Інвестиції попри війну: як Avesterra Group масштабує птахівництво — інтервʼю з СЕО компанії Світланою Собіпан
Інтерв’ю з CEO Avesterra Group Світланою Собіпан про інвестиції у 75 млн євро, стратегію розвитку на 300 млн євро та нову економіку галузі, де ключову роль відіграє ефективність
Український аграрний сектор за останні роки суттєво змінився: повномасштабна війна підвищила ризики, ускладнила логістику та доступ до капіталу. Водночас частина компаній не лише зберігає виробництво, а й продовжує інвестувати, закладаючи основу для майбутнього зростання. Одним із таких прикладів є Avesterra Group.
На початку березня компанія відкрила на Волині новий виробничий майданчик на 20 сучасних пташників, інвестувавши близько 15 млн євро. Проєкт став черговим кроком у масштабуванні виробництва та посиленні контролю якості на всіх етапах. Сьогодні птахівничий напрям Avesterra об’єднує 120 пташників і забезпечує вирощування понад 35 млн голів птиці на рік, працюючи за моделлю повного виробничого циклу – від кормової бази до переробки та дистрибуції продукції.
Нові інвестиції дозволяють компанії не лише нарощувати обсяги виробництва, а й підвищувати ефективність за рахунок автоматизації процесів, посилення біобезпеки та впровадження сучасних технологій. У стратегічній перспективі це також частина більш масштабної програми розвитку, яка передбачає розширення виробничої інфраструктури та інвестиції в суміжні напрями, зокрема енергетику. Всього під час війни компанія інвестувала у виробництво 75 мільйонів євро.
Про те, чому бізнес продовжує інвестувати у птахівництво під час війни, як змінюється економіка галузі, куди рухається ринок і які фактори визначатимуть конкурентоспроможність виробників у найближчі роки, ми поговорили з CEO Avesterra Group Світланою Собіпан.
Ви відкрили новий комплекс, куди інвестували 60 мільйонів євро, і продовжуєте інвестувати у виробництво попри війну. Чому для вас це стало рішенням саме зараз?
Головна причина полягає у стабільному попиті на продукт і загальній логіці розвитку галузі. Курятина залишається базовим джерелом білка як в Україні, так і у світі, і цей попит не зникає навіть у кризові періоди. Це досить фундаментальна основа, яка дає бізнесу певну передбачуваність.
Другий момент пов’язаний із вікном можливостей. Частина гравців поставила інвестиції на паузу або відклала їх. У таких умовах компанії, які продовжують розвиватися, формують свою конкурентну позицію на кілька років уперед.
Третій фактор це відповідальність бізнесу. Інвестиції сьогодні стосуються не лише зростання компанії. Це також робочі місця, податки і внесок у продовольчу безпеку країни. Для нас це принципово важливо.
Ви заявили про інвестиційну програму близько 300 млн євро на найближчі п’ять років. Як ви бачите компанію в результаті цієї трансформації, якою має стати Avesterra через п’ять сім років?
Ми розглядаємо це як послідовне формування повністю інтегрованої виробничої платформи. Компанія має стати більш збалансованою з точки зору всіх елементів, починаючи від кормової бази та інкубації і завершуючи переробкою та енергетичними рішеннями.
Для нас важливо підвищувати ефективність і якість на кожному етапі. Паралельно ми бачимо потенціал у збільшенні частки продукції з доданою вартістю.
Окремий фокус це зовнішні ринки. Ми плануємо активніше працювати з експортом і виходити на нові напрямки. Водночас уся ця модель базується на технологічності виробництва, оскільки без цього сьогодні неможливо бути конкурентними.
Які технології сьогодні дійсно впливають на ефективність птахівництва?
Найбільший вплив має автоматизація і цифровий контроль процесів, починаючи від вирощування і завершуючи переробкою. Це дає змогу точніше управляти виробництвом, знижувати витрати і забезпечувати більш стабільну якість продукції.
Друга важлива складова це біобезпека. Сьогодні це вже не просто питання відповідності стандартам, а фактор, який безпосередньо впливає на економіку бізнесу, рівень ризиків і можливі втрати.
Третій напрям це енергоефективність і альтернативна енергетика. Вартість енергії стає дедалі вагомішим фактором, тому ці рішення інтегруються безпосередньо в бізнес-модель.
У цілому конкуренція в галузі поступово змінюється. Якщо раніше вона більше залежала від масштабів виробництва, то сьогодні ключову роль відіграє ефективність управління процесами.
Український ринок курятини сьогодні фактично поділений між кількома великими гравцями. Як ви оцінюєте його стан, формування вже завершене чи попереду нова хвиля консолідації?
Базовий етап формування ринку справді вже відбувся. Структура галузі зрозуміла, ключові гравці визначені. Але при цьому ринок не можна назвати повністю стабільним.
Швидше за все, попереду ще один етап консолідації. Причина досить очевидна. Зростають вимоги до ефективності, до доступу до фінансування, до відповідності міжнародним стандартам. У таких умовах меншим компаніям стає складніше конкурувати.
Тому частина з них буде інтегруватися у більші структури, а частина шукатиме більш вузькі, нішеві моделі, де можна залишатися конкурентними.
Ваша компанія працює за повним виробничим циклом. Наскільки сьогодні вертикальна інтеграція вже є не перевагою, а необхідною умовою для стабільної роботи?
Сьогодні це справді вже базова умова стабільності бізнесу. Без цього дуже складно контролювати ключові фактори, від яких залежить економіка виробництва.
Коли компанія контролює кормову базу, логістику, переробку і дистрибуцію, вона може більш точно управляти собівартістю і швидше реагувати на зміни ринку. Це також питання ризиків, які в нинішніх умовах стали значно вищими.
В умовах війни і нестабільних зовнішніх ринків така модель дає значно більше стійкості. Це вже не питання ефективності, а питання виживання і прогнозованості бізнесу.
Попри складну логістику і обмеження, експорт залишається ключовим для галузі. Які ринки сьогодні виглядають найбільш перспективними для українських виробників курятини?
Серед ключових напрямків це країни Близького Сходу, Азії та Африки. Також важливими залишаються Європейський Союз і Велика Британія.
Європейський ринок досить складний з точки зору регуляторних вимог і конкуренції, але він залишається стратегічно важливим через стабільний попит і зрозумілі правила гри.
Водночас найбільш динамічне зростання попиту зараз відбувається саме на ринках, що розвиваються. Там швидше змінюється структура споживання і зростає потреба в доступному білку, тому ці напрямки виглядають особливо перспективними.
Україна відкриває нові ринки для аграрного експорту. Наскільки швидко це перетворюється на реальні можливості для бізнесу?
Відкриття ринку це лише перший крок. Після цього починається досить тривалий процес, який включає сертифікацію, проходження аудитів, налаштування логістики і побудову партнерських відносин на місці.
Це не відбувається швидко. Потрібен час, щоб компанія фактично змогла вийти на ринок і почати системно працювати. Тому ефект від таких рішень не є миттєвим.
Водночас їх значення важко переоцінити. Це стратегічна основа для подальшого розширення експорту, навіть якщо результат проявляється поступово.
У вашій інвестиційній програмі є напрям біометану. Чи можна сказати, що енергетика вже стає частиною агробізнесу, а не просто витратною статтею?
Так, це вже очевидний тренд. Енергетика поступово перестає бути лише витратною частиною і стає інструментом управління ризиками.
Рішення у сфері біометану, альтернативної енергетики і загалом енергоефективності дають компанії більше контролю над витратами і більш стабільну модель виробництва. Це особливо важливо в умовах нестабільності.
Сьогодні це сприймається не як інновація заради інновації, а як практичний інструмент, який підвищує передбачуваність бізнесу.
Як змінилася економіка інвестицій у птахівництво після 2022 року? Чи стало складніше планувати такі проєкти?
Інвестиції справді стали складнішими. Зросла кількість ризиків і значно ускладнилося прогнозування окупності проєктів.
Вартість капіталу також підвищилася, і компаніям доводиться більше покладатися на власні ресурси. Планування стало більш обережним і виваженим.
Водночас бізнеси, які мають фінансову дисципліну і довгострокове бачення, не зупиняються. Саме вони продовжують інвестувати і формують основу майбутнього ринку.
Якщо дивитися на перспективу п’яти десяти років, що визначатиме успіх виробників курятини?
Це поєднання кількох факторів. Важливими залишаються технологічність, доступ до експортних ринків і здатність контролювати собівартість.
Але вирішальну роль відіграє саме управління. Наскільки швидко компанія може адаптуватися до змін, реагувати на нові умови і перебудовувати процеси.
У сучасних умовах саме гнучкість і якість управлінських рішень визначають, хто буде успішним.
І на завершення. Яку роль, на вашу думку, птахівництво відіграватиме в майбутній структурі аграрного експорту України?
Птахівництво вже сьогодні займає одну з ключових позицій в аграрному експорті України, і ця роль буде лише посилюватися.
Це продукт із високою доданою вартістю, стабільним попитом і сильним експортним потенціалом. Такі характеристики роблять галузь стратегічно важливою.
У довгостроковій перспективі саме подібні сегменти будуть формувати нову модель українського агросектору, де більшу вагу матиме не сировина, а продукція з глибшою переробкою.
