два роки, але на підприємстві замислюються над продовженням терміну до трьох. Компанія також взяла на себе зобов’язання до кінця терміну експлуатації техніки забезпечувати клієнтів деталями, що вийшли з ладу, за їх собівартістю.

Своїх сервісних центрів у виробника немає, але є автомобілі та спеціально навчені бригади, які виїжджають у будь‑яке місце та усувають несправності. Також вони виїжджають на збірку і наладку придбаної клієнтом техніки, надаючи йому агрегат під ключ. При цьому покупець не доплачує за доставку та збірку. «Поки я не можу довірити сервіс своєї техніки стороннім людям. Так надійніше», — пояснює свою позицію директор підприємства.

Упевненим кроком

Цього року в порівнянні з минулим компанія планує наростити виробництво на 35%. Могли б і більше, але Телін дотримується принципу «краще менше, та краще». Із цієї ж причини він та його партнери поки відмовляються від залучення дрібних зовнішніх інвестицій. Втім, двері для серйозних інвесторів компанія тримає відкритими.

Такими співвласники Rich Land вважають західні компанії з ім’ям, у яких є якість, досвід, технології. Саме з ними Телін вивчає можливості створення спільного підприємства. Зараз він веде переговори з декількома компаніями з Іспанії, Італії та Польщі. Незважаючи на те що співвласники не форсують розвиток, підприємство вже відчуває деяку нестачу виробничих площ.

Зокрема, це пов’язано зі смерчем, що пронісся над Чорнобаєм у липні минулого року, — він вивів з ладу один із цехів підприємства та приніс компанії 12 млн гривень збитків. Зараз Телін збирається побудувати новий виробничий майданчик площею 4000 кв. м. Під нього бізнесмен вже викупив гектар землі.

Кадровий голод

Одна з головних проблем компанії — дефіцит кваліфікованих кадрів. Спочатку на виробництві працювали всього 13 співробітників. До адміністративного складу входили два інженери, бухгалтер і сам Телін. При цьому співвласник підприємства не тільки керував, а й сам був у ролі робітника. Навіть зараз у його шафі в кабінеті висить спецівка, яку він час від часу одягає.

«Місцеві зварники працювали  по‑старому: варили електродами, а виробництво якісної техніки виключає такий вид зварювання. Доводилося людей навчати роботі на сучасних напівавтоматах, — згадує Телін. — Перших зварників для підприємства я підготував сам».

Зараз у Rich Land працює 107 чоловік. Але коли на підприємстві впроваджують нову розробку, директор активно включається у виготовлення окремих вузлів і запускає їх у виробництво лише тоді, коли отриманий результат виправдовує його очікування.

Бізнесмен весь час опікується пошуком кваліфікованих кадрів, особливо токарів і фрезерувальників. Він навіть намагався спільно з центром зайнятості відкрити на базі підприємства невеликий навчальний комбінат. Але знайти серед молоді достатньо бажаючих навчатися робітничим професіям непросто. Тому щоденно доводиться привозити фахівців із сусідньої Золотоноші.

Загострює кадрову проблему і щорічне зростання виробництва. Втім, аби кого на підприємстві не тримають. Якісний відбір тут доволі суворий — адже тільки досвідчені працівники можуть виготовляти якісну продукцію.

Несумлінного ставлення до роботи генеральний директор не пробачає. У Німеччині він звик до точності та педантичності. «Робітники знають: якщо я заходжу до цеху, чіпаю деталь і виявляю на ній щербини, це брак. Своїх слюсарів я змучив, — визнає підприємець. — На кожній деталі після плазмового різання повинні бути зняті фаски. Якщо цього немає — брак».

Відрізняються його уявлення не тільки про те, як повинні працювати робітники, але і про те, в яких умовах вони повинні жити. Зараз він будує будинок для своїх працівників. Ті, хто пропрацює на підприємстві 15 років, отримають квартири у власність. Телін також розраховує, що це дозволить залучити фахівців зі Сходу України, які втратили житло і робочі місця.

Складові успіху

Запоруку успіху свого підприємства Телін бачить у правильній ніші та позиціонуванні, але про успіх говорить неохоче. Йому добре відомі приклади компаній, які відмінно стартували, а через 10 років про них навіть ніхто не згадував.

Багато речей він робить не так, як прийнято, нетипово, по‑своєму: на шкоду прибутку збільшує собівартість продукції, щоб домогтися потрібної якості, у той час як інші прагнуть свої товари здешевити. З тієї ж причини не поспішає стрімко нарощувати виробництво, щоб успіх не виявився миттєвим. Відмовляється від використання кредитів, щоб не ризикувати робочими місцями.

Але дивна річ: усі ці не зовсім типові для українських реалій вчинки працюють на бізнесмена та його справу. Може, в цьому і є його секрет? «Я не думаю над тим, скільки прибутку я недоотримав. Напевно, я не зовсім правильний, нетиповий бізнесмен», — каже Телін.

Текст: Володимир Денисенков

Фото: Олександр Ларичкін