Паулюс Жемайтіс вирішив продовжити справу батьків і присвятити себе сільському господарству. Він самостійно займається землеробством лише кілька років, хоча знайомий з ним із раннього віку. На думку молодого фермера, це досить цікава й перспективна діяльність.

«Сільське господарство — цікава робота, яка приносить мені задоволення. Від самого початку таємниці землеробства я переймав від батька, який багато чому мене навчив. Я звик до цієї роботи і не хотів би міняти її на жодну іншу», — ділиться пан Жемайтіс.

Пан Паулюс почав управляти фермою самостійно два роки тому, після смерті батька, й наразі продовжує втілювати в життя ідеї, які той не встиг реалізувати. Ферма пана Жемайтіса сягає 80 га, на якій він займається рослинництвом. За його словами, більша частина землі орендована.

«Незважаючи на високу вартість оренди — від 100 євро за гектар, вільної землі немає. Тому я не очікую, що в майбутньому зможу розширити господарство», — каже наш співрозмовник.

На фермі литовського аграрія культивують озиму та яру пшеницю, тритикале та ріпак. В останні роки пан Паулюс почав вирощувати також горох.

«Землі в нашому регіоні бідні, щоб отримувати вищі врожаї, необхідно використовувати багато різних добрив», — каже молодий фермер.

Три роки тому в його господарстві почали вирощувати ріпак на площі 12 га. Кліматичні зміни, що супроводжуються посухами, негативно впливають на врожайність культур, тому в останні роки пан Жемайтіс зосереджений не тільки на виборі культур вирощування, які б давали гарний прибуток, а й на виборі сортів, що здатні забезпечувати високу врожайність. Тому перш, ніж обрати насіння для вирощування, аграрій завжди робить тестове висівання, а потім обирає найоптимальніший для себе сорт. Це дає змогу отримувати прогнозовану врожайність.

«Порівняно з попередніми роками минулорічна урожайність ріпаку була нижчою. Раніше ми збирали 3 т/га, а минулого року — близько 2 т/га. І хоча в період вегетації культура була належним чином підтримана, дощове літо завадило отримати гарний врожай. Тому потрібно враховувати всі подібні моменти й ретельно обирати сорти для вирощування», — пояснює литовець.

Він уже готовий до збору цьогорічного врожаю. За його словами, пшениця виглядає добре, тому він очікує отримати близько 4 т зерна на гектар.

«Звичайно, якість зібраного врожаю буде залежати від погоди, а окрім цього, на полі виросло багато бур’яну, тому збирати врожай буде складніше», — пояснює аграрій.

Говорячи про купівельні ціни на пшеницю, пан Жемайтіс підкреслив, що очікує вищих цін, ніж були минулого року. За пшеницю екстракласу торік платили 153 євро, за клас I — 146, а за клас II — 137. Як розповідає фермер, раніше він все зерно продавав безпосередньо в період збору врожаю, оскільки не мав власного зерносховища. Звісно, це ставило його в не зовсім вигідне становище, адже ціни в період збору врожаю найнижчі. Тому восени минулого року пан Паулюс побудував зерносховище, й за підсумком 2020-го він планує частину врожаю зберігати там і почекати кращих цін.

Литовця також приваблює вирощування гороху — покупці багато платять за нього. Наступного року фермер планує розширити площу культивування гороху ще й з метою збільшення природного азоту в ґрунті.

«Горох добре впливає на врожайність пшениці. Після нього врожайність збільшується на 1–1,5 т/га», — наголошує аграрій.

Управляти господарством молодому литовцю допомагає мати: вона веде бухгалтерський облік, замовляє засоби захисту рослин та виконує деяку адміністративну роботу. На запитання, чи користується пан Паулюс програмами підтримки від ЄС, він відповідає: коли почав управляти фермою й хотів скористатися програмою підтримки молодих аграріїв, то отримав відмову, оскільки у нього не було двох років досвіду фермерства. Тепер, набувши досвіду, він… не може скористатися програмою, бо його господарство не належить до малих ферм.

«У нас занадто багато землі, — пояснює литовець. — Я хотів би скористатися програмами підтримки від ЄС й оновити техніку, але потрібно розраховувати на власні сили».

Незважаючи на всі труднощі, пан Паулюс налаштований оптимістично та сподівається, що якість його роботи, як і результати, поліпшуватимуться.

«Я сподіваюся, що з роками отримаю досвід і знання. Не маю наміру опускати руки. Врешті-решт, час, який я відводжу праці на землі, присвячений добробуту моєї родини. Чим краще й відповідальніше я працюю, тим вищими будуть результати», — переконаний литовець.

За його словами, сільське господарство є єдиним способом заробітку для молоді Литви, яка живе в сільській місцевості, оскільки там немає інших джерел доходу. Та молодим людям непросто розпочати власну справу, особливо якщо вони не отримали ґрунт у спадок. Отже, держава повинна всіляко сприяти аграріям-початківцям, адже наразі більшість фермерів Литви — літні люди, і без залучення молоді в майбутньому сільське господарство цієї країни зіткнеться з великими труднощами.