Світова продовольча система перебуває на межі виснаження, а ідеал «харчової гіпердоступності» зіштовхнувся з жорстокою реальністю. Причиною зростаючого дефіциту основних культур є не лише кліматична криза, але й законодавчі обмеження та некерований туризм. Про це йдеться у аналітичному матеріалі El Pais пише Landlord.
Приклади глобальної кризи
Ціна на рис у країні подвоїлася, що змусило уряд випустити 500 тис тонн зі стратегічних резервів. Причинами стали високі температури, рясні дощі та, як не парадоксально, рекордна кількість іноземних туристів, які підвищують попит на ключовий продукт.
«Спостерігається значне збільшення кількості іноземних туристів, які охоче куштують суші. Це не просто дрібниця. Минулого року Японію відвідали майже 37 мільйонів людей, що є рекордною кількістю, і очікується, що цього року вона буде ще вищою, що доводить можливості країни задовольняти попит на продукти харчування та послуги», – йдеться у матеріалі El Pais.
Проблеми спіткали Бразилію, провідного світового експортера кави, де виробництво сорту арабіки в останні роки скоротилося, тоді як світовий попит продовжує зростати, як і його ціна.
Кукурудза у Мексиці теж потерпає. Країна, що є історичною батьківщиною кукурудзи, змушена була збільшити імпорт білого зерна зі США на 168% лише за перший квартал 2025 року через скорочення власного виробництва.
В Іспанії, найбільшому виробнику оливкової олії, ціна «рідкого золота» перевищила €10 за літр через тривалу посуху. Внутрішнє споживання олії Extra Virgin впало на 23,8%.
Кліматичний бумеранг
Глобальне виробництво їжі генерує понад третину всіх парникових газів, але водночас воно є головною жертвою кліматичної кризи.
Дослідження, опубліковане в журналі Nature, підтверджує, що підвищення середньої температури лише на 1°C скорочує виробництво продовольства приблизно на 120 кілокалорій на людину на день. При цьому найбільших втрат зазнають саме основні виробничі регіони.
На думку експертів, Європа сама створює собі проблеми з продовольчою незалежністю через надмірно обмежувальне законодавство.Дослідження підкреслює, що глобальне потепління спричинить значні втрати основних сільськогосподарських культур, і що вплив не буде розподілений рівномірно: він в першу чергу торкнеться основних регіонів-виробників на даний момент.
Деградація ґрунтів є однією з найбільших проблем. Без здорових і достатніх врожаїв немає їжі ні для людей, ні для тварин. У Середземноморському регіоні, де температура зростає швидше, ніж у решті світу, а ризик опустелювання та деградації ґрунтів добре задокументований, наслідки зміни клімату загрожують продовольчій безпеці та суверенітету. Більше тепла означає більше шкідників, менше біорізноманіття, більший ризик зоонозних захворювань та менш рясні врожаї. Середньострокові та довгострокові прогнози похмурі, і перші наслідки вже відчуваються.
Хосе Мігель Мулет, професор біотехнології Політехнічного університету Валенсії: «Якщо ви забороняєте використання пестицидів, не дозволяєте вирощувати генетично модифіковані культури, але дозволяєте їх імпорт, якщо у вас немає затвердженої нормативної бази для CRISPR (технологія редагування генів), ви втрачаєте продовольчий суверенітет, оскільки будете змушені імпортувати те, що могли б виробляти самі».
Дослідник наголошує, що найбільший виклик – це посуха, підвищення температури та засолення ґрунтів, оскільки стійкість до цих факторів залежить від цілої мережі генів, а не від одного-двох.
Регенеративне землеробство як стратегія виживання
Незважаючи на гнітючі прогнози (наприклад, прогнозоване зниження врожайності у Південній Європі до 50% до 2050 року), експерти бачать вихід у системних змінах:
Європейський інститут інновацій та технологій EIT Food інвестував €83 мільйони у Південну Європу для розробки стійких до клімату сортів. Такі проєкти, як LILAS4SOILS, навчають фермерів практикам відновлення здоров’я ґрунтів, сприяючи поглинанню вуглецю та підвищенню врожайності.
Подолати кризу можна лише через колаборацію фермерів, науковців, дистриб’юторів та урядів.
Регенеративне землеробство стає провідною тенденцією для пом’якшення наслідків зміни клімату, запобігання виснаженню орних ґрунтів та подолання загрози дефіциту продовольства. У цьому ключі одним із найпотужніших європейських проектів є LILAS4SOILS, який пропагує вуглецеві методи ведення сільського господарства через «живі лабораторії» в Середземномор’ї та південних регіонах Європейського Союзу (ЄС). Це прикладне дослідження, яке триватиме до грудня 2028 року та ставить фермерів у центр його уваги, має на меті відновити здоров’я ґрунтів, навчитися цього процесу та відтворити рішення.
Ініціатива є амбітною, оскільки початкова точка дуже похмура. «Середземноморський регіон є важливим для всієї сільськогосподарської та продовольчої систем ЄС. Дані показують, що це один з регіонів, які найбільше постраждали від наслідків зміни клімату. Регіон нагрівається на 20% швидше, ніж у середньому по світу, і особливо вразливий до деградації ґрунтів та опустелювання», – пояснює Соня П’єтозі, керівник проєкту. «У майбутньому, за сценарієм з високими викидами парникових газів, прогнозується, що врожайність таких сільськогосподарських культур, як пшениця, кукурудза та цукровий буряк, знизиться у південній Європі до 50% до 2050 року».
«Здорові ґрунти є наріжним каменем трансформації агропродовольчої системи», – продовжує П’єтозі. «Виснажені ґрунти не можуть виробляти достатньо їжі для підтримки населення, не кажучи вже про його зростання. Звичайно, це йде пліч-о-пліч з багатьма іншими аспектами екосистеми, такими як управління водними ресурсами та біорізноманіття. Як і будь-які великі та суттєві зміни, здоров’я ґрунтів та поглинання вуглецю не можуть бути досягнуті зусиллями лише однієї сторони. Це системне питання, і всі компоненти агропродовольчої системи повинні сприяти цим змінам», – підсумовує експертка.
З моменту запуску минулого року, коли в проекті взяли участь 35 фермерів та 15 експериментальних ділянок, інтерес до нього помітно зріс. «Ми оголосили відкритий конкурс на розширення проекту та отримали понад 280 заявок. Це показує, що ми на правильному шляху, і що багато фермерів розуміють цінність регенеративного сільського господарства на основі вуглецю для забезпечення майбутнього своїх ферм», – пояснює П’єтозі.
Втім, фінальний висновок експертів залишається невтішним: якщо світ має високе виробництво, але люди продовжують голодувати, проблема не в технологіях, а в соціальному та політичному устрої.
