Новини / Тваринництво     28 травня 2020 14:45

П’ять головних помилок, через які тваринницький бізнес стає збитковим

Про що треба пам’ятати власникам, які намагаються зробити тваринницькі господарства ефективними

Микола Бабенко, генеральний директор Центру підвищення ефективності в тваринництві та виконавчий директор Асоціації «М’ясної галузі»

Незважаючи на високий потенціал аграрної галузі України, один з її найважливіших секторів, який генерує додану вартість рослинництву — тваринництво, перебуває не в найкращому стані. Поодинокі великі, частіше вертикально інтегровані підприємства вирощують свиней і корів із прибутком. Основна ж маса великих, середніх і малих ферм працюють у нуль або в мінус. Причому ці підприємства є постачальниками сировини чи не для 90% переробників, тож м’ясна і молочна галузі є заручниками цієї ситуації. Є декілька головних помилок власників бізнесу в тваринництві, які призводять до мільйонних втрат і розчарування в перспективах бізнесу в тваринництві.

1. У всіх проблемах звинувачують засилля імпорту і дотації Євросоюзу

Практика пошуку «зовнішнього ворога» для відволікання уваги від власних проблем характерна не тільки для великої політики, а й для бізнесу. Лобіювати загороджувальні мита або повну заборону на імпорт м’яса, молока та продуктів з них куди простіше, ніж розвивати власне виробництво за європейськими стандартами. За розмовами про низьку якість імпорту замовчуються проблеми з якістю української сировини.

Часто побоювання з приводу неконкурентоспроможності вітчизняних виробників аргументуються великими обсягами дотацій в ЄС. Однак дотацій на свинарство в ЄС немає, а на велику рогату худобу вони становлять лише 1 грн на 1 кг сирого молока. Наш досвід доводить, що завдяки ефективному використанню кормів, профілактиці захворювань, контролю ефективності технологічних процесів собівартість тієї ж свинини в Україні може бути нижчою, ніж в ЄС. Наприклад, у свинарстві з сьогоднішніх 40 грн собівартість можна зменшити до 25 грн за кілограм живої маси, в молочному скотарстві — з 9 грн до 5 грн, як це є в країнах з розвинутим тваринництвом.

2. Сподіваються на лобістів підвищення закупівельних цін

Однією з головних причин збитковості тваринницького бізнесу називають низьку закупівельну ціну на сировину. Галузеві асоціації тваринників і свинарів розгойдують тему підвищення закупівельних цін для виведення бізнесу в тваринництві «хоча б у нуль».

По-перше, переробні підприємства в Україні закуповують свиней і сире молоко за одними з найвищих у світі цінами. По-друге, безпідставне, не пов’язане зі зростанням платоспроможності населення підвищення цін — це шлях в нікуди. Такі заходи відразу позначаються на кінцевій продукції — м’ясі, ковбасах, сирах та інших продуктах переробки м’яса та молока. Обсяг споживання м’яса і молока різко падає, у м’ясних і молочних продуктах зростає частка низькоякісної сировини, і про конкурентоспроможність на європейському ринку, та і на внутрішньому в конкуренції з продуктами з ЄС, говорити не доводиться.

Фото з архіву Центру підвищення ефективності в тваринництві

Чи є альтернатива? Звісно, варто підвищувати ефективність у тваринництві, зменшувати собівартість, а рентабельність підвищувати за рахунок менших витрат, створювати партнерські, прогнозовані, довгострокові відносиниміжвиробниками і переробниками. Рівень споживання м’яса і молока в Україні вдвічі нижчий за західноєвропейський чи північноамериканський, замість консолідації, відновлення конкурентоспроможності тваринництва ми перебуваємо у безкінечному стані перетягування канату між виробниками і переробниками. У такій ситуації не може бути переможців, а найбільше втрачає український споживач.

3. Занадто довіряють менеджменту

Часто Центр підвищення ефективності в тваринництві, який я очолюю 9 років, рекомендує змінювати менеджмент підприємств, яким ми надаємо антикризовий консалтинг.

Низький рівень знань, системні відкати від постачальників кормів і ветеринарних препаратів, надмірне використання антибіотиків, сірі схеми продажів поголів’я, молока — це далеко не повний перелік тих проблем, які полегшують гаманець власників на мільйони гривень щороку. Відслідкувати такі схеми непросто, але інакше про високу рентабельність не може бути і мови, на скільки б не підвищувати закупівельні ціни (а резерву купівельної спроможності населення для цього наразі немає). Типові приклади, що ми зустрічали.

На одному свинокомплексі керуючий за рахунок описаних махінацій зумів побудувати собі аналогічну ферму в сусідній області. Попередній свинокомплекс був доведений майже до банкрутства.

Інший власник, незважаючи на поточну збитковість бізнесу, пішов на поводі у менеджменту і почав розширення виробництва. Особистий мотив менеджменту зрозумілий — масштабні проєкти забезпечують безліч можливостей для збагачення. Але у підсумку для власника вже два свинокомплекси стали працювати неефективно, а щомісячні збитки просто подвоїлися.

Читайте: Сергій В’ялий: від науки до бізнесу і прагнення мати власну справу

4. Не автоматизують облік з контролем собівартості

Як би дивно це не звучало, але більшість середніх і малих підприємств, навіть тих, що належать до аграрних підрозділів великих фінансово-промислових груп, свиней, корми і ліки рахують «на око». Відсутність нормальної системи обліку призводить до того, що менеджмент так само «на око» планує приріст поголів’я, закупівлі та витрати кормів і ветеринарних препаратів.

Як правило, ні керуючий, ні тим паче власник не скажуть, скільки свиней та якого віку є в господарстві на поточний момент, яка вага тварин, скільки споживають корму та скільки мали б споживати, скільки витрачають ліків і скільки мали б витрачати. Але якщо не виростити свиню до 110 кг за 6 місяців — далі починається втрата прибутку свинокомплексу і часто просто збитки. В Україні в середньому на свинокомплексах свиней відгодовують до такої ваги за 7–8 місяців, а на папері пишуть 6.

Фото з архіву Центру підвищення ефективності в тваринництві

За наявності автоматизованого обліку і спеціалізованої програми, яка синхронізується з бухгалтерією, таких випадків просто не може бути і наявне поголів’я завжди актуальне, а в програмі ПігЦентр, наприклад, можна ще і собівартість контролювати, в реальному часі, кожної технологічної групи. Поголів’я супроводжується від народження до продажу. Це дозволяє здійснювати довгострокове планування, чого на багатьох свинокомплексах досі немає.

Такі системи, з досвіду їхнього впровадження Центром підвищення ефективності в тваринництві, вирішують і деякі проблеми з менеджментом, керувати свинокомплексом стає простіше, а у власника з’являється об’єктивний критерій оцінки роботи підприємства — собівартість.

5. Переоцінюють данський, голландський, французький або будь-який інший «таємний» досвід і при цьому скептично ставляться до передових технологій

За свої 20 років у тваринництві я досить глибоко вивчив досвід роботи виробників у різних країнах світу. Мій висновок може здатися єрессю багатьом консультантам — ніяких «данських» чи «голландських» технологій або методів вирощування свиней чи корів не існує.

Є особливості у локальному кліматі та попиті на той чи інший вид м’яса, до яких пристосовують вирощування тварин. Технологія ж скрізь однакова, сучасна — правильна, раціональна годівля, комфортне утримання, вчасна профілактика захворювань, якісний облік процесів і тримання руки на пульсі нових ефективних технологій та собівартості.

Наприклад, Європа вже давно переважно годує свиней рідкими кормами. В Україні на цій технології працюють лише кілька свинокомплексів — і ті використовують для рідкої годівлі не відходи, як на заході, а комбікорми з якісних зернових, лише розбавлені водою. Така рідка годівля «по-українські» лише збільшує собівартість. Пропонувати нашим свиноводам технологію рідкої годівлі на відходах сьогодні — це все одно, що уXVIII столітті розповідати про космічні кораблі. І причина не тільки в лобізмі виробників «традиційного» обладнання, а й у консерватизмі самих власників бізнесу.

Ще один універсальний резерв для підвищення ефективності всієї м’ясної галузі —в інтенсифікації процесів кооперації та вертикальної інтеграції між виробниками та переробниками. За нашою аналітикою та оцінкою досвіду інших країн, ця стратегія може вивести українське свинарство у десятку світових лідерів, дозволить відмовитися від імпорту без будь-яких штучних заборон та забезпечити українців достатнім обсягом якісних і доступних м’ясних продуктів.

Микола Бабенко

 

Нагадаємо, як викладач університету Сергій В’ялий став співзасновником ДП «Зернятко» та отримує прибуток на рівні $320–330 з гектара.

 

 

Читайте також

Матеріали по темі