Економічна криза та торговельні війні: чого чекати аграрному ринку України в 2019-му

Глобальний ринок перебуває в очікуванні чергової структурної кризи, що може розпочатися буквально будь-якого дня. Торговельна війна провідних економік світу — США і КНР — лише додає напруги для аграрного
сектора, а ціни на сільськогоспо- дарську продукцію вже почали йти донизу. Відповідь на запитання, як правильно зрозуміти тренди ринку і відповісти на нові виклики, шукали учасники Landlord Club, що відбувся за підтримки компанії Syngenta і Міжнародної фінансової корпорації (IFC) та зібрав більше сотні представників 40 компаній.

Власники, топ-менеджери, агрономи, трейдери зібралися, щоб обговорити тенденції виробництва та прогнози споживання аграрної продукції у світі. Вистачало усього — і ґрунтовних доповідей відомих аналітиків і фахівців, і неформального спілкування, де учасники клубу могли поділитися одне з одним наболілим. А приємну атмосферу для невимушеного спілкування створювало шотландське односолодове віскі Singleton від компанії «Баядера Груп».

ПОТРЕБА В ІНВЕСТИЦІЯХ

Обговорення розпочав виконавчий директор Міжнародного фонду БлейзераОлег Устенко, який наголосив, що в Україні склалася просто катастрофічна ситуація із залученням прямих іноземних інвестицій — за рік країна їх отримала всього $2 млрд. Це, на його думку, для такої економіки, як Україна, просто смішно — адже, за висновками фахівців, лише вітчизняний аграрний сектор має потребу у притоку $5 млрд
іноземних інвестицій щороку. Зараз ситуація ускладнюється двома чинниками.

Виконавчий директорМіжнародного фонду Блейзера Олег Устенко

Так, вільні інвестиційні кошти, які обертаються у світовій економіці, в очікуванні чергової кризи починають концентруватися у країнах зі сталим розвитком. Тобто «інвестиційний пиріг» тане з кожним днем, і Україні доведеться конкурувати з іншими економіками, що розвиваються, за кожен долар. Крім того, до початку кризи Україна підійшла у найгіршому стані — навіть перед початком минулої кризи 2008 року в країну вдавалося залучати до $10 млрд прямих інвестицій, що створювали своєрідну подушку безпеки. Втім, є гарна новина — сільськогосподарська галузь має чи не найбільшу стійкість до глобальних криз серед всіх інших галузей економіки. Попит на продукти харчування з огляду на зростання населення планети знижуватися не буде. Питання тільки в цінах на продукцію та, знову ж таки, в тому, де залучити додаткові кошти.

ФЕРМЕРИ ВМІЮТЬ ПРАЦЮВАТИ І ВИКОРИСТОВУВАТИ СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ. УКРАЇНСЬКИЙ ФЕРМЕР БІЛЬШ НАДІЙНИЙ, НІЖ СИТУАЦІЯ НАВКОЛО НЬОГО

СВІТОВА КОН’ЮНКТУРА

У нетрі глобального сільськогосподарського ринку запросила зануритися глобальний оглядач із сільського
господарства Thomson Reuters Карен Браун, відома своїми сміливими аналітичними доповідями і прогнозами. За її словами, головна цьогорічна подія світових ринків — торговельна війна між США та Китаєм — визначить картину в усіх інших аграрних сегментах. Сполучені Штати, хоча й скоротили
площі під соєю, отримали рекордний врожай культури. У 2017 році Штати вже мали абсолютний рекорд зі збору сої — близько 90 млн т (до торговельної війни приблизно 60% американського врожаю закуповував Китай).

Цього року Китай не придбав нічого, і навіть якщо завтра торговельна війна закінчиться, Китай і США потиснуть одне одному руки, це не вирішить проблеми. Тому, як підкреслила Браун, фермери США мають плани наступного року більше уваги приділити виробництву кукурудзи і злакових культур.Але в цілому світові запаси пшениці продовжують знижуватися, і навіть плани американських фермерів цей тренд не змінять. Країнам Чорноморського басейну варто зважити на це і зробити висновки — адже у світі буде спостерігатися надлишок пропозиції сої та кукурудзи і можна спрогнозувати високий попит на пшеницю. Якщо проаналізувати наявні ф’ючерсні контракти, є багато місця для того, щоб ціни на пшеницю
значно зросли, а ціни на сою та кукурудзу — навпаки знизилися.

«ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПИРІГ» ТАНЕ, І ДОВЕДЕТЬСЯ КОНКУРУВАТИ З ІНШИМИ ЕКОНОМІКАМИ

УКРАЇНСЬКА ПРОБЛЕМАТИКА

За словами економіста, експерта з питань аграрної політики Олександра Коліберди, хоча подальший розвиток українського агросектора і залежить від глобальних трендів, все буде вирішуватися з огляду на те, як сама Україна розв’яже наболіли питання у сільському господарстві. Передусім це питання залучення додаткових інвестиційних потоків у галузь і взагалі приплив коштів до аграрного виробника. Загальним слабким місцем для українського сільського господарства на роки наперед залишиться логістика.

Анна Баталова, Syngenta, Костянтин Баскін, директор ТОВ «АМХ», Олег Устенко

Україна в плані аграрної продукції — експорторієнтована економіка, й елементарні проблеми з вчасною доставкою зерна на портові термінали створюють перешкоди для експорту й надходження валюти у країну. Це вже не говорячи про постійне зростання тарифів і постійне погіршення ситуації з вагонами-зерновозами, локомотивною тягою тощо. Усе це знижує конкурентоспроможність як української аграрної продукції зокрема, так держави України в цілому. Простих інфраструктурних рішень не існує, якщо і є певні доступні інструменти поліпшення ситуації, вони не застосовуються.

Існує і кадрова проблема. «Ми вже маємо проблеми з трудовими ресурсами. І негативні тренди щодо нестачі кадрів у сільському господарстві будуть тільки загострюватися, — наголосив Коліберда. — Якщо держава, аграрні виробники, місцева влада не знайдуть нормальних рішень, як затримати кадри у країні, то на ринку складеться ситуація, коли в агросекторі доведеться возити людей на більші відстані». Це, до речі, додасть до загальної логістичної проблематики ще більше гостроти.

ЗАГАЛЬНИМ СЛАБКИМ МІСЦЕМ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА РОКИ НАПЕРЕД ЗАЛИШИТЬСЯ ЛОГІСТИКА. ПРОСТИХ ІНФРАСТРУКТУРНИХ РІШЕНЬ НЕ ІСНУЄ

І, нарешті, глобальною проблемою для України впродовж вже десятиріч залишається земельне питання — земельна реформа багато обговорюється, але нічого практичного не відбувається. «Останні два роки те, що відбувалося навколо ринку землі, оберталося довкола вимог Міжнародного валютного фонду. Але, за моїми очікуваннями, це обговорення триватиме і надалі. Сам ринок землі, безумовно, запустять. Та навряд чи це відбудеться наступного року — адже у рік виборів такі рішення приймати складно», — каже експерт.

Проте, є надія, що свій вплив на процес матиме процес децентралізації влади і зростання ролі територіальних громад. За підсумками цього року їмбудуть передані 760 000 га державної землі. Разом з тим виникає багато запитань щодо процедури оформлення цієї землі — Кабінет Міністрів у своїх нормативних актах багато чого не врахував з юридичного боку. Тому, коли прийде час переукладання договорів на такі земельні ділянки, місцевавлада повинна бути готова скористатися своїми розширеними правами і висловити власну позицію.

ЗАГАЛЬНИМ СЛАБКИМ МІСЦЕМ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО СІЛЬСЬКОГОГОСПОДАРСТВА НА РОКИ НАПЕРЕД ЗАЛИШИТЬСЯ ЛОГІСТИКА. ПРОСТИХ ІНФРАСТРУКТУРНИХ РІШЕНЬ НЕ ІСНУЄ

АГРАРНІ РОЗПИСКИ І НЕ ТІЛЬКИ

Учасники клубу погодилися, що питання землі зараз найскладніше, у залі почали лунати запитання про те, де невеликим господарствам взяти кошти на придбання земельних ділянок, якщо ринок землі буде відкритий. Як зазначила керівник проекту «Аграрні розписки в Україні» IFC Хелен Фейрлемб, інструмент залучення коштів навіть дрібними господарствами вже існує — це аграрні розписки. «Українські фермери мають внутрішній стрижень. Так, бракує ресурсів, спеціалістів, але насправді українські фермери мають правильні навички, вміють працювати і використовувати сучасні технології. Український фермер більш надійний, ніж ситуація навколо нього.

Чому я говорю про аграрні розписки — коли ви приміряєте ризики фермера, то він зрозумілий контрагент, який має бізнес, з якими можна працювати», — розповіла Фейрлемб. Над пошуком сучасних інструментів фінансування все більше замислюється сам бізнес. Так, на погляд трейдера компанії Spike Юрія Гаврилюка, дуже важливо, що наші виробники зараз вже думають над хеджуванням своїх ризиків. «Більшість звикла працювати за старими методами, продавати тоді, коли потрібні кошти. А світ давно пішов далі — американський фермер давно займається хеджуванням на Чиказькій біржі», — підкреслив трейдер. До того ж, як каже Гаврилюк, в українських виробників є вже достатньо інструментів — своп-контракти, контракти з мінімальною ціною, прив’язка до аукціонів. Цього року, на його думку, взагалі стався справжній прорив — масово почали використовуватися різного роду платформи на базі інтернет-сервісів, за допомогою яких можна купити чи продати як фізичний контракт, так і своп-контракт.

Економіст, експертз питань аграрної політики Олександр Коліберда

Головною особливістю цих інструментів є те, що кожен може зосередитися на своїй справі — виробник може займатися господарством і оперативно отримувати інформацію про зміни кон’юнктури, вчасно пропонувати продукцію, а трейдер, отримуючи інформацію від виробників, може повністю віддати себе торгівлі та отримувати з цього максимальний зиск. «Потенціал України можна збільшити в декілька разів, просто продаючи товар один одному, навіть у межах країни. Для виробника це плюс, тому що з’являється більше потенційних покупців безпосередньо на його фізичний товар.

А для країни в цілому це привабливість і конкурентоспроможність на зовнішніх ринках», — підкреслив Гаврилюк. Щоправда, така модель роботи ринку як слушно зауважив головний агроном компанії «Агрофорт» Групи МХП Віктор Чайковський, потребує суттєвого збільшення маневрової потужності українських елеваторів — як великих, так і малих, які розташовані безпосередньо у господарствах. Адже за гнучкої системи торгівлі, торгівлі опціонами замість наявного зерна, вичікування цін потрібні місця якісного зберігання врожаю. Тому інвестиції в елеватори — сьогодні безпрограшний варіант, усі сільгоспвиробники страждають від того, що є врожай, а його немає де розмістити.

Для успішного бізнесу зі зберігання зернових повинна бути інфраструктура, як мінімум залізниця, комунікації, прийомка, ваги, своя лабораторія. «Проте слід обачливо підходити до будівництва елеватора, деякі примітивні сховища стоять не заповнені, треба знати регіон, знати місця з найгострішим дефіцитом елеваторів», — попередив Чайковський. Жвава дискусія у залі перейшла у кулуари клубу і точилася до ночі — адже всім учасникам заходу було чим поділитися одне з одним. Було відчутно, що присутні з оптимізмом дивляться у майбутнє попри всі негаразди, що прогнозуються на глобальному ринку.

Текст: Михайло Останков