“Українського меду може не вистачити для внутрішнього ринку”: Едуард Кричфалушій про квоти ЄС і собівартість меду в Україні

Едуард Кричфалушій бізнес-директор ТОВ «Мед України», член правління Асоціації експортерів меду

Україна і Європейський Союз 15 жовтня досягли фінальної згоди щодо оновлення торговельної частини Угоди про асоціацію, що розширює можливості доступу до ринку ЄС для українських виробників меду. Зокрема квота зросла до цифр які наближені до річного експорту. Як ви оцінюєте перспективи для бджолярів?

Україна отримала завдяки тому, що узгоджені нові правила, більш вільний доступ для меду на європейські ринки. Квоти безмитного товару ввезення до Європейського Союзу сильно зросли. І це добре, тому що наші можливості на цьому ринку збільшуються.

Хоча конкретно в сезоні медозбору 2025 квоти зіграли зворотній ефект, бо на етапі неврожаю у достатньому об’ємі наявність квоти, яка є більшою від об’єму зібраного меду, призвела до зворотного ефекту. Попит став більшим, а меду є менше. У стратегічній перспективі це дуже добра річ. Ми відчуємо позитивний вплив, але нам треба 2-3 роки пропрацювати, щоб статус-кво, що український мед більше не мед, який не обкладається митом і має вільний доступ до Європейського Союзу. 

Розкажіть, яким був поточний 2025 рік для виробників меду?

Війна стала головним фактором впливу на індустрію. Якщо говорити про 2025 маркетинговий рік збору урожаю, то на нього вплинуло відразу декілька відкладених чинників. І найбільший із них  – це зниження бізнес-активності виробника, первинного виробника бджоляра на Сході країни, втрата території медозбору, замінованість низки полів, відсутність можливості ведення кочового медозбору. Та й відсутність персоналу, адже велика кількість людей мобілізовано. 

Плюс до того, ми збираємо цей продукт і залежимо від природи, від погодних умов, залежимо також від аграрних особливостей, тобто сільськогосподарських культур агропідприємств . І цей чинник також був в цьому сезоні медозбору несприятливим.

З якими видами меду виробники мали найбільші проблеми?

Бджолярі не зібрали весняних, літніх медів від слова зовсім. Також можна стверджувати, що зібрано літніх, гречаних, липових медів в об’ємі не більше 50% від необхідного об’єму внутрішнього споживання. Якщо говорити про соняшниковий, тобто основний медозбір, ми також маємо його у дуже обмеженій кількості, навіть оптимістично можна сказати, що цифри близько 50-60% від середніх медозборів минулих років. Все це свідчить про  недостатній  об’єм медозбору цього року і цей рік  можна назвати дуже складним.

Відповідно, це впливало і на наявність меду, на ціноутворення, це впливало на нервові клітини імпортерів, і продовжує впливати. На сьогодні найгірше в цьому всьому, що споживачу просто пройдеться або платити більше, а в деяких місцях, можливо, відмовитися від цього продукту.

 Ви згадали, що вартість меду змінюється. Розкажіть про це більше?

Закони економічної теорії ніхто не відміняв. Якщо його є половина від об’єму споживання, то ціна почне зростати і зростатиме далі.  У неї немає шансів залишатися стабільною. 

 Минулого сезону, коли об’єм виробництва був достатньо високим і ціни були низькими пасічники говорили про те, що бджільництво є збитковим , що ціни не покривають собівартості. Середньозважена ціна минулого року була, я думаю, була близько 60-65 гривень за кілограм, а цього сезону ми досягли майже 100 гривень за кілограм. 

Звучить досить песимістично, тож повернути колишні рекорди по виробництву та експорту меду уже нереально?

Ми маємо зараз на полицях рітейлу в Україні абсолютно європейську ціну на мед, розуміючи, що ми ще не в ЄС, розуміючи, що наші зарплати далеко не відповідають рівню ЄС, але ми платимо ціну європейську. Будучи експортером, і традиційно сильним експортером Україна в умовах дефіциту немає можливості виокремити українського споживача, і запропонувати більш комфортну ціну. Ціна європейська “протиснула” внутрішню українську ціну. 

Тут важливо говорити про захист внутрішнього споживача. Наші виробництва і цифри експорту не будуть такими оптимістичними якими вони були протягом останніх сезонів. Тому що українського меду не вистачить для експорту для Європи.

А це означає, що мед може закінчитись і закінчиться повністю. Питання в тому, чи український споживач у цей момент буде захищений наявністю для себе якимись залишками або якимись окремими категоріями постачальників, які створюють для них ці залишки.

Як, на Вашу думку, змінилася реальна собівартість виробництва 1 кг меду в умовах війни?

 Більше 80% меду надходить від приватного домашнього або приватного фермерського господарства, де стандарти бухгалтерського обліку чи фінансової звітності не ведуться.. Відповідно говорити про собівартість важко.  Хтось каже, що повна собівартість це всі витрати, які він поніс протягом сезону. Хтось може амортизувати вулики або бджолосім’ї , а хтось залучає фінансування…. 

ЄС залишається головним ринком збуту для нашого меду. Які нові ринки ви вважаєте пріоритетними для відкриття, і які логістичні та сертифікаційні бар’єри необхідно подолати

Перше, мед це продукт харчування. І він має споживацькі вподобання. Ми не можемо про це забувати, що українці їдять окремі продукти, які не їдять в інших частинах світу.  Мед з України буде мати споживача там, де ботаніка, де природа “дає” схожі смаки. І говорити про те, що ми будемо мати перевагу на якихось ринках, де основним є або розмариновий, або тім’яновий, або лавандовий мед дивно. Ми ніколи не будемо успішними чи не зможемо там конкурувати. Наші ринки традиційні. Там, де є наша ботаніка, де споживачі мають вподобання і наш мед їм підходить за смаком. І це буде Європа.

 Так, кон’юнктурно ми зможемо мати постачання медів до решти країн світу, до великої кількості країн світу, але говорити про те, що вони в якійсь перспективі можуть вирости і замінити – ні, не зможемо.

 Якщо говорити з чим ми стикаємося, то найбільшу проблему, яку ми маємо, це конкуренція з медами неприроднього походження. Походженням не від природи. Меди, які змішані частково з натуральними медами, частково з медами ненатуральними. І більшість з них походить з країн Сходу, Китаю. Нам приходиться конкурувати з ними, оскільки їхні можливості по об’єму, їхні можливості по ціні значно перевищують наші можливості.

 Якщо говорити про Латинську Америку, сильні гравці – Мексика,Аргентина та Бразилія. На це все накладається тарифна політика Сполучених Штатів, яка зараз непрогнозована. Ці країни були традиційно сильними гравцями у Сполучених Штатах.

 Сьогодні 50% мита запроваджені проти Бразилії, на всі товари Бразилії, включаючи мед, що призвело до того, що бразильський мед не конкурентний в Сполучених Штатах. Бразильські гравці хочуть бути присутні у Європі. Тобто відбувається досить суттєвий перерозподіл ринку. Але якщо говорити про основну проблему, основна проблема всієї медової індустрії – це псевдонатуральні меди.

А що стосується псевдонатурального і фальсифікованого меду в Україні? 

Фальсифікованого меду немає в Україні. Наша країна, дякуючи тому, що ми завжди тільки експортували, у нас немає можливості привезти фальсифікований мед. Якісна перевірка матеріалу на вхідному контролі операторами відсіює невідповідну сировину . Україна ж за декілька останніх десять років сильно зміцнила свої позиції у Європі. Європа вимагала від нас зняти питання по якості меду тож проблеми із неякісним медом в  Україні загалом немає. Я не виключаю поодинокі випадки, але це точно не поширена тема. 

А від якого об’єму бджолосімей варто було б починати, який “поріг” входу у бізнес?

За сьогоднішніми оцінками промислових бджолярів, від 1 тисячі бджолосімей – це може розглядатися як хороший бізнес-проект. Звичайно, можна із 50 бджолосімей отримати прибуток.

Це питання якщо ви самозайнята особа, ви виконуєте тільки роботу на себе, чи ви продаєте це на ринку або ви продаєте мед на експорт. І тут можна побудувати бізнес-проєкт навколо цього. Можна побудувати бізнес-кейс і він може бути успішний, абсолютно, жодних запитань до цього немає.

 Коли ми говоримо про те, що ви хочете бути виробником і ви хочете відчутно впливати на ринок, робити достатній об’єм і бути значним гравцем, від 1 тисячі, навіть від 2 тисяч бджолосімей раніше вимальовувалося як оптимальний, беззбитковий сценарій. 

А сьогодні, я думаю, що цифри можуть бути трошки більш виважені, і трошки меншими, враховуючи те, що ціна меду суттєво зросла, але ціна – це результат наявності відсутності пропозиції.  Тут не від грошей треба йти, а треба йти від бізнес-моделі, від того, яка кінцева мета, і побудувати успішний бізнес-кейс можна навколо 10 вуликів я абсолютно в цьому впевнений.

Розкажіть, скільки  пасік сьогодні в Україні, і скільки нових гравців власне з’явилося за останні два-три роки?

На жаль, ми можемо говорити тільки тими даними, які ми мали з вами до повномасштабного вторгнення.  До війни, за нашими оцінками, в бджільництві загалом було зайнято більше 200 тисяч осіб. Тих бджологосподарств, мед яких потрапляв в індустріальну переробку, за нашими оцінками було не більше 80-85 тис. Решта само зайняті особи, які виробляли об’єм виключно для себе, для домашнього споживання і, можливо, там найближчих родичів, але він не попадав у харчовий ланцюжок,. Зараз будь-яка нова статистика відсутня, звичайно експерти могли б на апроксимації якихось інших індустрій звести оціночно, але це дуже приблизні обсяги і похибка буде великою. 

Ви говорите про те, що дійсно медоносна база дуже змінилася. А які перспективні медоноси ви б радили освоїти пасічникам? Куди йти виробникові? 

 Це ми знову повертаємося до стратегії свого бізнесу і бізнес-ідеї, яку ми хочемо реалізувати. Тут можна навколо кожного із медоносів побудувати свою успішну бізнес-ідею. Чи ти хочеш працювати в нішевих медах, чи ти хочеш працювати з чимось вишуканим елітним, чи ти хочеш йти в масовий ринок і працювати на індустріальну переробку, на соняшниковий мед. І навколо кожного з цих елементів можна побудувати успішний бізнес-кейс. Я не можу нікому нічого радити, кожен вибирає те, що вміє і те, що цим володіє.

 Які цікаві тренди українського і міжнародного медівництва Ви бачите? Що можна взяти на озброєння у майбутньому

Виробництво меду, на відміну від інших індустрій, не зазнало значного впливу індустріалізації. ..

Один із напрямків, який активно ми розвиваємо в Україні і він має місце у світі – це мед з контрольованою кристалізацією. Мед у різних країнах називається крем-медом, в деяких країнах – сreamed honey, або set honey. Мед, який зберігає пластичну структуру, але при тому не є прозорим і не є абсолютно рідким.

 Консистенції вершкового масла, сметани або шоколадної пасти, дозволяючи використовувати його з допомогою ножа, як смачну намазку. Ця технологія знаходить попит у споживачів, які шукають смачні не тверді меди, адже меди  природні кристалізації не зовсім зручні у споживанні. А деякі споживачі не можуть собі дозволити прозорий, рідкий, акацієвий мед по причині його дорогої вартості.

 Індустрія активно працює над різними сумішами меду і різними додатками. Я скептично оцінюю наразі об’єми споживання, але так завжди не буде, ринок буде розвиватися і вони будуть мати місце в майбутньому. Із успішних  і більш менш нових кейсів, які можна втілити і в України, це поєднання чилійського перцю і меду, і використання його як соусу, і це досить популярна річ у США. Що стосується продукції бджільництва, то Україна робить певні кроки у експорті воску. А решта продуктів такі як прополіс, маточне молочко, я думаю, що вони також мають місце, але партії дуже дрібні.

Якби Ви могли дати лише одну пораду середньому українському пасічнику, щоб він не лише вижив, але й масштабував свій бізнес у найближчі три роки, якою б вона була?

Не опускати руки, робити додану вартість свого продукту і ніколи не розглядати варіант компромісу із якістю.