Ксенія Гусєва, керівник відділу роботи з клієнтами агросектору ОККО
Ще на початку року аграрії припускали, що цьогорічна посівна буде на 10-15% дорожчою в капіталовкладеннях, аніж рік тому. Це очікувано, враховуючи інфляційні процеси, подорожчання ресурсів, логістики, послуг, робочих рук тощо. Але нова війна на Близькому Сході (масштабніша, ніж попередні воєнні конфлікти в регіоні) змушує коректувати ці прогнози у ще більш негативний бік. Аж до того, що нинішня посівна виявиться найскладнішою за 4 останні роки. Скрутніше було тільки у 2022-му.
Лютий-березень – це власне той період, який рік годує. Усе залежить від конкретної культури, але видатки на посівну становлять від 45% до 60% бюджету аграрія за весь сезон. До прикладу, господарство із земельним банком у 1000 гектарів витрачає в середньому на весняно-польові роботи 10-15 мільйонів гривень. Закумулювати такі суми непросто, навіть з урахуванням того, що аграрії намагаються запасатися ресурсами ще з осені. Зрештою, далеко не у всіх є можливості для тривалого зберігання товарних запасів.
Отже, що важить найдорожче у весняній корзині витрат українського фермера: 20-25% від загальної суми – це мінеральні добрива, 15-20% – це пальне та інші енергоносії (електрика, природний газ) і ще приблизно стільки ж – насіння та засоби захисту рослин. Власне ми уже спостерігаємо відчутний тиск геополітичного чинника на усі ці статті видатків. Причому, проблема не тільки у подорожчанні самих ресурсів, а й у труднощах з їх придбанням. Інакше кажучи, фермерові потрібно вирішити одразу два нагальних питання: де залучити кошти? і де знайти товар, щоб його за ці кошти купити? Причому з дедлайном «на вчора».
Особливо гостро такі труднощі відчувають середні й малі господарства з угіддями до 3 тисяч гектарів.
Похід у банк, моніторинг ринку у пошуках пального чи добрив забирають у агровиробника чимало часу. А в розпал посівної кампанії, яка дуже залежать від погодних умов, вирішальною є ледь не кожна година. Виходом із цього цейтноту може бути більший розворот АПК-виробників у бік залучення товарних кредитів. Щось схоже ми уже фіксували на початку повномасштабного вторгнення рф. І зараз знову вбачаємо в такому підході спосіб мінімізувати ризики. Можемо говорити про це, спираючись на власну практику. До прикладу у сезоні 2022-2023 років задовільнили майже удвічі більше заявок на товарне забезпечення від аграріїв, ніж це було у попередньому сезоні.
Зараз турбулентність на ринку знову аномально висока. Наш досвід діяльності у сфері агрофінансування дає розуміння, чого очікують фермери у нинішній ситуації і яким чином їм можна підставити плече. Спробуємо виділити кілька ключових пунктів.
- Універсальний маркет. Це зручно, коли ти в одному місці й за одним контрактом можеш отримати все чи майже все – пальне, добрива, а за потреби й «живі кошти. Такий собі принцип «єдиного вікна».
- Оперативність + простота. Часто конкуренцію виграє той із кредиторів, у кого зручніша процедура, ніж нижча ставка. Ми, наприклад, прагнемо скоротити бюрократичні та юридичні формальності настільки, що попередню згоду на виділення товарного кредиту клієнт отримує упродовж доби; оформлення усіх документів триває до 3 діб.
- Гарантований збут. В умовах цінової турбулентності кожен фермер стоїть перед дилемою: сіяти, як планував, чи згорнути фронт весняно-польових робіт, обмеживши видатки. Але якщо під майбутній урожай уже є покупець із ринковою ціною, якщо заставою під отримані ресурси є не земля і майно, а вирощена продукція, то фермер сіятиме.
Найближчі кілька тижнів будуть визначальними, щоб зрозуміти, з якою загальною площею посівів і з якими прогнозами на врожай входить у 2026 рік Україна. Значною мірою це питання економічної безпеки, бо вирощування сільськогосподарських культур формує приблизно 11% національного ВВП. А з їх переробкою ця частка наближається до 20%. АПК нині генерує більшість валютних надходжень в країну. Тому максимально лояльна стосовно аграріїв політика і з боку держави, і з боку їхніх бізнес-партнерів є гарантією того, що у складній ситуації галузь утримає свої позиції.
