Через гірську місцевість лише 3% території Чилі підходить для ведення сільського господарства. Однак там існує унікальний клімат: це південна півкуля, де періоди збирання врожаю протилежні до більшості основних споживчих ринків. Це означає, що Чилі може підтримати невелику, але процвітаючу сільськогосподарську торгівлю. І це робить країну самодостатньою й здатною експортувати на світові ринки конкурентоздатну продукцію.

Ізоляція країни, котра простягається на узбережжі Тихого океану, від інших територій допомогла зберегти її від найгірших хвороб та шкідників, що завдають шкоди більшості сільськогосподарських господарств Західної півкулі. Це, своєю чергою, дозволяє виробляти більше здорових культур на обмежених угіддях.

Рослинництво проводиться майже виключно в центральній долині Чилі, причому культивуються різноманітні культури: виноград, яблука, груші, персики, зернові, кукурудза, цибуля, помідори, овес, квасоля, часник, спаржа. Також розвинуте тваринництво (зокрема, активно розводяться вівці), а у водах Тихого океану культивують рибу (наприклад, лосося).

Експорт сільськогосподарської продукції є одним із найбільших і стабільно зростаючих секторів у Чилі. Крім іншого, це зумовило підвищення інтересу до АПК із боку жінок.

Якщо їхати на південь від Сантьяго – столиці Чилі – можна спостерігати, як хмарочоси зникають із поля зору, а пейзаж змінюється на нескінчені виноградники. Загалом у країні харчова промисловість забезпечує від 10 до 15% ВВП.

Через чотири години автомагістраль приводить у Лос-Крісталес, містечко на 2600 чоловік, розташоване за 330 км від столиці. У самому місті є лише одна асфальтована дорога.

Тут можна побачити великі яблучні сади, поля пшениці або картоплі. Майже все, зібране тут, іде на експорт.

«У мене є маленький наділ, – каже мешканка Лос-Крісталеса Міріам Гусман. – Але не кожен має доступ до невеликої ділянки землі для вирощування власних культур. Мені пощастило успадкувати таку землю».

Ділянка, на якій Гусман вирощує переважно кукурудзу, є частиною спадкового поля, що було розділене між нею та її трьома братами й сестрами. Її «шмат» має площу 24 га.

«Різні с/г-культури в Чилі здебільшого вирощуються на невеликих фермах, – описує Міріам поточну ситуацію. – Близько 70% господарств мають менше 20 гектарів».

Для збору врожаю вона використовує комбайн RSM RT490, узятий в оренду.

Одна з тенденцій останнього десятиріччя – причому тенденцій дуже позитивних й обнадійливих – технічні інновації в АПК Чилі. Вони застосовуються в різних напрямках: як щодо вирощування більш стійких і прибуткових культур, так і в покращенні співпраці між фермерськими господарствами для досягнення кращого доступу до ринку.

Останнім часом на агроринку Чилі активно застосують схему «зрошування рукавами» – просту технологію, яка дозволяє краще використовувати воду, збільшуючи ефективність зрошення на 60% і покращуючи врожайність. Суть «зрошування рукавами» ось у чому: через певну ділянку поля проводять пластмасову трубу, впускають туди воду, й у певних місцях через крани рідина виходять і потрапляє на рослини. Таким чином зрошуються конкретні ділянки поля, котрі цього потребують, а не все воно в цілому, тобто розхід води справді економний.

Інше тамтешнє нововведення – принцип т.зв. «точного землеробства». Суть її в тому, що весь процес вирощування відбувається на основі чітко продуманої, визначеної процедури. Спочатку визначають, наскільки ґрунт у конкретному місці придатний для певної культури, задля цього беруть на озброєння останні досягнення сільськогосподарської картографії. Отримані результати ляжуть в основу розуміння, де і які культури (якого сорту) треба висаджувати.

У випадку Міріам земля площею 24 га була нанесена на карту з точністю до сантиметрів. Коли врожай дозріває, постійно контролюються всі показники, а під час збирання відповідне обладнання дозволяє контролювати продуктивність у кожному з різних секторів землі.

«Суть у тому, щоби робити речі продумано, зі зниженням витрат і застосуванням необхідних ресурсів. Приклад: перед тим, як висаджувати кукурудзу, ми провели аналіз ґрунту. І що вийшло? До того ми планували застосування 300 одиниць азоту, але використали половину; не збиралися застосовувати калій, але використовували 180 одиниць і т.д. Недоцільно користатися старими рецептам – варто покластися на науку», – запевняє Міріам.

Постійно розвиваючись, її господарство пробує інші засоби. Один із останніх – використання аерофотознімків для визначення, чи потребують рослини добривної «підпитки». Іще в господарстві пані Гусман, де задіяні 13 працівників разом із нею, також впровадили застосування зондів для вимірювання вологості ґрунту в різних секторах, враховуючи різні реакції культур на зрошення.

Одним із наслідків такого ставлення є те, що за підсумком 2018 року в господарстві пані Гусман середня урожайність кукурудзи становила 26 т/га.

На думку Міріам, сучасний аграрій зобов’язаний отримувати чим далі більше інформації.

«Рухайтеся повільно. Розвивайтесь. Опановуйте карти», – радить чилійка.

Ще однією перевагою «точного землеробства» є простежуваність. Оскільки всі процеси фіксуються в комп’ютерних системах, можна гарантувати, що все зерно формується за певною технологією.