Історії успіху    01 червня 2019 10:23

Сергій Касьянов: Попри втрату 30% активів KSG Agro за 3 роки наростив дохід до $25 млн

На переконання власника агрохолдингу KSG Agro Сергія Касьянова, майбутнє повинно коштувати дорого. Це запорука залучення інвестицій і в аграрний сектор, і в економіку України в цілому.

KSG Agro за майже 18 років, що минули з моменту створення першого підприємства групи, пережив періоди злетів і падінь, були часи, коли під питанням було саме існування холдингу. Вдало проведене IPO на Варшавській біржі, розширення земельного банку до 90 000 га, інвестування у системи зрошення — і майже миттєва втрата 30% активів внаслідок окупації Криму, величезні борги… Але зараз KSG Agro знову у перших лавах аграрної еліти України, активно розвиває скотарський напрям, впроваджує сучасні інноваційні методи землеробства на 30 000 га оранки, боргове навантаження ліквідоване. Не відомо, чи відбулося б це, якби за всіма бурхливими подіями не стояла неординарна особистість засновника KSG Agro — бізнесмена і політика Сергія Касьянова. Саме з ним Landlord і вів бесіду про минуле, сучасне і майбутнє підприємства.

Про історію

 У вас досить строката як для бізнесмена біографія. Як вийшло, що врешті-решт ви прийшли до аграрної сфери?

Усе склалося саме по собі — у 2001 році ми з партнерами продали бізнес у сфері побутової хімії, і я вирішив спробувати себе у політиці, балотуватися у народні депутати від 37-го виборчого округу. І тут постало запитання: а що саме я можу запропонувати людям? У місті Орджонікідзе, де ми колись побудували завод з виробництва засобів для прання, я знав, що робити: відкрили підприємство, створили робочі місця, стали провідними платниками податків. Та округ, по якому я балотувався, був переважно сільським. Із сільським господарством на той час все було дуже погано, закупівельні ціни низькі, пшениця коштувала $50 за тонну.

Але я переміг більш ніж з двократним відривом, люди мені повірили. Для того щоб все вивчити, що потрібно зробити? Потрібно зайнятися цим бізнесом, і я купив господарство, яке обробляло 5000 га. Аби спробувати, чи можна щось заробити. Так, займаючись іншою роботою, я поступово став заглиблюватися у цю справу. Потроху бізнес розвивався, а приблизно з 2005–2006 років почалася мода на сільське господарство — усі стали говорити про те, що населення планети зростає, кількість оброблюваних земель падає, продовольства на всіх не вистачає… Тоді в Україні й з’явилися перші великі аграрні об’єднання.

Маєте на увазі те, що ми зараз називаємо агрохолдингами?

Так, але тоді вони були меншими за розмірами — землю розпаювали, було складно. Спочатку виникли підприємства, які обробляли по 2000 га, потім поступово вони зростали до 10 000–20 000 га. Зараз такі суб’єкти вважаються середнім агробізнесом, агрохолдинг починається десь з 20 000 30 000 га. Ми також почали розглядати можливість укрупнення, та пригадайте, що то були за часи — всі інтереси, і мої також, були направлені на ринок нерухомості, квадратний метр коштував дорого.

“Свою команду я оцінюю на рівні значно вищому за середній”

Тільки у 2008 році іпотечна бульбашка луснула, спочатку у США, потім у всьому світі. Почалася фінансова криза, курс долара в Україні майже подвоївся. Зараз цифри здаються смішними, але у листопаді 2008-го ми засинали з курсом у 5 гривень, а вранці прокинулися, коли долар коштував вже 8 гривень. Про нерухомість довелося забути, а ось аграрний напрям, навпаки, став трендовим, і ми вже цілеспрямовано почали розвивати цей бізнес по максимуму, вийшли у 2011 році на IPO.

Наскільки вдалим було розміщення з огляду на те, що невдовзі компанія опинилася у боргах?

IPO я вважаю дуже вдалим. Фактично ми встигли вскочити в останній вагон — ще у березні-квітні того року можливо було вигідно провести первинне розміщення. Буквально у травні-червні вікно можливостей зачинилося, інвестори втратили інтерес до акцій українських компаній. Багато з наших бізнесменів готувалися до IPO, але вони просто не встигли. А ми залучили тоді $43 млн за 30% наших акцій — загальна оцінка компанії була $120 млн.

«Зараз наш комплекс із виробництва свинини найбільшим в Україні»

Але чого хотіли інвестори? Розширення, ще землі, ще обсягів! Як я зараз розумію, це було помилкою — ми занадто швидко намагалися задовольнити вимоги IPO з розширення земельного банку, з 30 000 га стрімко зросли до 90 000 га. Другим негативним моментом, який вже не залежав від нас, стало те, що 30 000 га нашого земельного банку були у Криму.

Тобто у 2014 році ви втратили третину земель?

Не просто втратили. З 2012 року ми розвивали там інтенсивні технології, обладнали 1100 га зрошуваних площ під кукурудзою. Я тоді багато працював над залученням китайських інвесторів у агросектор півострова. У січні 2014-го у складі делегації, організованої урядом Криму, вів перемовини про залучення китайських технологій зрошування. Тоді був навіть підписаний меморандум про те, що китайська сторона інвестує у розвиток сільського господарства Криму півмільярда доларів для організації поливу на 100 000 га. Нам обіцяли поставити технологію, обладнання. А вже у лютому з’явилися ті самі «зеленые человечки»…

Як це відобразилося на компанії?

Погано відобразилося, адже Крим досі не має чіткого юридичного статусу — ми опинилися в ситуації, коли треба було виконувати всі зобов’язання. Останні борги, включаючи вартість нашої продукції, що залишилася на півострові (а це 1,5 млн євро), компанія закрила тільки цього року. За моїми розрахунками, ми втратили приблизно $20–25 млн…

Про сьогодення

 У 2015 році дохід KSG Agro був на рівні $13–14 млн, а тільки за три квартали минулого року перевищив $20 млн. І це попри всі втрати. За рахунок чого компанія зростає?

Ми змістили пріоритет у галузь скотарства, наш комплекс з виробництва свинини найбільший в Україні. Саме він і є основою для зростання доходу. Ми запустили його в тому самому 2014 році, вклавши у новий напрям близько $30 млн. І це тільки половина проекту, який буде реалізовано — зараз виробляється приблизно 10 000 т свинини. А ми хочемо подвоїти виробництво, мати не 4000–5000 свиноматок, а до 9000.

Тому у стратегії компанії визначено, що головним напрямом буде скотарство, а земельний банк залишатиметься без змін. Треба з тієї землі, що є у нашому розпорядженні, отримувати більш високий результат, підвищувати доходність з гектара.

Отримувати з 30 000 га, як з 90 000?

Це, звісно, нереально, але підвищення доходності з гектара — завдання, яке стоїть перед будь-яким агропідприємством. Це інвестиції, технології плюс якість роботи співробітників. Наша головна локація — Дніпропетровська область, де мало опадів у порівнянні з Черкасами або Київщиною. Тому насамперед значення має технологія утримання вологи у ґрунті. Потім — витримати встановлені терміни робіт, закупити якісне насіння… Це базові речі.

Про майбутнє

Якою ви бачите компанію, наприклад, через п’ять років?

Скажімо так: 2018 рік взагалі став для нас переломним, ми, як я вже згадував, завершили роботу із закриття нашої заборгованості головним кредиторам. А, погодьтеся, в Україні це вдається небагатьом…

Тут хочу окремо подякувати нашим іноземним партнерам, які зрозуміли ситуацію та зробили крок назустріч, ми домовилися про суттєве зниження розміру заборгованості. Взагалі, за кордоном зовсім інша культура розбудови взаємовідносин — якщо клієнт опинився у скрутному становищі, йому допомагають вирішити проблеми. Нам це дало зниження заборгованості сумарно на $12 млн. Тому, побачивши таке ставлення, нам повірили й українські банки, підставили плече, виділили кредитний ліміт для обслуговування боргу.

Тому зараз я і можу говорити про перспективи. По-перше, ми їх бачимо у розвитку скотарського напряму. В Україні є великі гравці у сегменті м’яса птиці, а ось у виробництві свинини діють переважно дрібні виробники. До того ж минулого року внаслідок спалаху АЧС поголів’я було майже вирізане. Критична ситуація зберігається — в Україні немає нормальної ветеринарної служби. Як наслідок — до нас контрабандою під виглядом «залишків, відходів» йдуть потоком м’ясо і сало. Але це все без належного контролю, із загрозою для здоров’я громадян…

Саме цю ситуацію ми будемо ламати — свинарство буде для нас у пріоритеті. А у рослинництві розглядаємо проекти вирощування і переробки продуктів, які можуть бути орієнтовані на європейський ринок.

 Які саме?

Наприклад, сьогодні ми почали працювати із сорго. Це дуже цікавий для нас продукт, колись ця культура масово вирощувалася в Україні. Це продукт без глютену, дієтичний — саме те, що цікавить європейців. До того ж що має значення для нас — сама рослина потребує значно менше вологи, ніж кукурудза. У зоні, де працює KSG Agro, майже не дає нормальні врожаї. Ще один з можливих напрямів — вирощувати сою, для неї потрібно вологи у ґрунті у два рази менше, ніж для кукурудзи. І при цьому можна мати ті самі 8 т з гектара, як і на кукурудзі. Перевагою є те, що це дуже гарна культура для ґрунту, можна сказати, що соя його навіть відновлює. Ми ж всі розуміємо, що якість українських земель останніми роками аж ніяк не покращилася. А недолік — соя дуже важка у збуті, треба багато працювати над пошуком ринку, дистрибуцією. Ось такого плану продукти — перспективні, з якими можна і мати врожаї, і витримувати якісні сівозміни, нам і будуть цікаві.

Про ринок землі

Зараз всі чекають на відкритий ринок земель сільгосппризначення, хто з острахом, хто з надією і планами. Ви плануєте виходити на ринок землі? І, власне, давайте відповімо на запитання: де взяти гроші?

Ви самі майже відповіли на запитання — це буде зовсім інший ринок. Той ринок, який ми маємо зараз, умовно можна вважати операційним — на ньому переважає оренда. У разі відкритого продажу землі ринок перетворюється на інвестиційний, і для роботи на ньому потрібні дуже і дуже великі кошти. Тут можна провести аналогію з вкладанням коштів у нерухомість. Хоча навіть така аналогія не зовсім вдала — нерухомість зношується, втрачає актуальність. А ціна землі завжди буде пов’язана з цінами на аграрний продукт, який там можна виробляти, у власника є можливість заробляти на оренді тощо. У тому, що ринок землі в Україні повинен запрацювати, сумнівів немає.

«Підвищення доходності з гектара — завдання, яке стоїть перед будь-яким підприємством. Це інвестиції та якість роботи»

Але! Зараз ми просто не готові до цього — треба підготувати базу, держава повинна визначитися, яку роль вона буде відігравати на ринку, створити земельний банк. На моє переконання, держава має стати одним із власників цього банку, мати важелі. Треба підвести під це фінансування, щоб громадяни мали доступ до ринку… Якщо запустити процес просто зараз, ми отримаємо дикий ринок, і ще одна революція нам гарантована.

Ви сказали про громадян… Це виводить нас на запитання: а хто має отримати доступ до ринку?

На мій погляд, обмеження, які зараз пропонують, у повному вигляді недоречні. Юридичні особи теж повинні бути допущені до ринку. Фактично через обмін юрособи вже концентрують у себе по 2000–3000 паїв, і все абсолютно законно. Який сенс обмежувати їх і далі, може, простіше надати їм право придбати землю, інвестувати кошти? Обмеження, звісно, можуть і повинні бути — це і є завдання для держави, чітко все прописати. Поки в нас процвітає рейдерство, Мін’юст фактично нічого не робить, про які інвестиції та ринок може бути мова? Давайте почнемо хоча б зі складання прозорих реєстрів. І одразу побачимо, куди рухатися.

«Наразі ми почали працювати із сорго. Це дуже цікавий продукт»

Про команду

Коли вже мова пішла про операційний ринок, давайте поговоримо про модель операційної діяльності компанії. У вас у холдингу два десятки компаній, і вам довелося вирішувати питання делегування повноважень. Як це побудовано у KSG Agro?

«Сьогодні земельний банк компанії становить 30 000 га»

Тут немає ніяких особливих секретів — в усіх холдингах є керуючі компанії, є керівники підрозділів, є контроль фінансів і бюджетів. Ці бюджети керівники складають самостійно, але на рівні вищого керівництва здійснюється контроль, у першу чергу у сфері закупівель. Я завжди казав людям: якщо це необхідно, беріть гроші, працюйте, але потім все повинно проходити «через касу».

Є такий вислів «команда мрії». Чи відповідає ваша команда цьому критерію?

Я не можу сказати, що ми найкращі або найефективніші, але свою команду я оцінюю на рівні значно вищому за середній. Мені б хотілося підвищення відповідальності — всі мають бажання більше заробляти, не завжди розуміючи, що при цьому треба брати на себе відповідальність. Коли компанія заробляє, всі охоче ділять прибуток, а ось отримувати свою частку у збитках бажаючих небагато.

 Чи відчуваєте ви дефіцит кадрів і яких саме?

Насамперед бракує механізаторів, трактористів, комбайнерів, водіїв… І це притому, що заробітна плата в агросфері останнім часом постійно зростала і вже є конкурентною із зарплатами за кордоном.

Про КСО

Власне, ми повернулися до того, з чого починалася розмова — як залучити людей у село, створити їм привабливі умови… Це нас виводить на запитання про КСО: як ви будуєте відносини з людьми, з місцевими громадами?

Я б почав тут не з робітників, а з громад. Давно, ще коли я балотувався у народні депутати, я створив власний фонд у 5 млн гривень. На ті часи це були досить пристойні кошти. Це, можна сказати, було моєю стратегією — я приходив до людей не просто з подачкою, а ці 5 млн поділив на населені пункти. І казав: ось ваші, скажімо, 100 000, давайте обговоримо ті проблеми, які у вас є, створюйте ініціативну групу, ми разом підготуємо проекти, і я гарантую, що цей проект буде реалізований за рахунок коштів фонду. Такою і була моя передвиборча кампанія — я провів приблизно 90 зустрічей. Люди приходили з інтересом, бо інші кандидати в основному не доїжджали на місця. Люди завжди реагують, якщо ти приїхав з конкретними пропозиціями, щось обговорюєш, щось хочеш зробити, даєш якусь надію, тоді це їм цікаво.

Скажу відверто: на 100% всі проекти реалізувати не вдалося, але на 60–70% те, що затверджувалося разом з людьми, було зроблено. Це і стало досвідом і початком мого спілкування з громадою. Вже потім, коли став депутатом, я залучив до Софіївського району Дніпропетровської області $1 млн за програмою Світового банку. На ці гроші (а це на 90% була безповоротна інвестиція) реалізували близько 15 проектів.

«Ринок землі, який зараз існує, можна вважати операційним — на ньому переважає оренда. у разі продажу землі він перетвориться на інвестиційний»

Робота не припиняється — минулого року встановили сім котелень у школах. Там стара неефективна система опалення, а ми зробили все на сучасному обладнані, навіть почали робити власні пелети для цих котелень. Щось ми робимо самі, вкладаємо власні ресурси, під деякі проекти залучаємо ресурси з тих джерел, про які громада просто не знала.

Єдине, що хочу підкреслити, — з бюджетними грошима ми ніколи не працювали, це принципова позиція. Хочеш щось змінити — роби сам.

Про особисте

Який у вас графік робочого дня?

Колись він був більш насичений, можна було 24 години на добу працювати. Зараз намагаюся все встигнути протягом робочого дня — треба залишати час на особисте, відпочинок, займатися спортом, приділяти увагу здоров’ю.

Тобто команда все ж таки сформована ефективна?

У мене найголовніший компаньйон і «команда» — моя дружина. Вона опрацьовує максимальну кількість платежів, стежить за всіма процесами. Саме вона мій найбільший помічник. І, звісно, ті люди, які поруч, які нам допомагають. В якомусь сенсі KSG Agro можна вважати сімейним бізнесом.

Якому відпочинку ви віддаєте перевагу?

В основному це активний відпочинок, подорожі. Можна відпочити навіть поруч з нашими полями — там є дуже гарні ставки. Ще нам дуже подобається в Італії, і ми там часто буваємо.

Чому Італія, а не, скажімо, Франція або Велика Британія?

Тут вже моє особисте ставлення — я вважаю, що італійці кращі в усьому. У них найкраща їжа, сервіс, у питаннях моди вони попереду всієї планети. Додайте до цього фантастичний клімат і те, що італійці дуже схожі на нас за менталітетом, до українців дуже добре ставляться.

Історія у компанії дуже нелегка, вам ніколи не спадало на думку кинути це все і поїхати кудись в інше місце, у ту ж Італію?

Ні, нецікаво… Поїхати відпочити — і не більше. Як на мене, то завдання середнього підприємства, я вже не кажу про олігархів, в яких у руках великі фінанси, — це змінювати життя інших людей. Треба робити кращою свою країну. Хочу, щоб мої діти після навчання за кордоном повернулися жити сюди, і вони хочуть цього. Молодша дочка написала собі програму на 2033 рік і хоче обиратися президентом України.

Це чудово…

Чому б і ні? А я щасливий, що мої діти хочуть і мріють жити у своїй країні. Питання в тому, що я можу передати їм не тільки щодо засобів існування, а і в якому вигляді буде наша країна.

«Я вірю у децентралізацію, я маю віру в людей, які повинні діяти спільно. Майбутнє треба робити дорогим»

До речі, діти вчаться за кордом, а яку освіту отримали ви?

Я інженер-будівельник за спеціальністю «промислово-цивільне будівництво». Так вже вийшло, що за фахом я жодного дня не працював…

Якось, пригадуючи Україну 10–15-річної давнини, ви сказали: тоді майбутнє коштувало дорого.

Так воно і було, Україна була в центрі уваги інвесторів, у нас хотіли вкладати кошти, хотіли інвестувати у майбутнє країни… А зараз майбутнє не коштує майже нічого. На що не подивись — бізнес, нерухомість майже нічого не коштують. Від цього все знецінюється, розхитується банківська система.

Але це не означає, що треба сидіти і нічого не робити. Я вірю у децентралізацію, маю віру в людей на місцях — вони повинні домовитися на місці діяти спільно, відстоювати свої інтереси. Майбутнє треба робити дорогим.

Текст: Михайло Дикаленко

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

1 годину тому

Ціна мораторію: заборона на продаж землі коштувала Україні у 2018 році $22,5 млрд

Розрахунки економістів свідчать про те, що якби в Україні 18 років тому не ввели мораторій на продаж землі, сьогодні продуктивність у рослинництві могла б бути вдвічі вищою, і у 2018 році агросектор міг би забезпечити на 22,5 млрд більшу додану вартість у структурі українського ВВП.

Про це повідомляє Економічна правда.

Фахівці Київської школи економіки Ольга Галиця та Олег Нів’євський провели розрахунки, результати яких наочно демонструють, що мораторій на продаж земель сільгосппризначення є негативним чинником, який призвів до зниження можливостей українського агросектора і до втрат загального ВВП країни.

Промовисті цифри

У 2018 р. частка валової доданої вартості (ВДВ) сільського господарства у структурі ВВП України дорівнювала близько 10%, тоді як у 1990 р. – 24%.

Читайте: Таємниці часникового бізнесу: як і за скільки часу можна досягти рентабельності

За даними Світового банку, в Україні з її родючими ґрунтами ВДВ агросектора в рази нижча порівняно з країнами, що мають менш продуктивні землі:

Так, у 2016 р. цей показник становив:

  • у Франції –  $22 239 на 1 га,
  • США – $1414 на 1 га,
  • Бразилії – $1266 на 1 га,
  • Аргентині – $773 на 1 га,
  • Канаді – $604 на 1 га,
  • Росії – $527 на 1 га
  • Україні – $416 на 1 га.

Підхід до оцінювання впливу мораторію

Автори прагнули оцінити вплив на ВДВ безпосередньо мораторію, але при цьому враховували інші чинники,  які могли б зумовлювати зміни продуктивності в агросекторі:

  • пільгове оподаткування,
  • інтеграція із СОТ та ЄС,
  • макроекономічна ситуація,
  • вплив аграрної політики,
  • фінансова криза 2008 року,
  • анексія Криму,
  • індивідуальні особливості агрогосподарств,
  • зміни клімату,
  • кон’юнктура міжнародного ринку агропродукції.

Автори назвали цей підхід «дослідженням подій», відзначивши, що він не дає найточніших даних, проте є наразі єдино можливим.

Отримані дані

Розрахунки та аналіз отриманих даних показали, що якби не було мораторію, щорічний темп зростання продуктивності в галузі рослинництва міг би бути на 6% вищим. Таким чином, якби 18 років тому в Україні не запровадили мораторій, то сьогодні продуктивність у рослинництві могла б бути вищою приблизно вдвічі.

Якби ринок землі був в Україні відкритий, то у 2018 р. агросектор міг би забезпечити близько $35,8 млрд ВДВ замість фактичних $13,3 млрд. Тож без мораторію ВВП України у 2018 р. міг би бути на на 17% (або на $22,5 млрд) більшим від фактичного рівня.

«Це і є ціна мораторію, яку сплачує вся Україна», – підводять підсумок економісти.

Landlord раніше повідомляв про те, що як вважає Джон Шморгун, міжнародні інвестори дуже чекають зняття мораторію на землю в Україні. 

Земля   

2 години тому

Економічні відносини між Україною та Аргентиною: міністр агроіндустрії провінції Буенос-Айресу назвав 3 сектори розвитку

Міністр агроіндустрії провінції Буенос-Айресу (Аргентина) Леонардо Хорхе Саркіс звернувся до аграрії України. За словами Хорхе Саркіса, незважаючи на те, що Україна й Аргентина хоч і є конкурентами на ринку зернових, проте нині країни мають об’єднатися заради спільної взаємовигоди та значного прогресу в  торговельно-економічних відносинах. І для цього, на думку чиновника, є всі можливості.

Відносини між Україною та Аргентиною звичайно можуть зростати і мають можливість для значного покращення. Варто зазначити, що Україна і Аргентина є виробниками схожих зернових культур.

Хотів би відмітити, що нещодавно я приймав участь у Міжнародному Конгресі виробників пшениці у Кордові (Аргентина) і можу сказати, що Буенос-Айрес є головним виробником цієї культури в країні, а саме 52-58% за кількістю і якістю.

У провінції Буенос-Айрес виробляється 40 мільйонів тонн зерна, включаючи сою, кукурудзу, пшеницю, ячмінь та соняшник.

З іншої сторони Україна за своїми кліматичними та сільгосподарськими характеристиками також є виробником зерна, а тому й нашим конкурентом, але світ потребує зерна, тому, мені здається, що робочі місця знайдуться для кожного.

Що можна було б збільшити в економічних відносинах між Аргентиною та Україною? Я не сумніваюся, що це питання імпорту м’яса, яке могло б покращитись. Тема імпорту овочів також є предметом, яке потребує поліпшення. Щодо сільськогосподарської техніки, я впевнений, що допоки є конкуренція та буде поліпшуватись співвідношення, безумовно, матимемо більше можливостей для спільної торгівлі.

Через порт Баїя-Бланка експортується 25% зернових, а з Некочеа – ще 15%.

Відносини можуть значно поліпшуватись, особливо, враховуючи ініціативність аргентинських бізнесменів, а також значну підтримку від держави. У свою чергу, ми підтримуємо їх від провінційного уряду в реалізації економічних проектів та їх зближенні. Уряд провінції Буенос-Айрес має багато можливостей для імплементації слільних проектів з Україною, і я гадаю, що ми повинні збільшити і покращити нашу співпрацю.

Цікаві факти про провінцію Буенос-Айрес

Сьогодні провінція Буенос-Айрес представляє половину виробництва всієї країни:

  • Зерно 58%;
  • Борошно 72%;
  • Кукурудза 45%;
  • Соняшник 56%;
  • Соя 46%;
  • Поголів’я ВРХ 39%;
  • Овочівництво 39%;
  • Картопля 75%;
  • Риболовля 55%;
  • Молочні ферма 28,5%;
  • Свинарство 48%;
  • Бджільництво 55%;
  • Птахівництво 45%;
  • Вівчарство 45%.

Текст: Леонардо Хорхе Саркіс, Міністр агроіндустрії провінції Буенос-Айресу (Аргентина)

Думки   

5 години тому

Перевірка харчових підприємств за новим законодавством: що змінилося ІНФОГРАФІКА

Процес планової перевірки харчових підприємств за новими правилами став більш відкритим і прозорим. Відтепер оператор ринку знає, до чого він має бути готовим у разі проведення контролю, а також має право знімати хід інспектування на камеру.

Про це повідомляє на своїй сторінці у Фейсбук проект ЄС «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні».

Спільно Українським центром європейської політики було розроблено інфографіку, що візуалізує зміни у процесі  перевірки представниками Держпродспоживслужби операторів ринку харчової продукції.

Читайте: Росія продовжила ембарго на продовольчі товари з України до 31 грудня 2020 року

Якщо раніше підприємства попереджали про перевірку за 10 днів і при цьому оператори ринку не знали, чого їм чекати від інспектора і до чого готуватися, оскільки той міг ставити підприємцям запитання на власний розсуд, то зараз ситуація різко змінилася у бік прозорості.

Хоча дату інспектування операторам ринку не повідомляють (попереджають за 3 дні лише в разі аудиту НАССР), проте підприємці тепер знають, скільки разів на рік їм чекати перевірку та які питання ставитиме інспектор (вони є у вільному доступі на сайті Держпродспоживслужби, і інспектор не може їх змінювати на власний розсуд). Також оператори ринку (як і інспектори) тепер мають право знімати процес перевірки на камеру.

Отже, коротко про те, як держава контролювала безпечність продуктів раніше, а як контролюватиме зараз:

Як повідомляв Landlord, Уряд затвердив періодичність планового контролю підприємств. Раніше він проводився раз на рік, тепер – раз на півроку. Окрім цього, підставою для візиту співробітників на підприємство може стати доручення Прем’єр-міністра та обґрунтована скарга споживача.

Політика   

23 години тому

Інвестори дуже чекають зняття мораторію на землю в Україні – Джон Шморгун

Для залучення потужних інвестицій в агросектор України потрібно зняти мораторій на землю і прийняти Інвестиційний кодекс. Таку думку одностайно висловлювали учасники круглого столу «Інвестиції в агробізнес. Що нового нам готує час змін».

Про це повідомляє ресурс InVenture.

На заході, організованому спільно компаніями AgroGeneration і AgroInsightex Co, піднімалися питання ефективного розвитку українського АПК, який неможливий без іноземних інвестицій. Водночас вразливість інвестиційного клімату є однією з головних причин того, що міжнародні інвестори вже 4 роки дисконтують Україну.

Читайте: Поля у США перетворилися на ставки. Великі території залишилися незасіяними

Відсутність кардинальних змін і реформ у Генпрокуратурі України призводить до непрозорості законодавства, що своєю чергою веде до скорочення інвестиційних потоків.

«Адже якщо немає прозорості в законодавстві, то про які інвестиції може йти мова?» – відзначив президент AgroGeneration Джон Шморгун.

За його словами, зараз інвестори чекають парламентських виборів і об’єднання парламентаріїв у більшість для посиленої роботи і змін в Україні.

При цьому друге питання, яке має бути невідкладно вирішене, – це земельне: зняття мораторію на продаж землі сільгосппризначення, тобто відкриття ринку землі.

«Необхідно зняти мораторій, і я сподіваюся, що це станеться. Інвестори цього дуже чекають», – наголосив президент Джон Шморгун.

Він також зазначив, що допомагати Україні впроваджувати реформи повинні західні фахівці, які сприятимуть зміні системи.

Про важливість формування нової інвестиційної політики та її подальшого законодавчого втілення говорили зокрема директор Департаменту ентнонаціональної безпеки Юрій Марченко та голова правління Міжнародної асоціації переробників сільгосппродукції Ольга Кулакова.

«Україні потрібна не просто розробка окремого закону, а саме створення та прийняття Інвестиційного кодексу, який дозволить максимально гармонізувати інвестиційне законодавство», – зазначила Ольга Кулакова.

Саме Інвестиційний кодекс допоможе Україні мінімізувати наявні сьогодні перешкоди для надходження інвестицій, такі як:

  • низька оцінка інвестиційної привабливості України;
  • відсутність чітких «правил гри» для інвесторів;
  • відсутність рівноправності інвесторів і держави;
  • корупція на всіх рівнях влади і відсутність дієвих механізмів захисту прав інвесторів.

Як повідомляв Landlord, Джон Шморгун вважає, що пережити кризу в Україні аграріям буде значно простіше, аніж іншій економіці. Джон Шморгун був пілотом ВМС США, а зараз керує одним з найбільших агрохолдингів країни із земельним банком 110 000 га.

Земля   

24 червня 2019 07:32

Антибіотики в сільському господарстві призводять до 700 тис. смертей у рік

Стійкість до протимікробних препаратів – це, ймовірно, найскладніша загроза глобальному здоров’ю, яку у світі називають «тихим цунамі». Тому три міжнародні організації заснували Багатосторонній цільовий фонд для подолання цієї проблеми.

Про це повідомляє на своєму сайті ФАО.

Порушення норм відповідального використання антибіотиків, і зокрема в сільському господарстві, призводить до розвитку стійкості до протимікробних препаратів (СПП). На стійкі до лікарських засобів мікроорганізми на цей час припадає приблизно 700 000 смертей у рік, і ця цифра може збільшитися до 10 млн смертей щорічно, якщо не буде вжито жодних дій.

Тому ФАО, ВООЗ і МЕБ (Всесвітня організація охорони здоров’я тварин) заснували Багатосторонній цільовий фонд для боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів з початковим внеском у розмірі $5 млн від уряду Нідерландів.

Читайте: Україна увійшла до ТОП-3 експортерів курятини в Євросоюз

Цільовий фонд заснований терміном на 5 років до 2024 р. і націлений на нарощування зусиль з надання підтримки країнам у протидії безпосередній загрозі СПП, оскільки проблема занадто масштабна, щоб країни могли вирішити її самотужки.

Оголошено про необхідність негайного пошуку $70 млн, які будуть спрямовані на підтримку країн і реалізацію Тристороннього плану роботи щодо СПП на 2019–2020 рр.

До бажаних результатів діяльності Фонду належить створення умов, при яких інфекційні захворювання і у тварин, і у людей, можуть, як і раніше, лікуватися антибіотиками.

  • підвищення обізнаності з проблемою СПП;
  • розроблення національних планів дій боротьби із СПП;
  • спостереження за тенденціями щодо СПП;
  • забезпечення відповідальних схем продажу та використання протимікробних препаратів;
  • підтримка сектора охорони здоров’я тварин у виконанні його зобов’язань щодо відповідального використання антибіотиків як стимуляторів росту.

Такі дії необхідні для того, щоб і тварини, і люди продовжували отримувати користь від доступних і ефективних протимікробних препаратів для лікування хвороб у майбутньому.

Landlord раніше повідомляв про те, що ООН опублікувала доповідь, в якій попереджає про катастрофічні наслідки для людства, зумовлені резистентністю до антибіотиків, і закликає терміново припинити використання критично важливих антимікробних препаратів як стимуляторів росту в сільському господарстві.

Аналітика   

Показати ще