Історія фермерства Маріо Ренгеля бере початок із 2004 року. Тоді господарство налічувало п’ять корів та 20 га землі, залишеної батьками після виходу на пенсію. Сьогодні фермер володіє поголів’ям великої рогатої худоби (овець і телят) у кількості 230, молочних корів — 95, а також 400 га землі, де вирощує кукурудзу, пшеницю, соняшник. Крім того, пан Ренгель дає свою техніку в оренду іншим аграріям.

У сімейній фермі з ним та його дружиною працюють ще п’ять робітників. Маріо займається сільським господарством усе життя, ще маленьким хлопчиком допомагав татові возити на тракторі тютюн. Закінчив середню електротехнічну школу, а після навчання в економічному училищі в Крижевцях (до речі, це історичний центр греко-католиків Хорватії, більшість з яких має українське походження) повернувся працювати на фермі. Філософія успіху Маріо криється в такому розумінні: всі, хто займаються сільським господарством, мають мало вільного часу та багато зобов’язань, але тільки наполегливий та ефективний у своїй роботі досягне успіху. Із цією філософією фермер і побудував успішний бізнес.

Щоб вижити в конкурентній боротьбі й зменшити негативний вплив як природних, так і економічних факторів, хорватський аграрій повинен диверсифікувати господарство. Що й зробив пан Ренгель. Окрім тваринництва він займається вирощуванням зернових. За останні роки ціни на молоко значно знизилися, й розвивати тваринництво наразі стало невигідним. Тому Маріо планує зменшити поголів’я й залишити тільки високопродуктивних молочних та м’ясних особин, при цьому розвиваючи рослинництво і збільшуючи посівну площу.

– Висока врожайність робить рослинництво привабливим для інвестування, — переконаний фермер.

Він вважає, що за високої врожайності навіть зменшення цін на зернові залишає цю галузь фінансово привабливою.

Достатній рівень врожайності досягається завдяки усім відомій технології вирощування культур — якісне зерно, контроль складу ґрунту та зменшення негативних кліматичних впливів. Перед посадкою хорват завжди бере аналізи ґрунту й визначає його мінеральний та кислотний склад. Відповідно до потреб культури вносить добрива, а також обробляє рослини засобами захисту, що робить їх більш стійкими до негативних кліматичних впливів та хвороб. За вимогою фермери мусять використовувати засоби захисту рослин, виготовлені в Європейському Союзі, що значно підвищує собівартість вирощування через їх більшу ціну, але при цьому технологія дає чудові результати, а головне — забезпечує фермеру дохід. Маріо отримує врожайність кукурудзи 9,8 т/га, пшениці — 5,2 т/га, соняшника — 3,3 т/га.

На думку фермера, головна проблема, яка знижує врожайність, — посухи, що є наслідком кліматичних змін. Траплялося, у період інтенсивного росту рослин по кілька тижнів не було опадів, що призводило до зниження врожайності до 30%. Посухи стають усе більш регулярними, що стимулює аграріїв замислитися над інвестуванням у системи зрошення.

Втім, загалом у цій адріатичній країні сприятливі погодні умови. Вони, а також державні програми роблять рослинництво привабливим. Фермери можуть отримати державну компенсацію в розмірі 300–600 євро/га залежно від культури вирощування. Маріо вважає, що це є значною підтримкою, особливо при культивуванні низькорентабельних культур, таких як цукровий буряк (для цієї культури найвища субсидія — 600 євро/га).

В автопарку пана Ренгеля три комбайни. Нещодавно він придбав комбайн за 550 000 євро потужністю 650 к.с. і продуктивністю 3500 т на добу. Маріо каже, що він зміг купити такий дорогий комбайн завдяки програмі підтримки розвитку фермерства від Євросоюзу. В рамках цієї програми він отримав грошову компенсацію в розмірі 50% вартості комбайна. Нагадаємо, що в Україні фермери можуть придбати вітчизняну техніку й отримати компенсацію в розмірі 40% від її вартості  та отримати компенсацію відсотків по кредиту. Ощадбанк пропонує своїм клієнтам фінансування під 0,1% в рамках партнерських програм для оновлення власного автопарку*.

Хорватський аграрій дуже радіє новому придбанню, оскільки комбайн допоможе йому ефективніше працювати.

– Ця машина має автопілоти, регулювання висоти скошування, нахил адаптера та багато інших функцій, що допоможуть виконувати роботу швидше, а ще комбайн дуже надійний і не ламається швидко, — ділиться хорватський фермер.

На запитання, чи варто інвестувати в таку дорогу техніку, він відповів, що для виробництва якісного силосу потрібно, аби зелена маса якомога швидше потрапила в анаеробне середовище, чого не можуть забезпечити прості комбайни. Новий агрегат скосив 900 га кукурудзи за один місяць, на що звичайним машинам потрібно було би три. Аграрій переконує: за п’ять років його інвестиції повернуться.

Маріо не планує зупинятися на досягнутому й слідкуватиме за новинками на ринку сільськогосподарської техніки, аби придбати ще кілька комбайнів і підвищити конкурентоспроможність свого господарства.

– Я завжди буду слідкувати за новими технологіями, оскільки тільки так можу вижити на все більш вимогливому ринку та бути конкурентоспроможним на світовій аграрній сцені, — вважає пан Ренгель.

Від 1995 року, коли завершилася Балканська війна, а особливо з 2013-го, щойно Хорватія стала повноправним членом ЄС, економіка цієї країни продовжує динамічно зростати. АПК також розвивається, хоча, зважаючи на невеликі розміри держави, тамтешні аграрії розуміють, що не можуть стати великими гравцями на світовому ринку, однак завзято борються за повноцінне забезпечення внутрішнього. Постійна конкуренція, зокрема від колег з ЄС, змушує хорватських фермерів невпинно шукати шляхи вдосконалення всього процесу — від вирощування сільськогосподарської продукції до логістики її збуту, в чому вони часто досягають неабиякого успіху. Приклад Маріо Ренгеля — промовистий доказ цього.