Митний безвіз закінчився: що змінилося для українських аграріїв і чи можливо уникнути мільярдних збитків

6 червня набули чинності перехідні заходи щодо торгівлі Європейського Союзу з Україною. Так званий митний безвіз, який функціонував три роки і був однозначно вигідний вітчизняним аграріям не продовжили через позицію низки європейських країн. 

Нині в Україні експерти, громадські організації та бізнеси підраховують можливі збитки від рішення ЄС та будують альтернативні торговельні стратегії. Наскільки вони реалістичні та чи можливо уникнути прогнозних втрат мільярдів євро спробували розібратися журналісти Landlord.

Довідка:

“Торговельний безвіз” між Україною та ЄС набув чинності 4 червня 2022 року як тимчасовий захід для підтримки української економіки під час повномасштабного вторгнення Росії. Він передбачав скасування мит і квот на український експорт до Євросоюзу. Угоду подовжували двічі, востаннє – до 5 червня цього року.

Згідно з Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, для більшості аграрної та харчової продукції з України встановлено тарифні квоти. Певна кількість продукції може експортуватися до ЄС без сплати мита або зі зниженим митом, але у межах встановлених обсягів (квот). Якщо ці обсяги перевищено, на додатковий імпорт застосовуються митні ставки. Митні ставки, своєю чергою, мають комбіновану структуру і включають адвалорну (відсоток від вартості) та специфічну складову (фіксовану суму за одиницю товару).

Серед товарів, охоплених дією тарифних квот, під час дії АТЗ значно збільшився експорт кукурудзи, м’яса птиці, виноградного та яблучного соку, сухого молока, а також цукру та продуктів його переробки. 

Загалом, варто очікувати, що повернення до умов ПВЗВТ найбільш відчутно вдарить по українських виробниках агропродукції з вищою доданою вартістю, зокрема, виробниках цукру, птиці, яєць, та продуктів переробки рослинництва.

Що кажуть про повернення до тарифних квот в уряді

У профільному аграрному відомстві (а саме аграрії найбільше постраждають від повернення до довоєнних квот) переконують, що нинішня ситуація є тимчасовою і в міністерствах вже працюють над новими умовами для українських експортерів.

Це проміжне рішення, яке дозволяє уникнути найгіршого сценарію та зберегти доступ українського аграрного експорту до європейського ринку. Воно дає час і простір для того, щоб знайти стабільне довгострокове рішення в межах угоди про асоціацію та зони вільної торгівлі, — написав міністр аграрної політики України Віталій Коваль.

За його словами, діалог з європейськими партнерами конструктивний: домовилися працювати швидко, цілеспрямовано й узгоджено.

Є політична воля з обох сторін знайти збалансоване рішення вже до кінця липня. Наша мета — уникнути невизначеності, дати нашим аграріям зрозумілі правила гри та забезпечити сталий доступ української продукції до ринку ЄС, — резюмував він.

За словами віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції – міністерки юстиції Ольги Стефанішиної,  ЄС розуміє критичну важливість для України в умовах війни передбачуваних та зрозумілих умов торгівлі, важливість агроекспорту для економічної стабільності країни.

Є чітка політична воля знайти збалансоване рішення вже до кінця липня 2025, – заявила Стефанішина.

Про перегляд умов АВТ говорять і в Європейському Союзі, однак там ніхто не називає жодних термінів.

Ми не шукаємо щорічного продовження цих заходів, ми шукаємо довгострокове рішення. Саме тому – зосереджуємося на ПВЗВТ – поглибленій та всеохоплюючій угоді про вільну торгівлю, яка існує між Євросоюзом та Україною з 2016 року. Зараз тривають переговори щодо її перегляду, модернізації та актуалізації. Це наш довгостроковий фокус, – розповів речник Єврокомісії  Балаж Уйварі. – Але як відповідальна установа, ми також повинні бути готові до можливих перехідних заходів, які нещодавно були затверджені у відповідному комітеті, – повідомив він.

Куди і скільки агропродукції експортує Україна

Експорт сільськогосподарської продукції має вирішальне значення для економіки України, а легша торгівля з ЄС допомогла українським фермерам подолати величезні труднощі, включаючи тимчасову втрату їхнього основного експортного маршруту через Чорне море та труднощі з виробництвом. 

Однак різке зростання експорту відносно дешевих українських товарів на ринок ЄС призвело до опору з боку місцевих фермерів у таких країнах, як Польща, Угорщина та Словаччина. Це, своєю чергою, спровокувало політичне протистояння щодо протекціоністських заходів між сусідніми країнами, деякі з яких, як-от Польща, раніше були сильними союзниками.

Наразі 57% українського експорту прямує до Європи. 2021 року цей показник складав лише 36%. Такий різкий стрибок відбувся саме завдяки скасуванню обмежень на український імпорт з боку ЄС у 2022 році. Торік безмитний режим продовжили, проте на деякі чутливі товари, як-от цукор, мед, курятина, були встановлені мита. 

Головною статтею експорту лишається агропродукція: на неї припало $1,5 млрд, що складає майже половину всього експорту з України. Найбільше експортується кукурудзи (16,4% усього експорту), також соняшникової олії та пшениці. Після агросектору друге місце посідає гірничо-металургійний комплекс.

Харчова промисловість займає частку в 9%, і головною статтею є макуха. 

За роки повномасштабної війни українська міжнародна торгівля значно регіоналізувалася, зокрема через логістичні обмеження. Так, експорт до Африки та Близького Сходу скоротився через блокаду Чорного моря. Торгівля з СНД наближається до нульового значення, і в результаті найбільш значним торговим партнером України став ЄС. Торік 60% українського експорту та 50% українського імпорту припадало саме на ЄС.

Більшість обмежень у межах DCFTА (EU-Ukraine Deep and Comprehensive Free Trade Area — Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі між Україною та ЄС) стосуються саме сільськогосподарської продукції, адже ці ринки, як правило, надзвичайно зарегульовані, і будь-які послаблення щодо аграрної сфери відбуваються в останню чергу. Для багатьох промислових товарів, що експортувала наша країна до ЄС до початку повномасштабної війни, вже діяли точкові домовленості. Тобто для певних груп промислових товарів, оскільки вони досягли європейських критеріїв якості, було включене зелене світло.

Від вільної торгівлі з ЄС найбільше виграли українські агроекспортери. Так, за період 2021-2024 років експорт саме сільськогосподарських товарів і харчової продукції зріс з 6,8 до 13,1 млрд євро. Проте диверсифікація зменшилася: левову частку займають продукти рослинництва (близько 20%), і ще близько 20% припадає на олії та жири, переважно рослинні, – розповіла економістка Центру економічних стратегій Яна Охріменко. 

«Ми експортуємо сировину, а імпортуємо товари з вищою доданою вартістю. До п’яти товарів, яким найбільше загрожує повернення до умов тарифного лімітування, належать кукурудза, цукор, натуральний мед, птиця, виноградний та яблучний сокові концентрати», — додала фахівчиня.

Торік Україна стала третім постачальником сільськогосподарської продукції до ЄС, пропустивши попереду тільки Бразилію (17,1 млрд. євро) і Велику Британію (16,6 млрд. євро), та випередивши США (12,0 млрд. євро) і Китай (10,0 млрд. євро).

Торік поставки української аграрної продукції до ЄС принесли українському бюджету 13,1 млрд. євро.

Що передбачають правила торгівлі, які набули чинності від 6 червня

За умовами торгівлі, річні квоти безмитних поставок ділять на 12 місячних квот.

Тобто якщо раніше залежно від товарної позиції безмитне постачання могло припинитись у березні, червні, серпні чи жовтні, то тепер “лічильник” може включатись щомісяця, а стоп-кран – обмежувати постачання умовно 3, 5 або сьомого числа відповідного місяця. На перший погляд, нібито просто арифметика, однак укладання і виконання контрактів точно стане складнішим та більш нервовим, – написав нардеп Данило Гетманцев.

Найболючіший момент полягає в тому, що ми повертаємося не просто до квот на сім товарних груп, які є в АTM, а до умов ПВЗВТ — поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі (DCFTA), яка була встановлена Угодою про асоціацію, підписану у 2014 році. Нею передбачено близько 30 квот. Відтак до пшениці, кукурудзи, цукру додається томатна паста, молочна продукція, етанол, свинина, яловичина.

Найбільшого удару зазнають виробники кукурудзи, для яких квота у річному вимірі скоротиться до 650 тис. тонн. (для порівняння – торік в Європу відвантажено понад 14 млн. тонн, або майже половина, річна безмитна квота – майже 11,2 млн. тонн, п’ятимісячна – 4,7 млн. тонн), тобто безмитної торгівлі практично не буде.

Квота на цукор скоротиться більш ніж удвічі – до 40,7 тис. тонн (торік загальний експорт солодкого товару встановив рекорд цього століття – майже 750 тисяч тонн, з яких близько 40% було поставлено до держав ЄС). У 2024 році Україна достроково вибрала річну квоту у 262,6 тис. тонн.

Українська економіка може недоотримати близько 3 млрд євро

Торговельна частина Угоди про асоціацію (ПВЗВТ) версії 2021 року не відповідає реальним обсягам ні українського виробництва та експорту, ні актуального європейського попиту на агрохарчову продукцію, вважає голова комітету з євроінтеграції УКАБ Олександра Авраменко. 

Говорячи про такі чутливі товари як цукор, птиця, яйця, варто нагадати, що частка української продукції в споживанні Євросоюзу сягає менш як 2-3%, відповідно, загалом наш вплив на європейський ринок незначний, мізерний. Хотілося б, щоб споживачі української продукції в Європі висловлювали свої думки, для цього і працює УКАБ у Брюсселі, налагоджуючи діалог із європейськими стейкхолдерами.

За підрахунками УКАБ, українська економіка може недоотримати близько 3 млрд євро валютної виручки у 2025 році, якщо продукція не буде постачатися на ринок Європейського Союзу. До того ж часу для оптимізації логістики на треті ринки не вистачить. 

Доволі відчутний удар – у 2025 році весь місячний товарний експорт становить у середньому 2,9 млрд. євро, і компенсувати такі втрати аграрного експорту на інших ринках практично нереально”, – підсумував нардеп Гетманцев.

Україна також може втратити значні кошти для фінансування армії, оскільки Євросоюз є її ключовим торговельним партнером, сказав міністр фінансів України Сергій Марченко.

За оцінками Української аграрної конфедерації, орієнтовні втрати за галузями виглядають наступним чином:

• Економіка загалом: $2,5–3,5 млрд/рік.
• Птахівництво: до $400–500 млн/рік.
• Цукрова промисловість: до $100–120 млн/рік.
• Мед: до $80–100 млн/рік.
• Переробка овочів і фруктів: до $60–90 млн/рік.
• Окремі підприємства (МХП, Астарта, Agrofusion): від $20 млн до $250 млн/рік.

Постраждають насамперед ті фермери, які залучені в ланцюги доданої вартості, наприклад, з пшениці в борошно. Зазвичай у нас сира пшениця забирає всю квоту. Але ж в квоті у нас не тільки пшениця, а й продукти її переробки, такі як борошно, крупа чи бите зерно, лущина. Відповідно, оця продукція не буде їхати в тих обсягах, як вона їде зараз. 

Молочники також ризикують втратити доходи. Вони і так не дуже багато експортували, і їх присутність на ринку не була великою проблемою для європейських молочників — в пікові моменти, коли не вистачає продукції в ЄС, Україна може перекривати нестачу. Так от мита зроблять нашу продукцію непрохідною або ж менш конкурентоздатною на європейському ринку і всі ті, хто залучений в процес формування молочної продукції, також постраждають. 

На виробників томатів також негативно вплинуть обмеження, адже їм і так складно доводиться: томати переважно вирощують у Запорізькій, Херсонській і Миколаївській областях, які весь час під обстрілами. 

З яйцями теж проблема, адже зараз вони не можуть експортуватися повноцінно на наші «старі» ринки: країни Близького Сходу та Південно-Східної Азії. Досі залишаються труднощі з логістикою до Гонконгу — через Румунію, а не напряму з Одеси. Через це «з’їдаються» додаткові декілька днів в дорозі, які важливі для цього продукту. На жаль, контейнеровози та рефрижератори не заходять в достатній кількості. Тому наші виробники значною мірою залежать від експорту до Європи, сплачуючи мита. Бо це економічно вигідніше, ніж суттєво скорочувати виробництво без розуміння, як його потім знову нарощувати. 

По фіналу, продукція, яка залишиться в Україні, звичайно, впаде трохи в ціні, тому що її може бути забагато. Непідготовлений виробник не може так швидко ні адаптувати своє виробництво, ні швидко переорієнтувати свій експорт. Тобто на внутрішньому ринку ціна може трохи впасти. В Євросоюзі вона навпаки може зрости, – пояснила Олександра Авраменко. 

Чи можливо мінімізувати втрати аграріїв на зовнішніх ринках поза Європою?

Міністр аграрної політики та продовольства України Віталій Коваль розглядає можливість розвитку торгівлі з країнами Африки та Близького Сходу. 

У 2021 році близько 11% українського експорту агропродовольчої продукції припадало на країни Близького Сходу (без урахування Туреччини, яка окремо забезпечувала ще 5%), а близько 12% — на країни Африки.  Проте, в 2022, сумарна частка країн цих регіонів в експорті українського АПК впала до 12%; в 2023 та 2024 динаміка лишалася подібною. Загалом, експорт української АПК до «Глобального Півдня» помітно скоротився під час повномасштабної війни (але до цього ми ще повернемося).

Ключова причина скорочення експорту до країн Африки та Близького Сходу на початку повномасштабної війни — блокада Чорного моря. До повномасштабного вторгнення морські порти залишалися головною артерією українського аграрного експорту: у середньому 87% сільськогосподарських товарів експортувалося саме водними шляхами. Однак уже в березні-червні 2022 року, на тлі блокади портів, ця частка впала більш ніж удвічі.

Зернова ініціатива, яка діяла з липня 2022 по липень 2023 року, частково стабілізувала ситуацію: частка агроекспорту, що здійснювався морем, зросла до 59,3%. Після припинення угоди, в серпні–грудні 2023 року, частка морських перевезень лишилася подібною завдяки зерновому коридору. 

Протягом 2024-го ситуація з експортом надалі стабілізувалася, і експорт зернових та олійних Чорноморськими портами лишався на стабільно високому рівні — утім, більшість агропродовольчих товарів прямувала до країн Європи.

Якщо відкинути можливі логістичні складнощі, необхідно врахувати продовольчий шантаж з боку росії. У маркетинговому році 2022/23 обсяг експорту пшениці з росії сягнув рекордних 45 млн тонн — це на 36% більше, ніж роком раніше. Ба більше, цей показник перевищив попередній рекорд, встановлений у 2017/18 році, на 3,5 млн т. Значну частину цього зростання забезпечив експорт до країн Близького Сходу та Африки (регіонів, які найбільше постраждали від скорочення постачань українського зерна). Між 2021 та 2024, український експорт зернових культур, олійного насіння, та рослинних олій до країн «Глобального Півдня» скоротився більше, ніж на 60% (або приблизно 8 млрд доларів). Водночас російський експорт аналогічних товарів до регіону виріс приблизно на 20% (за даними ITC).

За роки повномасштабної війни, росія помітно збільшила присутність свого продовольства на ринках «Глобального Півдня» на відміну від України. Країна-агресор досить успішно використовує експорт продовольства як інструмент колоніальної політики і економічного тиску.

Варто очікувати, що спроби України повернути собі аграрні ринки Африки та Близького Сходу викличуть нове загострення боротьби за контроль над логістикою в Чорному морі — з усіма ризиками для безпеки судноплавства та морської інфраструктури. Як і в багатьох сферах української економіки епохи повномасштабної війни, військові потужності зрештою матимуть вирішальне значення.

Які можливі сценарії розвитку торговельних відносин після 6 червня прогнозують фахівці

Про можливі подальші варіанти розвитку торговельних подій розповідає старша економістка ЦЕС Яна Охріменко.

Варіант 1 – Повноцінна інтеграція до ринків ЄС. Хороша новина полягає у тому, що, здається, ЄС не проти лібералізувати рух товарів, послуг, та капіталу з Україною ще до набуття нею статусу повноцінного члена. Проте, це вимагатиме повноцінного впровадження норм та стандартів ЄС.

В рамках Угоди про асоціацію, Україна мала впровадити 19  директив та 37 регламентів. На момент набуття статусу кандидата, Україна імплементувала більшість нормативно-правових актів, що регулюють стандарти якості та збуту для різноманітних аграрних продуктів (згідно з дослідженням ЦЕС). Натомість законодавче регулювання організації аграрних ринків, обігу генетично модифікованої продукції, та збереження біорізноманіття поки що залишається недостатньо розвиненим.

Якщо ж розглядати повний обсяг сільськогосподарського acquis, який Україна має імплементувати для набуття членства в ЄС, то розрив між українською та європейською моделлю регулювання аграрного сектору стає ще більш очевидним. Законодавство, що стосується генної інженерії, культивацію сільськогосподарських культур, використання добрив і пестицидів, а також екологічних практик у сільському господарстві, суттєво відрізняється від норм ЄС. Проте зміни або ухвалення нових законів недостатньо, адже в Європейському Союзі контроль за дотриманням норм виробництва забезпечується завдяки значному фінансуванню в межах Спільної аграрної політики (САП) (умовно кажучи, «гроші в обмін на докази лояльності цілям САП»). Наразі, Україна не в змозі забезпечити такий масштаб підтримки для аграрних виробників — навіть за умови надання Pre-accession Assistance in Rural Development.

У підсумку, пришвидшення імплементації сільськогосподарського acquis в Україні можна тільки вітати, але це явно не план на короткострокову перспективу.

Варіант 2 – Запровадження дзеркальних заходів. В ЄС, сільськогосподарська продукція щедро субсидується з фондів САП: в середньому,  частка виплат становить третину загального доходу. Оскільки виплати підвищують конкурентоспроможність європейської продукції, їх можна розглядати як вияв протекціонізму з боку ЄС. Наприклад, в 2024 році, Китай ініціював диспут у СОТ з приводу європейських субсидій на молочну продукцію. Існує думка, що сирна галузь в Україні також потерпає від несправедливої конкуренції з боку ЄС.

Зазначимо, що СОТ схильна дивитися крізь пальці на сільськогосподарські субсидії в ЄС, оскільки значна їх частина пов’язана із природоохоронними практиками. Утім, гіпотетично, в рамках Угоди про асоціацію (ст. 40), Україна має право запровадити обмеження на аграрну продукцію ЄС, якщо остання серйозно загрожує українським виробникам (принаймні, почати відповідне розслідування).

У розрізі окремих країн-членів ЄС та галузей, роль українського попиту більш помітна. Наприклад, Польща спрямовує до України 12,1% свого експорту живих тварин, 6,7% — кави, чаю та прянощів, 4,4% — фруктів та горіхів, 3,7% — живих рослин і квітів та майже 3,7% овочів. Угорщина — понад 5,9% смол та рослинних екстрактів, а Словаччина — понад 4,1% продуктів млинної промисловості. Утім, ЄС залишається для України значно важливішим ринком збуту, ніж Україна для Європейського Союзу. Отже, навіть за наявності формальних підстав, обмеження аграрного імпорту з ЄС не перетвориться на ефективний важіль для забезпечення ширшого доступу українських аграріїв до європейського ринку.

Варіант 3 – Короткострокові домовленості. Здається, більшість зацікавлених сторін в Україні до останнього сподівалися на поновлення вільної торгівлі з низкою «але» (наприклад, нових лімітів на вибрані групи товарів). Такий сценарій забезпечив би Україні безперебійний експорт (а ще — стабільні валютні надходження і підтримку галузей, що розвиваються). Проте, термін дії попереднього регламенту завершиться заледве за місяць. Лишається надія, що хоч і з запізненням, але домовленості з ЄС вдасться досягти. Проте, в офіційних колах, оптимізму щодо такого сценарію все менше.

Варіант 4 – Перегляд Угоди про асоціацію. Подальша торгівля між Україною та ЄС відбуватиметься за правилами Угоди про асоціацію. А отже, на Україну чекають досить запеклі, і (що найгірше) тривалі перемовини щодо нових мит і лімітів тарифних квот.

Яким бачать майбутнє профільні асоціації аграріїв

Директор Спілки «Борошномели України» Родіон Рибчинський заявив, що  експорт борошна з України в Євросоюз може фактично зупинитися.

Річ у тому, що воно входить в одну групу з пшеницею, якої можна експортувати буде лише на рівні 1 млн т. Зрозуміло, що борошну не знайдеться місця. Ми давно звертались, писали листи, щоб вивести з «пшеничного коду» борошно, але все так і лишилось, — сказав він.

За словами Рибчинського, можливість постачати борошно до ЄС є критично важливою для українських підприємств борошномельної та зернопереробної галузі через суттєве скорочення внутрішнього споживання.

До того ж ускладнена експортна логістика (мінімальна кількість контейнерних перевезень з портів Великої Одеси) мінімізує можливість диверсифікації експорту.

Серед топ-10 виробників, експорт п’яти компаній суттєво або повністю залежить від ринку ЄС (частка ЄС в експорті — понад 70%). Важливо зазначити, що 60% підприємств мають чинні довготривалі експортні контракти з європейськими партнерами, — зазначив Рибчинський.

Він додав, що середній обсяг інвестицій у модернізацію та розвиток виробництв з початку війни тільки топ-10 борошномелів становить близько 10 млн євро.

Пшениця

Обсяги експорту пшениці до ЄС можуть скоротитися з 6 млн т до лише 1 млн т, і більшість учасників ринку вже закладають ці обмеження у свої стратегії, зазначив комерційний директор Spike Brokers Олександр Соловей.

За його словами, Європа й далі залишається важливим ринком для України — через близьку логістику і високу платоспроможність покупців. Але якщо доступ туди обмежать, трейдерам доведеться шукати нові, більш віддалені напрямки. А це означає вищі витрати на логістику й фінанси.

«Це суттєво вплине на тих, хто цим буде займатися. Одна справа — це вантажити костери, хендіки на найближчі ринки і це вимагає одного фінансового навантаження, а інша справа — потрібно шукати логістичну оптимізацію і вантажити це великими переходами, що потребує більших фінансових ресурсів, і це вже зовсім інші вимоги до трейду. Тому, скажімо, це більше гра для міжнародних компаній, які мають менше бар’єрів щодо фінансових ресурсів. Тому це суттєво вплине на конʼюнктуру ринку», — пояснив Олександр Соловей.

Він також зауважив, що поки Україна зосереджувалась на постачанні зерна до ЄС, росія активно розширювала свою присутність на азійських ринках, скориставшись скороченням українського експорту. Крім того, в окремих країнах уже діють технічні бар’єри для українського зерна. Зокрема, є вимога здійснювати відвантаження не з українських портів, а через територію Румунії чи Болгарії, що ускладнює логістику та здорожчує операції.

Україні, зазначає Соловей, доведеться повертатися на ринки, які раніше були втрачені. А це — складна задача, яка потребує демпінгу та додаткових інвестицій.

Кукурудза

Кукурудза все одно буде їхати, тому що ЄС імпортує багато кукурудзи і її треба брати звідкись, каже Андрій Бут, директор департаменту зовнішньоекономічної діяльності Групи «АГРОТРЕЙД».

Очікується, що по кукурудзі річна безмитна квота може зменшитися з 4,7 млн т до 650 тис. т. Але, як пояснюють експерти, після вичерпання цієї квоти мито буде 0%. За словами Тараса Качки, дійсно, в Угоді про асоціацію, яка обговорювалася ще у 2009–2010 роках, передбачено тарифну квоту на кукурудзу обсягом 650 тис. т. При цьому базове мито визначене на рівні понад 100+ €/т. Однак це лише юридичні рамки.

Ніколи не було такого мита і такого обсягу торгівлі. Ми завжди експортували більше. До повномасштабного вторгнення ми експортували навіть рекордний обсяг 14 млн т при квоті 650 тис. т, — пояснює Качка.

Заморожені овочі та ягоди

«Заморожена кукурудза також потрапляє під квотування. За новими правилами, для нас встановлюється квота лише до 1 тис. т, а після її вичерпання діє мито — 5,1% плюс 94 €/т», — розповідає Ігор Усатий, менеджер з продажу бренду Tevitta, під яким щороку експортується до 15 тис. т заморожених овочів і ягід до країн ЄС.

За його словами, у таких умовах українська заморожена кукурудза буде неконкурентною в порівнянні з продукцією виробників із країн ЄС. Адже 99% цього товару Україна постачає саме на європейський ринок. Найбільшими імпортерами є Німеччина, Польща, Франція, Бельгія, Італія та країни Балтії. В інші регіони — зокрема до США або Азії — цей продукт майже не експортується через високу вартість логістики і наявність там сильних місцевих виробників, як-от Індія чи Китай.

ЄС — це наш єдиний реальний ринок. І якщо квоти таки будуть запроваджені, ми неминуче втратимо частину бізнесу.

Водночас, за його словами, підстав для занепокоєння щодо інших заморожених овочів наразі немає: 

Наприклад, броколі, цвітну капусту чи перець ми вирощуємо в обмежених обсягах, переважно для внутрішнього ринку. Це не є експортні позиції, тому суттєвого впливу на них очікувати не варто.

Проте Ігор Усатий попереджає про важливий нюанс — особливості подачі декларацій, щоб скористатися квотою. І тут вирішальну роль відіграватиме швидкість: хто раніше подасть документи — той отримає право на безмитне ввезення. Водночас компанії, які імпортували товар у той самий день, але подали документи пізніше, не встигнуть використати квоту і змушені будуть платити мито.

Це створює ризики: клієнти можуть відмовитися від товару, навіть якщо він уже на складі. І тоді нам доведеться ввозити продукцію назад в Україну. А реімпорт означає додаткові витрати — перевезення та ПДВ, що дуже болісно для компаній, — пояснює він.

Щодо ягід, то наразі офіційної інформації про квотування немає. Проте, якщо подібні обмеження будуть запроваджені і для цієї категорії, наслідки можуть бути ще серйознішими. Україна входить до трійки лідерів з експорту ягід до ЄС. У 2024 році вона стала найбільшим постачальником малини на європейський ринок. 

Чорниця — ще один ключовий продукт — традиційно експортується не лише до ЄС, а й до інших регіонів світу. Але Євросоюз все одно залишається головним покупцем.

За останнє десятиріччя ми значно наростили обсяги виробництва ягід. Якщо введуть обмеження, це боляче вдарить по всьому сектору, — каже Ігор Усатий.

Він зазначає, що в Україні працює близько 50 великих ягідних компаній, зокрема й органічні виробники. Саме вони найбільше залежать від експорту до ЄС. Обмеження можуть серйозно вплинути як на ціни, так і на загальний стан ринку.

Постраждає і кінцевий європейський споживач, і українські виробники. ЄС, швидше за все, скоротить обсяги закупівель, а ми втратимо ключовий ринок збуту. Особливо складно буде ягідникам, бо кожна десята українська компанія у цій сфері отримує фінансування саме з Європи — від державних програм Німеччини, Швейцарії тощо. Вони ж і купують цей товар. Виходить, що ті, хто нас підтримує, одночасно створюють нові бар’єри для доступу до власного ринку. Подивимось, як ця ситуація розвиватиметься, але легко точно не буде.

Біоетанол

Про те, що для ЄС наш біоетанол є «чутливим товаром» почали говорити ще з лютого. Зараз, як розповідає виконавчий директор «Укрбіоетанолу» Тарас Миколаєнко, ЄС розглядає повернення квоти на імпорт біоетанолу з України в обсязі 100 тис. т. На думку Миколаєнка, є принаймні декілька аргументів, які мали б змусити європейців соромитися такого рішення.

Перший — негативне сальдо торгівлі по групі 22 УКТ ЗЕД (алкогольні, безалкогольні напої, оцет). За даними Держстату, з 2017 по 2024 рік імпорт продукції 22-ї групи зріс із $309 млн до $484 млн. У той час як експорт зріс лише до $180 млн, більшість якого — це сировина (спирт). При цьому сальдо взаємної торгівлі продовжувало бути від’ємним і зросло на понад $30 млн. 

«І незважаючи на ці цифри нам все рівно вводять квоту», — говорить Миколаєнко.

Другий аргумент — використання біоетанолу в бензині.

Цього року, за словами Миколаєнка, Україна мала б вийти на рівень експорту біоетанолу до ЄС у 160 тис. т — завдяки зростанню виробництва, зокрема запуску сучасного потужного заводу в Городку Львівської області.

Очікувалося, що з цього обсягу близько 80 тис. т повернеться в Україну вже у складі готового пального. Адже з 1 травня 2025 року в країні набула чинності вимога щодо обов’язкового вмісту 5% етанолу в транспортному паливі. Через загрози, пов’язані з війною, змішування компонентів пального всередині країни на нафтобазах стало небезпечним. Тому українські компанії змушені імпортувати вже готові бензини з доданим етанолом. А щоб знизити витрати на логістику — понад 50 €/м³, або приблизно 7% від загальної вартості — український біоетанол везуть на переробку на європейські нафтопереробні заводи.

«І цей біоетанол ми ж імпортуватимемо з польських заводів. Тобто навіть тільки за рахунок цього обсягу приріст уже мав би бути. А тепер нам просто блокують  експорт», — пояснює Миколаєнко.

Він також наголошує: наразі виробництво біоетанолу з кукурудзи стало збитковим: 

Кукурудза — по 230 €/т, етанол — по 580 €/т. Мінус 300 €/т. Багато українських заводів уже не запускаються через збитковість. Єдиним варіантом, що ще залишається рентабельним, є виробництво етанолу з меляси.

Чи існують альтернативні ринки для українського біоетанолу? За словами Миколаєнка, потенційними напрямками можуть бути Швейцарія та Велика Британія. Втім, остання нещодавно уклала угоду про вільну торгівлю зі США, що відкрило її ринок для дешевого американського етанолу. Як наслідок, уже три європейські біоетанольні заводи оголосили про зупинку виробництва. Морський експорт біоетанолу наразі ускладнений через війну, тому поставки українського біоетанолу до ЄС залишаються фактично безальтернативними.

Цукор

Українська цукрова галузь вже певною мірою адаптувалася до обмежень в експорті.

Ми жили в режимі квот із 2024 року, тому ситуація не нова. Але якщо говорити глобально, то для нас ЄС став справжнім рятівним колом, — зазначає Яна Кавушевська, голова «Укрцукру».

Вона пояснює: якщо до повномасштабного вторгнення близько 50% експорту цукру їхало до країн Середньої Азії, то зараз ці ринки для нас втрачені. У 2023-2024 роках їх місце посів ринок ЄС. Однак із поточними обмеженнями з боку ЄС ми втрачаємо цей критично важливий ринок і потрапляємо в залежність від світового ринку, який характеризується високою волатильністю та домінуванням тростинного цукру.

Крім того, якщо говоримо про світовий ринок, потрібно не забувати, що фоббінг українського цукру все ще суттєво дорожчий (+-70 $/т) порівняно з європейськими виробниками, які мають вільний доступ до північних портів, — говорить Яна Кавушевська.

За її словами, експортний потенціал України по цукру оцінюється в 1 млн. т, але нам потрібні «гарантовані» ринки збуту. Будувати експортну стратегію української цукрової галузі, виходячи лише з перспектив світового ринку, неможливо. Українська цукрова галузь може повною мірою реалізувати свої конкурентні переваги передусім в рамках бурякоцукрового поясу.

Тому важливість експортувати цукор на європейський ринок залишається критичною для української цукрової галузі і ми розраховуємо на збільшення європейської квоти. Також ми просимо міністерства — і агрополітики, і економіки — сприяти зняттю мит на український цукор на ринках країн-нечленів ЄС, зокрема країн ЦЕФТА (Албанія, Боснія та Герцеговина, Молдова). Це близькі нам ринки із зручною наземною логістикою, — зазначає Яна Кавушевська.

Вона також додала, що попри успішний і навіть рекордний з точки зору експорту 2024 рік, у 2025-му галузь очікує на спад основних показників — як у виробництві, так і в експорті цукру.

За словами Яни Кавушевської, українські виробники вже почали адаптуватися до нових реалій. Окрім погодних умов, на рішення аграріїв скоротити посіви під цукровим буряком вплинула і невизначеність щодо перспектив експорту, зокрема в ЄС, а, отже, і побоювання щодо можливості отримати цільовий прибуток. Тому вони віддали перевагу більш «передбачуваним» культурам.

Молочна продукція

У разі скасування режиму АТП ЄС знову запровадить квотування для української молочної продукції. Зокрема, за умовами, що діяли раніше, річна квота становила 5 тис. т для знежиреного молока, 3 тис. т — для вершкового масла, та 10 тис. т — для продукції з незбираного молока. Усі обсяги, що перевищують ці ліміти, обкладатимуться ввізними митами, пояснює голова Ради директорів «Спілки молочних підприємств України» Вадим Чагаровський.

І ці мита будуть суттєвими. Наприклад, якщо говорити про масло, то мито становитиме близько 1890 €/т. При тому, що середня експортна ціна в ЄС — 6400 €/т, додайте ще мито — і європейським покупцям буде просто не вигідно купувати нашу продукцію, тому що мита будуть сплачувати ті, хто ввозять, — каже Чагаровський.

Вадим Чагаровський зазначив, що у 2022 році Україна експортувала до ЄС 14 тис. т вершкового масла. При квоті в 3 тис. т — це дуже високий показник, який став можливим лише завдяки дії АТП. Якщо ж буде відновлено стару квотну систему, це завдасть серйозного удару по галузі. 

Це вплине як на внутрішній споживчий ринок, так і на ринок сировини — ситуація зміниться кардинально, — додає він.

Схожі ризики є й для експорту сухого молока: у 2024 році ми поставили в ЄС більше 20 тис. т — тобто втричі більше за встановлену квоту. 

Якщо поглянути на митні ставки, то для масла мито складає близько 33% від його вартості, а для сухого молока — до 50%. У таких умовах ми автоматично стаємо неконкурентоспроможними. Для нас ринок просто закривається, — говорить Вадим Чагаровський.

Україна пропонує перегляд квот на основі середніх фактичних обсягів експорту за роки війни. Наприклад, якщо ми вивезли 14 тис. т масла — то й квота має бути такою ж. Це було б логічне порозуміння, пояснює експерт.

За його словами, оскільки ситуація з експортом до ЄС залишається невизначеною, українські виробники активно шукають альтернативні ринки збуту. І наводить приклад: якщо минулого року загальний обсяг експорту становив €200 млн, то на частку ЄС припало лише €72 млн. Решта продукції постачалася до країн СНД (Молдова, Грузія, Азербайджан, Казахстан), Близького Сходу, Північної Африки, а також Азії — зокрема до Китаю. 

Одна, як зауважує Вадим Чагаровський, особливістю нашого експорту є те, що на зовнішні ринки ми відправляємо тільки біржові продукти. А продукти з високою доданою вартістю залишаються поза увагою.

Щоб виробляти таку продукцію, потрібно модернізувати підприємства. А ні власних коштів, ні пільгових кредитів у підприємств немає,— пояснює він.

Андрій Табалов, гендиректор «Волошкового поля» та голова Євроінтеграційного комітету СМПУ зауважує, що для молочної галузі України це буде серйозне випробування. Головна проблема — навіть не самі мита, а відновлення квот. Йдеться про обмеження на такі товари як згущене молоко, свіжа молочна продукція, сухе молоко та масло. І коли ці правила зміняться, а вони, на жаль, зміняться, обсяги експорту неминуче скоротяться.

Прогноз очевидний: українські молочні переробники постачатимуть менше продукції до ЄС, але при цьому залишаться беззахисними на власному ринку. Адже Україна не вводить жодних обмежень або квот на ввезення молочних товарів з Європи. А це ставить українських виробників у нерівні умови.

За словами Табалова, для українських споживачів, можливо, ситуація на перший погляд виглядатиме краще — адже через надлишок продукції ціни на молоко, сири та інші молочні продукти можуть тимчасово знизитись. Але для галузі це буде черговий виклик. Ми ще не повністю оговталися від кризи кінця 2024 року, багато молокопереробних підприємств отримали великі збитки. І тільки зараз починається повільне відновлення.

Особливо прикро, що на нашому ринку вже сьогодні є велика кількість імпортної продукції — наприклад, польських сирів, які виробляються з урахуванням значних дотацій Євросоюзу. Ця продукція легко конкурує з українською не завдяки кращій якості, а через підтримку, якої українські виробники позбавлені. Тому я переконаний — баланс у торгівлі має бути взаємним. І в цій ситуації українська держава має відстоювати інтереси національного виробника, — підсумував Табалов.