Каліфорнійські фермери в тривозі через нові митні збори, що загрожують експорту мигдалю

Виробники мигдалю в Каліфорнії опинилися в складній ситуації через запровадження нових митних зборів адміністрацією Трампа, що створює невизначеність для експорту їхньої продукції.

За повідомленням AP News, фермери, які вже звикли до проблем, пов’язаних зі зміною клімату та нестачею води, тепер змушені боротися з наслідками торгових війн.

Каліфорнія є лідером у виробництві мигдалю, забезпечуючи 80% світового обсягу, причому більша частина врожаю йде на експорт. Тому нові митні збори можуть мати серйозні наслідки для економіки штату.

Китай вже відреагував, підвищивши тарифи на американський мигдаль, що стало додатковим ударом після митних зборів, запроваджених під час попереднього президентства Трампа. Існує ризик, що подальші торгові війни з Індією, Європейським Союзом та іншими країнами можуть призвести до зниження цін на мигдаль та банкрутства фермерських господарств.

Президент Трамп у перші дні свого другого терміну запровадив 10% тариф на китайські товари та погрожує збільшити його до 25% на товари з Канади та Мексики, що ускладнює планування для фермерів.

Читайте також: Як тарифи Трампа вдарять по українських агровиробниках: які галузі постраждають, а хто виграє

Експерти наголошують на важливості диверсифікації експортних ринків, оскільки каліфорнійський мигдаль експортується до понад 100 країн. Підвищення тарифів на китайському ринку до 35% вже призвело до втрати частини ринку на користь Австралії, яка стала більш привабливою для китайських покупців.

Фермери, особливо в Центральній долині Каліфорнії, де зосереджено основне виробництво сільськогосподарської продукції, підтримують політику Трампа щодо водопостачання. Однак найбільшою проблемою для них є невизначеність, пов’язана з майбутніми тарифами, що ускладнює планування на роки вперед.

Нагадаємо, що Європейська комісія запропонувала запровадити мита на низку сільськогосподарських продуктів та азотних добрив з Росії та Білорусі. Ініціативу ще має схвалити Європейський парламент і Рада ЄС, причому для остаточного рішення достатньо кваліфікованої більшості, тобто одностайність країн-членів не є обов’язковою.