Сергій Куюн: Що далі? Чи буде пальне?

Через ракетну атаку зупинився Кременчуцький НПЗ «Укртатнафта». Несподівано? Ні.

З першого дня війни було зрозуміло, що це рано чи пізно станеться. Чи хтось сподівався, що ворог б’є по периферійним нафтобазам й не побачить колись один з найпотужніших НПЗ в Європі та СНД?

Зупинка заводу була неминуча ще й через брак сировини: дві третини постачалось морем, яке наразі відрізане. Тому давайте подякуємо героїчному колективу «Укртатнафти» за їх роботу протягом 38 днів спротиву.

Головне – не чекати, а переходити до плану Б. А саме – нарощувати імпорт через західний кордон. Це складно, але реально.

Почну з кінця – треба тимчасово відмовитись від держрегулювання цін на АЗС. Воно працює, коли ринок насичений пальним. Зараз ми ще маємо контрольований дефіцит, який в квітні буде посилюватись через зростання попиту, зокрема на посівну. А також через втрату виробника та десятка нафтобаз.

Що зараз відбувається? Дизпальне в гурті 38-44 грн/л, а регульована ціна на заправках – 37,42 грн/л. Причина – дефіцит. Як працювати невеликим мережам АЗС?

Імпортне пальне зараз контрактують переважно великі мережеві компанії, які навіть зі своїми можливостями та досвідом через раз потрапляють під «урядові» ціни. Але у будь-якому разі вони все не закриють.

Вже є й «приходи» невеличких операторів, але собівартість дозволяє торгувати лише в західних областях. В решті регіонів через витратну логістику це буде мінус.

Вільне ціноутворення дозволить зняти з постачальників хоча б комерційний ризик. Як варіант, можна зафіксувати поточну регульовану націнку 4,5 та 5 грн/л бензину та ДП відповідно, але не до регульованої собівартості, як зараз, а до фактичної, яку нескладно встановити по документах.

Це дозволить навіть невеличким гравцям почати самостійно імпортувати й працювати кожному на своєму маленькому «фронті». Продавати аграріям, запускати станції, платити зарплатню та податки. Я вже порівнював їх із волонтерами – ці теж знайдуть хоч чорта лисого! Але самі вони є локомотивом майже всіх позитивних перетворень!

Чи є ризик злету цін? Не думаю. Як би хто там не казав, але в Україні є ринок, є сотні гравців, які хочуть й можуть працювати. (Цим, до речі, ми відрізняємось від монополізованого російського ринку). Якщо хтось буде сильно контрастувати, буде мати справу з місцевими адміністраціями та із загостреним відчуттям справедливості у громадян. Навряд чи хтось захоче ризикувати.

За місяць – півтора ринок встане на нові рейки, прорубає нові маршрути й можна буде повертатися до держрегулювання, якщо воно ще буде потрібно.

Рішення про дерегуляцію непросте. А хіба сьогодні є прості рішення?

Джерело: Facebook