Все про сільськогосподарську співпрацю з Китаєм: виклики та можливості для України

Китай, найбільша країна за чисельністю населення, залишається ключовим, але доволі прагматичним партнером для українського агросектору. У 2021 році експорт до КНР становив рекордні $4,3 млрд, однак ситуація різко змінилася останніми роками.

Повномасштабна війна та блокада портів призвели до падіння експорту вдвічі, а у 2024 році він становив усього $1,3 млрд. І причина не тільки в політиці Пекіну, який переорієнтувався на менш ризикових і вигідних постачальників. Ця стаття буде корисною експортерам агропродукції — чи вдалим рішенням буде продавати її до Китаю сьогодні?

Скорочення імпорту — це наслідок державної політики імпортозаміщення. Уряд активно розвиває власне сільське господарство, інвестуючи у збільшення виробництва всередині країни. Так, у 2024 році врожайність зернових у Китаї перевищила 700 млн тонн, а кукурудзи та пшениці сягнуло разом майже 435 млн тонн.

Тож, які культури вирощує КНР зараз:

Кукурудза та пшениця. Очікується, що імпорт цих культур складе всього 10 млн тонн.

Соєвий шрот: внутрішня переробка сої зменшує потребу в імпортних альтернативах, наприклад, соняшниковому шроті.

Соєва олія — потреби також закриваються внутрішнім виробництвом.

Також Китай вирощує рис, чай, тютюн, бавовник, багато овочевих і баштанних культур. Для України це означає, що місця на китайському ринку меншає, а конкуренція зростає. Критеріями вибору Пекіна є доступність, ціна та стабільна логістика, а не походження чи «чистота» зерна.

Послаблення позицій України стало можливістю для агропродукції, зокрема кукурудзи, з Бразилії. Вона витіснила і Україну, і США, ставши головним постачальником. Так само ключові позиції експорту втрачені для ячменю, соняшникової олії.

Єдиною агропродукцією, попит на яку зміцнився на китайському ринку, є соняшниковий шрот, однак прогнозується тиск через падіння цін і зростання внутрішнього виробництва у КНР.

З метою зміцнення позицій, Держпродспоживслужба працює над розширенням переліку агропродукції. З 2025 року українським імпортерам можна ввозити в Китай горох і водні продукти дикого вилову. Також погоджується ще пʼять експортних протоколів на:

Нові можливості сприятимуть розвитку агробізнесу й забезпечать додаткові надходження до бюджету.

Українські фермери стикаються з викликами: погіршення врожаю, скорочення посівних площ, здорожчання ресурсів, необхідних для обробки продукції. Ці фактори також впливають на експортні можливості. Проте експорт має вирішальне значення для економічної стійкості, особливо в умовах війни та переорієнтації ринку:

Диверсифікація. КНР — це ринок колосальної місткості. Що більше партнерів, то менший ризик залежності від одного регіону, наприклад, тієї ж Європи.

Зміцнення позицій: вихід нових видів агропродукції сформує ставлення до України як до надійного партнера.

Економічний потенціал — розширення співпраці сприяє створенню нових робочих місць і забезпечує додаткові надходження.

Єдине, що може повернути лідерство в експорті, це вигідна ціна, стабільні поставки та реальна потреба Китаю у запропонованій продукції. Саме тому дуже важливо налагодити логістику https://diffreight.com/napryamok-kytay-ukrayina. Логістична компанія DiFFreight пропонує низку послуг для товарних бізнесів, що імпортують з КНР: викуп, інспекція, сертифікація та супровід на митниці.

Доставка агротоварів стала ризикованою й дорогою: це інша сторона медалі. Логістика передбачає транзит через зони воєнних дій, а також довші маршрути. Блокада Чорного моря забрала можливість планових відвантажень у контейнери та навалом, що змушує закордонних покупців чекати.

Міжнародна торгівля диктує свої, інколи жорсткі правила. Україна втратила лідерські позиції в експорті до Китаю, однак реалізуються кроки для покращення ситуації. Вдасться це чи ні на фоні стратегії імпортозаміщення — цікаве питання без відповіді зі 100% гарантією. Аналітика демонструє, що українським виробникам слід пропонувати умови, які не зможуть ігнорувати китайські покупці, і багато що залежить від ціни та регулярності перевезень.