Езофагіт — який буває і чим може ускладнюватись

Езофагіт — це запальне захворювання стравоходу, яке виникає, частіше за все, через контакт його слизової з агресивними речовинами (наприклад, шлунковим соком). Тому його прояви часто супроводжують рефлюксну хворобу та гастрит. Без належного лікування захворювання може призводити до тяжких ускладнень. Це пов’язано з постійним пошкодженням клітин і формуванням раневої поверхні. Тож якщо є характерні симптоми, слід якомога швидше починати лікування — це допоможе уникнути негативних наслідків. Використовуються різноманітні методи, які дозволяють прискорити регенерацію пошкоджених тканин і знизити агресивність середовища, яке контактує зі стравоходом. Наприклад, лікарі часто призначають кислотознижувальні препарати різних груп, також застосовується Смекта, що допомагає заспокоїти травмовану слизову та адсорбує кислоту. Головне правило — не слід займатися самолікуванням, краще звернутися до лікаря та одразу отримати чіткий список препаратів та схему терапії.

Класифікація езофагіту

Існує багато варіантів класифікації залежно від локалізації ураження, домінантних проявів тощо. Одна з найважливіших залежить від причини виникнення, бо саме вона стає основною під час визначення ефективного лікування. Спеціаліст призначає препарати, які допоможуть усунути етіологію захворювання, а не замаскувати симптоми. Виділяють:

1. Аліментарний. З’являється у пацієнтів, які полюбляють вживати гостру чи гарячу їжу, а також ульцерогенні напої та страви (наприклад, алкоголь). Ці речовини потрапляють до організму ззовні, тому супутніх проблем зі шлунково-кишковим трактом часто не спостерігається.
2. Застійний. При порушеннях роботи сфінктера їжа може на якийсь час затримуватися у стравоході, негативно впливаючи на стан слизової оболонки. Вона подразнює поверхню і може спровокувати запалення.
3. Пептичний. Супроводжує рефлюксну хворобу, при якій вміст шлунку через сфінктер підіймається до стравоходу. У складі цієї суміші є багато шлункового соку та кислоти, що роз’їдають поверхню і спричиняють появу ерозій та виразок.
4. Дисметаболічний. Його поява асоціюється із загальними обмінними порушеннями, через які погіршується трофіка тканин.
5. Алергічний. Зустрічається досить рідко у пацієнтів, що страждають на тяжкі алергічні захворювання (наприклад, бронхіальну астму).

Також в окрему групу виділяють професійний езофагіт, що розвивається внаслідок впливу шкідливих речовин.

Чим може ускладнюватись езофагіт

Якщо не лікувати хворобу, виникають:

1. формування рубців і стеноз стравоходу;
2. формування виразок і кровотеч;
3. синдром Барретта.

Цей синдром — одне з найважчих ускладнень. Під час нього відбувається малігнізація тканин стравоходу і формування глибоких виразкових уражень.

Сподобався цей матеріал?
Підтримайте його автора!

Підтримати