Міфи та факти про розкладання рослинних решток

В останні 15–20 років баланс гумусу на наших полях стає все більш негативним з огляду на усе меншу кількість внесених у ґрунт органічних добрив. Навіть у кращі роки доперебудовного періоду в розрахунку на один гектар посівів вносили 5–7 т органічного добрива, не покриваючи цим потреб рослин затих рівнів врожайності.
У сучасних умовах основною статтею надходження свіжої органічної речовини у ґрунт є пожнивні рештки сільськогосподарських культур. Але завеликих обсягів пожнивних залишків дуже ускладнюється робота ґрунтообробних знарядь і агрегатів.

Якби декілька років тому ми запропонували агровиробнику купити у нас мікробіологічний препарат для розкладання пожнивних залишків, він розсміявся б нам в обличчя: навіщо платити гроші за те, що земля робить безкоштовно? Дійсно, колись в Україні, на її знаменитих родючих ґрунтах, можна було отримувати гарний урожай сільськогосподарських культур, не докладаючи особливих зусиль.
Після збору врожаю більшу частину пожнивних залишків аграрії вивозили з поля, а рештки стерні просто спалювали, щоб вони не заважали висіву наступних культур. Парадоксально, але, незважаючи на явну шкоду цього процесу, і сьогодні проблема рослинних решток в Україні масово вирішується саме цим способом.
При спалюванні соломи відбувається безповоротна втрата поверхневого шару ґрунту — гумусу, органічного вуглецю й азоту, відбувається часткова стерилізація ґрунту, гинуть корисні мікроорганізми, дощові черв’яки та інша біота ґрунту, яка відіграє важливу роль в утворенні органічної речовини, формуванні структури ґрунту. До того ж це протизаконно.

Розумний господар не витрачає такий резерв органіки марно, не пускає його на вітер (у прямому і переносному сенсі).

Заробка у ґрунт подрібненої соломи — ще один поширений метод утилізації пожнивних решток. Заробляючи солому в землю, ми збільшуємо вміст гумусу в ґрунті. Однак при цьому відбувається споживання вільного ґрунтового азоту целюлозо руйнівними мікроорганізмами, що може спричинити проблеми з азотним живленням наступної культури сівозміни. Для усунення конкурентних відносин між мікроорганізмами, що розкладають солому, і рослинами подальшої культури є необхідність додаткового внесення 10–15 кг азоту на кожну тонну заорюваної соломи. Крім того, на рештках добре розвивається і благополучно переживає зиму патогенна грибна і бактеріальна мікрофлора.

На жаль, сьогодні більшість аграріїв не розуміють, що солома та інші пожнивні залишки сільськогосподарських культур — найдешевший і найдоступніший засіб з усіх можливих для поповнення запасів органіки у ґрунті.

Видаляти солому з поля без зниження запасів гумусу і родючості ґрунтів можна не частіше ніж 1 раз на4 роки, а у ґрунтах з низьким вмістом гумусу — 1 раз на 5–7 років.

З 4т/га соломи зернових культур у ґрунт надходить (кг/га):
• органічної речовини —3200;
• азоту —14–22;
• фосфору —3–7;
• калію —22–55;
• кальцію —9–37;
• магнію —2–7.

Надходження мікроелементів такі (г/га):
• сірка —5–8;
• бор —20–24;
• мідь —10–12;
• марганець —116–120;
• молібден — 1–2;
• цинк —150–200;
• кобальт—0,3–0,6.

За вмістом вуглецю солома в 4 рази перевершує підстилковий гній і тому і є повноцінним джерелом поповнення запасів гумусу та вуглекислоти, яка поліпшує умови кореневого і повітряного живлення рослин. Рослинні рештки сільськогосподарських культур, що надходять у ґрунт, є найважливішим енергетичним і харчовим ресурсом для ґрунтової біоти, у тому числі дощових черв’яків та мікроорганізмів.

Читайте: Міра Лип: як ефективно вивести посіви зі стресу

Важливо відзначити, що у процесі життєдіяльності мікроорганізми, особливо ті, що розкладають целюлозу, виділяють слизові речовини. Ці речовини склеюють ґрунтові частинки, і ґрунт стає менш щільним. Навіть разове внесення 3–5 т/га соломи позитивно впливає на агрегатний склад і водопроникність ґрунтів, покращується водний режим ґрунту, зменшуються водна та вітрова ерозія.

Компанія «Родоніт» завжди йшла в ногу з часом. Ми успішно розробили та запровадили технологію гуміфікації рослинних решток сільськогосподарських культур із застосуванням препарату Ризобакт СП «Гуміфікатор» — поживного середовища для активізації розвитку консорціуму грибних та бактеріальних мікроорганізмів-гуміфікаторів, що мають лігнін- та целюлозолітичну дію, здатні фіксувати атмосферний азот, акумулювати уґрунті фосфор, калій, мікроелементи, амінокислоти та вітаміни для власного розвитку.

Ця технологія «управління» рослинними рештками дозволяє за 4–6 місяців, без застосування азотних добрив, додатково розкласти 4 т/га і більше соломи та інших рослинних залишків, зробити їх ламкими при найменшому механічному впливі, зберегти та закріпити у ґрунті елементи живлення (органічний вуглець, макро- і мікроелементи) та перевести недоступні форми елементів живлення в доступні.

Норми внесення препарату: залежно від культури-попередника та маси рослинних решток на 1 га —1,5–3 л/га.

Технологія гуміфікації є найбільш економічно вигідною, ефективною та екологічною з усіх існуючих технологій роботи з рослинними залишками.

Контроль (без внесення препарату Ризобакт «Гуміфікатор»)

3 тижні після внесення препарату Ризобакт «Гуміфікатор»

5 тижнів після внесення препарату Ризобакт «Гуміфікатор».
Вінницький р-н, Вінницька область, с. Сосонка
підприємство «АгроПоділля»

Нагадаємо,  що застосування препарату Міра Лип дозволить заощадити на гуматах, прилипачах і кондиціонерах води та скоротити норми внесення засобів захисту рослин і мікродобрив до 20%.

Сподобався цей матеріал?
Підтримайте його автора!

Підтримати