10 тис. га, отруйні змії та скорпіони: як екс-бомбардир Баварії Джоване Елбер став фермером

Після 15-ти років, проведених у Старому Світі, Джоване Елбер повернувся на батьківщину, до Бразилії. Легенда мюнхеської Баварії довго над зміною професії не думав, і вирішив стати звичайним фермером.

Перші ділянки землі Джовані придбав ще в 99-му. Для цього йому довелося вирушити з рідної Лондріні на північ, у бік лісів Амазонки. У штаті Мату-Гроссу, де на один квадратний кілометр припадає лише три жителя, землі стали освоюватися лише недавно. Почавши з маленької ферми, Елбер довів площу своїх угідь до 10 тисяч гектарів.

Кожен ранок Джоване розпочинає зі стандартної процедури, добряче витряхуючи все, що могло потрапити в широкі чоботи за ніч. Така звичка з’явилася в екс-бомбардира збірної Бразилії не просто так, адже місцевість, де знаходиться ферма, кишить скорпіонами, зміями та отруйними павуками.

“Ви б теж перевірили, а то до найближчого госпіталю 4 години їзди – якщо дорога буде в порядку”, – посміхається футболіст.

Джовані приїжджає на ферму два-три рази на рік, разом із дружиною й дітьми. До Лондріні, де він живе, 1500 км – щодня не наїздишся. Але прибувши на місце, моментально вживається в образ селянина.

Читайте: Щоб залишитися в бізнесі, вирощую культури двічі на рік – бразильський фермер Антоніо Дівіно

День в Елбера на фермі починається о четвертій ранку, а перший прийом їжі за розкладом лише о 10-й. Елбер сідає на коня і намотує кола по полях: мистецтву виїздки він навчився відразу після закінчення футбольної кар’єри.

“Це життєво необхідно: на машині тут просто не проїдеш”, – розповідає футболіст.

На фермі цілий рік живуть тринадцять пастухів зі своїми сім’ями, в їх розпорядженні більше 50 коней. Коли Елбер приїжджає на фазенду, він влаштовує пікнік для працівників. А щосуботи відправляє їх до найближчого міста – Куябу, щоб нагулятися як справжні бразильці. Заодно вони купують квасоля, борошно і рис – про запас. Щоправда, з 15 годин, призначених на відпочинок, вісім займає дорога.

З розваг на фермі – невеликий салун. “Тут, неподалік”. Там можна послухати музику, потанцювати, випити пивка. “Що значить неподалік? Ну, годинку пішки”, – сміється Джовані. А ще для своїх підлеглих він побудував маленьку церкву. І відкрив пекарню, де вони можуть брати свіжоспечений хліб.

Найбільше “ковбой Джо” любить приїжджати в сезон дощів. Коли сухо, ферма перетворюється в неживий город. “Все, що було зеленим, стає коричневим і сірим. Тут буває 42, навіть 45 градусів – неможлива спека. Уявіть, моїм бичка і коровам просто нічого їсти! – знизує плечима Елбер. – А як в таку спеку працювати? Після того, як ти цілий день на полях, відчуваєш себе вичавленим як лимон. Це гірше, ніж тренування з Феліксом Магатом!”, – кепкує Джоване.

На фермі у Джоване – всього два насоси, за допомогою них працівники качають воду. “Це наш золотий рудник”, – хвалиться він.

Джерело: Tribuna