Новини / Фінанси     04 листопада 2018 14:02

Чи потрібні посередники при купівлі-продажу агроактивів


В умовах зростання кількості угод M&A в агросекторі України зросла і кількість посередників, які всіляко намагаються допомогти власникам. У результаті співпраці з брокерами хтось отримує позитивний досвід, а хтось навпаки, і тому всіляко намагається їх уникати. Отже, питання, чи варто платити тисячі доларів посередникам, і досі лишається відкритим.

ОЛЕКСІЙ ОЛЕЙНІКОВ, ЮРІЙ БОЧКУР-КРАСНЯНСЬКИЙ, старші партнери InVenture Investment Group

Брокер може допомогти укласти успішну угоду на вигідних для клієнта умовах. Але на ринку багато і непрофесійних гравців — приватних осіб, вирішувачів, дії яких призводять до дезорієнтації та завдають шкоди розвитку ринку. Останнім властиво поширювати неперевірену, неправдиву інформацію в надії зірвати великий куш від продажу активів. Прикладів безліч.

Нещодавно одеським агроброкерам вдалося вийти безпосередньо на покупця, минаючи його представників. Вони запропонували інвестору актив за завищеною вартістю в $1 млн з надбавкою до ціни об’єкта у $100 000. Крім того, ці кмітливі хлопці примудрилися вимагати від інвестора додатково 5% комісії та аванс у $20 000 на організацію спільної зустрічі з власником. Завищення вартості об’єкта — своєрідна візитна картка таких вирішувачів.

Ще одні посередники запропонували інвестору купити близько 8000 га по $500 за 1 га орендованої землі. Хоча власник продавав 1 га по $300. З огляду на такі випадки здається, що залучати посередників не варто. Проте робота з професіоналами дозволяє досягти ефективного результату, зекономити час, скоротити витрати. По суті брокер стає незалежною структурною одиницею компанії з потрібним набором компетенцій і мотивацією. У власника відпадає необхідність особисто займатися питаннями купівлі-продажу або утримувати штат фахівців з пошуку та підбору агроактивів або ж з їх «упаковки» і продажу.

Професіонали можуть забезпечити власнику конфіденційність та психологічний комфорт. Адже часто власникам агробізнесу некомфортно виступати від свого імені при продажу або купівлі активів і розкривати власні наміри сусідам, партнерам або конкурентам. Діючи через професійного посередника продавцеві або покупцеві немає необхідності на перших порах розкривати своє ім’я, тим самим можна діяти завуальовано. Це дає можливість впливати на ціну активу і не шкодити репутації.

У своєму арсеналі посередники мають ефективні рішення для усунення ризиків у сфері забезпечення безпеки й одночасно сприяють розкриттю важливої ділової інформації. Участь брокера безпосередньо пов’язана з пошуком і виробленням конструктивних і взаємоприйнятних для всіх сторін рішень з метою досягнення консенсусу і закриття угоди. Йдеться про врегулювання розбіжностей і суперечок за умовами угоди, розробку та впровадження примирних процедур. Особлива цінність посередництва також полягає у врегулюванні розбіжностей між сторонами в неофіційній обстановці (за межами зустрічі сторін).

Тайм-менеджмент — істотний чинник успішної операції M&A. Якщо цей процес розтягується на місяці, в учасників угоди з’являється відчуття втоми. Збільшується шанс, що один або обидва партнери припинять переговори. Інвестиційні брокери, маючи досвід успішних і провальних угод, можуть грамотно вибудувати часові межі по всіх ітераціях угоди. На нашому досвіді максимально швидкий термін закриття угоди становив 10 днів. Хоча, як правило, весь процес від пошуку активу або інвестора до закриття угоди займає від трьох до шести місяців, а часом досягає року.

Досвідчені посередники володіють усім доступним інструментарієм для здійснення угоди від різнопланової консалтингової підтримки, здійснення аукціонів, використання спеціалізованих інструментів, таких як escrow рахунки, аж до залучення довірених підрядників для проведення due diligence і структурування угоди за кордоном. Інвестиційні посередники знають, як збільшити вартість агрокомпанії шляхом проведення її передпродажної підготовки. Адже зазвичай дисконт по угоді при виявленні певних проблем може істотно перевищити витрати на due diligence і створення прозорої корпоративної структури.

Вважається, що наявність посередника під час переговорів знижує напруженість, а також підвищує впевненість і силу сторони, яку він представляє. Під час опитування власників українських агрокомпаній близько 70% респондентів зізналися, що, вдаючись до послуг професійних посередників, досягали бажаного результату. Навіть якщо угода не була закрита, задоволеними від співпраці з брокерами залишалися 85% респондентів. Професійні посередники як ніхто інший можуть ідентифікувати справедливу ціну на агроактиви на основі оцінки існуючого попиту і пропозицій на агроринку, а також на основі власних кейсів, закритих угод.

Власники ж, як правило, орієнтуються на свої суб’єктивні оцінки, підкріплені чутками з продажу активів на ринку. Професійні посередники мають налагоджені зв’язки з більшістю місцевих та іноземних інвесторів, які розглядають можливість придбання активів в агросекторі України. Представляючи сторону продавців бізнесу і добре розуміючи критерії пошуку агроактивів різними категоріями інвесторів, посередники підкажуть, хто саме зможе запропонувати максимальну ціну за об’єкт, і зроблять точково пропозицію в потрібній формі. Другою стратегією може стати створення конкурентної боротьби за актив, коли безліч потенційних інвесторів розглянуть можливість покупки і зроблять свою пропозицію за ціною, а власник отримає можливість вибору кращої.

Професійний посередник може забезпечити доступ до ексклюзивних пропозицій. Усі пропозиції, які перебувають на відкритому ринку, в публічному доступі протягом тривалого періоду, швидше за все, або приховують певні проблеми, не є інвестиційно привабливими, або переоцінені. Покупці ж, як правило, схиляються до вибору ексклюзивних пропозицій. Охочих придбати «щось особливе» можуть задовольнити лише професійні брокери, яким довірили ексклюзивний продаж об’єктів самі власники.

Саме тому важливо зробити правильний вибір професійного брокера, який буде представляти ваші інтереси протягом усіх етапів операції. При виборі брокера перш за все слід проаналізувати наявність успішних реалізованих угод. Далі варто звернути увагу на напрацьовану базу пропозицій в агросекторі або мандатів від інвесторів на придбання агроактивів. Також не варто забувати про рекомендації від учасників агроринку. Вдалих вам угод.

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

14 години тому

Вижити в 90-х та стати успішними у 2000-х: історія перевтілення «Олстас-Льон»

Компанія «Олстас-Льон» на Чернігівщині щорічно інвестує у виробництво $1,5–2 млн. Такого рівня їй вдалося досягти завдяки рішенню засновника Станіслава Котенка повністю змінити профіль виробництва.

Landlord спільно з компанією BASF реалізує медіа-проект «Історія розвитку компанії «Олстас-Льон» Станіслава Котенка», завдяки якому ви зможете дізнатися про те, як одній із провідних українських агрокомпаній вдалося пройти еволюцію від звичайного ТОВ з гуртової та роздрібної торгівлі продовольством і нафтопродуктами до інноваційного сільськогосподарського підприємства.

Про те, як компанія зробила величезний прорив у своєму розвитку, розповів журналістам Landlord генеральний директор групи «Олстас-Льон» Станіслав Котенко.

На відміну від більшості вихідців із буремних дев’яностих, у «Олстас» навчилися будь-який негаразд перетворювати на стимул для розвитку і перемогу. У Менському районі Чернігівської області, де розташовані угіддя компанії, вона стала зразком і прикладом для наслідування іншими фермерськими господарствами із застосування новітніх агрохімічних препаратів, впровадження інноваційних технологій і, врешті-решт, отримання гарних врожаїв.

Читайте: Унікальна модель підвищення ефективності агробізнесу від Станіслава Котенка

На площі у 8500 га «Олстас-Льон» культивує пшеницю, кукурудзу, сою, ріпак. А ось льону, як логічно було б очікувати від підприємства з такою назвою, в активі компанії немає. Точніше — вже немає.

Льон, якого немає

Як розповідає Станіслав Котенко, підприємство було засноване ще у 1991 році, а назва утворена з простої комбінації двох імен засновників. «Тоді мало хто замислювався над такими «розумними речами», як брендинг, торговельний знак або щось подібне… До назв ставилися не дуже серйозно — такі були часи, компанії утворювалися, змінювалися, зникали. Але назва якось прижилася, стала відомою на ринку, і щось змінювати вже не хотілося», — пригадує пан Котенко.

Як починали

«Олстас-Льон» співпрацює з провідними трейдерами вже близько 10 років. Починали, як і багато інших, з торгівлі промисловою та сільськогосподарською продукцією, продуктами харчування — ринок був порожній і готовий проковтнути будь-який товар. Трохи пізніше компанія перейшла на ринок нафтопродуктів — саме тоді й почали закладатися відносини із сільськогосподарськими підприємствами. «Олстас» працював із постачальниками дизпалива і бензину з країн Балтії, а ринком збуту стала серед інших й аграрна галузь.

Переломний момент

Переломним можна вважати 2001 рік.

«Ми придбали Сядринський льонозавод на Чернігівщині, який на той момент був у стані банкрутства, багато вклали у підприємство, зробили технічне переоснащення. Потім почали працювати з колгоспами (точніше з підприємствами, які утворилися на їх базі), — ділиться господар. — За часів Радянського Союзу сировину на завод здавали 74 колгоспи. А на початку 2000-х працювати на партнерських відносинах вже не було з ким. Ми надали господарствам ресурс для вирощування льону — насіння, пальне, добрива, але… виявилося, що половину грошей ми відразу «закопали».

Причина банальна — колишні колгоспи були не здатні забезпечити виконання необхідних технологій при вирощуванні льону, відповідно, не було необхідної якості сировини, не витримувалися ані обсяги, ані строки постачання. Гроші та ресурс, які «Олстас» надавав господарствам, просто зникали. А між тим плани розвивати напрям у компанії були серйозні.

Тому «Олстас» і довелося починати працювати на землі, повністю змінювати спеціалізацію та вирощувати льон самотужки.

«Розпочинали зі 100–200 га, орендованих у тих же колишніх колгоспів, але вже за два-три роки у підприємства був земельний банк у 2000 га. Майже всю льонопродукцію експортували до Китаю, прибуток був гарний, зростала валютна виручка… Але ми швидко зрозуміли, що цей напрям не є перспективним, треба від нього відходити», — пригадує пан Котенко.

Льон — лише у назві компанії

Річ у тім, що вирощування льону — переважно дуже важка ручна праця, яка потребує залучення багатьох робітників. За часів СРСР у кожному селі по хатах розподілялися ділянки льону — родина мала цей льон зібрати, винести з поля, розстелити для вилежування, вручну перевернути. Далі в’язалися снопи й льонотреста перевозилася на льонозавод. В Європі є комбайни для збирання та обертання льону, але вони малопродуктивні, розраховані на ділянки у 20–30 га, та аж ніяк не на тисячі гектарів. Тому льон у всьому світі (а тепер вже й в Україні) — нішева культура, ексклюзив із невеликими обсягами виробництва.

«Ми залучали все менше і менше людей для роботи з льоном у полі, кількість працездатного населення у селах швидко зменшувалася, люди відмовлялися від важкої праці. Ті підприємства, які попри все вирішили залишитися у галузі, здебільшого погано закінчили. «Олстас-Льон» поступово перейшов на вирощування традиційних культур. А згадка про льон у назві компанії так і залишилася», — усміхається пан Котенко.

Відзначимо, що в медіапроекті «Історія розвитку компанії «Олстас-Льон» Станіслава Котенка» ви знайдете унікальний кейс агробізнесу і дізнаєтеся, як компанія зробила величезний прорив у розвитку, повністю змінивши свій профіль.

Кейси   

14 червня 2019 15:11

Аграрні розписки: український фермер отримав 1,2 млн грн від трейдера з Естонії

1,2 млн грн від естонської трейдингової компанії залучило фермерське господарство «Салікс» зі Львівської області, оформивши першу в Україні міжнародну фінансову аграрну розписку.

Про це повідомляє проект IFC «Аграрні розписки в Україні».

У 2019 р. українським фермерам надано можливість залучати кредитні ресурси з-за кордону в межах проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC) «Аграрні розписки в Україні». Така бізнес-модель стала доступного після прийняття на початку року нового закону про валюту та валютні операції.

Читайте: 60 тракторів заблокують трасу М-14: фермери Миколаївщини виходять на акцію протесту

Міжнародні аграрні розписки дозволяють навіть невеликим фермерським господарствам перейти на якісно новий етап: почати співпрацювати з іноземними кредиторами та залучати дешевше фінансування на рівні з агрохолдингами. І, що важливо, це не вимагає додаткової складної підготовки чи штату спеціалістів.

Першими оформили міжнародні аграрні розписки фермери з Чернігівської та Львівської областей.

Міжнародна фінансова аграрна розписка

Сільгосппідприємство «Салікс», яке обробляє близько 300 га земель на Львівщині, вирощує традиційні зернові та олійні культури. Минулого року вперше скористалося аграрною розпискою, а вже цього сезону йому вдалося залучити фінансування в розмірі 1,2 млн грн від кредитора-нерезидента, компанії «Евервелле». Так на початку червня з’явилася перша міжнародна фінансова аграрна розписка.

«Евервелле» – це естонська компанія, яка працює в Україні у сфері зернового трейдингу вже більше 10 років. СП «Салікс» та «Евервелле» успішно співпрацюють понад 3 роки.

Міжнародну розписку видали як супровід до форвардного контракту та додаткове забезпечення на суму отриманої передоплати: за форвардом до кінця серпня «Салікс» зобов’язаний поставити 240 т ріпаку. В заставу за розпискою передали 100 т. Дія розписки завершується наступного року.

Підприємство отримало від кредитора фінансування за ставкою 12% річних з розрахунком у валюті. Заступник директора СП «Салікс» Богдан Цап вважає це однією з переваг міжнародних розписок:

«По-перше, я маю прямий контроль із-за кордону. У мене ціна на сільгосппродукцію, звичайно, вища, ніж тут на ринку. А, по-друге, до нас заходить валюта».

Необхідна умова для оформлення аграрної розписки – ведення прозорої діяльності. Богдан Цап відзначає, що рекомендував іншим фермерам свій досвід, але не всі мають можливість для цього, оскільки багато хто не працює прозоро.

 Міжнародна товарна аграрна розписка

Наприкінці квітня 2019 р. ТОВ «Зорі Обмачева» з Чернігівської області передали естонській компанії «Летофін» товарну аграрну розписку, в рамках якої зобов’язалися здійснити поставку 10,5 тис. т кукурудзи до січня 2020 р.

Аграрна розписка була видана у супровід до форвардного договору на поставку майбутнього врожаю кукурудзи. За нею підприємство отримало пре-фінансування в розмірі близько 40% загальної вартості продукції.

«Зорі Обмачева» та «Летофін» співпрацюють два роки. Тепер українське господарство вирішило розширити співробітництво – перейти до більших партій поставки зернових, зокрема кукурудзи.

Процес оформлення міжнародної розписки тривав не більше 2 тижнів – від початку переговорного процесу до підписання документа.

«Узгоджували деякі технічні деталі, урожайність, вартість продукції в заставі тощо. Щодо документів, то з нашої сторони був потрібним стандартний пакет, як для звичайних аграрних розписок», – розповів комерційний директор «Зорі Обмачева» Іван Іванов.

Переваги аграрних розписок з позиції трейдингових компаній

  • Аграрна розписка є зручним інструментом, оскільки в забезпеченні виконання зобов’язань використовується застава майбутнього врожаю – і це цікавіше для трейдера, ніж нерухомість чи техніка.
  • Можливість моніторингу врожаю, що дозволяє кредиторам бути більш впевненими в належній якості продукції, що поставлятиметься.
  • Простота використання аграрної розписки.

Landlord раніше повідомляв про те, що Мінагрополітики ініціює здешевлення аграрних розписок. Здешевити послуги нотаріусів при оформленні аграрних розписок допоможуть автоматичний обмін даними між РАР та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно.

 

Фінанси   

14 червня 2019 15:07

Чому трудова міграція – це добре і як повернути заробітчан в Україну

Перший заступник Міністра економічного розвитку та торгівлі України Максим Нефьодовий та генеральний директор Директорату стратегічного планування та євроінтеграції Олександр Жемойда 12 червня під час події, організованої Европейською Бізнес асоціацією, обговорювали результати досліджень мігрантських настроїв населення «Монітор щастя». Де, зокрема, гостро стояло питання масової міграції українців за кордон.

Перший слово взяв Максим Нефьодов, який відзначив, що трудова міграція – це не тільки проблема, але й можливість. За словами чиновника, для українців є великим плюсом те, що вони їдуть за кордон, обмінюються досвідом, культурою, стають освіченішими та орієнтуються в соціальній складовій країн Західної Європи. Утім, для того, аби наші співвітчизники мали бажання повертатися на Батьківщину, потрібно вирішити ряд питань як, бізнесу, так і владі. І це стосується не тільки покращення економічної складової, але й інфраструктури, яка наразі залишає бажати кращого.

«Я радий, що люди ідуть в Польщу, дивляться, як працює економіка ЄС і повертаються назад. А щодо повернення назад їх до України – це і є питання бізнесу, інфраструктури, економіки»,- підкреслив Нефьодов.

Також перший заступник Міністра економічного розвитку та торгівлі додав, що наразі Україна перебуває у жорсткій конкуренції в боротьбі за кадри. Однак при цьому, навіть незважаючи на численні проблеми, має свої переваги:

«Держава зараз в умовах конкуренції за кадри. Нещодавно ми з величезним супротивом здобули полегшення отримання робочих віз для іноземців тих країн, з якими в нас вже існує безвізовий режим. Ми маємо бути відкриті до того що у світі є конкуренція за кадри. Тут, до речі, мені здається, що Україна знаходиться в непоганому місці в цьому конкурентному ланцюжку. Ми в такій зоні, коли якість життя дещо гірша, ніж в розвинених країнах, але не критично. В Україні людина, яка має нормальну освіту й високу ефективність праці, може жити, працювати й отримувати задоволення. Наша мета, аби таких людей було більше», резюмував Нефьодов.

Читайте: Як вирішити проблему зі збутом продукції: садівники Херсонщини об’єдналися в кооператив

У свою чергу, Олександр Жемойда, який на власній шкурі відчув долю мігранта, не один рік навчаючись і працюючи за кордоном, вважає подібний досвід корисним і певній мірі навіть необхідним:

«Я особисто був сам трудовим мігрантом в 2007-му році й 4 місяці мав щастя працювати. Після того, як повернувся – життя було вже іншим. У 24-му віці я заробляв 4 фунти на тиждень, розумів, наскільки важлива кожна копійка, адже за кордоном тобі допомогти нікому. Доводилося працювати більше, але це загартовує. З часом ти звикаєш до їх стандартів життя, підлаштовуєшся й змінюєшся. Коли повернувся в Україну, було вже дещо незвично. Проте вирішив все ж таки залишитися на Батьківщині, адже в Україні  є усі можливості для розвитку».

Також чиновник наголосив, що Україна акцентує увагу на поширенні агропродукції на зовнішні ринки. І хоча в цьому напрямі вітчизняний агросектор вже має певні успіхи, проте темпи нарощування експорту досі залишаються низькими. Особливо з огляду на потужний потенціал, який є в України:

«Приїхав нещодавно знайомий із Канади і питає: «Чому ви погано просуваєте українську продукцію в Канаді? Є російські, сербські товари, але ми хочемо бачити українські магазини!».

Щодо фуд-продукції, то я пишаюся, що ми працюємо в напрямку охоплення зовнішніх ринків більш якісними продуктами харчування. Потрібно розуміти, що нас там чекають, відтак необхідно реагувати швидше», – резюмував чиновник.

Нагадаємо, раніше СЕО та власник групи компаній «Укрлендфармінг» Олег Бахматюк розповів про 2 шляхи вирішення проблеми трудової міграції українців.

Аналітика   

14 червня 2019 15:02

Хочеш жити — вмій крутитися або як корупція поглинула фермерство Болгарії

Відтоді, як Болгарія вступила до ЄС, різні сфери її суспільного життя й економіки, зокрема, сільське господарство, значно оздоровилися. Утім до ідеалу - далеко. Молодий фермер Венелін Дельгянський рано усвідомив принципи ведення фермерства на Батьківщині: «хочеш жити — вмій крутитися», причому в усіх сенсах.

Як живе іноземний фермер   

14 червня 2019 12:24

51% працівників в Україні вважають свій рівень доходів недостатнім – ЄБА

Європейська бізнес асоціація оприлюднила результати власного щорічного опитування «Барометр щастя України». Згідно з ними 44% працівників в Україні задоволені роботою, яку мають, при цьому 51% вважають свій рівень доходів недостатнім для нормального життя.

Про це повідомляє на своєму сайті Європейська бізнес асоціація.

Результати дослідження було представлено під час спеціального заходу ЄБА «Трудова міграція: виклик для України». Згідно з опитуванням, інтегральний показник «Барометра щастя» становив 2,61 бала з 5 можливих за шкалою Лайкерта (порівняно з минулим роком показник зріс на 0,14 бала).

Читайте: Як стримати трудову міграцію в Україні: Бахматюк назвав 2 шляхи

Крім своєї поточної роботи і рівня доходів, респонденти оцінювали соціальне життя в країні, рівень безпеки, систему освіти та охорони здоров’я, дотримання прав і свобод, екологію та загальний досвід життя в Україні.

За результатами дослідження, не задоволені станом системи охорони здоров’я 58% опитаних, станом системи освіти – 48%, станом безпеки у країні – 72%, станом правового регулювання (дотриманням прав і свобод) – 62%.

Вищі оцінки отримали:

  • поточна робота – 3,32 бала
  • соціальне життя – 3,24 бала
  • загальний досвід життя в Україні – 2,90 бала
  • система освіти – 2,55 бала

Нижчі оцінки отримали:

  • рівень доходів – 2,51 бала
  • охорона здоров’я – 2,39 бала
  • дотримання прав – 2,39 бала
  • екологія – 2,20 бала
  • рівень безпеки – 2,11 бала

В онлайн-опитуванні взяли участь 1118 респондентів. Організатори «Барометра щастя України» надсилали анкети компаніям-членам ЄБА та користувачам соцмережі Фейсбук.

Як відзначила виконавчий директор ЄБА Анна Дерев’янко, результати дослідження підтверджуються світовими рейтингами: за даними World Happiness Report, в якому оцінювали рівень щастя в країнах світу, Україна посідає 133-тє місце зі 156 країн, тобто належить до 30 найнещасливіших країн світу.

Опитування ЄБА є потужним сигналом того, що країна потребує комплексних структурних змін та реформ.

Landlord раніше повідомляв про те, скільки заробляє агробізнес в Україні та Канаді: порівняльна інфографіка.

Аналітика   

Показати ще