Новини / Думки     04 жовтня 2017 13:32

Аліна Подоляк про те, чим живе фермер ери AgTech


Мене розбудила смска від клієнта-аграрія: «Зустріч скасовую, щойно запустили дрона, і все село бігає за ним. А завтра на новенький комбайн приїдуть налаштовувати програму, треба простежити, як він буде їздити. Переносимо на понеділок…».

Пригадую, колись були інші виробничі проблеми на селі, в основному пов’язані із людським фактором: дисципліна, охорона сільгосптехніки та різного роду запасів: від палива і до комбікормів. Все змінюється… І епізод з фільму Interstellar, в якому комбайни зійшли з глузду і повернулись із поля на ранчо, – вже не фентезі, а дійсність на відстані витягнутої руки. По-науковому, це «Інтернет речей» (Internet of Things або скорочено IoT) – система комунікації між смарт-пристроями, їх взаємодія та обмін даними з метою виконання певних завдань чи функцій.

Культура обробітку землі та вирощування тварин кардинально змінюється, традиційні підходи роботи в агросекторі перестають бути конкурентними. Не забуваймо, що аграрії конкурують не тільки на внутрішньому, але й на міжнародному товарному ринку. Тому якщо аргентинський або польський фермер вирощуватиме пшеницю із залученням роботокомбайнів, дронів, термостатів, детекторів, то і собівартість їх продукції буде нижчою. Тож чи є у нас право залишатись осторонь від науково-технічного прогресу, якщо вижити зможе тільки модернізований бізнес?

Тут прийшла друга смска від клієнта-аграрія: «Разом з партнерами будемо розробляти мобільний додаток для агрономів. Зможете підготувати хороший договір з програмістами?».

Так-так, звісно, «цифровий фермер» не може обійтись не тільки без дронів, але й повинен мати спеціальне програмне забезпечення. У світі вже й придумали загальну назву – AgTech (скорочення від аграрні технології). Це можуть бути як онлайн-біржі товарів та послуг в агросекторі, так і програми для фермерського менеджменту, для обліку та звітності по урожаю, поголів’ю свійських тварин та багато інших автоматизованих баз даних. Такі пристрої та інформаційні системи (програми) розмовляють один з одним через мережу (концепція М2М – «machine to machine» ). AgTech дозволяє накопичувати та обробляти велику кількість інформаційних параметрів і даних, що об’єднуються, аналізуються та копіюються у хмарне програмне забезпечення – це так звані великі масиви даних або big data.

Наведемо приклад: уявімо отару із ста овець. Що раніше можна було зробити в рамках їхнього «менеджменту»? Наприклад, нанести фарбу чи «зеленку», щоб не сплутались вівці різних власників. Також намагались всіх порахувати, щоб якась вівця не відбилась. Ще декілька простих записів в блокноті – і це був максимум із можливого.

А тепер прикріпімо кожній вівці чіп, котрий працює на Bluetooth-технології та передає дані через сканери на комп’ютер. Що можна зробити? Перше: завести первинні дані на кожну вівцю: дата народження, стать, ім’я, порода. Перераховуємо кожну чіповану вівцю. Маємо точну кількість. Потім заганяємо кожну тварину через сканер на ваги та вказуємо в мобільному додатку її поточні параметри. Отже, початок для статистики наш «цифровий фермер» отримав. Кожна вівця тепер відстежується за ростом, набором ваги, в тому числі на фоні статистики інших тварин.

Тварин можна сортувати як у цифровому, так і в реальному світі. При потребі лікувати точно ідентифіковану тварину. Дані вивчає власник бізнесу, ветеринар, бухгалтер. Дані можна пересилати третім особам, покупцям тварин, постачальникам кормів, транспортним організаціям. Тобто новою рисою агробізнесу стає його висока точність. А точність дозволяє запобігти втратам та зайвим перевитратам. У тому ж прикладі із вівцями точне планування раціону тварин дозволяє чітко спланувати витрати на корм, а як наслідок – підвищити рентабельність бізнесу.

Третя смска від клієнта виявилась найбільш інтригуючою: «На понеділок встигнете підготувати концепцію юридичного супроводу мого нового проекту? Я назвав його «Діджитал Ранчо». Подробиці вишлю в імейлі».

Такий запит від клієнта рухає і нас, юристів, у майбутнє, адже ми супроводжуємо сучасні проекти і почуваємось нарівні з іноземними колегами-правниками. Точне обговорення проекту «Діджитал Ранчо» тільки на горизонті, але ж до понеділка треба було окреслити основні блоки правового регулювання.

Блок 1. Програмне забезпечення і пристрої: купити ліцензію чи розробити з нуля.

По-перше, для успішного запуску проекту «Діджитал Ранчо» треба вирішити стратегічне бізнес-питання: чи хоче фермер мати свою унікальну розробку програмного забезпечення (якої немає у конкурентів), або хоче купити копію вже існуючої програми (в тому числі з можливістю адаптувати під свої потреби). У випадку замовлення унікальної розробки для фермера важливо отримати «монополію» на програмний продукт, адже так можна потім вдосконалювати програму чи навіть продавати ліцензії іншим учасниками ринку. Готуючи такий проект договору, юрист має чітко розуміти, чи є коди, які лежать в основі розроблюваного програмного забезпечення, самостійною авторською роботою команди програмістів, чи програма створюється на основі прототипу з відкритим кодом (open source). Не менш важливим є забезпечення гарантування з боку розробника відсутності порушення прав третіх осіб на розроблюване програмне забезпечення або гарантування відсутності таких прав на продукт у третіх осіб, або ж застереження про використання open source.

Інша концепція – не розробляти «з нуля», а купити готовий ліцензійний продукт. Купуючи ліцензію, ви по суті отримуєте право копіювати програмне забезпечення. Ліцензія, як правило, передбачає ряд обмежень для користувачів програмного продукту: обмеження користування, копіювання, модифікації та розповсюдження, охороняючи, таким чином, авторські права розробника. Проте ліцензування це не тільки захист авторських прав, а й гарантії для аграріїв. Ліцензування програмного забезпечення дозволяє фермерам отримувати технічну підтримку з боку розробника або офіційних розповсюджувачів програмного продукту, модернізувати програмне забезпечення.

Блок 2. Положення про захист конфіденційної інформації та комерційної таємниці.

Беззаперечно, кожна компанія або фермер зацікавлені у контролі за інформацією/даними, зібраними та отриманими від власних сільськогосподарських операцій. Крадіжка таких даних може завдати більших збитків для бізнесу, ніж заморозки чи посуха. Тому переді мною як юридичним радником «Діджитал Ранчо» стоїть задача розробити документ (Положення), де чітко буде визначена інформація, яка становить цінність для клієнта, а також визначений її правовий режим. Окрім цього, я обов’язково зазначу: коло осіб, що мають доступ до інформації за видами (до секретної, конфіденційної, «тільки для внутрішнього використання», публічної); порядок доступу до інформації, порядок її передачі та контролю за використанням; відповідальність за розголошення; порядок інформування працівників про зміни у внутрішніх політиках щодо використання та обробки інформації; процедуру навчання працівників програмній безпеці; порядок проведення аудитів безпеки.

Окрім цього, для «Діджитал Ранчо» я обов’язково маю розробити юридичний механізм захисту даних, який включатиме в себе процедури та принципи, що перешкоджатимуть несанкціонованому доступу до інформації. Адекватна оцінка ризиків втрати та витоку даних дозволить мені розробити юридичний механізм доступу та використання даних, а також розробити механізм їх юридичного захисту у випадку вразливості самої системи даних.

Блок 3. Посадові інструкції «цифрових агроменеджерів».

В умовах, коли технології стають промисловою основою, роль та ключові компетенції працівників на «Діджитал Ранчо» змінюються. Тому важливою є наявність Посадових інструкцій, де детально прописані умови доступу та роботи з інформацією, що становить цінність. Так, зокрема, важливо прописати порядок доступу працівника до інформації при прийомі на роботу, протягом випробувального терміну, під час роботи, при звільненні; порядок контролю за доступом працівника до інформації та її використанням; правила авторизації у системі та правила зміни паролів; порядок отримання доступу до певних категорій інформації, правила реагування на «незвичайні» повідомлення системи; порядок ознайомлення працівника зі спам-фільтрами «Діджитал Ранчо», а також про те, як їх використовувати, щоб запобігти небажаному пошкодженню системи; порядок сканування системи на предмет зовнішніх атак; порядок проведення процедури здійснення резервного копіювання системи; правила використання робочої електронної пошти тощо.

Інша важлива частина кадрової документації стосується визначення трудових обов’язків працівників: цифрових менеджерів, операторів дронів, операторів роботокомбайнів, спеціалістів по обробці даних та інших. Без посадової інструкції важко довести професійну непридатність чи неналежне виконання трудових обов’язків.

Блок 4. Сервісні договори з аутсорсинговими ІТ-компаніями.

Для того, щоб підтримувати роботу «Діджитал Ранчо» у безперебійному стані, треба організувати сервісне обслуговування програмних приладів. Аутосорсинг привабливий тим, що бюджет може бути відносно менший, ніж за умови штатного спеціаліста. Тобто, я обов’язково маю передбачити виклик «швидкої допомоги» у випадку, якщо агротехніка «зависне». Це може бути особливо критично під час посівної кампанії чи під час збору урожаю.

Зазначені вище способи захисту інформації є тими інструментами, які ми маємо зараз. Проте, вже сьогодні перед юристами стоїть задача – розробити такі механізми правової охорони, які б відповідали викликам цифрової аграрної революції. Наведу лише один приклад із дронами. Світові тренди свідчать, що регулювання використання дронів може піти не шляхом дозволів та ліцензування польотів, а навпаки – шляхом встановлення заборон або навіть перехвату дронів.

 

Аліна Подоляк, адвокат практики інтелектуальної власності Міжнародної юридичної фірми «Eterna Law»

 

 

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

17 години тому

Виробник спаржі в Україні вкладає 10 тис. євро в кожний гектар

В Україні не так багато фермерів вирощують спаржу, оскільки цей бізнес потребує великих площ, значних зусиль і фінансових затрат. Однак у компанії «Агроексперт трейд» бачать у виробництві цієї культури широкі перспективи.

Про це повідомляє Економічна правда.

Павло Григор’єв вирощує спаржу в с. Воскресенка Херсонської області вже третій рік, і сьогодні його підприємство – «Агроексперт трейд» – належить до найбільших виробників спаржі в Україні.  Компанія має земельний банк 100 га, і одну п’яту площ (20 га) у господарстві відведено під спаржу.

Читайте: Яких працівників шукають в агросфері та скільки їм готові платити

Фермер вважає, що в цього бізнесу є великий потенціал, тож наступного року планує збільшити посівні площі під спаржею у 1,5 разу.

«Ріст попиту на спаржу в Україні ми відчуваємо на собі, саме тому вкладаємо гроші в розширення площ. Я бачу перспективу зростання ринку на найближчі два-три роки», – говорить Павло Григор’єв, один із власників «Агроексперт трейд».

Спаржева математика

У перші 1,5 га спаржі підприємство «Агроексперт трейд» інвестувало $13 тис.

Сьогодні витрати господарства на 1 га спаржі становлять до 8–10 тис. євро залежно від сорту і відстані між міжряддями.

У виробництві багато ручної праці і вартісний процес обробки.

Зібравши спаржу, її треба помити, порізати, відкалібрувати та упакувати. Для цього потрібна спеціальна лінія, яка коштує 70 тис. євро (в Україні така лінія є лише в Каховці, та й ту придбали не новою – була у використанні більше 10 років).

«Агроексперт трейд» планує наступного року вкласти кошти в нове обладнання:

«У 2020 році ми плануємо придбати лінію нової генерації та спеціальну машину для висадки спаржі. Це для нас значні інвестиції», – розповів Павло Григор’єв.

Вартість вирощування пояснює ціну на спаржу: у 2019-му вона становила 170–250 грн за кг.

Особливості вирощування

Спаржа (аспарагус) – це багаторічна рослина, яка росте 10–12 років. Плодоносити починає на другий рік після посадки. Пік урожайності припадає на 4–6-й рік, тоді можна отримати 3–3,5 т пагонів з 1 га.

Висаджують спаржу в землю корінням з одним пророщеним пагоном на відстані мінімум 20 см між рослинами. Ширина міжряддя – 1,5 м. Коріння проростає на глибину також 1,5 м. З огляду на ці особливості виробник спаржі повинен мати у своєму розпорядженні великі площі.

Активний ріст рослини відбувається у червні: за два тижні виростає на 2 м. Пагони зрізають вручну після досягнення розміру 23–25 см.

Спаржа потребує ретельного контролю дозрівання, оскільки якщо пагін вчасно не зрізати, то вже наступного дня він буде перезрілим.

Масштаби виробництва

За останні 5 років площі під спаржею в Україні зросли втричі і зараз становлять 100–120 га, із них 20 га – це площі «Агроексперт трейд». Наступного року компанія планує відвести під аспарагус ще 12 га землі.

Основними каналами збуту спаржі «Агроексперт трейд» зараз є ринки та ресторани в Херсоні, Києві та Дніпрі.  А вже у 2020 р. компанія планує зареєструвати власну торгову марку спаржі і реалізувати її через торговельні мережі.

Landlord раніше повідомляв про те, що в Україні випробують нові гібриди зеленої спаржі.

Фото: «Агроексперт трейд»

Кейси   

15 червня 2019 10:08

Вижити в 90-х та стати успішними у 2000-х: історія перевтілення «Олстас-Льон»

Компанія «Олстас-Льон» на Чернігівщині щорічно інвестує у виробництво $1,5–2 млн. Такого рівня їй вдалося досягти завдяки рішенню засновника Станіслава Котенка повністю змінити профіль виробництва.

Landlord спільно з компанією BASF реалізує медіа-проект «Історія розвитку компанії «Олстас-Льон» Станіслава Котенка», завдяки якому ви зможете дізнатися про те, як одній із провідних українських агрокомпаній вдалося пройти еволюцію від звичайного ТОВ з гуртової та роздрібної торгівлі продовольством і нафтопродуктами до інноваційного сільськогосподарського підприємства.

Про те, як компанія зробила величезний прорив у своєму розвитку, розповів журналістам Landlord генеральний директор групи «Олстас-Льон» Станіслав Котенко.

На відміну від більшості вихідців із буремних дев’яностих, у «Олстас» навчилися будь-який негаразд перетворювати на стимул для розвитку і перемогу. У Менському районі Чернігівської області, де розташовані угіддя компанії, вона стала зразком і прикладом для наслідування іншими фермерськими господарствами із застосування новітніх агрохімічних препаратів, впровадження інноваційних технологій і, врешті-решт, отримання гарних врожаїв.

Читайте: Унікальна модель підвищення ефективності агробізнесу від Станіслава Котенка

На площі у 8500 га «Олстас-Льон» культивує пшеницю, кукурудзу, сою, ріпак. А ось льону, як логічно було б очікувати від підприємства з такою назвою, в активі компанії немає. Точніше — вже немає.

Льон, якого немає

Як розповідає Станіслав Котенко, підприємство було засноване ще у 1991 році, а назва утворена з простої комбінації двох імен засновників. «Тоді мало хто замислювався над такими «розумними речами», як брендинг, торговельний знак або щось подібне… До назв ставилися не дуже серйозно — такі були часи, компанії утворювалися, змінювалися, зникали. Але назва якось прижилася, стала відомою на ринку, і щось змінювати вже не хотілося», — пригадує пан Котенко.

Як починали

«Олстас-Льон» співпрацює з провідними трейдерами вже близько 10 років. Починали, як і багато інших, з торгівлі промисловою та сільськогосподарською продукцією, продуктами харчування — ринок був порожній і готовий проковтнути будь-який товар. Трохи пізніше компанія перейшла на ринок нафтопродуктів — саме тоді й почали закладатися відносини із сільськогосподарськими підприємствами. «Олстас» працював із постачальниками дизпалива і бензину з країн Балтії, а ринком збуту стала серед інших й аграрна галузь.

Переломний момент

Переломним можна вважати 2001 рік.

«Ми придбали Сядринський льонозавод на Чернігівщині, який на той момент був у стані банкрутства, багато вклали у підприємство, зробили технічне переоснащення. Потім почали працювати з колгоспами (точніше з підприємствами, які утворилися на їх базі), — ділиться господар. — За часів Радянського Союзу сировину на завод здавали 74 колгоспи. А на початку 2000-х працювати на партнерських відносинах вже не було з ким. Ми надали господарствам ресурс для вирощування льону — насіння, пальне, добрива, але… виявилося, що половину грошей ми відразу «закопали».

Причина банальна — колишні колгоспи були не здатні забезпечити виконання необхідних технологій при вирощуванні льону, відповідно, не було необхідної якості сировини, не витримувалися ані обсяги, ані строки постачання. Гроші та ресурс, які «Олстас» надавав господарствам, просто зникали. А між тим плани розвивати напрям у компанії були серйозні.

Тому «Олстас» і довелося починати працювати на землі, повністю змінювати спеціалізацію та вирощувати льон самотужки.

«Розпочинали зі 100–200 га, орендованих у тих же колишніх колгоспів, але вже за два-три роки у підприємства був земельний банк у 2000 га. Майже всю льонопродукцію експортували до Китаю, прибуток був гарний, зростала валютна виручка… Але ми швидко зрозуміли, що цей напрям не є перспективним, треба від нього відходити», — пригадує пан Котенко.

Льон — лише у назві компанії

Річ у тім, що вирощування льону — переважно дуже важка ручна праця, яка потребує залучення багатьох робітників. За часів СРСР у кожному селі по хатах розподілялися ділянки льону — родина мала цей льон зібрати, винести з поля, розстелити для вилежування, вручну перевернути. Далі в’язалися снопи й льонотреста перевозилася на льонозавод. В Європі є комбайни для збирання та обертання льону, але вони малопродуктивні, розраховані на ділянки у 20–30 га, та аж ніяк не на тисячі гектарів. Тому льон у всьому світі (а тепер вже й в Україні) — нішева культура, ексклюзив із невеликими обсягами виробництва.

«Ми залучали все менше і менше людей для роботи з льоном у полі, кількість працездатного населення у селах швидко зменшувалася, люди відмовлялися від важкої праці. Ті підприємства, які попри все вирішили залишитися у галузі, здебільшого погано закінчили. «Олстас-Льон» поступово перейшов на вирощування традиційних культур. А згадка про льон у назві компанії так і залишилася», — усміхається пан Котенко.

Відзначимо, що в медіапроекті «Історія розвитку компанії «Олстас-Льон» Станіслава Котенка» ви знайдете унікальний кейс агробізнесу і дізнаєтеся, як компанія зробила величезний прорив у розвитку, повністю змінивши свій профіль.

Кейси   

14 червня 2019 15:11

Аграрні розписки: український фермер отримав 1,2 млн грн від трейдера з Естонії

1,2 млн грн від естонської трейдингової компанії залучило фермерське господарство «Салікс» зі Львівської області, оформивши першу в Україні міжнародну фінансову аграрну розписку.

Про це повідомляє проект IFC «Аграрні розписки в Україні».

У 2019 р. українським фермерам надано можливість залучати кредитні ресурси з-за кордону в межах проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC) «Аграрні розписки в Україні». Така бізнес-модель стала доступного після прийняття на початку року нового закону про валюту та валютні операції.

Читайте: 60 тракторів заблокують трасу М-14: фермери Миколаївщини виходять на акцію протесту

Міжнародні аграрні розписки дозволяють навіть невеликим фермерським господарствам перейти на якісно новий етап: почати співпрацювати з іноземними кредиторами та залучати дешевше фінансування на рівні з агрохолдингами. І, що важливо, це не вимагає додаткової складної підготовки чи штату спеціалістів.

Першими оформили міжнародні аграрні розписки фермери з Чернігівської та Львівської областей.

Міжнародна фінансова аграрна розписка

Сільгосппідприємство «Салікс», яке обробляє близько 300 га земель на Львівщині, вирощує традиційні зернові та олійні культури. Минулого року вперше скористалося аграрною розпискою, а вже цього сезону йому вдалося залучити фінансування в розмірі 1,2 млн грн від кредитора-нерезидента, компанії «Евервелле». Так на початку червня з’явилася перша міжнародна фінансова аграрна розписка.

«Евервелле» – це естонська компанія, яка працює в Україні у сфері зернового трейдингу вже більше 10 років. СП «Салікс» та «Евервелле» успішно співпрацюють понад 3 роки.

Міжнародну розписку видали як супровід до форвардного контракту та додаткове забезпечення на суму отриманої передоплати: за форвардом до кінця серпня «Салікс» зобов’язаний поставити 240 т ріпаку. В заставу за розпискою передали 100 т. Дія розписки завершується наступного року.

Підприємство отримало від кредитора фінансування за ставкою 12% річних з розрахунком у валюті. Заступник директора СП «Салікс» Богдан Цап вважає це однією з переваг міжнародних розписок:

«По-перше, я маю прямий контроль із-за кордону. У мене ціна на сільгосппродукцію, звичайно, вища, ніж тут на ринку. А, по-друге, до нас заходить валюта».

Необхідна умова для оформлення аграрної розписки – ведення прозорої діяльності. Богдан Цап відзначає, що рекомендував іншим фермерам свій досвід, але не всі мають можливість для цього, оскільки багато хто не працює прозоро.

 Міжнародна товарна аграрна розписка

Наприкінці квітня 2019 р. ТОВ «Зорі Обмачева» з Чернігівської області передали естонській компанії «Летофін» товарну аграрну розписку, в рамках якої зобов’язалися здійснити поставку 10,5 тис. т кукурудзи до січня 2020 р.

Аграрна розписка була видана у супровід до форвардного договору на поставку майбутнього врожаю кукурудзи. За нею підприємство отримало пре-фінансування в розмірі близько 40% загальної вартості продукції.

«Зорі Обмачева» та «Летофін» співпрацюють два роки. Тепер українське господарство вирішило розширити співробітництво – перейти до більших партій поставки зернових, зокрема кукурудзи.

Процес оформлення міжнародної розписки тривав не більше 2 тижнів – від початку переговорного процесу до підписання документа.

«Узгоджували деякі технічні деталі, урожайність, вартість продукції в заставі тощо. Щодо документів, то з нашої сторони був потрібним стандартний пакет, як для звичайних аграрних розписок», – розповів комерційний директор «Зорі Обмачева» Іван Іванов.

Переваги аграрних розписок з позиції трейдингових компаній

  • Аграрна розписка є зручним інструментом, оскільки в забезпеченні виконання зобов’язань використовується застава майбутнього врожаю – і це цікавіше для трейдера, ніж нерухомість чи техніка.
  • Можливість моніторингу врожаю, що дозволяє кредиторам бути більш впевненими в належній якості продукції, що поставлятиметься.
  • Простота використання аграрної розписки.

Landlord раніше повідомляв про те, що Мінагрополітики ініціює здешевлення аграрних розписок. Здешевити послуги нотаріусів при оформленні аграрних розписок допоможуть автоматичний обмін даними між РАР та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно.

 

Фінанси   

14 червня 2019 15:07

Чому трудова міграція – це добре і як повернути заробітчан в Україну

Перший заступник Міністра економічного розвитку та торгівлі України Максим Нефьодовий та генеральний директор Директорату стратегічного планування та євроінтеграції Олександр Жемойда 12 червня під час події, організованої Европейською Бізнес асоціацією, обговорювали результати досліджень мігрантських настроїв населення «Монітор щастя». Де, зокрема, гостро стояло питання масової міграції українців за кордон.

Перший слово взяв Максим Нефьодов, який відзначив, що трудова міграція – це не тільки проблема, але й можливість. За словами чиновника, для українців є великим плюсом те, що вони їдуть за кордон, обмінюються досвідом, культурою, стають освіченішими та орієнтуються в соціальній складовій країн Західної Європи. Утім, для того, аби наші співвітчизники мали бажання повертатися на Батьківщину, потрібно вирішити ряд питань як, бізнесу, так і владі. І це стосується не тільки покращення економічної складової, але й інфраструктури, яка наразі залишає бажати кращого.

«Я радий, що люди ідуть в Польщу, дивляться, як працює економіка ЄС і повертаються назад. А щодо повернення назад їх до України – це і є питання бізнесу, інфраструктури, економіки»,- підкреслив Нефьодов.

Також перший заступник Міністра економічного розвитку та торгівлі додав, що наразі Україна перебуває у жорсткій конкуренції в боротьбі за кадри. Однак при цьому, навіть незважаючи на численні проблеми, має свої переваги:

«Держава зараз в умовах конкуренції за кадри. Нещодавно ми з величезним супротивом здобули полегшення отримання робочих віз для іноземців тих країн, з якими в нас вже існує безвізовий режим. Ми маємо бути відкриті до того що у світі є конкуренція за кадри. Тут, до речі, мені здається, що Україна знаходиться в непоганому місці в цьому конкурентному ланцюжку. Ми в такій зоні, коли якість життя дещо гірша, ніж в розвинених країнах, але не критично. В Україні людина, яка має нормальну освіту й високу ефективність праці, може жити, працювати й отримувати задоволення. Наша мета, аби таких людей було більше», резюмував Нефьодов.

Читайте: Як вирішити проблему зі збутом продукції: садівники Херсонщини об’єдналися в кооператив

У свою чергу, Олександр Жемойда, який на власній шкурі відчув долю мігранта, не один рік навчаючись і працюючи за кордоном, вважає подібний досвід корисним і певній мірі навіть необхідним:

«Я особисто був сам трудовим мігрантом в 2007-му році й 4 місяці мав щастя працювати. Після того, як повернувся – життя було вже іншим. У 24-му віці я заробляв 4 фунти на тиждень, розумів, наскільки важлива кожна копійка, адже за кордоном тобі допомогти нікому. Доводилося працювати більше, але це загартовує. З часом ти звикаєш до їх стандартів життя, підлаштовуєшся й змінюєшся. Коли повернувся в Україну, було вже дещо незвично. Проте вирішив все ж таки залишитися на Батьківщині, адже в Україні  є усі можливості для розвитку».

Також чиновник наголосив, що Україна акцентує увагу на поширенні агропродукції на зовнішні ринки. І хоча в цьому напрямі вітчизняний агросектор вже має певні успіхи, проте темпи нарощування експорту досі залишаються низькими. Особливо з огляду на потужний потенціал, який є в України:

«Приїхав нещодавно знайомий із Канади і питає: «Чому ви погано просуваєте українську продукцію в Канаді? Є російські, сербські товари, але ми хочемо бачити українські магазини!».

Щодо фуд-продукції, то я пишаюся, що ми працюємо в напрямку охоплення зовнішніх ринків більш якісними продуктами харчування. Потрібно розуміти, що нас там чекають, відтак необхідно реагувати швидше», – резюмував чиновник.

Нагадаємо, раніше СЕО та власник групи компаній «Укрлендфармінг» Олег Бахматюк розповів про 2 шляхи вирішення проблеми трудової міграції українців.

Аналітика   

14 червня 2019 15:02

Хочеш жити — вмій крутитися або як корупція поглинула фермерство Болгарії

Відтоді, як Болгарія вступила до ЄС, різні сфери її суспільного життя й економіки, зокрема, сільське господарство, значно оздоровилися. Утім до ідеалу - далеко. Молодий фермер Венелін Дельгянський рано усвідомив принципи ведення фермерства на Батьківщині: «хочеш жити — вмій крутитися», причому в усіх сенсах.

Як живе іноземний фермер   

Показати ще