Як матеріал і конструкція упаковки впливають на збереження, логістику та конкурентоспроможність українських фруктів, ягід і яєць на європейських ринках
Сергій Рудковський, генеральний директор Sem Ecopack
Український ринок пакування входить у фазу, де вирішальними стають не декларації про «еко», а здатність зберегти продукт у дорозі, керувати логістикою та зменшувати втрати. У цій реальності пакування перестає бути другорядним витратним рядком і починає впливати на якість товару на полиці, списання та кінцеву ціну продажу.
Різниця між українською практикою та європейською логікою тут особливо показова. Усередині країни довгий час домінував підхід мінімальної закупівельної ціни, коли ефективність усього ланцюга постачання залишалася поза фокусом. У Європі акценти змістилися. Вимоги до пакування жорстко прив’язані до логістики, стандартизації та передбачуваності процесів. Рішення оцінюються не за ціною одиниці, а за тим, як вони впливають на втрати і стабільність поставок.
Саме в цій точці виникає розрив, який стає помітним уже на полиці. Українські виробники часто програють не через якість продукту, а через те, в якому стані він доїжджає до ринку. Пошкодження, волога і втрата презентації перетворюються на списання, ще до того, як товар починає конкурувати за покупця.
Я працюю з пакуванням достатньо давно, щоб бачити цю різницю не в теорії, а на практиці. Наша компанія займається виготовленням упаковки із формованої целюлози для кількох категорій продукції: яйце, сферичні фрукти на кшталт яблук, персиків і нектаринів, а також ягоди, томати й зелень, для яких використовуються універсальні лотки. Кожна з цих категорій має власну логіку зберігання, транспортування та продажу, і саме на цих прикладах найкраще видно, як пакування впливає на стан продукту в реальному ланцюгу постачання. Тож поділюся своїми спостереженнями та висновками щодо того, чому матеріал і конструкція упаковки напряму впливають на конкурентоспроможність української агропродукції на зовнішніх ринках і де саме виробники втрачають результат, намагаючись на цьому зекономити.
Технологія збереження: волога, форма і зовнішній вигляд продукту
У сегменті свіжої агропродукції вирішальними стають фізичні властивості матеріалу, а не його походження чи декларативні характеристики. Формована целюлоза працює інакше, ніж пластик, і ця різниця безпосередньо впливає на стан продукту під час транспортування та зберігання.
Ключовий технологічний момент полягає у взаємодії з вологою. У пластиковій упаковці волога замикається всередині, утворюється конденсат і стабільне середовище для розвитку плісняви та грибка. Формований папір, навпаки, абсорбує надлишкову вологу, не створюючи всередині лотка критичних умов. За результатами лабораторних вимірювань, проведених у Німеччині, зростання плісняви в такій упаковці відбувається приблизно втричі повільніше, ніж у пластику. Цей ефект підтвердився і в практичних тестах із реальною продукцією.
Другий важливий аспект пов’язаний із формою. Формована целюлоза дозволяє точно повторювати калібр плоду. Посадкова комірка створюється під конкретний розмір, а не за універсальним принципом. Це зменшує контакт між плодами, запобігає тертю та тиску, які призводять до так званого «опіку» на поверхні. Після таких пошкоджень продукт швидко втрачає товарний вигляд і вже не може бути проданий.
У підсумку технологічна перевага формованої целюлози зводиться до трьох практичних функцій. Матеріал регулює вологість, захищає плід від механічних ушкоджень і дозволяє зберегти зовнішній вигляд товару до моменту продажу. Саме ці властивості, а не абстрактні характеристики, визначають ефективність пакування у свіжому сегменті.
Стандарти експорту: палета, автоматизація і керованість ланцюга
Коли продукт виходить за межі внутрішнього ринку, пакування починає виконувати функцію, яка часто лишається непоміченою на старті. Воно має бути сумісним не лише з самим товаром, а з усією інфраструктурою європейської дистрибуції. У цьому контексті вирішальним стає не зовнішній вигляд упаковки, а її здатність працювати всередині стандартизованого логістичного ланцюга.
Європейські імпортери та ритейл дедалі жорсткіше прив’язують вимоги до пакування до палетних стандартів, геометрії укладання та стабільності під час транспортування. Розміри лотків, їхня жорсткість, спосіб штабелювання і поведінка під навантаженням визначають, наскільки передбачуваним буде продукт у потоці. Пакування перестає бути допоміжним елементом фасування і стає частиною логістичного процесу, який має працювати без збоїв.
Окремим фактором виступає автоматизація. Значна частина європейських мереж і логістичних операторів працює в режимі, де будь-яка нестандартність означає додаткові витрати. Якщо упаковка не відповідає стандартним схемам палетизації, не читається машинами або потребує ручного втручання, вона випадає з процесу. У такій системі немає місця компромісам на користь зручності виробника, важливою є сумісність із загальною логікою руху товару.
Паралельно змінюється й підхід до презентації. Продукт на полиці сприймається не як окрема одиниця, а як частина партії, яка має виглядати цілісно після кількох етапів транспортування і перевантаження. У цьому сенсі пакування починає виконувати комунікаційну функцію. Воно має підтримувати відчуття свіжості, локальності та походження продукту, не руйнуючи його сприйняття в дорозі.
Саме тому для експортних ринків пакування оцінюється не ізольовано, а як елемент системи. Воно або вбудовується в існуючі процеси й дозволяє продукту рухатися без втрат і затримок, або створює додаткові точки напруги, які ринок просто не готовий обслуговувати.
