В Україні зібрали більшу частину урожаю, а недавно – приступили до посівної озимих. Під урожай 2018 року станом на початок вересня засіяно 12 000 га, переважно озимої пшениці та тритикале.
Проте не лише урожай турбує фермерів. На порядку денному основний засіб виробництва – земля. Рано чи пізно питання мораторію зрушить з місця. Чому фермери не дуже в цьому зацікавлені Landlord розповів Віктор Підкова, який обробляє 100 га на Кіровоградщині.
Landlord: Як проходять цьогорічні жнива?
Тяжко. Мало опадів, врожаї – невеликі, закупівельні ціни – низькі. Звичайно, світова цінова кон’юнктура вселяє надію, але тільки тим, хто може притримати збіжжя до весни чи формування кращої ціни.
Ми вирощуємо кукурудзу, сою, соняшник, пшеницю, але не маємо потужностей для зберігання урожаю, не можемо сформувати велику партію. Звичайно, втрачаємо на кінцевій ціні. Для прикладу, при посівній на тонну пшениці ми витрачали 9 000 грн, а продавати отриманий врожай мусимо по 3 300 грн за тонну фуражного зерна.
Є ті, хто опинився в ще гіршій ситуації. В Черкаській, Полтавській областях фермери були змушені пересівати зернові, бо через пізні заморозки та понижені весняні температури втратили більшість посівів.
Проте низький врожай – ще не весь головний біль. Найбільше дрібного фермера страшить вільний ринок землі.
LL: Тобто ви не прагнете зняття мораторію на продаж землі?
Ні. Як і більшість дрібних виробників чи фермерів-одноосібників, я розумію, що у нас не буде можливості розширити земельний банк. Завдяки своїм фінансовим можливостям великі агрохолдинги зможуть запропонувати пайовикам кращу ціну, адже ніхто з них не захоче розпорошувати свої масиви полів. Та й кілька гектарів землі посеред поля навряд чи когось зацікавлять.
LL: Проте експерти схиляються до думки, що відкриття ринку землі – процес неминучий, чи не так?
Доки дрібні фермери на зміцніють фінансово, не зможуть на рівні великих агрокомпаній брати участь у купівлі земель сільськогосподарського призначення, дозволяти продаж землі не можна. Крім того, сам процес купівлі-продажу має стати прозорим, а ведення кадастрового обліку – зрозумілим.
В купівлі сільгоспземель треба встановити пріоритетність. Наприклад, якщо на певну ділянку претендує наш фермер та іноземець, то перевагу я б надавав першому.
