Європа встановлює правила виробництва зеленого водню – WSJ

Європейський Союз видав суворі правила щодо того, що кваліфікується як відновлюваний водень згідно з його планом переходу на чисту енергію, визначаючи, як очікується, що компанії інвестуватимуть мільярди євро у заводи з виробництва водню в найближчі роки. Про це йдеться у матеріалі Wall Street Journal.

Уряди в усьому світі прагнуть використовувати водень для заміни викопного палива в промислових процесах і виробництві електроенергії. США, Європа та інші країни планують інвестувати сотні мільярдів доларів у заводи, які використовують електрику для живлення машин під назвою електролізери, які виробляють водень шляхом розщеплення відкритих молекул води.

Питання в тому, скільки цієї електроенергії має надходити з відновлюваних джерел, щоб водень вважався відновлюваним. В Європі відповідь визначить, чи можуть виробники водню претендувати на фінансові стимули та чи можна використовувати їхню продукцію для досягнення цілей блоку щодо відновлюваної енергії. Міністерство фінансів США розробляє правила, які визначатимуть, які виробники можуть претендувати на мільярди доларів податкових пільг на зелений водень відповідно до Закону про зниження інфляції.

Стеж за новинами у зручному форматі: Підписуйся на наш Twitter

Виробництво екологічно чистого або відновлюваного водню вимагає величезної кількості відновлюваної електроенергії. ЄС прагне щорічно виробляти 10 мільйонів метричних тонн відновлюваного водню, аміаку та інших чистих видів палива до 2030 року. Для цього буде потрібно майже 14% загальної електроенергії ЄС у 2030 році, стверджує блок.

Правила, оприлюднені Європейською комісією, виконавчим органом ЄС, спрямовані на використання попиту на відновлюваний водень для стимулювання нової хвилі інвестицій у вітряні та сонячні електростанції, замість того, щоб поглинати великі шматки існуючих відновлюваних потужностей блоку. Правила також спрямовані на те, щоб відновлюваний водень значною мірою живився електронами від проєктів відновлюваних джерел енергії, а не газових і вугільних електростанцій.

Комісії довелося досягти дуже складного балансу між забезпеченням того, щоб виробництво відновлюваного водню не призводило до додаткової генерації викопного палива — що можна було б вважати “зеленим відмиванням”, і дозволом ринку розвиватися, — сказав енергетик та антимонопольний експерт юридичної фірми Baker McKenzie Крістофер Джонс.

Щоб отримати статус відновлюваної енергетики, водневі заводи повинні підписати контракти на постачання електроенергії з відносно новими проєктами відновлюваної енергетики — не старше трьох років — розташованими в тому ж або суміжному регіоні європейського ринку електроенергії.

Виробники відновлюваного водню повинні будуть показати, що загальна кількість виробленого відновлюваного водню та спожитої чистої електроенергії узгоджуються протягом 30 днів, навіть якщо кількість вітрової та сонячної енергії щодня коливається.

Виробники водню також можуть отримати звання “зелені”, якщо працюватимуть у регіоні з великою кількістю відновлюваних джерел енергії. Заводи “зеленого” водню, розташовані в районах європейської мережі, де понад 90% електроенергії є відновлюваними, можуть просто купувати з мережі, не підписуючи контракти з проєктами відновлюваної енергетики; це зараз вірно в деяких частинах Скандинавії з великою кількістю гідроенергії та енергії вітру.

Заводи також можуть отримати екологічне позначення, якщо вони покажуть, що виробництво водню відбувається, коли ціни на електроенергію настільки низькі, що генератори на викопному паливі не можуть працювати прибутково. Це може статися, коли сильний вітер дме в районі з великою кількістю вітрових турбін, що знижує ціни на електроенергію майже до нуля.

Правила не дозволяють виробникам водню отримувати вигоду від маркування відновлюваних джерел енергії, підписуючи контракти з атомними електростанціями, хоча ядерні реактори майже не викидають парникових газів. Але правила також дають непряму вигоду країнам з достатньою кількістю ядерної генерації: виробники водню в регіонах з низьковуглецевими електромережами можуть підписувати контракти з існуючими вітровими та сонячними електростанціями будь-якого віку. Франція, де атомна енергетика виробляє близько 70% усієї електроенергії, лобіювала це положення.

Hydrogen Europe, промислова група, заявила, що суворі правила, як очікується, зроблять проєкти відновлюваного водню дорожчими та обмежать потенційне розширення галузі. Вони також не застосовуються до інших споживачів електроенергії, таких як електромобілі.

Якщо ви єдиний, кому потрібно щогодини доводити, звідки саме надходить ваша електроенергія, це пов’язано з витратами, — сказав виконавчий директор Hydrogen Europe Йорго Чацімаркакіс.

Пан Чацімаркакіс сказав, що, попри це, корисно те, що ЄС просувається вперед із новими правилами, оскільки це має забезпечити компаніям ясність у прийнятті інвестиційних рішень і бізнес-моделей.

Деякі європейські водневі компанії високо оцінили нові правила.

Нільс Альдаг, виконавчий директор компанії Sunfire GmbH, яка виробляє електролізери, сказав, що публікація правил є великим кроком до передбачуваної нормативної бази для європейського зеленого водню.

Це допоможе розблокувати купу інвестиційних рішень для проєктів електролізу, — наголосив він.

Шведський стартап H2 Green Steel, який прагне виробляти сталь з використанням “зеленого” водню замість вугілля, заявив, що радий тому, що правила ЄС не вимагатимуть додаткового виробництва відновлюваної енергії в регіонах, де вже є висока концентрація відновлюваної енергії. Компанія зазначила, що водень, вироблений на її заводі в північній Швеції, де більшість електроенергії виробляється з відновлюваних джерел, буде класифікуватися як повністю відновлюваний згідно з новими правилами.

Нагадаємо, у Німеччині регіональний пасажирський оператор Bayerische Regiobahn (BRB, член французької групи Transdev) обрав компанію DB Energie як постачальника “зеленого водню” для першого в Баварії поїзда з живленням від паливних елементів.

Компанії Air Products і Mabanaft оголосили про плани збудувати в порту Гамбург перший у Німеччині великий термінал для імпорту екологічно чистого енергоресурсу.

Анна Лиса

Сподобався цей матеріал?
Підтримайте його автора!

Підтримати