Дебіторська заборгованість є постійним головним болем усіх постачальників, що працюють на агроринку. Засоби захисту рослин, насіння, добрива фермерам потрібні восени і навесні, а розрахунок інколи відкладається на півроку і більше — до реалізації врожаю. Про те, як навіть цей недолік перетворити на конкурентну перевагу та як працює програма «Соняшник», Landlord розповіла заступник генерального директора з економіки та фінансів компанії «Ерідон» Наталія Андрущенко.
Як «Ерідон» прийшов до роботи із сільгосппродукцією взагалі, та зокрема з товарним насінням соняшника?
Основним видом нашої діяльності було і є постачання оборотних засобів для сільськогосподарського виробництва, і з кожним роком продажі на умовах товарного кредиту збільшуються. Отже, зростають і суми, на які ми кредитуємо сільгоспвиробників, виникають питання щодо збалансування грошового потоку та своєчасного закриття дебіторської заборгованості. Сільськогосподарське виробництво має сезонний характер, і, надаючи товарний кредит, ми маємо сплачувати значні суми податків, а повернення коштів від виробників починається лише після збору врожаю. Тому з кожним роком питома вага закупівлі сільгосппродукції у рахунок погашення дебіторської заборгованості зростає.
Але останні три роки ми помітили, що поставки зернових в погашення заборгованості не збільшуються, і постало питання: за рахунок яких позицій ми можемо розширити діяльність, щоб грошовий потік не зазнавав скорочення? Нашу увагу привернув соняшник, і ми не прогадали. Але купувати товарний соняшник для подальшого перепродажу в Україні невигідно. Натомість продукти переробки соняшника мають експортний попит. До того ж це більш керований процес, впродовж якого компанія може впливати на закупівлю продукції, її переробку та подальший продаж готової продукції за кордон.
Що було спочатку: компанія придбала олійноекстракційний завод, а потім почала працювати із соняшником, чи навпаки?
Спочатку, як я вже зазначила, постало питання збалансування грошових потоків, податкового планування, а потім вже йшлося про підприємство, яке ми можемо купити. Вже під існуючі потужності ми розпочали реалізацію програми форвардних закупівель «Соняшник». Одразу після придбання заводу було розроблено план дій щодо технічного переоснащення підприємства: модернізовано рушально-віяльний цех (потужність збільшилася з 500 до 1000 т на добу), ми переоснастили екстракційний цех і цех грануляції та загалом оновили всі комунікації. Виробнича потужність збільшилася до 355 000 т на рік, або до 1000 т на добу.
В Україні достатня кількість соняшника, і забезпечити переробку в 30 000 т на місяць цілком реально. На сьогодні все обладнання запущене в експлуатацію, ми вийшли на заплановану виробничу потужність, навіть бачимо, що є можливість наростити обсяги переробки до 1200 т на добу.
Ми маємо змогу відвантажувати готову продукцію переробки як на автотранспорт, так і на залізничний та водний. На балансі підприємства є лінія, що виходить на річковий причал, де ми перевантажуємо шрот на баржі — саме таку логістику ми вже використовували для гранульованого шроту в минулому році. Це дозволяє відвантажити 1600–2000 т на добу.
Яка кількість сільгосппідприємств зараз співпрацює із заводом?
Ми запустили завод у вересні 2019-го і під кінець року вийшли на повну виробничу потужність. За період 2019 року ми співпрацювали із понад 120 сільгосппідприємствами, що розташовані у Миколаївській, Кіровоградській, Одеській, Херсонській, Чернігівській та Київській областях. Із двох північних регіонів плече доставки значне, але олійність сировини вища, ніж, наприклад, у Миколаївській області. Цього року плануємо розширити географію закупівель. Ми створили бюджет закупок, який передбачає співпрацю навіть із Західним регіоном — хочемо подивитися, якою буде якість місцевого соняшника. Але, звичайно, особливу увагу приділятимемо підприємствам, що розташовані неподалік заводу. Якщо транспортні витрати та ціна соняшника не дозволять нам везти його на Миколаївський олійноекстракційний завод, ми продамо його тим підприємствам, що переробляють сировину в найближчих до постачальників регіонах.
Які умови запропонує компанія в цьому сезоні?
Програма на 2020 рік буде ще більш досконалою. Ми пропонуємо поставити нам соняшник на певних базових умовах. А саме: на етапі підписання договорів ми укладаємо форвардну угоду на постачання соняшника по базовій ціні (рівень якої є неризикованим) з можливістю її коригування на момент поставки. При цьому контрагент без якихось додаткових обмежень отримує у нас товарний кредит на засоби захисту, насіння, мінеральні та мікродобрива. Отже, він знає, що отримає якісний товар і гарантовано продасть соняшник за вигідною ціною, що буде погоджено на момент збору врожаю та розрахунку.
І є господарства, що зацікавлені новими умовами?
Вже зараз у нас близько 40 форвардних договорів, адже сезон продажу насіння та засобів захисту рослин розпочато.
Отже, потужності олійноекстракційного заводу будуть забезпечені повністю?
Так. За результатами 2019 року, який, нагадаю, був неповним, у нас до 70% потужностей були завантажені за рахунок погашення дебіторської заборгованості, а решта — за рахунок закупівлі соняшника у тих контрагентів, які висловили бажання купити в нас насіння, засоби захисту рослин або міндобриво за гроші та у свою чергу продали нам соняшник. Додатково зазначу, що ми готові розробляти з господарствами індивідуальні програми закупівель не лише на один рік, а й на більш тривалий термін, щоб ми мали змогу прогнозувати свої потоки, а сільгоспвиробник — планувати обсяги вирощування соняшника.
Ви експортуєте олію наливом чи, може, є плани щодо власного фасування?
Наша програма націлена на реалізацію олії наливом. Стоїть мета покращення якісних показників продукції, адже поки що ми випускаємо олію другого ґатунку. Зараз працюємо над запуском процесу гідратації, аби перейти на виробництво олії першого ґатунку.
Гранульований шрот здебільшого відвантажується на експорт, так само, як і олія. Гранульоване лушпиння ми реалізуємо в Україні, а зовнішньоекономічний контракт на цю продукцію зараз перебуває в розробці.
Олію ми експортуємо через трейдерів, а шрот відвантажуємо самі до Іспанії, Туреччини, Малайзії, Єгипту і М’янми.
Чи розглядається можливість переробки ріпака?
Дійсно, за технічними параметрами завод будувався для переробки соняшника і ріпака. Ми можемо переробляти обидві культури без додаткових технологічних змін — треба лише тимчасово зупинитися, переналаштувати обладнання та перейти на іншу культуру. Переробку ріпака на цей рік ми запланували, але все залежатиме від законодавців. Якщо так звані соєві правки будуть скасовані, то нам не знадобиться переробка ріпака. В такому випадку будемо експортувати ріпак.
