Калібр, тертя і «опік»: чому агропродукція втрачає товарний вигляд ще до полиці
Як неправильна логіка пакування призводить до списань фруктів і ягід навіть за високої якості врожаю.
У розмовах про втрати врожаю найчастіше згадують погоду, сорти або умови зберігання. Набагато рідше увага зосереджується на тому, що відбувається з продуктом після збору, коли він уже залишив поле або сад, але ще не потрапив до споживача. Саме на цьому етапі аграрії часто втрачають результат, навіть маючи якісний продукт.
Як пояснює Сергій Рудковський, генеральний директор компанії Sem Ecopack, ключовою проблемою для фруктів і ягід стають механічні пошкодження, які виникають у дорозі. Йдеться не про грубі дефекти, а про мікропошкодження від тертя і тиску, які на старті майже непомітні, але швидко перетворюються на псування.
Особливо показовим є приклад сферичних фруктів. Яблуко, персик або нектарин ніколи не бувають «середніми» за розміром. Калібр змінюється залежно від сорту, сонця, води і умов вирощування. Коли плід потрапляє в універсальну комірку, яка не відповідає його розміру, він починає рухатися, тертися об сусідні плоди або відчувати локальний тиск.
Наслідком стає так званий «опік» плоду — пошкодження поверхні, після якого фрукт або ягода швидко втрачає товарний вигляд і починає псуватися. На полиці такий продукт уже не продається, навіть якщо його смакові якості не постраждали. Для аграрія це означає прямі списання без можливості компенсації.
Саме тому в роботі з агропродукцією дедалі більшого значення набуває не універсальність, а точна адаптація пакування. У сегменті сферичних фруктів це означає підбір комірок під конкретний калібр, а не під абстрактний «середній» плід. У практиці виробництва формованої целюлози це призвело до створення десятків і навіть сотень різних варіантів рішень під одну й ту саму культуру.
При цьому важливо враховувати не лише сам плід, а й увесь маршрут його руху. Має значення, як саме товар стоїть на полиці, під яким кутом, як він перевозиться, скільки разів перевантажується і які відстані долає. Те, що здається дрібницею на етапі пакування, у дорозі перетворюється на системну причину втрат.
Для аграрного бізнесу це означає просту, але не завжди очевидну річ. Частина втрат формується не в полі і не на складі, а між цими точками. І саме там рішення з пакування можуть або зберегти товарний вигляд продукції, або звести нанівець зусилля, вкладені у вирощування.
Детальніше читайте в інтерв’ю Сергія Рудковського, генерального директора компанії Sem Ecopack, у матеріалі «Формована целюлоза як інструмент агроекспорту: українська упаковка, що знижує втрати врожаю та відповідає стандартам ЄС» на Landlord.
