ОГЛЯД РИНКУ    30 липня 2018 08:59

Біогазові технології здатні значно поліпшити економіку аграрних підприємств


Сучасне європейське сільське господарство та біогазові технології вже стали нероздільними поняттями. За оціночними даними Європейської біогазової асоціації, близько у 50% європейських фермерських господарств встановлені біогазові установки (БГУ). За словами Віктора Бобровського, директора «СКБ Ватра», що поставляє в Україну біогазові технології компанії agriKomp, тільки у Німеччині налічується близько 10 000 фермерських БГУ різної потужності.

Частка біогазу у поставках первинної енергії у Данії, як розповідає голова правління Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха, вже доходить до 22% — фактично країна впритул підійшла до повного заміщення природного газу очищеним біогазом.

Що маємо

Біогазовий сектор України залишається нерозвинутим через низку факторів. У квітні 2018 року загальна потужність вітчизняних БГУ, за інформацією Біоенергетичної асоціації України, сягала лише 40,6 МВт. При цьому, як уточнює Гелетуха, приблизно половина біогазових потужностей припадає на станції, встановлені на полігонах твердих побутових відходів, тобто міських звалищах. На агросектор і харчову промисловість припадає близько 20 МВт потужностей.

І це при тому, що вже зараз за рахунок біогазових технологій агропідприємці можуть замістити близько 4,6 млрд куб. м природного газу на рік, що повністю покриває потребу українського сільського господарства.

Затрати і тарифи

Однією з причин слабкого розвитку виробництва і використання біогазу в Україні можна вважати необізнаність аграріїв щодо переваг біогазових технологій. Та ця проблема другорядна. На першому місці знаходиться економіка — і загальні економічні умови в Україні, і державна політика підтримки біогазового напряму (на відміну від європейських країн) аж ніяк не сприяють масовому встановленню БГУ.

По-перше, встановлений «зелений» тариф на електроенергію з біогазу (0,124 євро за 1 кВт) є чи не найнижчим у Європі й може бути вигідним лише для об’єктів великої потужності. По-друге, інвестиції у БГУ найбільші серед проектів відновлювальної енергетики і, можливо, енергетики в цілому.

За словами генерального директора «Зорг Біогаз Україна» Ігоря Реддіха, розмір інвестицій під ключ для БГУ потужністю 10 МВт становить 1800 євро за 1 кВт. Але при зниженні встановленої потужності розмір коштів у перерахунку на 1 кВт починає швидко зростати. Для БГУ у 2,5 МВт інвестиції становлять вже 2500 євро за 1 кВт, у 1 МВт — близько 3500 євро за 1 кВт. Для малих БГУ інвестиції зростають до 7000 євро за 1 кВт.

А далі, як зауважує Реддіх, усе впирається у термін окупності БГУ. Реалії України такі, що інвестори зацікавлені в об’єктах з окупністю два-три роки. Таку окупність можуть забезпечити БГУ потужністю 2,5–3 МВт. Можна розглядати як привабливі і БГУ від 1 МВт з окупністю до чотирьох років, розповідає Реддіх, але треба зважати, що господарство повинно мати достатню сировинну базу (тобто відходи). «Наприклад, БГУ у 1 МВт сировиною може забезпечити ферма не менш ніж на 10 000 голів великої рогатої худоби. А, скажімо, для окупності за два-три роки станцію потужністю 2,5 МВт необхідно щодобово забезпечувати 120 т бурякового жому. Якщо термін окупності становить п’ять-шість років, замовники відмовляються від проектів, незважаючи на те що у валюті такі проекті кредитуються під 5,25–6,5% на рік, навіть є приклади у 3,3% на рік», — каже Реддіх. Вдалими прикладами інсталяції БГУ, на його думку, були перша черга біогазової станції «Теофіполь» на 5 МВт із прогнозованою окупністю у два роки (до 2019-го), біогазовий завод «Астарти» з проектною потужністю 150 000 куб. м біогазу на добу з цукрового жому і відходів переробки сої.

За прогнозом Реддіха, у 2018–2019 роках в Україні буде побудовано (або розпочнеться будівництво) ще до 10 БГУ великої потужності. Замовниками будуть агрохолдинги із земельним банком від 20 000 га (біогазові заводи на 10–15 МВт), великі птахівники і виробники молока (до 10 МВт), цукрові заводи (2,5–7 МВт). Наприклад, на Гнідавському цукровому заводі зараз розглядають можливість встановлення БГУ. За словами заступника директора заводу Людмили Стемковської, інвестиції у модернізацію заплановані на рівні 15 млн євро. У першу чергу підприємство планує запустити установки віджиму та очищення жому для отримання добрив, а потім розглянути питання з БГУ.

Крім того, перспективною для БГУ залишається ніша спиртзаводів, вважає Реддіх, адже середній український спиртзавод за рахунок встановлення біогазової станції може за рік економити до 165 млн куб. м природного газу і має власну сировинну базу для БГУ.

Місце для малих

Втім, є в Україні і БГУ малої потужності. Прикладом може бути біогазова установка компанії «Деміс-Агро» на 100 кВт. Але там була особлива ситуація — свинокомплекс на 10 000 голів, розташований поруч із житловими будинками. Підприємство, інвестуючи у БГУ, насамперед вирішило екологічну проблему — прибрало неприємний запах. Є приклад спиртзаводу «Зелений гай», який встановив біогазову установ-ку на 125 кВт потужності для утилізації відходів виробництва.

Незважаючи на те що проекти були реалізовані ще до введення «зеленого» тарифу на електроенергію з біогазу, ці установки окупилися за п’ять-шість років.

Постає питання: чи можна взагалі в існуючих українських умовах зробити малі БГУ економічно привабливими? Почнемо з головного: терміну окупності. На жаль, для БГУ потужністю 100–300 кВт меншим за шість-вісім років, за підрахунками БАУ, його зробити не можна. Валютні банківські кредити для будівництва біогазових станцій під не-великі відсотки зараз, наприклад, видає Райффайзен Банк Аваль (від 3,3% на рік), Укргазбанк розглядає можливість такого кредитування під 7–7,5% на рік. Але йдеться про об’єкти великої потужності з коротким терміном окупності.

Як розповідає технічний директор Ecodevelop Михайло Лободін, компанія побудувала і запустила дослідний біогазовий комплекс малої потуж-ності (333 кВт) у селі Бзов Київської області. Власне експеримент полягає в тому, щоб познайомити аграрні господарства з біогазовими технологіями. Проект коштував 1,5 млн євро і має розрахунковий термін окупності шість-вісім років. Сировинною базою є власна ферма на 950 корів, і додатково підприємство закуповує 8 т силосу на добу. Добове виробництво біогазу становить 3600 куб. м. БГУ може виробляти на рік 2,64 МВт/год електроенергії та 3,16 МВт/год тепло-вої енергії. Крім того, додатковий дохід буде отриманий за рахунок виробництва рідких і твердих добрив — до 28 000 т на рік (добрива є природним «відходом» роботи будь-якої біогазової станції).

Але навіть за цих умов отримати кредит під будівництво Бзовської БГУ було дуже важко. На переконання Лободіна, «зелений» тариф для малих БГУ треба негайно подвоювати.

Взагалі ж, за підрахунками «СКБ Ватра», для роботи біогазової станції встановленою електричною потужністю, скажімо, 75 кВт за умови використання тільки рідкого гною необхідно мати ферму на 500 голів великої рогатої худоби. Якщо у БГУ використовувати і твердий, і рідкий гній, може бути достатньо стада орієнтовно у 300 голів. При додаванні біогазовий реактор 20% кукурудзяного або трав’яного силосу установка такого розміру може бути встановлена в господарстві з близько 200 голів великої рогатої худоби.

Як уточнює Бобровський, розмір інвестицій, а також термін окупності будь-якого проекту залежать від низки факторів: місця розміщення БГУ, кліматичних умов, наявної інфраструктури та інтенсивності використання вироблених БГУ ресурсів. За певних умов ефективність невеликого проекту може бути порівнянна з великим.

Європейське стимулювання

Досвід ЄС показує, що у більшості європейських країн фермерські господарства встановлюють БГУ потужністю у 50–100 кВт, це вигідно і є масовим явищем. Причина такого парадоксу дуже проста — вона полягає у рівні стимулювання біогазового напряму. По-перше, європейські країни розглядають БГУ як засіб боротьби з викидами парникових газів, передусім метану (станція збирає і утилізує метан, який може потрапити до атмосфери). Середня ставка за кредитами на біогазові й біометанові станції — 0,5% річних. Але на місцевому рівні вона може бути встановлена і нижче.

По-друге, європейські країни, де діє «зелений» тариф на електрику з біогазу (або аналог), встановлюють його диференційованому вигляді — най-вищий тариф видається для установок малої потужності.

По-третє, деякі країни ЄС встановили премії за продаж біометану (тобто очищеного біогазу) у розподільчі мережі низького тиску. Окремо реалізуються проекти самих БГУ, окремо — біометанових станцій, які проводять очистку газу до товарних показників. Прибуток розподіляється у пропорції відповідно до частки метану у біогазі, який поступає на біометанову станцію. Наприклад, у Німеччині у 2015–2016 роках вже діяло 185 біометанових станцій, у Великій Британії — 80, Швеції — 61.

Так, у Німеччині діє «зелений» тариф на електроенергію з біогазу у 0,134–0,237 євро за 1 кВт/год плюс технологічний бонус у 0,03 євро за 1 кВт/год у разі, якщо біогаз очищується. Аналогічне стимулювання застосоване в Австрії, де базовий «зелений» тариф на електроенергію з біогазу становить 0,156–0,186 євро за 1 кВт/год, а технологічний бонус — 0,02 євро за 1 кВт/год.

В Італії діє премія до ринкової ціни на природний газ — за чистий біометан доплачується 0,796 євро за 1 куб. м.

У Данії премія за чистий біометан становить 0,735 євро за 1 куб. м. А у Великій Британії на біогаз діє одразу дві премії: до ринкової ціни на електроенергію (0,1–0,116 євро за 1 кВт/год) і за біометан (0,56 євро за 1 куб. м). Наслідком введення премій на біометан у низці європейських країн стала зміна структури використання БГУ.

У 2010 році (коли встановлювалися премії), за даними Європейської біогазової асоціації, у мережу поставлялося 300 млн куб. м біометану. За прогнозами асоціації, зробленими ще у 2016-му, до 2020 року цей об’єм повинен був вирости до 6,5 млрд куб. м. Але фактично така планка буде досягнута вже у 2018-му.

Наведені приклади є найбільш показовими — у перелічених країнах введений режим найбільшого сприяння біогазовим проектам. Нижчий рівень стимулювання проектів БГУ, ніж в Україні, мають тільки дві країни ЄС. Це Португалія із «зеленим» тарифом 0,115–0,117 євро за 1 кВт/год і Словаччина — 0,058–0,102 євро за 1 кВт. Але навіть там тариф поділений залежно від потужності установки.

Проте, як вважає Реддіх, навіть за цих умов певні перспективи існують, і саме у розвитку виробництва біометану.

У 2020 та 2023 роках «зелений» тариф на електроенергію з біогазу двічі буде знижено на 10%, як і всі інші «зелені» тарифи. Зниження тарифу на 20%, яке буде відбуватися на фоні зростання цін на природний газ (а всі підстави так вважати існують) зробить біометанові проекти привабливими. Як тільки природний газ споживачеві буде коштувати$500–600 за 1000 куб. м, з’явиться економічний інтерес у закупівлі біометану.

ТЕКСТ: МИХАЙЛО ДИКАЛЕНКО

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

2 години тому

Варю каву підлеглим та активно підтримую спорт в регіоні – Євген Дудка про важливість корпоративної складової

Корпоративна етика та повага до кожного працівника – головні складові в розвикту компанії. Саме таких принципів дотримується засновник групи компаній «Вілія» Євген Дудка. Власник одного з найбільших агрохолдингів Волині не цурається готувати своїм топ-менеджерам каву та щедро винагороджувати працівників за сумлінну працю.

Такі постулати Євген Дудка озвучив у рамках проекту «Унікальний ругіон». Зокрема, власник групи компаній «Вілія» та керуючий компанії «Волинь-Зерно-Продукт» відзначив, що серце колективу не може битися без здорового корпоративного духу, побудованого на взаємоповазі та відчуття довіри.

«Існує таке поняття, як корпоративний дух, і його потрібно підтримувати. Так, нещодавно особисто супроводжував порибалити до Норвегії працівників, які в нашій компанії вже понад 10 років, серед них були і водії, і вантажники. Добре мати і спільні традиції. Наприклад, на Новий рік ми купуємо ялинку у горщику, а потім садимо біля офісу. Щире запитання «Як справи у твоєї дитини?» додає працівнику впевненості в тому, що компанія його цінує і поважає як людину та особистість, а не розглядає тільки як гвинтик у великому виробничому механізмі. Або, наприклад, я завжди приїжджаю до офісу на 15 хвилин раніше та роблю топ-менеджерам каву. Такі прості речі дуже підтримують дух. Працівники мають відчувати себе захищеними. У житті бувають різні кризові ситуації, і людина має знати, що є компанія, на яку він може покластися. Наші співробітники впевнені, що у разі проблеми вони отримають захист та підтримку» – підкреслив управлінець.

Читайте: Побудова агробізнесу за принципами НАТО від Євгена Дудки

Крім того, Євген Дудка додав, що на його підприємстві майже удвічі вищі зарплати, ніж середні по регіону. Також його господарство є лідером з виплати орендної плати за земельні паї та приймає активну участь у соціальних проектах:

Кількість працівників по групі підприємств налічує 1300 осіб із середнім рівнем заробітної плати 14 700 гривень, у той час як на Волині, якщо не помиляюся, середній рівень — 8700 гривень на місяць. Тобто передусім ми соціально відповідальні стосовно наших співробітників.

Більше того, ми серед лідерів на ринку з виплати орендної плати за земельні паї; маємо низку соціальних проектів — виплати стипендій відмінникам у школах, підтримка сільського спорту, долучаємося до культурного виховання молоді.

Відзначимо, раніше Євген Дудка розповів, чому однією з головних цілей його компанії «Вілія» є об’єднання фермерів у кооперативи, і які дивіденди вони від цього отримають.

Думки   

3 години тому

За обслуговування 30 локомотивів General Electric Укрзалізниця заплатить 900 млн грн

Укрзалізниця через систему ProZorro оголосила тендер на надання послуг із сервісного обслуговування 30 локомотивів General Electric та пов’язаних із цим послуг. Передбачувана вартість робіт – 895,25 млн грн.

Про це повідомляє БізнесЦензор.

Аукціон проведуть 25 червня. Переможець тендеру до кінця 2027 р. має здійснювати сервісне обслуговування 30 магістральних вантажних тепловозів серії ТЕ33АС і надавати пов’язані з цим послуги.

Читайте: Nestle повністю викупила виробника соусів Торчин

Тендерні пропозиції можна подавати до 20 травня. Претендувати на участь у тендері може компанія, яка здатна підтвердити, що вона є виробником обладнання, основних запасних частин і матеріалів для виконання робіт із сервісного обслуговування магістральних вантажних тепловозів серії ТЕ33АС і пов’язаних із цим послуг, або має право на їх поставку, надане виробником локомотивів.

Для участі в тендері потрібно подати документ, виданий виробником General Electric, який підтверджує можливість надавати авторизовані послуги з сервісного обслуговування тепловозів ТЕ33АС і користування технічною, нормативною, методичною документацією на локомотив.

Як повідомляв Landlord, на Крюківському вагонобудівному заводі завершили доукомплектацію перших 30 локомотивів General Electric, які перевозитимуть вантажі в Україні.

Логістика   

19 години тому

У торговельній війні США та Китаю вже виграла українська кукурудза

Фуражна кукурудза з України успішно замінила американську на ринку Китаю. Підвищилися шанси й для українських експортерів ячменю. Про такі тенденції агроринку на тлі протистояння двох потужних економік світу розповів Рено Квач, директор, Dongling Grain&Oil (Китай).

Доповідаючи на конференції «Зерно Причерномор’я», Рено Квач детально проаналізував вплив торговельної війни між США та Китаєм на економіку обох країн. На його думку, обидві країни втрачають від цього протистояння, і тому слід шукати шлях перемовин і скасовувати імпортні мита.

Втім, Рено Квач зазначає, що імпорт американської агросировини для Китаю має не вельми суттєве значення, його можна замінити імпортом з інших країн, що на даний час і відбувається. Шанси відкриваються для України, зокрема.

– Українська кукурудза успішно замінила американську. По пшениці ми імпортуємо всього 11%. На тлі величезного внутрішнього ринку це несуттєво, — заявив Рено Квач.

Проте Китай відчуває залежність від американської сої, сорго і ячменю, хоча у  2018 році й скоротив ці види американського імпорту майже наполовину. Сою вже доправляють до Китаю з Бразилії.

Імпорт фуражного ячменю Китай готовий наростити з України, зазначив Рено Квач.

Читайте: Торговельна війна США vs Китай: коли закінчиться і чому Трамп уже програв – Рено Квач

Не суттєво залежить Китай від США і в імпорті м’яса. Водночас, китайський експерт зазначає, що втрата США такого ринку експорту аграрної продукції, як Китай, негативно позначиться на економіці штатів.

Рено Квач, однак, сподівається на відновлення торговельних стосунків обох країн, якщо не завадять політичні причини.

– Обом сторонам варто дійти угоди, консенсусу у відносинах, – каже він.

Він визнає, що Китай через імпортні мита США на промислові товари вже відчуває суттєвий негативний вплив на економіку, і він може погіршитися з зв’язку з втратою ринку. Так, США ввели мита у квітні 2018 року. До листопада 2018 року валюта Китаю впала на 10% до долара США. Рено Квач зазначає, що Китай був змушений «дзеркально» відповідати на введення мит з боку штатів.

Як повідомляв раніше LandLord, у березні намітилася розрядка у торговельній війні США та Китаю. Так, Китай купив 1,5 млн т американської сої. Країни ведуть перемовини щодо скасування мит.

Політика   

18 квітня 2019 11:24

Урожай зернових в Україні складе 65 млн т. Експорт – 46 млн т

Такі прогнози озвучив Сергій Феофілов, генеральний директор «УкрАгроКонсалт». За його словами, найближчим часом слід очікувати підвищення інвестиційної привабливості агросектору України.

Про тенденції розвитку аграрного сектору України та світу Сергій Феофілов розповів, виступаючи на 16-й міжнародній конференції «Зерно Причорномор’я». Він підкреслив, що міжнародні експерти та фінансові інституції теж оптимістичні в своїх прогнозах щодо розвитку України та зростання її валового продукту. Прогноз «УкрАгроКонсалт» на урожай: 65 млн т, на експорт – 45-46 млн т.

– Ці амбіційні плани з виробництва основані на високій конкурентоспроможності зерна та олійних культур з України. Вірогідне значне підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору України. Швидше за все, це відбудеться наприкінці 2019 року або на початку 2020 року, – прогнозує гендиректор «УкрАгроКонсалт».

Читайте: Кількість весняних опадів найменша за останні 15 років. Як позначиться це на врожайності зернових

Разом із тим, він говорить про ризики та виклики для виробників агропродукції у світі. Один із ризиків – політична нестабільність. Проте експерт вважає, що для України цей ризик є короткостроковими, більшу роль відіграють економічні ризики. Передусім, пов’язані з розвитком глобальної економіки.

– Уповільнення росту глобальної економіки – головний виклик для аграрного сектору, – підкреслює Сергій Феофілов.

Він розповів про сценарії адаптації для виробників та експортерів. Політичне регулювання ринку, на думку експерта, є дуже суперечливим.

Тому на перший план виходять економічні важелі. Сергій Феофілов зупинився на застосуванні нових інструментів сільгоспвиробниками, а саме – спеціалізації на окремих культурах, які зумовлюють розвиток агросектору країни. Наприклад, в Україні найбільшими темпами зростають врожаї та експорт кукурудзи, у Бразилії – сої, у Росії – пшениці.

Як раніше повідомляв LandLord, у 2018 році в Україні зафіксовано рекордний урожай зернових – 70,1 млн тонн.

Рослинництво   

18 квітня 2019 09:44

Кооператив із кластером у 100 тис. га або як Вілія створює найпотужніше фермерське об’єднання України

Засновник одного з найбільших агрохолдингів Волині – групи компаній «Вілія» Євген Дудка – розповів про непросту історію побудови свого дітища та поділився планами розвитку компанії у найближчий час.

Зокрема, у спецпроекті «Унікальний регіон» Євген Дудка зазначив, що розвитком агробізнесу на Волині він почав займатися ще в 90-х, проте справжні обриси агрогіганта «Вілія» з’явилися на початку 2000-х, коли за шалені на той час $63 тис. було придбане підприємство для переробки зернових та за $18 тис. 5 га землі. Такі інвестиції дали суттєвий поштовх для подальшого розвитку підприємства й закріплення його в статусі одного з найсучасніших в регіоні.

«Якщо згадати історію розвитку нашого бізнесу, то він бере початок з торгівлі (що було характерним для більшості підприємств 1990-х років). Наступним щаблем зростання була давальницька переробка зернових та поява власного транспорту. А придбання у 2003 році першого підприємства за шалені на той час кошти — $63 000, і ще $18 000 за 5 га землі в межах міста, стало фактично стартом нашої виробничої діяльності. Ось тоді ми й почали займатися переробкою, яка є моєю улюбленою темою. Чим більша глибина переробки, тим стійкіша структура. Проте сьогодні борошномели переживають не найкращі часи».

На сьогодні керівництво господарства «Вілія» планує зафіксувати у власному обробітку 30 тис. га. землі та об’єднати навколо компанії фермерів із загальним земельним кластером у 100 тис. га. Усе це Євген Дудка планує зробити для створення кооперативів, аби вітчизняні фермери не боялися інвестувати гроші в загальну справу за для виходу агробізнесу на вищий щабель рентабельності та більш ефективної роботи.

Читайте: Бахматюк жорстко наїхав на Гонтарєву, назвавши її катом української економіки

«Наша стратегія — зафіксувати 30 000 га землі у власному обробітку, разом із тим розвиваючи нашу унікальну компетенцію — можливість надання повного комплексу ресурсу та послуг для потреб агровиробників, об’єднати навколо компанії агропідприємства та фермерів із загальним земельним масивом у 100 000 га. Наша компанія, таким чином, стає своєрідним інтегратором між глобальними компаніями-постачальниками, такими як Syngenta, та малими і середніми агровиробниками.

Наступний якісний крок — залучити фермерів, аграрників в об’єднання як акціонерів елеваторної, логістичної інфраструктури і вже практично трансформуватися в кооператив. Проте, потрібен певний час — ще п’ять-десять років  — для зміни ментальності людей та розвитку акціонерної культури, щоб вони були готові інвестувати власні гроші в загальну справу та віддати в управління комусь частину свого активу. Адже що може об’єднати людей? Або спільна небезпека, або спільна вигода. На сьогодні небезпека вже багатьох об’єднала. На Волині я був ініціатором заснування громадської спілки «СПАС» (Самоврядна перша аграрна спілка). У чому сенс? 15 основних виробників домовилися про досить прості речі. Перше — про політику добросусідства. Друге — ми зафіксували межі. Третє — принцип НАТО: напад на одного означає напад на всіх».

Нагадаємо, що в рамках спецпроекту «Унікальний регіон» Євген Дудка поділився секретами ефективної побудови корпоративної культури та пояснив, чому за фермерськими кооперативами стоїть майбутнє українського агросектору.

Кейси   

Показати ще