На преміальному авто в ефективні господарства

Українські яблука мандрують світом — за сім місяців 2018/2019 маркетингового року (почався минулого липня) ми експортували 27 000 т на майже $10 млн. Це найкращий результат за останні п’ять років, констатують аналітики.

Наприклад, у листопаді 2018-го Украї­на вперше в історії експортувала 8000 т яблук. У січні поточного року цей рекорд був повторений.

За даними Info.Shuvar, у грудні та січні українські наливні поїхали вже до 18 держав світу. Окрім країн СНД українське яблуко купувала Туреччина (до 30% у структурі експорту), ОАЕ, Велика Британія, Лівія, Саудівська Аравія, Ірак, Сінгапур, Малайзія та Шрі-Ланка. Тобто наші фрукти дегустують і  в  Азії, і  в Африці, а це найперспективніші для подальшого зростання ринки збуту.

У 2017/2018 маркетинговому році експорт вже був збільшений у 3,2 раза у порівнянні з попереднім маркетинговим роком — з 12 800 т до 42 000 т.

Як зазначають в Українській плодо­овочевій асоціації (УПОА), зараз половина обсягів яблук відвантажується до Білорусі та Молдови для подальшого реекспорту до Росії. Тим не менш зростання експорту до інших держав світу вражає. За оцінками УПОА, близько 25% від всього обсягу зовнішніх поставок яблук припадають на країни ЄС. З них приблизно 50% — органічна продукція, яку Європа переробляє на концентрати, соки та пюре. Також близько 14% яблук, у тому числі й промислові сорти, постачаються до країн Близького Сходу.

Примус до експорту

За словами економіста інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Андрія Ярмака, виробники змушені шукати нові ринки збуту для експорту величезних обсягів яблука, аби уникнути необхідності їх просто знищити. Як інформує ресурс EastFruit, на початок лютого в Україні накопичилося 280 000 т десертного яблука, що на 42% більше, ніж на початок лютого 2018 року.

Це величезний запас на цю дату, найбільший за всі роки спостережень за ринком. Україна посіла п’яте місце в Європі за обсягами запасів яблук (попереду Польща, Італія, Німеччина та Франція). Ми перегнали «фруктову» Іспанію, а також Молдову та Сербію (найбільші європейські постачальники яблука до РФ).

Причин такого стану речей декілька.

По-перше, дуже гарний урожай–2018 (офіційно зібрали близько 1 млн т, скільки залишили на деревах незібраними внаслідок низьких цін — невідомо). Минулі роки держава певною мірою фінансувала закладку садів, і зараз вони вступили у фазу активного плодоношення.

По-друге, нові фруктосховища дозво­ляють зберігати яблука в непоганій кондиції більш тривалий проміжок часу. Саме зберігати, а не пропонувати цей фрукт ринку, адже ціни занадто малі, а конкуренція — зависока. Наприклад, станом на середину лютого десертне українське яблуко продавали в кілька разів дешевше, ніж минулого року (гуртом по 3–10 грн/кг).

Як резюмує Ярмак, за місяці, що залишилися до початку нового 2019/2020 маркетингового року, Україна повинна збільшити експортні продажі в рази, аби запобігти остаточному обвалу цін на внутрішньому ринку та неминучій у цьому випадку утилізації залишків врожаю–2018.

Саме в передчутті такої неприємної перспективи українські садівники й шукають закордонних партнерів, які можуть зацікавитися нашим яблуком, та вивчають ситуацію, що склалася на світовому ринку.

Європа

За даними ресурсу Freshplaza, європейські запаси яблука сягають 5 млн т та майже на 45% вищі, ніж минулого року. На відміну від абсолютного українського рекорду наповненості сховищ яблуками, в Європі схожі показники вже спостерігалися у 2014 році. Щоправда, продажі там йдуть жвавіше за українські.

Наприклад, у Польщі у листопаді продали аж 385 000 т (це на 100 000 т більше теперішніх українських запасів!). Натомість самі польські експортери теж шукають додаткові можливості для збуту в Азії, де попит на польські яблука дуже високий. Найбільшу зацікавленість там викликають польські Гала Роял, Гала Маст, Ред Джонапринц та різноманітні Голдени.

У межах ЄС польські яблука найдешевші, тому й залишаються дуже популярними. Але загалом, схоже, дно найнижчих цін на них вже пройдено. Наприклад, ціни на технічні сорти протягом останніх місяців подвоїлися, але попит з боку переробних підприємств ще існує. Польські садівники, як і їх українські колеги, бачать широкі можливості для зростання обсягів виробництва органічного яблука.

В Італії, як і в Україні, фруктосховища переповнені яблуками. Обсяг врожаю–2018 становив 1,7 млн т, що більше показників позаминулого року на третину.

На початок 2019 року на італійських складах зберігалося 1,03 млн т цих фруктів проти 0,6 млн т на початок 2018-го. Переважно це сорти Голден Делішес, Ред Делішес, Гала, Гренні Сміт, Фуджі, Бребурн та Кріпс Пінк.

У свою чергу у Німеччині трейдерів турбує низька якість зберігання місцевих яблук, що переважно й формують німецький внутрішній ринок. Також негативним чинником є зниження споживання фруктів після Різдва та, як наслідок, зниження цін на них. У цій країні найбільш поширеними сортами є Ельстар (також імпортують з Нідерландів), Джонаголд, Боскоп та Бребурн (присутній і бельгійський імпорт). Зазвичай на ринку також є гарні запаси італійських Гренні Сміт і Голден Делішес та французького Пінк Леді.

На ринку яблук у Франції досить спокійно, у тому числі й щодо експорту. Трейдери говорять про застій та навіть падіння продажів. Важливою причиною цієї тенденції є конкуренція з боку імпортних фруктів, оскільки в Польщі та Німеччині яблука більш дешеві. Тому трейдери вважають за краще зберігати свої фрукти на складі та продавати тільки тоді, коли ринок їх потребує. Крім того, Бельгія та Німеччина, що імпортували французькі яблука минулого року, зараз задовольняють внутрішній попит власним продуктом.

Що стосується Нідерландів, то місцеві яблука реалізуються здебільшого на внутрішньому ринку. Але трейдери задоволені та очікують стабільності в найближчі тижні. Традиційні сорти Боскоп та Ельстар продаються дуже добре.

Як повідомляє EastFruit, в українських садівників несподівано з’явилася можливість відвантажити досить велику партію яблука до платоспроможної Великої Британії. Тамтешні імпортери жваво закуповують яблука в очікуванні березневого Брексіту, побоюючись можливих перебоїв у поставках будь-якої продукції. Трейдери вважають за необхідне наповнити фруктосховища, щоб якось пом’якшити хаос у закупівлях, логістиці та взаєморозрахунках, що може стати наслідком виходу держави з ЄС. До речі, підвищення попиту на яблука з боку Великої Британії може призвести й до росту цін на цей фрукт на європейському ринку в цілому.

Азія, Нова Зеландія  та Австралія

Китай завжди імпортував багато яблук, а у поточному сезоні найбільшим експортером стає Польща, інформує Freshplaza. Це відбувається внаслідок дуже низької ціни на польські яблука. Крім того, китайським споживачам їх смак став до вподоби. Також у Китаї дуже популярні яблука із США, і це попри високі імпортні ставки, що встановив на цю продукцію уряд. Країна імпортує й багато французьких яблук, але вони все ще маловивчені споживачем і наразі активно просуваються.

Місцевих яблук на внутрішньому китайському ринку зараз мало, як ніколи. Це пов’язано з погодним чинником та невтішним врожаєм–2018. Тобто пропозиція стала значно меншою, а попит залишається високим, тому ціна на яблука вища, ніж у попередні роки. Експорт китайських яблук теж просів, бо на світовому ринку вони неконкурентоспроможні через зависоку ціну.

Мають цікавий досвід і трейдери Нової Зеландії. Яблучний сезон там тільки-но розпочався. «До Сполученого Королівства та Європи ми експортуємо сорт Кокс. Роял Гала підходить до будь-якого напряму», — розповідають новозеландські експортери. За їх словами, попит на яблука Черіш збільшився порівняно з минулим роком у десятки разів. Це яблуко також поставляється на всі ринки, але більша частина обсягу призначена для Азії. Новозеландці очікують на популярність зеленого солодкого різновиду Міранди, обсяги якого вони цьогоріч подвоюють.

Австралія має справу з пошкодженим врожаєм яблук. Проте місцева асоціація садівників Apple and Pear Australia Limited багато вкладає в промоушн австралійських яблук на азіатському ринку. Особлива увага приділяється сорту Пінк Леді.

Текст: Еліна Московчук

Очікувано наш рейтинг елеваторів 2018 року за вантажообігом очолили найбільші виробники та експортери сільськогосподарської продукції — компанії «Нібулон» та «Кернел».

Обидва холдинги демонструють доволі високий для ринку питомий показник використання елеваторних потужностей (відношення вантажообігу до потужності одночасного зберігання) — 3,1 та 1,9 відповідно.

При цьому вони поступаються третьому лідеру рейтингу (Державній продовольчо-­зерновій корпорації України) за показником потужності одночасного зберігання зерна. Але Державна корпорація, маючи у своєму розпорядженні елеваторні потужності близько 2,5 млн т одночасного зберігання, минулого року мала показник їх використання всього на рівні 0,7.

Ключовим є тренд нарощування потужностей елеваторів учасниками зернового ринку

Характерно, що за питомим показником використання елеваторних потужностей лідерами у 2018 році стали холдинги з відносно невеликими загальними потужностями одночасного зберігання — компанії «Агропросперіс» та «Епіцентр» (4,2 та 3,9 відповідно).

Головні тренди

Серед тенденцій розвитку, що демонструють учасники ринку, ключовою є активне нарощування зернозберігаючих потужностей за рахунок будівництва, модернізації існуючих та рідше — придбання елеваторів.

Гравці ринку готові на суттєві витрати задля збільшення потужностей, очікувані інвестиції у процес варіюються від $5 млн до $57 млн (з тих, що були заявлені учасниками опитування).

Іншим суттєвим трендом розвитку ринку та напрямом інвестицій є впровадження інновацій у лабораторну аналітику, технології збереження зерна, процеси прийому та відвантаження. Так, наприклад, серед технологічних рішень, якими пишаються гравці, були названі унікальні схеми з прийому та відбору лабораторних проб з автотранспорту («Нібулон»), оперативній аналіз якості сої, використання технології небулізації зерна (Держрезерв), можливості одночасного прийому до чотирьох різних культур та відвантаження 54 вагонів на добу («Агропросперіс»), реалізація сушіння зерна в потоці («Агротрейд»), використання стрічкових транспортерів, що сприяє зменшенню пошкоджень зерна («Епіцентр»).

Ще одним напрямом модернізації та інвестицій є застосування енергозберігаючих технологій, що цілком логічно, адже енергоносії є однією з найбільших статей витрат елеваторів. Активне використання енергозберігаючих технологій у своїй діяльності відзначали «Нібулон» (наприклад, 51 із 62 зерносушарок холдингу побудована за принципами енергозберігаючих технологій), «Епіцентр» (використання стрічкових транспортерів, що скорочує витрати на електроенергію приблизно на 30%), Держрезерв (використання теплових насосів, власне виробництво брикетів з пелет для опалення та технологічних потреб).

Окрім нарощування потужностей та модернізації технологічних процесів тенденцією ринку є значне зростання тарифів на основні послуги елеваторів. За експертними оцінками, вартість прийому зерна (залежно від розташування елеватора, його технічного забезпечення тощо) коливається від 4,8 до 78,7 грн/т, а в середньому становить 16,5 грн/т. Але, незважаючи на ціновий фактор, в майбутньому справжня конкуренція, на думку учасників ринку, буде розгортатися у неціновій площині.

Так, за словами голови Державного агентства резерву України Вадима Мосійчука, основними факторами конкуренції на ринку елеваторів є репутація (включаю­чи прозорість та чесність провайдера послуг зберігання, що наразі ще є проблемою для українського ринку), якість зберігання (яка обумовлена технологічністю елеватора, використанням сучасних технологій лабораторних аналізів, контролю та забезпечення якості зберігання тощо), своєчасність оформлення та перевалки, можливості оперативного відвантаження у великих обсягах.

Однією з найбільш актуальних проблем українського ринку елеваторів виступає обмеженість рухомого складу залізниці, а також політика «Укрзалізниці» щодо закриття аварійних гілок та припинення фінансування неприбуткових. Низка учасників ринку відреагували на цей бар’єр придбанням власних залізничних вагонів. Наразі найбільшим парком вагонів-зерновозів володіє «Кернел» (враховуючи нещодавнє придбання «Рейл Транзит Карго Україна», власника найбільшого приватного парку вагонів-зерновозів в Україні  — близько 3000 одиниць). Інші компанії активізували будівництво елеваторів у районах річок. Так, наприклад, лідер рейтингу «Нібулон» не лише володіє сучасним суднобудівним-судноремонтним заводом та вантажним флотом, але й має можливості використання останнього як своєрідного елеватора на воді.

Іншою проблемою, що стримує цивілізований розвиток ринку, на думку голови Держрезерву, є його тіньова складова, що утворюється розповсюдженою практикою готівкових розрахунків. І хоча для частини невеликих агровиробників готівковий розрахунок більш привабливий, у довгостроковій перспективі саме шлях безготівкових платежів з повною прозорістю та сплатою усіх податків є найбільш правильним.

Перспективи

Учасники ринку мають доволі оптимістичні прогнози щодо перспектив ринку та його розвитку в найближчі роки. Ринок буде розвиватися і зростати завдяки позитивним тенденціям врожайності зернових, інвестицій у агросектор. Хоча низка експертів стверджують, що наявних потужностей цілком достатньо для збереження продукції навіть у періоди пікового навантаження, інші зазначають, що актуальна потреба стосується саме технологічних елеваторів, що здатні забезпечити високоякісне збереження зерна та супутні сервіси щодо його доробки, прийому, відвантаження тощо.

Ринок буде розвиватися завдяки зростанню врожайності зернових в Україні

Стимулювати розвиток ринку будуть і поточні позиції України на світовому ринку як експортера зерна, а в подальшому, внаслідок зусиль виробників та підтримувальної політики держави, і як експортера продуктів переробки.

Основними напрямами розвитку найближчим часом стануть модернізація, застосування IT-технологій, підвищення прозорості та якості сервісів.

ТЕКСТ: Ольга Манелюк, Business Analyst компанії Kreston GCG

Під час дослідження було опитано близько 25 найбільших агрохолдингів і компаній, що спеціалізуються на прийомі, обробці та зберіганні зерна. Результатом став рейтинг топ­11 найбільших власників елеваторних потужностей України у 2018 році.

Підставою для формування рейтингу є інформація, надана учасниками в ході опитування електронною поштою. Розробка опитувальника, організація опитування та обробка результатів була здійснена аудиторсько­консалтинговою компанією Kreston GCG на замовлення видання Landlord.

Головною особливістю представленого рейтингу є те, що він складений не за розміром потужності одночасного зберігання елеваторів найбільших власників, а на основі даних про вантажообіг зерна у силосах (металевих та бетонних), обладнаних відповідним устаткуванням. З нього виключені прості сховища наземного зберігання зерна, поліетиленові рукави та інші несучасні типи зерносховищ.

Таким чином рейтинг відображає ефективність експлуатації елеваторних потужностей різними суб’єктами ринку та активність компаній на ньому.

Крім того, великі державні компанії (ДПЗКУ і Держрезерв), які мали та мають природну перевагу над іншими гравцями ринку за потенціалом доступу до потужностей, не зайняли перші дві сходинки, що яскраво свідчить про переваги саме приватного капіталу у сфері ефективності використання потужностей.

Задля збереження об’єктивності у відборі учасників рейтингу з нього були виключені компанії, що оперують виключно портовими зерновими терміналами. Були враховані тільки зернозберігаючі потужності, що мають можливості відвантаження на залізничний та автомобільний транспорт, портові елеватори з відвантаженням тільки на корабель не бралися до уваги.

У 2019 році холдинг планує модернізацію одного елеватора та будівництво трьох нових, сукупною потужністю (модернізованих та нових) 175 900 т. Роботи з модернізації та будівництва відбуваються в Запорізькій, Дніпропетровській, Вінницькій та Миколаївській областях. Загальні інвестиції у модернізацію та будівництво елеваторних потужностей у 2019 році становлять $57 млн.

«Нібулон» — один з лідерів вітчизняного аграрного ринку, один з найбільших українських сільгоспвиробників, інвестор, експортер. Холдинг має виробничі підрозділи у 12 областях України, власний суднобудівний-судноремонтний завод і сучасний вантажний флот, який складається із 62 суден.

Напрямами діяльності холдингу є тваринництво, рослинництво, переробка зерна, виробництво рослинної олії, м’ясопереробка, трейдинг зернових культур, а також зберігання, доробка та перевалка зерна, логістика та торговельна діяльність.

На зернових комплексах холдингу використовується технологія швидкісного сушіння та енергозберігаючі технології. Станом на кінець січня 2019 року зерносушильний парк включав 62 зерносушарки, у 51 з яких реалізовано енергозберігаючі технології.

У 2019 році компанія планує будівництво одного нового елеватора та модернізацію восьми діючих, що надасть можливість збільшити потужності зберігання на 340 000 т. Будівництво та модернізація елеваторів відбуватимуться у Сумській, Чернігівській, Харківській, Хмельницькій, Київській, Вінницькій та Полтавській областях.

«Кернел» — найбільший в Україні виробник та експортер соняшникової олії, провідний постачальник сільськогосподарської продукції з Чорноморського регіону на ринки більш ніж 60 країн світу.

У лютому 2019 року одна з дочірніх компаній холдингу придбала 100% у «Рейл Транзит Карго Україна» — власника найбільшого приватного парку вагонів-зерновозів в Україні (близько 3000 одиниць). Це дозволить холдингу знизити операційні ризики та логістичні витрати з огляду на подвоєння потужностей з перевалки після введення в експлуатацію нового зернового терміналу в морському порту «Чорноморськ» у наступному сезоні та в очікуванні рекордних обсягів експорту зерна врожаю 2019 року.

Державна продовольчо-зернова корпорація України протягом наступних двох років не планує збільшення потужностей зберігання власних елеваторів.

ДПЗКУ — національний оператор зернового ринку України, один з лідерів у сфері зберігання, переробки, перевалки, експорту зернових та продуктів їх переробки.

Створена у 2010 році ДПЗКУ є найпотужнішою державною вертикально інтегрованою компанією в аграрному секторі економіки України. Корпорації належить 10% сертифікованих елеваторних потужностей країни. Можливості портових терміналів ДПЗКУ дозволяють забезпечити до 6% середньорічних обсягів експортної перевалки українського зерна. Переробні підприємства корпорації здатні задовольнити до 10% потреб внутрішнього ринку України у борошні, крупах та комбікормах.

Зараз Корпорація вже розпочала реалізацію програми форвардних закупівель зерна врожаю 2019 року. У рамках цьогорічної кампанії планується закупити у сільгоспвиробників близько 360 000 т пшениці, кукурудзи та ячменю. На авансування аграріїв заплановано виділити 1,3 млрд гривень.

Холдинг «Агропросперіс» не планує збільшення потужностей зберігання протягом наступних двох років.

Наразі «Агропросперіс» — один з найбільших виробників та експортерів сільськогосподарських культур Чорноморського регіону, що фінансує та щорічно експортує понад 2 млн т зернових та олійних культур. До складу холдингу входять п’ять виробничих підприємств, що працюють у всіх основних регіонах України: «Золотий Світанок (Агро)», «Біо Агро», «Рей Агро», «Латагро» та «Нью Агро Менеджмент». Наявні елеваторні потужності мають можливість одночасного прийому до чотирьох різних культур та відвантаження 54 вагонів на добу.

Діяльність холдингу включає вирощування зерна експортної якості, фінансування та експертний супровід його виробництва, зберігання та продаж на світових ринках.

Окрім виробничих підприємств до складу холдингу входить Агропросперіс Банк — єдиний в Україні банк, що фінансує виключно малих та середніх агровиробників, перший, що почав кредитувати під аграрні розписки. Фінансування надається у 14 областях України.

У 2019 році група компаній «Прометей» планує придбання трьох елеваторів, що дозволить збільшити загальну потужність одноразового зберігання до 1,2 млн т. Крім того, з метою збільшення обсягів зберігання вже розпочато будівництво додаткових складів на чотирьох елеваторах у Київській, Кіровоградській, Миколаївській та Хмельницькій областях. У 2019–2020 роках планується залучити загальний обсяг інвестицій до $20 млн.

«Прометей» — торгово-виробниче об’єднання півдня України, що спеціалізується на рослинництві, закупівлі, зберіганні, доробці та логістиці зернових та олійних культур. До складу групи компаній входять ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей», ТОВ «Прометей-Елеватор» та його філії, «Прометей-Авто», виробнича компанія «Прометей». Основні культури вирощування — соняшник, пшениця та ячмінь.

У 2019–2020 роках холдинг «Астарта» планує збільшення потужностей зберігання завдяки придбанню елеватора потужністю одночасного зберігання 62 000 т у Хмельницькій області та будівництву елеватора потужністю 120 000 т у Полтавській області.

Елеватор, що будується, дозволить одночасно приймати три різні культури (9000 т на добу) та відвантажувати 54 вагони на добу. «Астарта» — вертикально інтегрований агропромисловий холдинг, працює на ринку України з 1993 року. Основні напрями діяльності — рослинництво, молочне тваринництво, виробництво цукру, переробка сої. Крім цього, холдинг має потужності з виробництва біогазу у місті Глобине.

Інвестиції в логістичні та інфраструктурні проекти стимулюють розвиток трейдингу. У 2019 році холдинг планує закупити щонайменше 800 000 т зернових для експорту, в тому числі завдяки старту програми форвардних закупівель.

У 2019–2020 роках холдинг «Епіцентр К» планує суттєве збільшення зернозберігаючих потужностей. Нові елеватори будуються у Вінницькій (два елеватори загальною потужністю 320 000 т одночасного зберігання) та Хмельницькій областях (один елеватор потужністю 120 000 т одночасного зберігання). Відбувається модернізація та збільшення обсягів зберігання на п’яти елеваторах у Вінницькій, Хмельницькій та Київській областях. Загалом, у 2019–2020 роках очікується збільшення потужностей одночасного зберігання на 1,3 млн т. Сукупні інвестиції у розширення елеваторних потужностей становитимуть понад 50 млн євро.

Холдинг «Епіцентр К», відомий завдяки мережам будівельних гіпермаркетів «Епіцентр» і «Нова Лінія», з 2015 року активно інвестує у розвиток аграрного сегмента. Напрямами аграрної діяльності холдингу є тваринництво та рослинництво (озима пшениця, соняшник, кукурудза та озимий ріпак).

Елеваторні потужності побудовані за інженерними проектами провідного європейського виробника комплексних зерносховищ — Feerum S.A. та містять низку технологічних інновацій. Наприклад, стандартні ланцюгові транспортери в них замінені на більш ефективні стрічкові, що сприяє зменшенню пошкоджень зерна та скорочує витрати на електроенергію в ході експлуатації нових елеваторів приблизно на 30%.

У 2019–2020 роках холдинг «Агротрейд» планує будівництво елеватора потужністю 60 000 т одночасного зберігання у Чернігівській області. Очікуваний обсяг інвестицій на розширення потужностей становить $5 млн.

«Агротрейд» — вертикально інтегрований холдинг із завершеним агропромисловим циклом: виробництво, переробка, зберігання та торгівля сільськогосподарською продукцією, один з лідерів ринку України з виробництва та реалізації гібридного насіння кукурудзи та соняшника, репродуктивного сортового насіння озимої пшениці, ярого ячменю, сої, гречки вітчизняної та зарубіжної селекції. Основними культурами вирощування є кукурудза, соняшник, ячмінь, пшениця, соя та ріпак. Окрім насінництва та рослинництва напрямами діяльності холдингу є тваринництво, експорт зерна, переробка гречки та пшениці.

Зернозберігаючі потужності холдингу складаються з металевих та бетонних силосів, складів. Усі територіально відокремлені елеватори «Агротрейд» мають залізничні гілки. Серед унікальних можливостей елеваторів холдингу — сушіння зерна в потоці, що значно зменшує травматизацію зерна, а також автомобілерозвантажувачі, здатні розвантажити будь-який вид транспорту із зерном.

У 2019–2020 роках холдинг «Агровіста» не планує збільшення потужностей зберігання зернових, олійних і зернобобових культур. «Агровіста» — інтегрована аграрна корпорація, що об’єднала в собі групу компаній «УкрАгроКом» та «Гермес-Трейдинг». Заснована у 2000 році компанія «УкрАгроКом» входить до переліку найбільших агрохолдингів України. «Гермес-Трейдинг», створений у 2002-му, є одним з помітних експортерів зернових в Україні. Основні напрями діяльності холдингу — рослинництво, тваринництво, торгівля зерновими та олійними культурами, виробництво цукру.

«Агровіста» володіє й елеваторною інфраструктурою. Так, Світловодський річковий термінал з потужністю зберігання 94 000 т є найбільшим терміналом на річці Дніпро.

Він має можливість приймання зернових вантажів із залізничних вагонів (до 5000 т на добу), здатний одночасно приймати три види зернових та олійних товарів, очищати, сушити та паралельно відвантажувати на різні види транспорту.

У 2019 році очікується збільшення потужностей за рахунок перепідпорядкування одного-двох елеваторів, що наразі підпорядковані Міністерству аграрної політики України. Найближчим часом Держрезерв також планує об’єднання всіх власних елеваторів (окремих суб’єктів господарювання) в єдину державну компанію з подальшою корпоратизацією. Це забезпечить централізацію всіх процесів, єдину тарифну та договірну політику, а також створить умови для зміцнення позицій як на ринку України, так і у міжнародному трейдингу.

З 2015 року завдяки реформуванню системи елеваторні потужності Держрезерву є майданчиком, що пропонує сервіс зберігання зерна для агровиробників та трейдерів будь-якого рівня. Наразі Держрезерв — також один з національних лідерів переробки зерна на борошно та експорту борошна. На елеваторах активно впроваджуються новітні технології перевірки, контролю та забезпечення якості зберігання зерна. Так, унікальними для ринку є можливості оперативного аналізу якості сої (в Сумській області), технологія небулізації зерна, що забезпечує зберігання якісних характеристик на тривалий час (у тому числі гарантію збереження якості під час експорту), тощо. Сучасні технологічні рішення широко використовуються і в забезпеченні енергоефективності (використання теплових насосів, котлів, засобів альтернативної енергетики для технологічних та опалювальних потреб).

Холдинг не планує збільшення потужностей зберігання протягом наступних двох років. «Мрія» — вертикально інтегрований агропромисловий холдинг. Головні напрями діяльності — рослинництво та зернотрейдинг. Земельний банк розташований у Західній Україні, насамперед у Тернопільській області.

Основними культурами вирощування є пшениця, соняшник, ріпак, кукурудза, картопля, гречка, ячмінь і соя. Холдинг поставляє свою продукцію до більш ніж 20 країн світу, у тому числі найбільшим харчовим компаніям Європи.

Крім того, «Мрія» має обладнане сховище для зберігання картоплі загальною ємністю 52 000 т.

Нагадаємо, що восени минулого року основні активи агрохолдингу «Мрія» були придбані компанією Salic UK Ltd за $242 млн. Пізніше Salic заявляла про намір додатково інвестувати у «Мрію».

З початку 2019 року український ринок пшениці стрімко пішов угору. Так, ціни на продовольчу пшеницю з вмістом протеїну 11,5% на умовах поставки FOB та CPT Одеса додали по $6–7 за кожну тонну. Вже у першій декаді лютого 2019-­го ціни на цей вид зернових взагалі встановили рекорд у поточному сільськогосподарському році.

Наприклад, за умови поставки Free On Board досягли рівня у $239 за тонну, а при базисі поставки СРТ Одеса — магічної цифри $222 за тонну. До такого рівня цінові пшеничні позначки наближалися лише на самому початку 2018/2019 маркетингового року — у першій декаді липня. Але це відбувалося протягом короткого періоду, коли ринок визначався з рівнем цін пшениці нового врожаю, й самі ціни межу у $230 за тонну так і не перетнули.

У цілому ж, якщо підраховувати середньо­зважені показники, можна зазначити наступне: експортні ціни на пшеницю в українських портах з 1 липня 2018 року до початку лютого 2019 року продемонстрували зростання на 25–26%.

У той же час, якщо проаналізувати цінову динаміку аналогічного періоду минулого 2017/2018 маркетингового року (тобто з початку липня до початку лютого), то можна побачити зростання вартості української продовольчої пшениці на 8%.

Постають запитання: що особливого трапилося у поточному маркетинговому році, які фактори спричинили такий стрибок цін і чи буде українська пшениця дорожчати далі? Саме на ці запитання ми спробуємо відповісти нижче.

Важкий початок

Про те, що сезон 2018/2019 буде доволі напруженим для ринку пшениці, аналітики почали говорити ще наприкінці весни 2018 року.

Справа в тому, що у плани українських та російських аграріїв зібрати гарний врожай зернових культур, і зокрема пшениці, спочатку втрутилася весняна посуха — вже у квітні температурні позначки досягли рівня, притаманного для липня, традиційні весняні дощі не пройшли і запаси вологи у ґрунті вичерпувалися на очах.

А ось під час збору врожаю ситуація розвивалася прямо протилежним чином — волога погода середини літа добряче попсувала нерви аграріям, адже були періоди, коли збиральна техніка просто не могла вийти у поле.

У результаті й Україна, й особливо Росія зібрали відчутно менший врожай пшениці порівняно з 2017 роком: 24,6 млн т та 72 млн т відповідно (у 2017 році — 26,7 млн т та 85 млн т відповідно).

Минулого року виробництво пшениці збільшили лише США та Канада — на 4 млн т і 2 млн т відповідно

Але це можна було б віднести до суто регіональних коливань виробництва, коли б не критична ситуація, що склалася із зерновими у Європейському Союзі.

До європейських фермерів погодні умови були ще менш прихильними — там намолотили 138 млн т зерна пшениці, що на 13 млн т менше, ніж попереднього сезону. Менші врожаї пшениці також зібрали Австралія та Казахстан.

Щоправда, частково компенсувати зниження пропозиції пшениці на глобальному ринку з боку вищезгаданих країн зараз можуть Сполучені Штати Америки, де зібрано на 4 млн т культури більше у порівнянні з 2017 роком, і Канада, яка наростила виробництво на 2 млн т. Однак цієї додаткової пропозиції, на наш погляд, недостатньо, щоб повністю компенсувати втрати врожаю та вирівняти цінову динаміку.

Таким чином, запаси зерна пшениці в основних країнах­експортерах на кінець 2018/2019 маркетингового року мають становити близько 58 млн т. Це найнижчий рівень починаючи з 2014/2015 маркетингового року.

Зважаючи на вищесказане, можна припустити, що напружений баланс ринку пшениці, який склався на початку сезону, призвів до того, що вже на його старті ціни на пшеницю в українських портах були на 11% вищими, аніж на старті сезону 2017/2018 років.

Цінові коливання

Але не все так просто, як здається, — за вказаний період з початку маркетингового року для цінової динаміки була притаманна певна волантильність.

Так, свого першого максимуму український ринок пшениці досяг на початку серпня. Передусім це пояснювалося браком пропозиції зерна на тлі високих темпів експорту.

Дощі обумовили затримку збиральної кампанії в центрі та на заході країни, поставивши під сумнів якість тамтешньої пшениці.

Загальні запаси пшениці для тейдингу на світовому ринку становлять 58 млн т

Як наслідок, почалася ланцюгова реакція — з огляду на стан ринку багато українських фермерів, які мали якісне зерно, вирішили його притримувати. У той же час світові імпортери, відчуваю­чи напруженість балансу, не стали чекати результатів жнив у Північній півкулі та перейшли до агресивних закупівель одразу ж на початку сезону. Крім того, торговельну активність стимулювали постійні чутки про можливі обмеження українського та російського експорту з боку держави.

Але корективи в загальний підвищувальний рух цін внесла Росія. Трейдери РФ, попри суттєво менший врожай 2018 року, почали показувати рекордні темпи експорту. Наприклад, у серпні–­вересні 2018­го російські компанії щомісяця експортували близько 4,5 млн т пшениці, цілком задовольняючи потреби світового ринку. Таким чином, подальше зростання цін було не деякий період стримано.

Американська та французька пшениця стали аутсайдерами на міжнародній арені через більш високу вартість. Чорноморський ринок досягнув мінімумів цін у вересні, після чого українська пшениця почала відновлюватися в ціні, слідуючи за поступовим зростанням вартості російської зернової та користуючись гарним попитом з боку країн Південно­­Східної Азії та Марокко.

Низькі запаси

У результаті у 2019 рік і Україна, і Росія ввійшли з доволі низькими запасами пшениці.

Станом на початок лютого, згідно з офіційними даними, Україна встигла експортувати 11,5 млн т пшениці. Це 72% від 16 млн т, які узгоджені до експорту в 2018/2019 маркетинговому році у меморандумі між Мінагрополітики та експортерами, укладеному влітку минулого року.

Росія відправила на експорт майже 27,3 млн т пшениці (що становить 74% від офіційного прогнозу в 37 млн т). Запаси пшениці в експортних регіонах Росії вже суттєво вичерпані, що позначилося на стрімкому зростанні внутрішніх цін.

Окрім того, дров до багаття підклали страйки зерноперевізників на півдні країни, несприятлива погода в січні, яка ускладнила доставку зерна до портів, а також зміцнення курсу рубля. У січні темпи експорту російської пшениці знизилися до 2,3 млн т проти 3,7 млн т у грудні, а ціни FOB на зерно пшениці з протеїном 12,5% в порту Новоросійськ виросли майже на $10 за тонну, сягнувши максимального рівня — $247 за тонну.

Це зробило російську пшеницю неконкурентоспроможною на світовому ринку, в результаті чого на тендері 5 лютого Єгипет вперше закупив французьку зернову. Більш конкурентоспроможною наразі стає й американська пшениця. Таким чином, зниження пропозиції та високі ціни на зерно з Чорноморського регіону мають сприяти зростанню попиту на пшеницю із Європи та США, які ще мають достатні запаси зерна. В Україні запаси пшениці також суттєво вичерпані, і трейдерам вже сьогодні важко сформувати великі експортні партії.

На сьогодні експортні запаси пшениці в Україні майже вичерпані та становлять не більше 4,5 млн т

Згідно з прогнозом українські компанії ще можуть поставити на зовнішній ринок близько 4,5 млн т зерна пшениці. Якщо врахувати специфіку експортного попиту попередніх сезонів, можна припустити, що цей обсяг з високою ймовірністю буде вивезений.

Подальший тренд

Наразі доволі важко відповісти на запитання, чи буде спостерігатися подальше зростання цін на пшеницю. Внаслідок стрімкого здорожчання цього виду зерна у Чорноморському регіоні з українською та російською пшеницею досить потужно почала конкурувати пшениця із Франції та США (яка, як було сказано, ще нещодавно була дорожчою за українську).

Але, з іншого боку, попит на пшеницю на внутрішньому ринку України буде лишатися на гарному рівні, що має підтримувати ціни.

У той же час добрий стан посівів озимої пшениці, який ми наразі спостерігаємо в Росії та Україні, збільшує перспективи отримання високого врожаю влітку 2019 року. І якщо в регіоні не виникне ніяких погодних катаклізмів, як світовий, так і український ринок можуть це врахувати, що матеріалізується в тиску на ціни. Тому у міру наближення весни зростає ймовірність стабілізації, а то і повного «розвороту» ринку, що буде мати наслідки у вигляді здешевлення експортних пропозицій.

Поточна ситуація

Наприкінці лютого Європейська комісія опублікувала останні дані з експорту зерна. Не дивно, що продажі європейської м’якої пшениці, незважаючи на недавні поставки, все ще відстають у порівнянні з попереднім маркетинговим роком і досягли з початку кампанії 11,2 млн т. Однак, як відзначено, експорт за результатами лютого «повинен прискоритися».

Власне, підтвердженням цього є зростання активності у портах Франції, де спостерігалася велика кількість ще не завершених завантажень суден. Це, за словами фахівців, повинно відзначитися на оцінках експорту пшениці до третіх країн — за попереднім прогнозом, він становитиме 9 млн т. У той час як прогноз цього місяця від France Agrimer становить 8,85 млн т. Однак такої кількості вже не вистачить трейдерам для закриття всіх наявних і потенційних контрактів.

Саме чорноморський регіон став причиною зниження цін на пшеницю

Щоправда, ця тенденція ще не була підкріплена відповідною поведінкою цін на біржових торгах — ціни контрактів продовжували демонструвати повільну негативну динаміку. Так само, як і ціни фізичного ринку європейської пшениці, які дещо знизилися.

На ринку США наприкінці лютого також спостерігалося повільне сповзання цін на пшеницю на біржовому ринку на фоні загального пожвавлення експортного попиту.

Так, на Чиказькій біржі ціни березневих контрактів вчергове втратили близько 20 центів за бушель і, за повідомленням біржі, зараз пшениця торгується за найнижчими рівнями за всю кампанію 2018/2019 маркетингового року.

За аналогією з європейськими тенденціями зниження цін відбувалося на загальному фоні пожвавлення ринку. Можна лише відзначити, що, за висновками аналітиків, непогана динаміка продажів поки не може компенсувати раніше сформованого ведмежого тренду ф’ючерсних торгів пшеницею, який склався внаслідок рекордних і швидких поставок культури з Чорноморського регіону. У результаті трейдери США дещо втратили позиції на досить великій кількості ринків збуту (зокрема, тут можна пригадати постачання чорноморської пшениці до країн Північної Африки).

І, нарешті, слід додати, що саме Чорноморський регіон став причиною стійкого понижувального тренду цін на пшеницю у ЄС і США.

Власне, зараз вже неможливо встановити, де саме це зниження почалося — адже в останніх числах лютого експортні ціни на українську і російську пшеницю також втратили у позначках. До того ж зміцнення гривні, яке спостерігалося протягом лютого, не додало гарного настрою трейдерам — активність експортних поставок знизилася.

Після сходу снігового покриву на більшості території України стало зрозуміло, що посіви озимої пшениці у доброму стані — м’яка погода приводить до відновлення вегетації культури. Таким чином, довгострокові прогнози для врожайності пшениці є позитивними, що також не сприяє зростанню цін на залишки зерна минулого врожаю.

* Дана стаття була опублікована у лютневому журналі Landlord. Вказані ціни були актуальними на той період.

ТЕКСТ: Вікторія Блажко, консультант компанії Agritel International

Landlord у партнерстві з компанією «Сингента» створили унікальний спецпроект «Рентабельність». У ньому на прикладі двох господарств буде відображено повний цикл вирощування соняшника в різних кліматичних зонах протягом сезону 2019 року. Які гібриди обирають аграрії, якими засобами захисту рослин обробляють та на який врожай розраховують? Тут зібрані дані, які стануть у пригоді кожному фермеру!

Донецька область

Кліматичні зміни у Донецькій області істотно відчуваються, запевнив Дмитро Міхно, комерційний директор господарства «Маяк», угіддя якого розташовані саме у цій області. Так, Дмитро Міхно розповів, що наразі у господарстві намагаються зміщувати терміни посіву, аби період цвітіння соняшника та інших культур не потрапив під посуху.

«Намагаємося раніше посіяти, хоча ще кілька років тому були заморозки, що згубно позначилося на врожаї. Досить добре, що ситуація змінилася», — прокоментував Дмитро Міхно.

Думку комерційного директора господарства «Маяк» підтвердив менеджер з технічної підтримки олійних культур компанії «Сингента» Геннадій Малина. Експерт запевнив, що зміни у кліматі дійсно відчутні. Тому необхідно аналізувати погодні дані за останні роки та враховувати це при плануванні термінів посіву.

Читайте: Розкрито секрет високої рентабельності соняшника

Полтавська область

Аналогічна ситуація спостерігається і в Полтавській області. Це підтвердив Анатолій Кибка, генеральний директор господарства «АПК Докучаєвські чорноземи», угіддя якого розташовані у Карлівському районі Полтавської області. Анатолій Кибка розповів, що протягом двох останніх років умови вологозабезпечення в цій кліматичній зоні стали більш сприятливими. Раніше кількість опадів була невеликою, що мало негативний вплив на врожайність. Змінився і температурний режим, відмітив Анатолій Кибка, і це пішло на користь показникам урожайності господарства.

Landlord разом з компанією «Сингента» надалі розповість, як на практиці втілюються теоретичні знання. Наступна публікація з нового проекту «Рентабельність» буде присвячена сходам соняшника та ефективності засобів контролю шкодочинних об’єктів. А сьогодні кожен охочий може ознайомитися із процесом підготовки до посіву соняшника, який дає врожайність від 42 ц/га.