За підрахунками ООН, які були проведені ще півсторіччя тому, продовольче питання у світі в умовах зміни клімату можна вирішити, якщо зрошувані сільськогосподарські угіддя будуть щорічно зростати на 0,5%. Однак розвиток ефективних зрошувальних технологій дозволив перевищити цей показник — за останні 20 років такі площі збільшувалися на 1% щорічно.
Тим часом Україна, на яку зараз покладені великі надії у забезпеченні людства продуктами харчування, лише втрачала площі під поливом. І це при тому, що, за словами начальника відділу агрометеорології Гідрометцентру України Тетяни Адаменко, навіть на заході країни, зокрема у Львівській, Тернопільській та Волинській областях, вже відчувається зменшення кількості опадів у весняний період. За інформацією НААН, для досягнення максимального потенціалу родючості культур вже близько 80% сільськогосподарських земель у країні потребують штучного зволоження. Проблема не залишилася поза увагою сільгоспвиробників — останніми роками зрошувані площі поступово зростають і компанії заявляють про наміри збільшення інвестицій у зрошувальні технології. Крім того, Україна вже має розгалужену базу для відновлення і значного розширення таких земель — існує система водосховищ, побудовані великі магістральні канали з каскадами насосних станцій, значною мірою зберіглася інфраструктура водогонів і гідрантів з розведенням по полях.
Що змінилося
На відміну від застарілого радянського обладнання, яке ще використовується в окремих випадках, нова дощувальна техніка, що пропонується в Україні, має низький показник робочого тиску води — практично всі системи можуть працювати при тиску у 2 бари (близько 2 атмосфер) і при цьому бути до 1000 м завдовжки. Для порівняння тиск води мають обов’язкову опцію розпилювання рідких добрив, засобів захисту рослин та інших агрохімічних препаратів. Таким чином, обробка поля йде у найкращий спосіб — препарат потрапляє на рослини під час вегетації та далі з водою переноситься безпосередньо у ґрунт. Набувають популярності зрошувальні системи барабанного типу, розраховані на невеликі площі обробки, які дозволяють розпилювати навіть рідкий гній.
Що питають
Як розповідає фахівець зі зрошення групи «Астра» Василь Бабіцький, замовники відповідної техніки умовно поділяються на два типи. Перші намагаються або відновити занедбане з радянських часів зрошення, або замінити застарілі системи. Другі вирішують проблему комплексно, починаючи від будівництва насосної станції, встановлення гідрантів по всіх ділянках і власне придбання сучасних зрошувальних систем. Найбільший попит має дощувальна техніка кругової дії або комбінованого фронтально-кругового (так званого іподромного) типу. Вона має дещо нижчий ККД, ніж звичайні фронтальні системи, але кругова техніка найбільше автоматизована і не потребує переміщення від гідранта до гідранта, оскільки встановлюється стаціонарно.
Інвестиції та окупність
За розрахунками компанії «Завод «Фрегат», що має майже півсторічний досвід роботи з вітчизняним агросектором щодо виготовлення і встановлення дощувальних систем, інвестиції в інсталяцію зрошування на ділянці у 1000 га стартують приблизно від $1400 на 1 га. Але все залежить від конкретної ситуації у кожному конкретному господарстві. Суто дощувальна техніка обійдеться господарю підприємства у суму від $600 на 1 га зрошуваної площі. Приблизно таку ж суму на кожний гектар становитимуть витрати на підведення трубопроводів до окремих ділянок і встановлення гідрантів для забору води. Залишок інвестиційної суми ($200 на 1 га) припадає на встановлення насосних станцій.
Такі розрахунки мають базовий характер, і у кожному конкретному випадку інвестиції можуть дещо відрізнятися. Наприклад, у червні 2018 року холдинг HarvEast ввів в експлуатацію другу чергу зрошення для ділянок гібридизації кукурудзи, соняшника, озимого та ярого ріпака, а також озимої пшениці загальною площею 740 га. Для цього окрім відновлення і будівництва інфраструктури, буріння нових свердловин холдинг придбав п’ять секційних дощувальних установок, одну фронтального типу та одну кругову. Перша черга проекту зрошення була запущена на площі 350 га минулого року, а загальна вартість проекту сягає, за словами генерального директора холдингу Дмитра Скорнякова, $2,5 млн. Тобто витрати становили $2290 на 1 га. Але навіть за таких обставин окупність зрошувальних систем достатньо висока. Виходячи з розрахунків «Фрегата», проведених для рівня цін на сільгосппродукцію у 2016/2017 МР, з урахуванням всіх операційних витрат на воду, обслуговування техніки і витрат на обробіток і транспортування додаткового врожаю, чистий додатковий дохід при зрошенні кукурудзи становив близько $520 на 1 га, сої — $620/га, соняшника —$500/га, озимої пшениці — близько $330/га.
У 2018 році плата за воду для зрошення в середньому по Україні виросла на 35%. Це суттєво збільшує операційні витрати, які до 80% складаються саме з тарифу на воду і витрат на її закачування.
Втім, як роблять висновок фахівці, інвестиції у зрошувальні системи мають термін окупності до чотирьох років. Виключенням є лише випадки встановлення дощувальних систем на невеликих ділянках, де витрати можуть повертатися приблизно за шість років. На думку Бабіцького, питання окупності та ефективності зрошування треба розглядати під іншим кутом. «Якщо буде посуха, то фермер без зрошення ризикує взагалі залишитися без врожаю, — каже він. — У середній за атмосферною вологістю рік застосування поливу інколи дає підвищення врожайності у два і більше разів».
ТЕКСТ: МИХАЙЛО ДИКАЛЕНКО
