Цілителям без дозволу: в Україні скасували спецдозволи на народну медицину

В Україні більше не потрібно отримувати спеціальний дозвіл для зайняття народною медициною. Кабінет Міністрів скасував відповідну постанову 2012 року, яка досі формально визначала правила видачі документів цілителям. Рішення пояснюють тим, що держава не може гарантувати ефективність таких практик, а отже – й не має їх легалізувати.

Про це йдеться в постанові від 8 квітня 2025 р. № 400.

Кабінет Міністрів України офіційно скасував постанову від 3 грудня 2012 року №1145, яка регламентувала порядок видачі та анулювання спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством). Таким чином, відтепер для того, щоб практикувати нетрадиційне лікування, не потрібно жодних державних дозволів чи ліцензій.

Урядове рішення поклало край десятирічному існуванню формального механізму, який давав змогу видавати спецдозволи знахарям, травникам, екстрасенсам та іншим практикам, що не мають наукового підґрунтя.

Ще у 2018 році тодішня в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун закликала скасувати видачу таких дозволів, наголошуючи: держава не має визнавати та тим більше легалізовувати методи, безпечність і ефективність яких не підтверджено доказовою медициною.

«Міністерство охорони здоров’я не може надавати дозвільні документи на методи, безпечність та ефективність яких неможливо гарантувати», — заявляла Супрун.

У МОЗ тоді пропонували класифікувати народну медицину не як медичну практику, а як частину оздоровчих традицій, які не потребують державної реєстрації. Також ішлося про можливу заборону реклами народної медицини, аби не вводити в оману населення щодо її дієвості.

Народні цілителі в Україні – це ті, хто практикує лікування традиційними, нетрадиційними або альтернативними методами, що передаються з покоління в покоління. Їх ще називають знахарями, костоправами, травниками, шаманами чи екстрасенсами. Але офіційно медичними працівниками вони не є.

Наразі в Україні не можна називати себе лікарем без відповідної медичної освіти. Проте діяльність народних цілителів залишається де-факто поза жорстким державним регулюванням. Їхні практики не визнаються доказовою медициною, проте й не забороняються повністю — як і в більшості країн світу.

Нагадаємо, постанова №1145, ухвалена у грудні 2012 року, визначала, як отримати дозвіл на народну медицину. Для цього заявник мав подати пакет документів і пройти відповідну комісію. Та з часом ефективність цієї норми піддали сумнівам — адже жодних реальних перевірок якості чи безпеки таких методів вона не передбачала.

Сподобався цей матеріал?
Підтримайте його автора!

Підтримати