Глобальна аграрна індустрія вступає у 2026 рік у стані високої невизначеності. Згідно з аналітичним звітом AgTech Navigator, головними факторами, що формували галузь протягом останніх 12 місяців і продовжуватимуть тиснути на неї надалі, стали торгові обмеження, тарифні протистояння та геополітична нестабільність. Для України, як одного з ключових постачальників продовольства, ці виклики означають необхідність радикальної перебудови стратегії експорту та прискореної цифровізації полів. Про це пише Landlord.
Експерти зазначають, що 2025 рік став «роком повернення протекціонізму». Запровадження нових мит на сільськогосподарську продукцію між ключовими гравцями – США, Китаєм та ЄС – докорінно змінило логістичні ланцюжки.
Сільськогосподарська галузь добре знайома з волатильністю. Потрясіння на одному кінці ланцюжка поставок сільськогосподарської продукції можуть поширюватися з одного кінця світу на інший, будь то війна між Росією та Україною на зернових ринках чи зміна клімату в Африці, що впливає на світові поставки продуктів. «Однак волатильність у 2025 році була іншою. Основним джерелом волатильності була не пандемія, війна чи екологічна катастрофа, що трапляється раз у житті, а зміна торговельної політики США, яка створила невизначеність у всьому ланцюжку поставок сільськогосподарської продукції та для лідерів індустрії», зазначають аналітики.
Фермери в усьому світі змушені адаптуватися до того, що традиційні ринки збуту закриваються або стають економічно невигідними через додаткові податки. Ключові виклики, що сформували 2025 рік були наступними:
Торгові війни – взаємні обмеження на поставки сої, кукурудзи та м’яса між провідними економіками світу.
Зміна цін на ресурси – висока волатильність цін на енергоносії та добрива, спричинена геополітичними конфліктами.
Кліматичний тиск зокрема екстремальні погодні явища, що накладаються на економічні труднощі, знижуючи рентабельність господарств.
У 2025 році торговельні альянси перебудувалися на тлі невизначеності – Бразилія зблизилася з Китаєм, і навпаки. «Оскільки Китай скорочує імпорт американської сої на користь Бразилії, фермерам доведеться ретельно обміркувати свої плани на наступний рік, оскільки збереження сої та перехід на нову культуру пов’язані з ризиками», йдеться у публікації.
У листопаді США налагодили нові торговельні відносини з Аргентиною, Еквадором, Сальвадором та Гватемалою – з ключовими положеннями щодо сільськогосподарських товарів – одночасно з тим, як адміністрація Трампа розглядала можливість військових дій у Венесуелі. Це відбувається після того, як адміністрація Трампа запропонувала фінансову допомогу Аргентині – країні, яка дев’ять разів оголошувала дефолт за своїми боргами з моменту здобуття незалежності. В інших країнах Латинської Америки блок країн під назвою Меркосур, до складу якого входять Аргентина, Бразилія, Парагвай та Уругвай, прагнув укласти торговельну угоду з Європейським Союзом (ЄС), яка готувалась 26 років. Цілями угоди між Меркосур та ЄС будуть збільшення двосторонньої торгівлі та інвестицій між двома регіонами, створення більш передбачуваних правил торгівлі та заохочення сталого розвитку, включаючи боротьбу зі зміною клімату та посилення зусиль у сфері охорони навколишнього середовища, як повідомила Європейська комісія. Цього місяця Франція та Італія висловили стурбованість щодо того, що угода означатиме для їхніх сільськогосподарських галузей, оскільки президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва заявив, що якщо ЄС не підпише угоду зараз, він не підписуватиме жодної іншої угоди з блоком протягом свого терміну.
Попри похмурі прогнози щодо торгівлі, видання зазначає, що волатильність ринку стимулює впровадження AgTech-рішень. Фермери дедалі частіше інвестують у технології точного землеробства, штучний інтелект та автоматизацію, щоб мінімізувати витрати та залежність від зовнішніх факторів.
«Волатильність стала новою нормою. У 2026 році виграє той, хто зможе найшвидше оптимізувати внутрішні процеси за допомогою даних, оскільки зовнішні ринки залишатимуться непередбачуваними», – зазначають аналітики.
Аналіз показує, що агровиробникам варто готуватися до подальшої фрагментації світових ринків. Очікується посилення регіональних торгових угод, які прийдуть на зміну глобальним правилам СОТ. Для аграріїв це означає необхідність диверсифікації культур та пошуку нових нішевих ринків збуту.
