“Правило без контролю”: чому непідготовленість до змін у ЗЗР може призвести до хаосу в сільському господарстві

Експерт аграрного ринку Владислав Седик

Україна вступає у вирішальну фазу гармонізації регулювання пестицидів із законодавством ЄС, і саме в частині засобів захисту рослин (ЗЗР) виникає найбільше складнощів. Ключова проблема не лише у відмові від значної частини діючих речовин, які Європейський Союз виводив із обігу поступово, а в тому, що від нас очікується впровадження цих змін практично «в один день».

Впровадження нових правил для українського агросектору відповідно до стандартів Європейського Союзу – це питання не лише адаптації фермерів, але й здатності держави ці правила забезпечити. Проте саме тут криється одна з ключових проблем.

На сьогодні українські державні лабораторії не мають ані потрібного обладнання, ані методик, ані достатніх потужностей, щоб у повному обсязі контролювати ті вимоги, які існують у Європейському Союзі. Тож логічним постає питання: який сенс у правилі, якщо немає інституції, здатної його контролювати?

Держпродспоживслужба також потребує часу, аби налаштувати інспекційну діяльність, пройти навчання, отримати необхідні акредитації та технічні можливості. Якщо ж контроль не працюватиме, це створить серйозну напругу на ринку.

З одного боку – добросовісні фермери, які намагатимуться працювати за новими правилами та можуть втратити частину конкурентних переваг або навіть змушені будуть відмовлятися від певних культур. З іншого боку – ті, хто шукатиме неформальні та нелегальні шляхи застосування заборонених речовин.

Щоб уникнути цього, потрібно дуже точно оцінити економічний ефект запровадження заборон і чесно відповісти на питання, чи готовий сьогодні український аграрний сектор до таких змін.

Досвід Європейського Союзу також показовий. Навіть за наявності дотацій, підтримки та стимулюючих програм у деяких країнах фермери досі використовують речовини, які формально заборонені. Тобто навіть у більш комфортних умовах перехід не був повним.

Різкий перехід без перехідних періодів несе додаткові ризики – серед них і зростання тіньового обігу та контрабанди засобів захисту рослин.

Якщо фермер не матиме доступу до легальних інструментів, він шукатиме інші шляхи – і це абсолютно прогнозований сценарій. Саме тому успішна інтеграція можлива лише тоді, коли ми готуємося до неї усвідомлено й поетапно, даючи час на підготовку не лише бізнесу, а й державним інституціям.

Моя ключова порада фермерам  – не чекати моменту, коли закон ухвалять або коли прийде перевірка, а поступово вивчати: проєкти законів та пояснювальні документи, зміни в підходах до засобів захисту рослин, вимоги до добрив і живлення, фітосанітарні норми, позиції Єврокомісії та Європарламенту щодо агросектора.

Це дозволить фермерам не «наздоганяти» регуляторні зміни, а входити в них підготовленими, адаптуючи технології поступово і без шоків для бізнесу. Наше завдання –  не опиратися європейським стандартам, а впроваджувати їх так, щоб українське агровиробництво стало сильнішим, а не слабшим. Тому знання, підготовка та розуміння логіки європейського регулювання –  це найкраща інвестиція, яку фермер може зробити вже сьогодні.