Павло Стефаниць, СК «Арсенал Страхування», — про трансформацію страхового ринку, очищення галузі та нові правила, які поступово змінюють ставлення бізнесу до страхування.
Український ринок страхування переживає період глибоких змін. І, мабуть, головна особливість цього процесу полягає в тому, що трансформація самого ринку відбувається швидше, ніж змінюється ставлення до нього клієнтів. Особливо це відчутно в аграрному секторі, де страхування довгий час сприймалося радше як формальність, ніж як інструмент управління ризиками.
Повномасштабна війна значно підвищила рівень невизначеності для аграрного бізнесу. До звичних погодних ризиків додалися нові фактори: руйнування інфраструктури, пошкодження техніки, логістичні проблеми. У таких умовах страхування поступово починає відігравати іншу роль. Воно стає елементом фінансової стійкості бізнесу, своєрідною подушкою безпеки у ситуації, коли передбачити розвиток подій стає дедалі складніше.
Втім, головною перешкодою для розвитку страхування залишається не відсутність продуктів і навіть не їхня ціна. Найбільший бар’єр – це недовіра, яка сформувалася на ринку роками.
Чому аграрії не довіряють страхуванню
Я часто чую від агровиробників, що вони не хочуть мати справу зі страховими компаніями. У багатьох із них був негативний досвід у минулому. Частина компаній не виконувала свої зобов’язання, договори були складними для розуміння, а врегулювання збитків нерідко перетворювалося на довгу і виснажливу процедуру. Люди роблять висновки на основі цього досвіду і переносять його на весь ринок.
Тому страхування в аграрному секторі часто використовується лише тоді, коли цього вимагають фінансові партнери. Наприклад, банки або лізингові компанії, які фінансують купівлю техніки, майже завжди вимагають страхового покриття для заставного майна. У такому випадку страхування стає умовою угоди, а не добровільним рішенням самого бізнесу.
Разом з тим саме такі розмови з клієнтами, які відкрито говорять про недовіру, часто є найцікавішими. Якщо людина готова озвучити свої сумніви, значить вона готова і слухати аргументи. І тоді з’являється можливість пояснити, що ринок страхування сьогодні вже не той, яким він був десять чи п’ятнадцять років тому. Саме з таких розмов, крок за кроком, і починається відновлення довіри.
Ринок, який змінюється швидше, ніж здається
Те, що страхування сьогодні виглядає інакше, ніж десять років тому, багато в чому пов’язано зі зміною підходу до регулювання галузі. Ключовий перелом стався у 2020 році, коли нагляд за страховим ринком перейшов до Національного банку України. Для галузі це означало набагато жорсткіші вимоги до прозорості, капіталу та виконання зобов’язань перед клієнтами.
Наслідки цієї трансформації добре видно в цифрах. Якщо ще кілька років тому на ринку працювали сотні страховиків, то сьогодні їх залишилося в рази менше. У 2020 році в Україні налічувалося близько 350 страхових компаній. У 2022 році їх було вже 157, а сьогодні — трохи більше п’ятдесяти. За оцінками учасників ринку, найближчими роками їх може залишитися близько сорока.
На перший погляд таке скорочення може здатися ознакою слабкості галузі. Насправді йдеться про інший процес — очищення ринку. Завдання регулятора полягає в тому, щоб на ринку працювали лише ті компанії, які здатні стабільно виконувати свої фінансові зобов’язання. Для клієнтів це означає, що страхова послуга повинна бути однаково надійною незалежно від того, наскільки добре людина орієнтується у фінансових питаннях або має доступ до професійних юристів.
Ця трансформація вже змінює структуру ринку. Компаній стало менше, але їхня фінансова стійкість значно вища. У нашому випадку, наприклад, у 2025 році приріст бізнесу порівняно з попереднім роком склав близько 60 відсотків.
Наступний етап трансформації страхового ринку пов’язаний із впровадженням міжнародних стандартів фінансової звітності та вимог до капіталу. Уже з 1 січня 2027 року всі страхові компанії в Україні повинні працювати відповідно до стандартів IFRS-17 та Solvency II. Для галузі це означає ще більш жорсткі правила фінансової дисципліни та прозорості.
Ці стандарти добре відомі на європейському ринку. Вони визначають вимоги до структури капіталу страховиків, до управління ризиками та до якості фінансової звітності. Фактично це означає, що українські компанії повинні відповідати тим самим правилам, за якими працюють страхові компанії в країнах Європейського Союзу.
Для клієнтів це важливо з однієї простої причини. Чим вищі вимоги до фінансової стійкості страховика, тим більше гарантій того, що він зможе виконати свої зобов’язання у складний момент. Тому ці зміни мають значення не лише для самого ринку страхування, а й для бізнесу, який користується його послугами.
Довіра формується через досвід
Попри всі структурні зміни на ринку, головним фактором розвитку страхування залишається довіра клієнтів. І вона не з’являється миттєво. Довіра формується через практичний досвід.
Найчастіше цей процес починається з простих речей. Наприклад, коли підприємець страхує власний автомобіль і отримує страхову виплату після аварії або іншого інциденту. У цей момент страхування перестає бути абстрактною фінансовою послугою і стає реальним інструментом, який працює.
З часом цей досвід переноситься і на бізнес. Людина починає інакше дивитися на страхування техніки, майна чи врожаю. І що більше на ринку з’являється таких історій, тим швидше змінюється загальне ставлення до страхування.
Саме тому розвиток галузі сьогодні залежить не лише від регуляторних реформ або нових страхових продуктів. Він залежить від накопичення позитивного досвіду взаємодії між бізнесом і страховими компаніями. І цей процес уже відбувається, хоча іноді він і здається повільнішим, ніж хотілося б.
