Молокопереробний напрям фермерства в Україні набирає обертів. За п’ять місяців цього року, за даними Державного комітету статистики, чисельність овець і кіз зросла на 0,4% — до 1,7 млн голів. Найбільший приріст тварин зафіксовано в Київській області — на 10,3%. Експерти пояснюють це тим, що нішові продукти розраховані на споживачів із грошима.
Натомість переробники вважають, що для розвитку молочної галузі потрібні стабільні й зрозумілі умови хоча б на 3–5 років.
«Поки що про це говорити не доводиться», — констатує Мирон Пундор, заступник начальника департаменту сировини компанії «Бель Шостка Україна».
У компанії до питання сировини підійшли системно — розвивають свою сировинну зону та консультують постійних постачальників, як поліпшити якість своєї сировини. «Ми проводимо семінари, тренінги та навчальні заходи, на яких розповідаємо селянам, як впливає на якість молока повсякденний догляд за тваринами — починаючи від доїння та годівлі корів і закінчуючи охолодженням молока та його транспортуванням на молокопереробне підприємство», — розповідає Пундор.
Не очікує дива й власник ферми «Бабині кози» Олександр Бабин. На відміну від великих підприємств він має не лише «молочну незалежність» від переробників, а й налагодив виробництво повного циклу — від вирощування сільгоспкультур на корм своїм 140 козам до виробництва крафтових сирів. Працюючи на ринку понад 10 років, фермер орієнтується на запити вузького кола споживачів, адаптуючи свою продукцію до їхніх смаків і вимог ринку.
Прибутковість такого виробництва варіюється залежно від сезону. Фермер змушений мати якийсь фінансовий резерв, щоб перезимувати й прогодувати тварин, коли немає молока. «У тонусі» тримають і споживачі — доводиться постійно відстежувати зміни смаків, експериментувати із сортами.
