Новини / Ринок землі     07 січня 2020 10:06

Чому ринок землі має бути відкритим для іноземців: 10 ключових питань

Чи варто обмежувати доступ до українського ринку землі для іноземних громадян і компаній-нерезидентів.

Найбільш гострим і болючим питанням земельної реформи стала проблема допуску до купівлі-продажу головного аграрного активу іноземних громадян, компаній-нерезидентів та юридичних осіб, де бенефіціарами є особи — не громадяни України. Чого тільки вже не було сказано і почуто: і те, що іноземці за будь-які гроші скуплять землю і не будуть її обробляти для того, щоб прибрати з глобального ринку конкурента (тобто Україну), і те, що на кордоні України вже стоять ешелони вантажних потягів, аби згребти безцінний чорнозем і вивезти його на чужину, і те, що після приходу іноземців в Україні утворяться безлюдні території, села повмирають, а населення буде жити у фавелах на кшталт бразильських…

Такі безглузді заяви, інколи з вуст відомих політиків, бентежать суспільство — воно вже заздалегідь налаштоване проти участі іноземного капіталу в ринку землі в будь-якій формі. На цьому фоні наміри влади провести референдум по питанню виглядають принаймні дивно. Адже зроблено все або майже все, щоб налаштувати громадськість проти іноземних громадян — власників землі в Україні.

Між тим, компанії та господарства з іноземним капіталом давно й успішно працюють в українському агросекторі та належать до категорії найбільш передових суб’єктів аграрного ринку. З відповідями на найбільш поширені запитання стосовно доцільності або недоцільності допуску нерезидентів до купівлі землі — голова Асоціації аграріїв України, яка об’єднала фермерські господарства, створені іноземними громадянами та за участю іноземного капіталу.

  1. Які переваги є у компаній з іноземними інвестиціями і чи мають вони лишитися серед активних суб’єктів ринку?

Компанії з іноземними власниками працюють прозоро і, отже, є найкращим джерелом надходжень для державного і місцевих бюджетів. Весь їх реальний товарообіг відкритий, заробітна та орендна плати сплачуються офіційно й оподатковуються на регулярній основі. Із запровадженням моделі з обмеженнями земля, що перебуває в обробітку таких компаній, стане мішенню для рейдерських атак, а рейдери, як відомо, податків не платять.

  1. Чому іноземні компанії хочуть мати доступ до купівлі землі та не задовольняться просто орендою?

Через спроби нечесної конкуренції іноземні компанії будуть вимушені лише «спостерігати», як на їхніх полях з’являються так звані шахматки — є велика ймовірність, що землю, яку зараз обробляють такі іноземні компанії, на підставі договорів оренди будуть скуповувати далеко не фізичні особи для подальшого продовження орендних відносин, а саме сусідні українські аграрні компанії, фермери та рейдери, які після спливу термінів первинної оренди (а у випадку з рейдерами і незважаючи на існуючу оренду), будуть намагатися обробляти таку землю вже самостійно. Звісно, існуюча конфігурація полів таких іноземних компаній буде змінюватися у бік зменшення і звуження, що призведе до унеможливлення руху і роботи широкозахватної техніки та обладнання, а це суттєво знизить ефективність бізнесу.

Ми знаємо випадки, коли рейдери фактично «крали» землю через чорних реєстраторів, після чого блокували під’їзні дороги, блокували техніку господарств, збирали врожаї тощо. І якщо вчора таким рейдерам потрібно було порушувати закон, то сьогодні закон буде на їхньому боці. Під прицілом буде більшість компаній з іноземними власниками — інвестиційний імідж і привабливість України будуть підірвані, нові інвестори не ризикуватимуть і будуть шукати можливі альтернативи, а ті, що вже працюють, будуть скорочувати свою присутність або зовсім підуть на ринки інших країн.

  1. На що розраховувати власникам землі у випадку з обмеженням стосовно іноземців?

У випадку з обмеженням кількості суб’єктів ринку, без присутності реальних зовнішніх інвесторів, власники землі — українські пайовики будуть обмежені у своєму виборі, їхня земля так і не отримає свою справжню оцінку і не стане повноцінним активом, на що всі так розраховують. Це зрозумілий процес в умовах обмеженого попиту на наявну пропозицію. Це завдасть великої шкоди 7 млн українських громадян.

  1. Не можна допустити, щоб українською землею заволоділи громадяни інших країн, оскільки є суттєві ризики по втраті території.

Громадяни України вже володіють землею, оскільки земля у вигляді паїв вже розподілена і буде продовжувати розподілятися за законом виключно серед громадян України на так званому первинному ринку. І саме громадяни України повинні мати право та можливість розпоряджатися власною землею в повній мірі, адже, врешті-решт, рішення за ними — чи продовжувати здавати в оренду, чи обробляти самостійно, чи продавати. Рішення, прийняте самими власниками, і буде справжнім волевиявленням, без будь-яких спекуляцій і маніпуляцій на цю тему. Кожна людина має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним, так говорить ст. 41 Конституції України.

Референдум фактично «заблокує» цю норму в разі рішення щодо обмеження права, а оскільки референдум буде проведений серед більшості стосовно прав меншості, оскільки не всі опитані матимуть прямий зв’язок із предметом такого опитування, його результати взагалі можна визнати такими, що є сумнівними.

Читайте: Як Ерідон став найбільшим дистриб’ютором ринку – Вадим Лук’яненко

  1. Чому для України так важливі іноземці й чи не маємо ми перш за все думати про власних фермерів?

Іноземний бізнес, інвестори є сьогодні першими і найголовнішими лобістами інтересів України перед своїми громадянами та урядами своїх держав, які надають Україні колосальну підтримку на міжнародній арені, і цей зв’язок не можна руйнувати. Втратити надійних зовнішніх союзників сьогодні — це лишитися Україні сам на сам перед загрозами, як економічними, так і геополітичними. Вільне і сусідське існування іноземного бізнесу поряд із місцевим сприятиме природному обміну досвідом, технологіями тощо саме із місцевим бізнесом, що напряму впливатиме і на його подальшу ефективність та конкурентоспроможність, адже вільний ринок капіталів, вільний ринок праці завжди були і будуть рушійними силами прогресу.

  1. Які переваги відкритого ринку?

Відкритий ринок вигідний для всіх чесних гравців — для фермерів, для власників земельних ділянок, для держави. У фермера з’явиться можливість придбати землю, на якій він працює, власники земельних ділянок отримають гідну і справедливу ціну, а держава — відповідні чесні податки.

  1. Чому не лишити все як є, тобто продовжити мораторій?

Відсутність будь-яких реформ, особливо у таких чутливих і важливих для економіки напрямах, яким є сільське господарство, призведе до суттєвого відкату назад, й Україна остаточно втратить шанс реального конкурування на світових ринках продовольства. Україна вже припускалася помилок, коли обирала одну дорогу з Росією, нашим східним сусідом, через що рівень життя і добробуту українців сьогодні у три рази нижчий, ніж у громадян інших країн із колишнього радянського блоку, які вибрали шлях до ЄС. Примітним є приклад Чеської Республіки, яка сьогодні є відкритою для іноземних інвестицій, де кожен, включно з громадянами України, може вільно купити сільськогосподарську землю. Це яскраво демонструє, що свобода, рівність, верховенство права та вільний ринок — це шлях до добробуту нації. І навпаки, заборони і обмеження — шлях до бідності, панування олігархату і вузьких привілейованих угрупувань, які одноособово використовуватимуть блага усього народу.

  1. Наш народ вже нікому не вірить і вкотре боїться бути ошуканим.

Страшилки про те, що «землю повивозять», — це маячня: українська земля розташована в Україні й тут і залишиться. Єдине професійне питання полягає в тому, чи буде вона оброблятися належним чином і чи буде при цьому зберігатися і підвищуватися її якість, і чи будуть всі гравці, особливо рейдери, сплачувати податки належним чином. І тут ми наважимося стверджувати, що саме компанії з іноземними інвестиціями сплачують більш високі податки, і всі офіційно, і причиною тут є саме прозорість ведення бізнесу.

  1. В умовах обмеженості доступу до фінансового ресурсу в українських фермерів вся земля буде сконцентрована в управлінні саме іноземних компаній.

Українські аграрії, чий бізнес пов’язаний з іноземними інвестиціями, зовсім не намагаються захопити ту землю, яку обробляють їхні колеги — українські фермери. Вони просто хочуть, як і всі інші порядні фермери, мати можливість придбати ту частину землі, на якій вони господарюють для розвитку і підвищення ефективності саме власного бізнесу. Звісно, якщо власники земельних ділянок запропонують їм цю землю. Якщо такої можливості не буде, то серед потенційних покупців у цих землевласників буде лише обмежена група рейдерів і спекулянтів, які так само «прийдуть» до українських фермерів. До сьогодні, навіть за наявності значного, як всі кажуть, фінансового ресурсу, лише 10% української землі перебувають в обробітку компаній з іноземними інвестиціями, натомість 80% землі сконцентровано в управлінні дрібних і середніх українських фермерів. І це є яскравим доказом, як розвивалася і куди дійшла концентрація впродовж минулих 20 років, і що саме український, місцевий фермер є набагато «спритнішим», оскільки він у себе на батьківщині й місцевий бізнесовий побут саме для нього є природним, а отже, сприятливим.

  1. Є приклад Литви, яка радить нам «наступати на їх граблі» й зробити ринок обмеженим на початку.

Серед можливих так званих моделей земельного ринку нам чомусь нав’язують не найбільш прогресивні приклади — Литви, Польщі тощо, забуваючи про більш прогресивні, такі як Іспанія, Італія, Нідерланди, Чехія, Німеччина, Велика Британія, Австрія, США тощо, де ефективність і маржинальність з одного гектара подекуди не в рази, а в десятки разів вищі за наведені приклади, і тим більше за українські. Наведені приклади держав є більш прогресивними саме завдяки їх відкритості.

І не треба забувати, з чого починали та сама Литва чи Польща — вони починали з нуля, де ще не був сформований суб’єктний склад учасників нового ринку, окрім саме власників земель. У нашому ж випадку, за роки бездіяльності та мораторію, ми маємо цілковито працюючих суб’єктів, які вже сьогодні є ефективними й завдяки яким сформувалася ціла галузь економіки. Порушувати на сьогодні цей природний баланс вкрай небезпечно і загрожує цілій галузі. Є ще низка похідних і споріднених загроз — занурити суб’єктів у невизначеність, що матиме наслідки щодо їх подальшого розвитку, а подекуди навіть існування, принаймні на деякий час, коли ринок буде перерозподілятися, що неминуче за таким сценарієм.

Текст: Олексій Сидоров, голова Асоціації аграріїв України

Фото: DEPOSITPHOTOS

Читайте також