Новини / Рослинництво     08 грудня 2018 14:00

DANKEN імпортує високоолеїнову олію в 7 країн світу

Перехід від кількості до якості. Реальна переспектива у переробці високоолеїнового соняшника.

Обколесити пів-­Європи довелося засновнику і власнику компанії DANKEN Євгену Куценку задля того, щоб осо­бисто розповісти про переваги висо­коолеїнової олії власного виробництва шеф­кухарям провідних ресторанів Старого Світу та переконати їх спробу­вати використати її у приготуванні своїх фірмових страв. А якщо сподобається, у чому виробник не сумнівався, — на­ лагодити постачання. Куценко побував бізнес­туром у закладах сегменту HoReCa Німеччини, Нідерландів, Фран­ції, Австрії та Польщі. Найбільше часу провів у Іспанії — країні з унікальними гастрономічними перемогами та вели­кою кількістю ресторанів, відзначених зірками Мішлен — своєрідним оскаром ресторанних рейтингів. У Європі укра­їнські продукти викликали неабиякий інтерес і здивували високою якістю.

Сліпе тестування на порівнянні якості їжі, приготовленої на традиційній для єв­ропейців оливковій олії та на новій для них високоолеїновій олії україн­ського походження  провели,  зокрема, у ресторані «Каль Катала», розташова­ ному неподалік міста Розас у Каталонії. Для цього шеф­кухар Кандідо Чавес Гарсія обрав відоме блюдо «Маріска­да», головні інгредієнти якого — кре­ветки та молюски. Страву вибрали спеціально через розмаїття продуктів і велику кількість білка в кожному з них, адже білкові продукти чутливі до якості олії, від неї залежить смак страви.

Кожен молюск обох страв смакували та оцінювали за багатьма критеріями. Фінальні результати тесту показали, що з українською олією страва смачніша, вона дозволяє зберігати натуральний смак та колір інгредієнтів, більш еконо­мічна у використанні. До того ж якість високоолеїнової соняшникової олії, виробленої в Україні, набагато вища, ніж оливкової для смаження, яка містить до­ мішки інших олій. «Український продукт переможе на цьому ринку, і не лише завдяки своїм якостям і нижчій ціні, — впевнений Куценко. — Перевага такої олії полягає ще й у тому, що за селекції соняшника для її виробництва не ви­ користовують ГМО-­методи на відміну від деяких інших олійних культур, таких як соя та кукурудза».

Оливкову олію роблять напівручним методом, а висо­коолеїнову — промисловим, кількість оливкових дерев у Європі обмежена через клімат, а кількість посівних площ під високоолеїновим соняшником — ні, додає бізнесмен. Протягом 10 років він виготовляє та просуває продукт на вну­трішньому та міжнародному ринку, за­ реєстрував торгову марку DANKEN, що гарантує якість, допомагає позиціонува­ти продукт на міжнародному ринку. Крім продукції для професійних шеф­кухарів виробник випускає бутильовану олію по 0,75 л — це оптимальний об’єм для використання високоолеїнової олії після відкриття пляшки.

ЗНАЙОМСТВО З ГІБРИДОМ

Про високоолеїновий  соняшник Куценко дізнався наприкінці нульових на сільськогосподарській виставці в Києві. Першою завозити насіння високоо­ леїнового соняшника до України почала компанія Agrimatco (селекцiя французь­кої компанiї RAGT), але через кілька років згорнула напрям. «На той час українські сільгоспвиробники не були настільки організованими та освічени­ ми, як зараз, не могли ані гарантувати якість вирощування та зберігання ви­сокоолеїнового соняшника, ані забез­печити обсяги поставок», — пояснює Куценко. Зараз лiдером у постачаннi насіннєвого матерiалу високоолеїно­вого соняшника до України є компанiя Syngenta.

Сам він повірив у перспективність справи, тому купував насіння, постачав його сільгоспвиробникам, пояснював переваги та розповідав про особливості вирощування, домовлявся про купівлю врожаю. Сировину переробляв на олій­ноекстракційному заводі, яким на той час керував.

Після аналізу жирно­кислотного балан­су переконався, що  високоолеїнова олія — найкращий конкурент оливкової.

«В оливковій олії є запах, у салатах вона підсилює аромат зелені, але для смаження не підходить, бо вона має гірчинку та впливає на смак страви», — пояснює виробник. Переконавшись у перевагах продукту на власному досвіді, Куценко почав культивувати ви­сокоолеїнову олію, доводити, що за нею майбутнє. «У нашому південному регіоні соняшнику бракує вологи, тому врожаї тут низькі. А оскільки високоолеїновий соняшник має однакову врожайність, як звичайний, але сільгоспвиробники отримують за нього премії, то вигода його вирощувати очевидна. Та й для пе­ реробника це вигідно, бо таку олію він продасть дорожче», — зазначає він.

Утім, доводити фермерам, що ця спра­ва більш прибуткова, довелося кілька років — вони боялися, що врожайність буде нижчою, не готові були забезпечи­ти ізоляцію від звичайного соняшника при вирощуванні та зберіганні, напо­лягали, щоб переробник гарантував їм придбання всього врожаю. Поступово бізнесмен налагодив виробничий лан­ цюжок: від постачання насіння ферме­ рам — до переробки насіння на олію та експорту продукту.

ВІД ПЕРЕРОБКИ ДО ДОРОБКИ

Технологічно виробництво високоолеїнової олії нічим не відрізняється від виробництва  звичайної  соняшнико­ вої. Головне — забезпечити чистоту виробництва: встановити окрему лінію або проводити попереднє очищення існуючої. Також важливо забезпечити підігрів обладнання на всьому ланцюжку — транспортування, сортування, переробки, оскільки при низьких тем­ пературах продукт може затвердіти через високий вміст олеїнової кислоти та більш високу температуру переходу в рiдку фракцію. Через цю особли­ вість чимало виробників контрактує закупівлі з вересня по листопад і з бе­резня по літні місяці, щоб уникнути переробки в холодну пору року.

Перші обсяги олії були невеликі —з соняшника, зібраного з полів пло­ щею до 1000 га. При середній урожай­ ності 13–15 т/га сировини  вистачало на виготовлення близько 500 т олії.

Кількість виробленої продукції щороку змінювалася і не завжди у більший бік — не було постійного ринку збуту, а в окремі роки низькі ціни на олію робили її виробництво збитковим. Крім того, через дефіцит  сирови­ ни не завжди вдавалося виробляти достатню кiлькiсть олiї для виконання замовлень. «Раніше  високоолеїно­вої олії не було, тому доводилося організовувати повний виробничий ланцюжок: від насіннєвого матеріалу до виробництва олії, вкладаючи суттє­ві інвестиції, — пояснює бізнесмен. — Я не бачу сенсу використовувати на її виробництво велику кількість обігових коштів».

Вже  сьогоднi ринок повнiстю змiнився, i в Українi майже всi переробнi заводи знайомi з високоолеїновою олiєю.

ДЕ ЖИВУТЬ ПОЦІНОВУВАЧІ

Щороку під ТМ DANKEN виробля­ ється близько 500–1000 т олії. Втім, на вітчизняних полицях її практично не можливо зустріти — хіба що у фірмовому магазині Київського маргаринового заводу. «Українці не розуміють різниці між високоолеї­ новою та звичайною олією, тому ми її експортуємо до більш поінформованого  європейського  споживача.  Хоча у стратегії — постійно бути присутніми на внутрішньому ринку», — пояснює Куценко. За кордоном її здебільшого купують заклади громадського харчу­вання, до цього їх стимулює держава. Наприклад, в ЄС ввели законодавчі обмеження на використання в харчо­вій промисловості окремих видів олій, зокрема трансжирів, що стимулюва­лло виробників шукати альтернативний якісний та відносно не дорогий продукт. Олію DANKEN споживають у ресторанах та кафе Словенії, Польщі та країн Балтії, бутильовану можна придбати у магазинах Грузії та Китаю. Всього у роздріб споживається близь­ ко 40% виробленої продукції.

Виробник продовжує розширювати географію збуту у  країнах Європи та в Україні. Розраховувати, що дрібні продажі стануть драйвером розвитку, не доводиться — з досвіду розвитку світового ринку високоолеїнової продукції, частка внутрішнього ринку може зрости за наступні п’ять років до 10%. У майбутньому основними сегментами внутрішнього ринку могли би стати кондитерська промисловість та масложирова галузь, молочна промисловість та фастфуди, де готують на фритюрах. «Сьогодні стало можливим домовлятися про поставки транснаціональним компаніям в Украї­ні, які виробляють чіпси, снеки тощо, бо сегмент формується, — зазначає Куценко. — Далі працювати стане легше: у продукті є потреба, про його переваги дізнається все більше споживачів». За його прогнозами, щороку виробництво високоолеїново­ го соняшника зростатиме у півто­ ра­два рази, а внутрішній збут олії — до 20%.

Текст: Лариса Степанушко

Читайте також