Власник господарства «Білі Роси» Юрій Кобизський не боїться нових викликів. А BMW X5 не лякають випробування сільськими дорогами
На преміальному SUV BMW X5 ми вже втретє подорожуємо Україною, щоб познайомитися з високоефективними вітчизняними аграрними підприємствами, які теж можна вважати преміальними: вони тим чи іншим чином задають стандарти галузі. Цього разу команда Landlord завітала до селища Понорниця Коропського району Чернігівської області, де на нас чекав власник фермерського господарства «Білі роси» Юрій Кобизський.
Свого часу фермер займався рослинництвом, але згодом вирішив змінити спеціалізацію на молочне скотарство. На момент прийняття рішення у власника не було відповідного галузевого досвіду, тому довелося вчитися у міру занурення у справу. Але, якщо маєш зиск та прагнення до досконалості, все стає можливим: за час освоєння скотарства надій з однієї корови зріс майже втричі.
ВИТВІР МИСТЕЦТВА
Досконалість — ось чим керується власник господарства «Білі роси» у своїй праці, постійно покращуючи власну ферму. І в цьому він дуже схожий на інженерів BMW, які кожну модель компанії намагаються перетворити на витвір технічного мистецтва. X5 — яскравий тому приклад.
Зараз Кобизський їздить на преміальному позашляховику японської марки, тож йому є з чим порівнювати. «Японські позашляховики мають свої переваги, але BMW X5 більш високотехнологічний автомобіль, — ділиться першими враженнями він. — Конструкція, ергономіка, зрештою зовнішність — усе красномовно говорить про досконалість та високий статус автівки».
Те ж саме можна сказати й про серце автомобіля — двигун. Наша машина у версії xDrive25d оснащена дволітровим дизельним мотором, який без перебільшення є одним з найкращих двигунів сучасності. Подвійний турбонаддув, мала вага та вивірена конструкція — а на виході 231 к. с. потужності й аж 500 Нм крутного моменту. З такими параметрами водій X5 ніколи не скаржитиметься на нестачу тяги та впевнено почуватиметься в будь-яких ситуаціях на дорозі.
А за динамікою цей SUV, попри свої розміри та вагу, дасть фору багатьом звичайним легковикам: до 100 км/год xDrive25d розганяється всього за 7,7 с, а максимальна швидкість становить 220 км/год.
Автомобіль Кобизського теж оснащений дизельним двигуном, тому й тут самі собою напрошуються прямі паралелі. «Дизель починаєш цінувати, коли рахуєш гроші, витрачені на паливо, — обґрунтовує свій вибір господар. — Мені, як і будь-якому фермерові, за рік доводиться наїжджати десятки тисяч кілометрів. І за кермом BMW X5 мене приємно дивує відсутність будь-яких вібрацій та яскрава напористість — таке враження, що тут і не дизель взагалі».
Власник господарства «Білі роси» буквально з перших хвилин спілкування з автомобілем зрозумів його характер: драйв, задоволення за кермом і відчуття досконалості незалежно від двигуна.
Ці якості BMW X5 зберігає майже на будь-якому покритті. Так, ніхто, навіть сам виробник, не вважає цей автомобіль справжнім позашляховиком, але фірмова система повного приводу xDrive у поєднанні з енергоємною підвіскою роблять справжні дива. Нехай під колесами X5 буде розбитий асфальт, ґрунтова дорога чи навіть розмита дощем стежина поміж полями — автомобіль впевнено просувається вперед. І при цьому комфорт завжди залишається на найвищому рівні: свою справу роблять якісна шумоізоляція, міцний кузов, зручні крісла та численні електронні системи допомоги водієві. «BMW X5 комфортний навіть за таких некомфортних умов, у яких щодня працюють фермери, — зауважує Кобизський. — Додам до цього дуже важливий момент: на будь-якому покритті, у будь-якій дорожній ситуації він справляє враження легкокерованої автівки».
Нам майже нічого додати до такого вердикту. X5 — це досконалість у найкращому своєму прояві.
ВИПАДКОВИЙ СКОТАР
Основним напрямом діяльності фермерського господарства «Білі роси» традиційно було рослинництво. Передусім воно відомо як господарство, що вирощує понад 30 елітних сортів картоплі. Ще тут культивують соняшник, сою, кукурудзу. Але життя інколи приносить несподіванки, і тепер у довідниках спеціалізацією «Білих рос» вказане молочне скотарство.
За словами Кобизського, він мав плани розширення рослинницького напряму, тому «Білі роси» придбали господарство в селі Атюша Коропського району, а згодом — у селі Криски. Та окрім земельного банку у спадок отримали несподіваний «дарунок».
«Коли купили перше господарство, там було 150 напівдохлих корів. Шкода було віддавати їх на забій, тому вирішили спробувати себе у тваринництві, — згадує фермер. — У першому селі ми три роки вчилися. Вчилися всьому — годівлі, утриманню, розвитку породи. Потрібно було освоювати і теорію, і практику». Коли зрозуміли, що на цьому можна заробляти, вирішили реконструювати комплекс у селі Криски і завести нормальне стадо шляхом відновлення штучного осіменіння, розповідає Кобизський.
На початках продуктивність стада становила 7–10 л молока від корови на день, зараз вона вже зросла до 20–21 л. У планах господаря вийти на європейські показники — 30 л молока на добу від кожної корови.
Цьому передував нелегкий шлях реконструкції комплексу, встановлення німецького обладнання (напувального, доїльного, вентиляційних систем, холодильників тощо) і закупівлі для початку дешевих неплемінних корів для поступового поліпшення породи (осіменіння) голландськими голштинами. За підрахунками Кобизського, для повного оновлення породи треба приблизно 10 років. Щоб піти швидким та ефективним шляхом — закупити корів голштинської породи, у господарства бракувало коштів. Племінна корова коштує не менш ніж 10 000 євро, і придбати одразу тисячу голів «Білі роси» не могли.
Господарство має власну кормову базу (силос, сінаж, зерно) та із самого початку уклало угоду із впровадження технологій приготування кормів з австрійською компанією «Шауманн Агрі». Представник компанії, в якої докупаються деякі добавки і вітаміни, виступає технологом процесу і консультантом з раціону корів. «Без власної кормової бази рентабельність була б близькою до нуля, у таких умовах розвивати тваринництво нереально. Якщо все купувати, то неможливо працювати з прибутком, — зауважує Кобизський. — Наша мета — довести дійне стадо до тисячі голів».
І він близький до мети — загальне стадо зараз вже сягає 1600 голів великої рогатої худоби, а рентабельність молочного напряму власник господарства оцінює у 30–50%. Його молоко влітку 2018 року переробники закуповували по 8,5 грн/л, у той час як у господарствах населення — по 3,5 грн/л. Це й не дивно, пояснює Кобизський, — «Білі роси» продають молоко класу «Екстра» з низькою кількістю соматичних клітин і відсутністю бактеріального забруднення. Навіть припинення постачання молокопродуктів до РФ не мало для господарства негативних наслідків — попит на якісне молоко залишається на високому рівні.
Ще один здобуток «Білих рос» — висококваліфікований персонал. «Ми брали ветлікарів прямо з навчальної лави, вчилися разом з ними. Бо не було і немає можливості наймати зоотехніками іноземців, які могли б впроваджувати технології на місці», — ділиться Кобизський.
За розрахунками господаря, кошти, що вкладаються в техніку та технології, повернуться приблизно через сім років. Могло б бути і швидше, та за умови постійного розвитку доводиться розширятися, щось добудовувати, а сама техніка амортизується. Та попри всі труднощі Юрій Кобизський налаштований оптимістично. Тваринництво, на відміну від вирощування зернових чи олійних, — це гра в довгу. Але вона дає господарству міцну основу для подальшого розвитку.
Текст: Вадим Добровольський Фото: Олександр Ларичкін
