Молоде американське подружжя Сем і Брук давно хотіло присвятити себе сільському господарству. Вони одразу зійшлися на тому, що вирощуватимуть полбу, втім, довго не могли пристати до роботи, вирішити, де заснувати господарство. Доленосною для їх бізнесу — як і для всього життя — стала мандрівка вздовж річки Метоу, яку подружжя здійснювало з парою улюблених лабрадорів: їм так сподобалися краєвиди, що вони вирішили заснувати ферму саме тут.

Сьогодні їх господарство — це сімейний бізнес, який розпочався 2005 року, коли Брук і Сем побачили нішу для вирощування та обробки стародавньої культури — полби.

Сем відповідає за більшість сільгоспробіт і контролює млин. Брук управляє PR-процесом, продажами й пакуванням. Менша дочка Ларкін готує печиво з полби для екскурсій, які проводяться на фермі. Старша донька Марія стежить за тим, аби всюди було чисто. Крім них у господарстві є персонал у складі ще чотирьох осіб.

Полба, Triticum dicoccum, є давнім предком пшениці. Це універсальне зерно з чудовим насиченим смаком і високою харчовою цінністю. Вона має багато білку — до 22% (для порівняння: у звичайної пшениці — 14%), у неї низький вміст глютену (кількість хромосом — 28), що робить полбу гарним вибором для людей, чутливих до більш розповсюджених, гібридизованих видів пшениці.

Сьогодні у вирощуванні цієї культури компанія Брук і Сема встановлює своєрідний «золотий стандарт».

«Наша полба завжди на 100% органічна, живильна, виплекана сонцем, ідеально розмелена й упакована», — починає розмову Брук.

Полба була однією з перших одомашнених зернових культур, культивованою в Азії, Африці та Європі протягом 5000 років існування сільського господарства світу. Науковці вважають, що вона з’явилася понад 17 тисячоліть тому! Впродовж століть полба поступово відходила на другий план через конкуренцію більш продуктивних гібридних сортів твердої пшениці.

«До початку ХХ століття. високопродуктивні штами замінили давню культуру майже всюди, за винятком деяких частин Європи та Північної Африки», — розповідає Сем.

Утім, наприкінці 1990-х — на початку 2000-х у всьому світі почався процес відновлення культивації полби (яку в США часто називають «еммер»). Причина, як зазначає Брук, — «високий рівень білку й те, що відповідні харчові вироби можуть споживати й алергики». Тож, виходить, сімейний бізнес Сема та Брук перебуває у фарватері світових тенденцій.

Для кращого розуміння специфіки культури доповнимо наведені вище дані енциклопедичною інформацією: «Маса 1000 насінин полби в середньому становить 29–35 г, на відміну від пшениці, де маса 1000 насінин — 40–50 г. Вихід крупи із зерна полби становить 61–85%, тоді як з ячменю — 56%, гречки — 69%, проса — 77%. Зерно має гарний показник вирівняності за розміром, що сприяє технологічному процесу виробництва круп високої якості та знижує втрати. Коефіцієнт розварюваності у різних зразків полби — від 6,6 до 8».

Господарство Сема і Брук займає 140 акрів землі. Більшу частину цієї території, звісно, засаджено полбою.

В її культивації подружжя не стало винаходити велосипед, спробувавши знайти золоту середину в досвіді колег — як із США, так і з Європи.

 «Після нетривалих експериментів ми зупинилися на сорті Ceralio. У нашому регіоні домінують сіро-бурі підзолисті ґрунти, що цілком підходять для полби (загалом ця культура невибаглива й може рости навіть у посушливих місцях). Оскільки в нас органічне виробництво, як добриво під час оранки використовуємо рідкий азот, перегній та компост», — ділиться Сем.

Обробіток ґрунту (глибина — 20 см) у сімейному господарстві проводять плугами за два тижні до посіву. Для посіву, що зазвичай відбувається на початку жовтня, застосовують пневматичні сівалки. Дотримуються 20-сантиметрової ширини між рядками, вносячи 200 насінин на квадратний метр.

 «Догляд за рослинами простий. По суті, треба слідкувати, щоби вони отримували достатньо вологи, плюс провести боронування (особливою пружинною бороною) ранньою весною», —  веде далі Сем.

На його фермі збирають полбу в стадії «зеленого зерна», тобто дещо раніше, ніж зазвичай, у фазі повної зрілості.

«Готове «зелене зерно» за кольором нагадує оливку. Саме в ньому максимальний вміст білку та корисних ферментів живлення. Для збору підходить метод прямого комбайнування», — каже американський аграрій.

Коли врожай вивезено з поля, полбу очищують і перемелюють на борошно.

«Оскільки ми працюємо в умовах інтенсивної органічної системи землеробства, то висаджуємо різноманітні покривні культури, такі як льон, гречка, гірчиця, конюшина, горох. Покривні культури висаджують протягом весни. Перед тим як вносити насіння, ґрунт обробляють», — резюмує Брук. Взагалі покривні культури — це «зелене добриво» для підвищення родючості ґрунту на наступний рік.

Як бачимо, господарство наших американських співрозмовників може бути прикладом у різних напрямах, зокрема, в дотриманні органічних норм виробничого процесу. Насмілимося припустити: саме за такими фермами — майбутнє всього світового АПК.