Обколесити пів-Європи довелося засновнику і власнику компанії DANKEN Євгену Куценку задля того, щоб особисто розповісти про переваги високоолеїнової олії власного виробництва шефкухарям провідних ресторанів Старого Світу та переконати їх спробувати використати її у приготуванні своїх фірмових страв. А якщо сподобається, у чому виробник не сумнівався, — на лагодити постачання. Куценко побував бізнестуром у закладах сегменту HoReCa Німеччини, Нідерландів, Франції, Австрії та Польщі. Найбільше часу провів у Іспанії — країні з унікальними гастрономічними перемогами та великою кількістю ресторанів, відзначених зірками Мішлен — своєрідним оскаром ресторанних рейтингів. У Європі українські продукти викликали неабиякий інтерес і здивували високою якістю.
Сліпе тестування на порівнянні якості їжі, приготовленої на традиційній для європейців оливковій олії та на новій для них високоолеїновій олії українського походження провели, зокрема, у ресторані «Каль Катала», розташова ному неподалік міста Розас у Каталонії. Для цього шефкухар Кандідо Чавес Гарсія обрав відоме блюдо «Маріскада», головні інгредієнти якого — креветки та молюски. Страву вибрали спеціально через розмаїття продуктів і велику кількість білка в кожному з них, адже білкові продукти чутливі до якості олії, від неї залежить смак страви.
Кожен молюск обох страв смакували та оцінювали за багатьма критеріями. Фінальні результати тесту показали, що з українською олією страва смачніша, вона дозволяє зберігати натуральний смак та колір інгредієнтів, більш економічна у використанні. До того ж якість високоолеїнової соняшникової олії, виробленої в Україні, набагато вища, ніж оливкової для смаження, яка містить до мішки інших олій. «Український продукт переможе на цьому ринку, і не лише завдяки своїм якостям і нижчій ціні, — впевнений Куценко. — Перевага такої олії полягає ще й у тому, що за селекції соняшника для її виробництва не ви користовують ГМО-методи на відміну від деяких інших олійних культур, таких як соя та кукурудза».
Оливкову олію роблять напівручним методом, а високоолеїнову — промисловим, кількість оливкових дерев у Європі обмежена через клімат, а кількість посівних площ під високоолеїновим соняшником — ні, додає бізнесмен. Протягом 10 років він виготовляє та просуває продукт на внутрішньому та міжнародному ринку, за реєстрував торгову марку DANKEN, що гарантує якість, допомагає позиціонувати продукт на міжнародному ринку. Крім продукції для професійних шефкухарів виробник випускає бутильовану олію по 0,75 л — це оптимальний об’єм для використання високоолеїнової олії після відкриття пляшки.
ЗНАЙОМСТВО З ГІБРИДОМ
Про високоолеїновий соняшник Куценко дізнався наприкінці нульових на сільськогосподарській виставці в Києві. Першою завозити насіння високоо леїнового соняшника до України почала компанія Agrimatco (селекцiя французької компанiї RAGT), але через кілька років згорнула напрям. «На той час українські сільгоспвиробники не були настільки організованими та освічени ми, як зараз, не могли ані гарантувати якість вирощування та зберігання високоолеїнового соняшника, ані забезпечити обсяги поставок», — пояснює Куценко. Зараз лiдером у постачаннi насіннєвого матерiалу високоолеїнового соняшника до України є компанiя Syngenta.
Сам він повірив у перспективність справи, тому купував насіння, постачав його сільгоспвиробникам, пояснював переваги та розповідав про особливості вирощування, домовлявся про купівлю врожаю. Сировину переробляв на олійноекстракційному заводі, яким на той час керував.
Після аналізу жирнокислотного балансу переконався, що високоолеїнова олія — найкращий конкурент оливкової.
«В оливковій олії є запах, у салатах вона підсилює аромат зелені, але для смаження не підходить, бо вона має гірчинку та впливає на смак страви», — пояснює виробник. Переконавшись у перевагах продукту на власному досвіді, Куценко почав культивувати високоолеїнову олію, доводити, що за нею майбутнє. «У нашому південному регіоні соняшнику бракує вологи, тому врожаї тут низькі. А оскільки високоолеїновий соняшник має однакову врожайність, як звичайний, але сільгоспвиробники отримують за нього премії, то вигода його вирощувати очевидна. Та й для пе реробника це вигідно, бо таку олію він продасть дорожче», — зазначає він.
Утім, доводити фермерам, що ця справа більш прибуткова, довелося кілька років — вони боялися, що врожайність буде нижчою, не готові були забезпечити ізоляцію від звичайного соняшника при вирощуванні та зберіганні, наполягали, щоб переробник гарантував їм придбання всього врожаю. Поступово бізнесмен налагодив виробничий лан цюжок: від постачання насіння ферме рам — до переробки насіння на олію та експорту продукту.
ВІД ПЕРЕРОБКИ ДО ДОРОБКИ
Технологічно виробництво високоолеїнової олії нічим не відрізняється від виробництва звичайної соняшнико вої. Головне — забезпечити чистоту виробництва: встановити окрему лінію або проводити попереднє очищення існуючої. Також важливо забезпечити підігрів обладнання на всьому ланцюжку — транспортування, сортування, переробки, оскільки при низьких тем пературах продукт може затвердіти через високий вміст олеїнової кислоти та більш високу температуру переходу в рiдку фракцію. Через цю особли вість чимало виробників контрактує закупівлі з вересня по листопад і з березня по літні місяці, щоб уникнути переробки в холодну пору року.
Перші обсяги олії були невеликі —з соняшника, зібраного з полів пло щею до 1000 га. При середній урожай ності 13–15 т/га сировини вистачало на виготовлення близько 500 т олії.
Кількість виробленої продукції щороку змінювалася і не завжди у більший бік — не було постійного ринку збуту, а в окремі роки низькі ціни на олію робили її виробництво збитковим. Крім того, через дефіцит сирови ни не завжди вдавалося виробляти достатню кiлькiсть олiї для виконання замовлень. «Раніше високоолеїнової олії не було, тому доводилося організовувати повний виробничий ланцюжок: від насіннєвого матеріалу до виробництва олії, вкладаючи суттєві інвестиції, — пояснює бізнесмен. — Я не бачу сенсу використовувати на її виробництво велику кількість обігових коштів».
Вже сьогоднi ринок повнiстю змiнився, i в Українi майже всi переробнi заводи знайомi з високоолеїновою олiєю.
ДЕ ЖИВУТЬ ПОЦІНОВУВАЧІ
Щороку під ТМ DANKEN виробля ється близько 500–1000 т олії. Втім, на вітчизняних полицях її практично не можливо зустріти — хіба що у фірмовому магазині Київського маргаринового заводу. «Українці не розуміють різниці між високоолеї новою та звичайною олією, тому ми її експортуємо до більш поінформованого європейського споживача. Хоча у стратегії — постійно бути присутніми на внутрішньому ринку», — пояснює Куценко. За кордоном її здебільшого купують заклади громадського харчування, до цього їх стимулює держава. Наприклад, в ЄС ввели законодавчі обмеження на використання в харчовій промисловості окремих видів олій, зокрема трансжирів, що стимулювалло виробників шукати альтернативний якісний та відносно не дорогий продукт. Олію DANKEN споживають у ресторанах та кафе Словенії, Польщі та країн Балтії, бутильовану можна придбати у магазинах Грузії та Китаю. Всього у роздріб споживається близь ко 40% виробленої продукції.
Виробник продовжує розширювати географію збуту у країнах Європи та в Україні. Розраховувати, що дрібні продажі стануть драйвером розвитку, не доводиться — з досвіду розвитку світового ринку високоолеїнової продукції, частка внутрішнього ринку може зрости за наступні п’ять років до 10%. У майбутньому основними сегментами внутрішнього ринку могли би стати кондитерська промисловість та масложирова галузь, молочна промисловість та фастфуди, де готують на фритюрах. «Сьогодні стало можливим домовлятися про поставки транснаціональним компаніям в Україні, які виробляють чіпси, снеки тощо, бо сегмент формується, — зазначає Куценко. — Далі працювати стане легше: у продукті є потреба, про його переваги дізнається все більше споживачів». За його прогнозами, щороку виробництво високоолеїново го соняшника зростатиме у півто радва рази, а внутрішній збут олії — до 20%.
Текст: Лариса Степанушко
Підписуйся на наш Telegram. Стеж за новинами у зручному форматі!