Відрізняє підприємство постать одного з керівників — Скляров закінчив КНУ імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Міжнародна економіка» й отримав ступінь MSc in Banking and International Finance в Leeds University Business School (Велика Британія). Тому і не дивно, що на своїй посаді він відповідає за питання стратегічного розвитку, фінансовий та операцій менеджмент і запроваджує нові підходи в управління фермерським господарством.
З ОСВІТОЮ НА КШТАЛТ ВАШОЇ ФАХІВЦІ ЗАЗВИЧАЙ ОБІЙМАЮТЬ ТОП-ПОСАДИ ВЕЛИКИХ КОРПОРАЦІЙ. ЧОМУ ВИ ВИРІШИЛИ ПОВЕРНУТИСЯ У СІМЕЙНУ СПРАВУ І СТАТИ ФЕРМЕРОМ?
Маючи фінансову освіту, я дивлюся на це як на інвестицію. І агросектор в цілому, і, навіть farming відносно невеликої площі, як у «Сейм-Агро», може приносити суттєві доходи. Крім того, робота на власному підприємстві дає високий ступінь свободи у прийнятті рішень, на відміну від посад у великих компаніях. Можливо, останнє і зіграло свою роль. Я не бачу себе у складі корпоративної структури зі складною ієрархією та розгалуженою підзвітністю. Тому при прийнятті рішення у мене були як монетарні, так і немонетарні стимули. Але мені важко визначити, які з них стали вирішальними.
ТОБТО ВАС МОЖНА ВВАЖАТИ ВИНЯТКОМ ІЗ ЗАГАЛЬНОГО ПРАВИЛА?
Є стереотип про українського фермера як дуже консервативну людину, про те, що серед малих і середніх фермерів немає молоді. Це зовсім не так — у колі моїх знайомих багато молодих людей, які отримали освіту МВА і знайшли себе на сімейних фермах. Інша річ, що тут склалася ситуація «не було б щастя…». На жаль, Україна у XXI столітті перетворилася на аграрну державу, і аграрний сектор найбільш прибутковий. Можливо, за інших умов молодь і шукала б себе в інших сферах, але спрацював монетарний фактор, і в українському агросекторі вже є цілий прошарок сучасних передових менеджерів, які досконально розуміють ринкові процеси.
ЯКІ ЩЕ СТЕРЕОТИПИ ЩОДО ФЕРМЕРІВ НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ ДІЙСНОСТІ?
Давайте почнемо з такого дещо провокаційного запитання: чи має розмір значення? Адже дискусія про саму модель сільськогосподарського бізнесу в Україні постійно триває. Наприклад, що треба брати за приклад: європейську практику, де середній розмір ферми становить 3 га, чи, навпаки, аргентинську модель із величезними латифундіями?
Хочу послатися на результати ґрунтовного дослідження, яке проводили фахівці Київської школи економіки. Протягом 17 років вони відстежували діяльність аграрних господарств усіх типів та розмірів в Україні. Дослідження переконливо доводить: розмір господарства не має значення, важлива не кількість гектарів, а те, як ви управляєте процесами. Тобто який дохід ви отримуєте з одного гектара.
ЧОМУ ВИ ВВАЖАЄТЕ, ЩО ЦІ РЕЗУЛЬТАТИ МАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ?
В Україні приблизно 70% усіх земель обробляється незалежними аграрними компаніями, що не входять до складу вертикально інтегрованих холдингів. Але якщо порівняти їх діяльність із фермерами Канади, яка має приблизно однакові з Україною умови за кількістю земель, рівнем опадів тощо, виходить шокуюча картина. Додана вартість, якої досягають канадські фермери, у 15 разів вища, ніж аналогічний показник вітчизняних фермерських господарств. І це притому, що середній розмір канадської ферми вчетверо менший, ніж у нас. В Україні меридіанний розмір — близько 2000 га ріллі, у Канаді — 500 га.
Цей приклад доводить, що ми маємо величезний потенціал для розвитку саме сегмента малого та середнього фермерства. Тому треба дивитися на те, які переваги мають малі та середні фермерські господарства.
ВИ ВВАЖАЄТЕ, ЩО МАЛІ СІЛЬГОСППІДПРИЄМСТВА МАЮТЬ ПЕВНІ ПЕРЕВАГИ?
Першу перевагу можна назвати модним зараз словом agility — адаптивність, або маневреність. Агросектор перебуває під постійним впливом погодних умов і надзвичайно динамічний. Малі підприємства природно більш адаптовані до швидких змін. Друга перевага — більшість фермерських господарств мають управління, яке сконцентроване у засновників. Це, на противагу великим господарствам, дає можливість прийняття стратегічних рішень у режимі 24/7, не втрачаючи ані дорогоцінного часу на погодження, ані коштів на утримання управлінського апарату. Іншими словами, малі підприємства більш гнучкі у пошуку відповіді на виклики та не мають проблем з агентуванням — людина або дуже обмежене коли осіб, які приймають рішення, і є відповідальними за його втілення Не треба чекати, поки рішення буде ухвалене, ресурси для цього будуть спущені адміністративною вертикаллю. Перевага малих і середніх сільгосппідприємств — execution, тобто швидкість виконання рішень, або, в широкому розумінні, дієвість управління.
АЛЕ ЯК ЦИМИ ПЕРЕВАГАМИ СКОРИСТАТИСЯ? ЯКІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ?
На жаль, малі підприємства здебільшого розвиваються екстенсивно. Для наздоганяючого розвитку недостатньо використовуються сучасні добрива, засоби захисту рослин, насіння від світових брендів.
Навіть у придбанні нової техніки є проблеми. Багато фермерів купують обладнання, не розуміючи, яку віддачу вони з цього отримають. Це проблема — прагнення мати «свій трактор або комбайн», незважаючи на ефект від його використання. Водночас у світовій практиці розповсюджена передача частини операцій на аутсорсинг спеціалізованим компаніям з парком новітньої техніки, сервісом і фаховим персоналом. Це значно скорочує затрати господарств і підвищує якість обробітку ґрунту і збирання врожаю.
Важливим моментом є і post harvest — дуже широка сфера з невикористаним потенціалом. Це і те, яку продукцію та як ви продаєте, як ліквідуєте свої цінові чи погодні ризики.
Можна впровадити новітні технології, smart-рішення, почати використовувати супутникові карти, дрони, придбати обладнання або сучасні засоби захисту рослин. Значно складніше змінити mindset, менталітет, своє ставлення до всіх процесів. Це дійсно головна проблема українських малих та середніх фермерських господарств.
ЯК ЦЮ ПРОБЛЕМУ ВИРІШИЛИ ВИ? ЩО З ВАШОЇ ОСВІТИ ВЖЕ ПОЧАЛИ ВПРОВАДЖУВАТИ?
Насамперед я почав дивитися на агробізнес як на будь-який інший бізнес. Такого підходу, на жаль, поки бракує у вітчизняному агросекторі. Ми використовуємо бізнес-підходи в усій нашій діяльності. Починаючи із закупівель добрив, насіння, засобів захисту рослин не через особисті знайомства з якимись посередниками (як зазвичай відбувається в Україні), а шляхом проведення тендерів між постачальниками на зрозумілих прозорих умовах.
ДО РЕЧІ, ПРО МЕНТАЛІТЕТ. ЧАСТО ВІД ФЕРМЕРІВ ДОВОДИТЬСЯ ЧУТИ, ЩО ВОНИ ДУЖЕ МАЛІ ДЛЯ ЕКСПОРТУ ПРОДУКЦІЇ…
Це ще один стереотип, який важко здолати. Навіть ферма із земельним банком у 500 га може стабільно формувати експортні партії. Усі експортні контракти відомих трейдерів починаються від 500 т зерна. Партію у 500 т кукурудзи можна легко згенерувати, навіть маючи 50 га орної землі.
ВИ ПЛАНУЄТЕ РОЗВИВАТИ ІНШІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ?
Ми постійно перебуваємо у пошуку можливостей для розвитку. Розглядаємо різні нішеві культури, але ніколи не кидаємося у новий напрям стрімголов — експериментуємо на невеликих ділянках. Тренди змінюються, кон’юнктура таких ринків дуже нестабільна.
