Наприкінці вересня фермери Ізмаїльського району Одещини почали збирати рис. Цьогорічний врожай (попередньо 6-7 т/га) не покриє витрат фермерів, розповів голова Кілійської громади В’ячеслав Чернявський агенції “Юг.Today”.
Стеж за новинами у зручному форматі: Підписуйся на наш Twitter
Нині два рисових господарства вже розпочали збирати культуру, тоді як три підприємства ще не розпочинали жнива. Загалом під рис у Кілійській громаді фермери відвели близько 3 тис. га.
Цього року врожай рису поганий, якщо враховувати витрати аграріїв на вирощування “білого золота”. Один гектар фермеру коштує 110 тис. грн. А сама сировина сьогодні вартує 30 грн/кг, тобто ціна однієї тонни рису з поля становитиме 30 тис. грн. Так, близько 3,5 т рису потрібно зібрати аграрієві, щоб покрити витрати в розмірі 110 тис. грн на його вирощування, — зазначив Чернявський.
Щоб отримати білий рис, сировина повинна пройти переробку на заводі, що передбачає також певні витрати. З 7 зібраних тонн вийде максимум 4 тонни білого рису.
Дохід аграрія виходить не більше 1,5 т/га білого рису, якщо не враховувати витрати на переробку, зберігання, перевезення. Підприємство вийде в “нуль” у кращому випадку, — пояснив він.
Цього року ціна сировини буде високою порівняно з довоєнною, але й вона не може відшкодувати витрати на оплату електроенергії та води.
Чернявський акцентував, що через високу стартову ціну сировини на полицях магазинів кінцевий продукт (білий кілійський рис) може обійтися покупцеві в середньому 70-80 грн. Звичайно, є гірші китайські сорти, які можуть коштувати і 40 грн за кілограм.
Нагадаємо, Індія прагне збалансувати внутрішні потреби з надійністю експорту. Поки наслідки від заборони експорту індійського рису на світовому ринку розгортаються, три країни перебувають в центрі уваги.
Через блокування портів в Україні та неможливості експорту зерна в інші країни, все більше зростає ризик виникнення продовольчої кризи. Весь світ шукає шляхи подолання цієї небезпеки. На початку 2022 року Індія планувала збільшити експорт зерна та розширити кількість країн-імпортерів. Станом на 2020 рік індійська пшениця була не конкурентоспроможна на світовому ринку. Її експорт був неможливий без експортних субсидій від держави. Зокрема, експортні ціни на індійську пшеницю могли перевищувати $300 за тонну FOB, тоді як пропозиції інших країн-експортерів становили менш як $250 за тонну.
На сході центральної частини Китаю, провінція Хенань, де виробляють третину всієї пшениці, переживає незвичні для цього регіону затяжні дощі. Надмірна вологість спричинила раннє проростання зерна
Анна Лиса
