«Виробників  очікують ціни вищі 30-40%»: президент УПОА про результати ягідного сезону, неврожай лохини та ринки збуту для яблук

Інтерв’ю із Тарасом Баштанником  одним із найавторитетніших фахівців українського ягідного ринку Президентом Української плодоовочевої асоціації (УПОА) про інвестиції у гектар ягід, головну проблему  сектора та найкращі культури для експорту. 

Як трансформуються існуючі господарства плодоовочевого сектору в Україні? Які зміни ви бачите у структурі?

Якщо дивитись у цілому на площі під багаторічними насадженнями, то мені здається 40% це взагалі нові проєкти, а відсотків 60% – це існуючі господарства, які розширюються, чи змінюють свої площі, чи додають нові площі. Тобто ми бачимо що від загальної кількості  новачків не так і багато. 

Якщо говорити про конкретні цифри щодо розширення площ насаджень за останні роки, уже після повномасштабного вторгнення?

 У мене дійсно є статистика, скільки було закладено насаджень різних культур в умовах грантової програми нашого профільного міністерства. Вона дійсно допомогла виробникам. І в принципі, я думаю, що це і є приблизно те, що в Україні в цілому заклали, ну, бо багато хто із виробників пішов гранти, тобто, якщо додати відсотків 10, то це і буде реальна картина за останні умовно два-три роки. Ми бачимо, що у  лідерах горіхи – закладено 1300 га, на другому місці яблуневі насадження – 1020 га, на третьому місці – господарства, які закладали лохину – це 740 га. При цьому чітко вираженого одного регіону  на який роблять акцент виробники немає – активно працюють у багатьох регіонах.

Сезон експорту деяких ягідних культур вже завершено, сезон експорту яблук – на старті. Розкажіть, якими є ваші очікування?  Чи очікуєте можливих корелювань з результатами минулого року?

Ціни вищі, точно, порівняно з минулим роком, я би сказав, навіть на 30-40%. Вартість вища, і пропозиція на експорт від вітчизняних виробників буде трохи менша, на 15-20%, бо урожай цього року по всім позиціям нижчий нижчий, ніж минулорічний,  але й  площі були додані. Україна, я думаю, що другий рік потенційно стане найбільшим експортером, малини замороженої в Європі. Я думаю, що це буде вже другий рік поспіль.

Про які об’єми йдеться?

Побачимо, але я думаю, що йтиметься десь про 70-80 тис тонн за результатами року.

Щодо вирощування лохини, низка виробників цього року скаржились на проблеми із якістю урожаю…

Дійсно, ви маєте рацію.  По лохині сезон давно завершився експортний, проте фінальну статистику не бачили, але я думаю, що ми експортували тисяч 5-6 тис тонн точно. Це десь рівень, я думаю, менше, ніж минулий рік, 2024-й, тому що цьому році ціни вищі, знову ж таки, десь відсотків на 40-50. Утім підтверджу, що цього року неврожай по лохині, і досить сильний. По деяким сортам до 90% втрат, і це дуже багато.

 А що стосується експорту яблук?

По яблуку ще говорити зарано, бо сезон тільки-но починається фактично, але кон’юнктура хороша, і по якості гарне забарвлення, і цукристість, і ціни міжнародні високі, тому, в принципі, по яблуку я думаю, що по ідеї сезон має бути для експортерів хороший.

Ви згадали про суттєво вищі міжнародні ціни на ягідну та плодову продукцію цього року. На які прибутки зможуть розраховувати виробники?

Як я вже сказав, ціни будуть на 30-40% більше,  ніж минулого сезону. Експортна ціна  на лохину «плавала» по сезону, але от 3,5-4 долари середня експортна ціна на була. Ціна на внутрішній ринок була суттєво меншою, десь від 2,50 до 3,50 доларів, тобто експорт був вигідніший, очевидно. Що стосується малини, то середня ціна на сировину на заморозку була рівень 120-140 грн, це просто сировина, а ягода експортної якості коштувала, залежно від її якості.  Там є велика різниця якщо це  малина крихтою, це десь до 2 євро кілограм, а ціла ягода – 4-4,20 долари. Що стосується яблука, то хоча сезон лише розпочинається я вже чув про ціни з доставкою на рівні 1,5 євро і вище. Тобто це покриває витрати, і є прибутковим для виробників. 

Багато аграрних асоціацій нарікають на те, під час війни стає важче об’єднувати виробників, залучати нових членів. Як справи у УПОА із цим?

Діяльність асоціації на сьогодні досить активна. Маємо декілька напрямів,  йдеться не лише про об’єднання профільних виробників, особливо експортноорієнтованих,  обмін досвідом, інформацією. Активно працюємо із нашим міністерством у профільних групах з розвитку овочівництва садівництва та розсадництва, беремо участь у розробці грантових програм. Приємно, що на сьогодні у міністерстві асоціацій дослухаються, і  враховують думку, на кожен запит і звернення є зворотна реакція. На сьогодні в асоціації 37 членів, буквально нещодавно приєднались іще декілька компаній. В основному йдеться про виробників ягід та яблук.

 Ви говорите про плодові, але ж у вас є і овочівники в асоціації, чи не так?

 На жаль, дуже мало.Буквально це не окремі господарства, а ті хто в своєму портфелі має 5-10-15 гектарів овочів.

 Чи можете виокремити із них якесь окреме господарство яке на сьогодні має максимальний результат, можливо вирощує екзотичні культури?

 Усі активно роблять свою роботу не можна виокремити якесь господарство, та і таке ноу хау, що там, дуже умовно вирощує топінамбур у теплиці на гідропоніці, то такого я звичайно нічого назвати не можу, – зараз виробникам точно не до експериментів.

Ви згадали про горіхи, яблука і лохину те, що закладають господарства. Можливо, щось іще, на які плодові культури, власне, треба робити ставку, на ваш погляд?  Чи це можливо, і це і овочі які можуть дати високу маржу…

 У розрізі того, що прямо сьогодні овочі продаються у рівень до собівартості, або і нижче, то говорити про маржу тут важко. Але загалом немає поганих чи хороших культур. Є питання підходу, – він правильний чи неправильний.

На будь-якій культурі можна заробляти. Якщо це овочі, то однозначно цей проєкт не має жодного сенсу без власного сховища і максимальної механізації. І поливу, звісно. Тому це такий нюанс важливий. Будь-яка культура нормально продається і споживається, просто треба розкладати бізнес-план років на п’ять, на шість, на сім…

І добре розуміти, що буде рік, коли у вас буде рентабельність на 300%, а буде рік, коли вона буде нульова. Але ще рахувати треба точно на перспективу, не знаю, років п’ять. Тому що в Україні це така специфічна історія.Якщо говорити про багаторічні насадження в цілому, я би йшов на те, що має експортний потенціал і орієнтувався б на експорт. Тільки так. Тому що внутрішній ринок нестабільний, невеликий,у українців низька платоспроможність. А далі вже дивився на інші фактори.

 Про які фактори йдеться у першу чергу?

 Перший з них – наявність і доступність робочої сили. Тому що це зараз проблема номер один. Точніше не так, це проблема номер один, номер два і номер три.  Можна виростити, але якщо господарство не знайшло людей і урожай осипався, замість бути зібраним, то  про яку маржу ми говоримо?  Тому тут усе треба зважувати. Тобто, об’єктивно оцінювати, що ви можете в вашому регіоні залучити в сезон 100 людей, то саме під цю кількість і треба продумувати площі. Я би з такого боку підходив.

Приміром, якщо інвестор вже має діючий бізнес і хоче вкластись у багаторічні насадження. Що слід мати на увазі, аби не допустити помилок уже зі старту?

Це залежить від масштабу проєкту і площі яка у вас є. Я б точно думав тільки про експорту орієнтовані проєкти. А це означає, що це необхідна площа достатня для того, щоб формувати експортні партії. Йдеться мінімум про 50 га і вище. Плюс врахуйте витрати на охолодження,  післязбиральну доробку, дивлячись яка культура. Тобто всі оці атрибути, які необхідні для експорту уже зі старту. Ну і очевидно, що слід вдало підібрати регіон для вирощування, який би логістично, чи з точки зору безпеки підходив. І щоб там можна було зібрати достатню кількість людей.

В цілому жодних інших проблем із тим щоб вкладати кошти у плодоовочевий бізнес я не бачу. Попит є, собівартість в Україні  дозволяє вигідно відправляти партії по Європі. І тому, я думаю, що це абсолютно нормальна історія. Що стосується овочів, тут є сенс попрацювати навіть на наповнення внутрішнього ринку якісною продукцією. Потрібно ретельно моніторити ринок, і та ж ніша гарно відкаліброваних митих  і фасованих овочів наповнена недостатньо. Закінчуючи просто тим, що зараз набирає популярність, те, що продається в магазинах, чищена картопля, чи вже навіть відварена, чи буряк чищений і навіть відварений, це досить класна додана вартість. І от з тої сторони можна дивитися на бізнес.

 Якщо говорити про багаторічні насадження. То з якої площі варто  було б стартувати інвестору і до яких інвестицій  на гектар слід бути готовим?

У кожному бізнес-проєкті є багато нюансів, що збільшує чи зменшує ціну інвестицій. Якщо брати у середньому то інвестиції у закладення гектару лохини на сьогодні складатимуть від $30 тис, суниці і малини –  від $12 тис.

Ще 5-6 років тому деякі українські фермери активно просували тему органічних ягід, фруктів та овочів, зокрема і на експорт. Що на сьогодні із цим трендом чи має він потенціал та додану вартість?

 Моя думка з цього приводу незмінна, як і сім років тому я казав, що органіка – це фарс, так і зараз кажу. І, бачите, воно підтвердилося вже, цей тренд актино падає і пропозиція падає. Тобто виробники присутні, але вже про це як про потенційну можливість говорять менше.

Із органікою зрозуміло. А от про про які потенційно країни експорту неорганічної продукції йдеться, які цікаві запити отримуєте? Ну і, власне, хто з виробників може задовільнити ці запити?

 Все Україна може.Особливо це стосується ягід. Ну, якщо говорити про ринок збуту, який є, то це ЄС.  Говоримо у першу чергу про потенціал для ягід, для яблук навпаки, це не ринок збуту. Для яблук слід розглядати Все-таки країни Сходу, трошки є зацікавленість у північній Африки, південно-східній Азії. Зараз також ринок США і Канади відкривають потроху,  наскільки мені відомо.

 Що стосується ягід, то експортні ринки лише Європа, на 98%. А 2% це вже якісь інші зовсім невеликі ринки інших країн, тестові чи пробні партії. Ну, знову ж таки, українські експортери відкривають потроху Штати Канаду, але Європа якось тут ближче, зрозуміліше стандарти. 

 З яких країн отримують найчастіше запити члени асоціації?

 Німеччина, Нідерланди – ці дві країни найчастіше і найбільше роблять запити щодо експортних партій з України.Поляків стає все менше і, слава Богу. Вони зрештою самі винні,  своїми блокадами вони призвели до того, що просто ніхто не хоче з ними працювати.

Розкажіть про експорт переробленої продукції з України – варення, сушена чи сублімована фруктова чи ягідна продукція. Варто йти у цей напрямок?

 Ні, поки, чесно кажучи, взагалі нічого не має попиту, крім заморозки. В першу чергу ягід. Тому що якщо взяти яблуко, наприклад, що з яблукою можна зробити? Чіпси? Це дуже маленький ринок. Концентрат? Це величезний мільярдний ринок, але ж на ньому велика конкуренція з боку Аграна Фрут, Бюллер, TB Group. Якщо ми говоримо про сублімацію то там, знову ж таки, конкуренція з боку тих же німців настільки висока, що там просто немає що робити українському виробникові. По овочах трошки легше. По овочах тут є простір, починаючи від банальних квашених овочів і солоних огірків та помідорів і капусти, які дійсно мають додану вартість, але треба зважити ринку збуту і максимально чітко все продумати і мати чітку модель експорту.

Ви згадали про те, що не варто починати, якщо у вас немає власного сховища. Скільки коштує побудувати сховище “з нуля”?

Якщо йдеться про плодові культури, то слід бути готовим інвестувати  десь 550-650 євро на тонну продукції.  Але багато нюансів. Яке обладнання, функції, РГС.

Також, якщо раніше виробники досить багато говорили про потенціал кооперації, чи не сьогодні ви вірите в це? І чи варто йти в кооперацію?

 Не знаю, хто там багато казав про потенціал. Я завжди говорив, що кооперація в Україні не має жодного потенціалу. І вона як не мала, так і не має. Я не бачу моделі, при якій воно би працювало в наших умовах. Якщо ви хочете об’єднатися з інвесторами, то ви повинні створити єдине підприємство.

У кожного інвестора буде своя частка. Цей бізнес потім через 3-4 роки все рівно закінчиться, бо всі пересваряться один з одним, але принаймні 3 роки у вас на папері буде, підприємство з різними інвесторами.