Земля залишається головним активом: чому попит не зникає навіть під час війни
Обмеженість ресурсу та очікування подальшої лібералізації формують довгостроковий інтерес інвесторів
Попри повномасштабну війну та загальне зростання ризиків, земля залишається найбільш бажаним активом в українському агросекторі. Інтерес до неї не лише зберігається, а й має виразно стратегічний характер.
Ключова причина — обмеженість ресурсу. Кількість родючої землі є фіксованою, що робить її базовим активом у довгостроковій перспективі. В умовах, коли інші сегменти можуть швидко змінюватися під впливом ринку чи технологій, земля залишається стабільною основою аграрного бізнесу.
Водночас український ринок має власну специфіку. Повноцінна лібералізація обігу сільськогосподарських земель досі не завершена, а більшість компаній працюють через модель оренди. Проте навіть контроль над орендованими масивами вже сьогодні створює суттєву конкурентну перевагу.
У такій ситуації інвестори розглядають землю як можливість зайняти вигідну позицію наперед — у розрахунку на подальше відкриття ринку. Фактично йдеться про формування активу з потенціалом переоцінки в майбутньому.
Попит на землю також залежить від масштабу активів. Невеликі ділянки залишаються більш ліквідними та доступними для ширшого кола покупців. Водночас великі земельні банки з додатковою інфраструктурою потребують значно більших інвестицій, що звужує коло потенційних інвесторів.
Окремим фактором залишається географія. Локація активу безпосередньо впливає на інтерес покупців: західні та центральні регіони традиційно мають вищу привабливість, тоді як близькість до зони бойових дій може обмежувати коло інвесторів.
Попри це, загальна логіка ринку залишається незмінною: земля сприймається як стратегічний ресурс, що зберігає і потенційно нарощує свою вартість у довгостроковій перспективі.
Детальніше читайте у матеріалі «Еволюція великих угод в українському агросекторі» з Михайлом Гранчаком, керівним директором інвестиційно-банківського департаменту Dragon Capital.
