Воєнні ризики і страхування агробізнесу: де проходить межа покриття

Павло Стефаниць, СК «Арсенал Страхування», — про попит на агрострахування, нові страхові продукти і роль державної підтримки у розвитку ринку.

Агрострахування в Україні традиційно розвивалося повільніше, ніж у більшості європейських країн. Проте повномасштабна війна різко змінила логіку ризиків у аграрному секторі. Погодні фактори, які раніше залишалися головною причиною страхових випадків, доповнилися новими загрозами: пошкодженням техніки, руйнуванням складів, мінуванням полів та ускладненням логістики. У таких умовах страхування поступово перетворюється з факультативного інструменту на елемент фінансової стійкості агробізнесу.

Водночас ринок агрострахування в Україні залишається відносно вузьким і значною мірою залежить від доступності перестрахування та державних програм підтримки. У 2026 році держава запускає механізм компенсації частини страхових премій, що може стати одним із факторів розширення цього ринку.

Страхова компанія «Арсенал Страхування», яка працює на українському ринку з 2005 року і входить до числа найбільших non-life страховиків країни, активно співпрацює з аграрним сектором, зокрема у сегментах страхування техніки, врожаю та майна агропідприємств.

Про те, як змінився попит на страхові продукти, чому воєнні ризики залишаються найскладнішою темою для страховиків і що може зробити агрострахування масовим інструментом управління ризиками, Landlord поговорив із Павлом Стефаницем, членом правління, заступником голови правління з бізнес-девелопменту СК «Арсенал Страхування».

Які продукти агрострахування сьогодні реально купують агровиробники в Україні? Що страхують найчастіше: посіви, врожай, техніку, майно, вантажі?

Найчастіше страхують техніку, посіви та врожай. Сільськогосподарську техніку страхують чимало страхових компаній на ринку – зокрема, через те, що є вимоги від банку чи лізингових компаній щодо наявності страхового покриття для техніки в заставі. По суті, це – як КАСКО (добровільне страхування транспортного засобу), але нерідко в страховий продукт додається страхування від ризику «Збитки під час перевезення». Саме в цьому полягає головна відмінність між страхуванням сільськогосподарської та іншої техніки (наприклад, легкової чи вантажної). У нашому портфелі по КАСКО приблизно 1/7 частина – це сільськогосподарська техніка.

Утім, страхування посівів і врожаю – це продукти абсолютно іншого характеру. На них теж існує попит – зокрема, внаслідок різких змін погодних умов. Ці продукти передбачають страхування: озимих зернових культур (пшениці, жита, ячменю) на період перезимівлі, і майбутнього врожаю ярових зернових культур на весняно-літній період вирощування.

Звісно, страхують також майно і вантажі, але в цьому контексті агровиробники не відрізняються від підприємців в інших галузях.

Що зараз найчастіше стримує аграріїв від страхування? Ціна премії, розмір франшизи, виключення воєнних ризиків, складність підтвердження збитків чи щось інше?

У страхуванні сільськогосподарської техніки страхова премія не є стримуючим фактором. На ринку вже давно встановилися дуже лояльні тарифи. Для заставної техніки нормою є тарифи від 0,40 до 0,70% від вартості ТЗ. І це для самохідної техніки! Для несамохідної (навісної, причіпної) тарифи ще менші – приблизно вдвічі. Нульову франшизу зазвичай не пропонують (враховуючи специфіку використання агротехніки; пропонують від 0,5% до 2% від вартості ТЗ), але аграріїв ця усталена на ринку умова влаштовує.

А от при страхуванні врожаю або ризиків перезимівлі страхова премія є чинником, який може стримувати аграріїв від придбання такого страхового покриття.

З покриттям воєнних ризиків, дійсно, питання складніше. Чимало аграрних компаній бажають застрахувати власне майно та врожай від цієї групи ризиків. Утім, навіть попри високий попит, далеко не всі страхові компанії готові пропонувати таке покриття.

Як ви сьогодні працюєте з ризиками в умовах війни? На що спираєтесь у розрахунках і моделях?

До початку повномасштабного вторгнення росії страхування воєнних ризиків було своєрідним «табу». Зараз кон’юнктура зовсім інша: споживчий попит на страхування від воєнних ризиків – шалений.

Актуарні розрахунки в цій сфері – надскладне заняття. Зараз, на четвертий рік повномасштабного вторгнення, у нас вже є певні історичні дані – наші власні. Тому в межах нашого портфелю ми можемо бодай приблизно оцінити частоту, середній збиток та інші показники за воєнними ризиками, а також зробити прогноз на майбутнє. У 2022 році в нас не було такої можливості. Проте й зараз – все одно – ми не можемо собі дозволити стрімко розширювати портфель воєнних ризиків. Ми робимо це дуже обережно, з консервативною швидкістю.

Як на практиці виглядає підтвердження збитків, коли мова йде про поля, склади або перевезення, до яких немає доступу або територія замінована?

Насправді, на практиці страхові компанії здебільшого не надають покриття агровиробникам, які працюють в умовах замінованої території або активних бойових дій. І саме це унеможливлює якісне врегулювання. Тому це дуже теоретична ситуація, в якій треба було б шукати індивідуальний підхід.

Які воєнні ризики за нинішніх умов ви принципово не берете на страхування? Де проходить ця межа і чому?

Зазвичай ми проводимо межу на основі територіальної ознаки. За нашими історичними даними, імовірність влучання по деяких локаціях є вища за середню. Звісно, більшість таких локацій – у безпосередній близькості до лінії фронту, але не всі. Бувають винятки, коли ми не готові надати страхове покриття за воєнними ризиками, навіть якщо територія розташування техніки чи майна – далеко від фронту.

У страхуванні техніки (як сільськогосподарської, так і іншої) ми надаємо покриття від дронів, ракет та їхніх уламків. Від інших видів воєнних ризиків наша компанія не надає покриття без перестрахування. Це рішення, яке ми прийняли на основі наших розрахунків та історичних даних.

Як зараз виглядає типовий страховий поліс для агробізнесу? Франшизи, ліміти, строки виплат, виключення. Що в цій конструкції змінилося за останній рік?

Якщо ми говоримо про страхування агротехніки, то суттєвих змін у конструкції страхового полісу не відбулось. А от у страхуванні посівів і майбутнього врожаю поряд із класичним страховим покриттям – від посухи та інших стихійних лих, шкідників, захворювань рослин тощо – за останній рік з’являються і більш сучасні страхові продукти, такі як індексне страхування сільськогосподарських ризиків.

Наскільки механізм державної підтримки страхових премій реально працює на ринку? Як він впливає на рішення клієнтів і на економіку страхових продуктів?

У Державному бюджеті на 2026 рік передбачено 60 млн грн на підтримку агрострахування сільськогосподарських виробників. Нова постанова уряду передбачає компенсацію частини сплачених страхових премій:

• до 60% вартості страхових премій для агровиробників, що працюють у прифронтових громадах;
• до 45% – для інших агровиробників.

Звісно, це рішення вкрай позитивно вплине на ринок агрострахування. Будемо сподіватися, що впродовж 2026 року новостворений механізм державної підтримки зможе проявити себе в повну силу.

Чи бачите ви проблему в тому, що держпідтримка формально є, але страхові продукти залишаються досить вузькими за культурами або періодами? Що тут можна змінити?

Наразі ми не бачимо проблему в тому, що наявні на ринку страхові продукти є вузькими. Вони покривають більшість агроризиків – по основному спектру продукції і культур. Тому коли на повну силу запрацює механізм держпідтримки і виявиться, що буде потрібне покриття для якоїсь іншої аграрної культури, то тоді це буде актуальна проблема. А наразі такого немає. Тільки споживчий попит треба стимулювати.

Яку роль сьогодні відіграють міжнародні механізми war-risk, гарантії та перестрахування? Що вони реально дали ринку за останній час?

Для агрострахування дієвих міжнародних гарантій і перестрахування Україні дійсно бракує. Їх дуже небагато, а навіть ті, які існують, мають чимало обмежень – наприклад, по території перестрахування.

Які умови мають скластися, щоб агрострахування в Україні перестало бути поодинокими угодами і стало масовим інструментом управління ризиками?

По суті, ми вже говорили про це раніше. Потрібні зміни в «майндсеті» агровиробників. Будемо сподіватися, що держпідтримка в 2026 році дасть поштовх розвиткові національного ринку агрострахування та наблизить його до європейських стандартів. Ринку дуже потрібне підживлення споживчого попиту. А існуючий на сьогодні набір страхових продуктів здатний задовольнити більшість потреб агровиробників у страхуванні своєї продукції, техніки і майна.

Якби до вас прийшов агровиробник і запитав просту пораду: з чого почати страхування і що має сенс страхувати в першу чергу, що б ви йому сказали?

У першу чергу – посіви, врожай, техніку. З цього набору можна почати з техніки: її страхування є простішим (порівняно з посівами та врожаєм) як для страхувальника, так і для страховика.

Чого вам сьогодні не вистачає з боку держави, регулятора або банків, щоб страхування стало доступнішим і дешевшим, але без перекладання всього ризику на бюджет?

Станом на сьогодні ми не бачимо суттєвих проблем. Напевно, єдине, чого дійсно бракує – більш активна підтримка з боку міжнародних перестраховиків.

І на завершення. Якщо говорити не про продукти, а про живі історії, які кейси останніх років найкраще показують, як насправді працює агрострахування під час війни?

Про «живі» історії. За період повномасштабного вторгнення в нас було декілька випадків знищення агротехніки, застрахованої в нас. Із останнього: ми виплатили клієнту в Дніпрі шість мільйонів гривень за трактор, який згорів під час роботи зі збору врожаю. Ми відшкодували цей і всі інші збитки, великі й малі. Зараз бізнесу важко як ніколи, і ми беремо на себе роль «подушки безпеки».