Наш співрозмовник – боснієць Раденко Шешич, який мешкає в містечку Ґорня Піскавиця муніципалітету Баня-Лука. Він є одним із небагатьох фермерів у цій балканській країні, хто вирішив вирощувати особливий сорт літньої пшениці – спельту, відомий у тамтешніх краях як дінкель. Культивувати цю пшеницю, яку колись вирощувати навіть древні єгиптяни і яка давно зникла зі столу західної людини, пан Шешич, за його словами, вирішив із кількох причин.

Перша в тому, що спельта швидко росте й добре приживається в боснійському кліматі. Дві інші причини – те, що її виробництво є повністю органічним і не потребує ніяких добрив або захисту. Загалом же ця давня культура має більш високий вміст білка, порівняно зі звичайною пшеницею.

«Я культивую зернові, з яких роблю борошно. Вперше про спельту почув близько десяти років тому, коли дивився телепередачу, де згадували її поживну цінність. Я дізнався, що якогось моменту цю культуру перестали вирощувати, оскільки вона дає меншу врожайність, порівняно з іншими зерновими. У нашому господарстві врожайність – дві тони з гектара», – пояснює п. Шешич.

І додає, що, з іншого боку, спельта не вимагає особливих умов і має велику стійкість до хвороб та шкідників.

Раденко згадує, що почав виробництво древньої культури восени 2016-го, коли засадив один гектар.

«Я отримав близько двох тон врожаю, з чого був дуже радий. Планую продовжити виробництво і, можливо, навіть розширити його, адже є великий інтерес до відповідного борошна», – розповідає він.

Боснієць підкреслює, що рекомендує кожному аграрієві зайнятися виробництвом спельти. Річ у тім, що вона очищає землю й не вимагає багато роботи. Майже всі інші виробничі стадії минають без особливих труднощів. Єдина специфіка – переробка зерна, що вимагає більших зусиль.

У чому ця специфіка? «Спочатку ми маємо відокремити зерно, а потім очистити від домішок через селектор. Іншими словами – зерно просто йде на очищення, а потім на подрібнення. Як бачите, різниця в процесі є», – наголошує Шешич.

Окрім спельти, господар культивує кукурудзу, жито, ячмінь, овес та пшеницю. Все його господарство простягається на 18 га.

Ось уже третій рік поспіль боснієць застосовує обраний принцип вирощування спельти, котрий здається йому оптимальним.

«Стартовий етап – обробки ґрунту, де процедура фактично така ж, як і в роботі зі звичайною пшеницею: за два тижні до посіву оремо плугами на глибину 20 сантиметрів. Особливість у тому, що засаджують не зерна, а колоски, тобто праця більш трудомістка, тож застосовуємо пневматичні сіялки. На гектар висіваємо приблизно 300 кілограмів насінин, при цьому зважаємо, щоби між рядками була відстань принаймні 15 сантиметрів».

Після цього настає період догляду за посівами. Тут ключовий момент – і для когось складність – те, що спельта не любить великих доз добрив, надто азотних. І ще важливо пам’ятати, що ця культура погано приживається на полі, де перед тим вирощували бобові, й добре там, де до того росла картопля. Щодо ґрунтів, то оптимально підгодять глинисті та суглинисті.

«Врешті, збір урожаю, – резюмує наш співрозмовник. – Тут я дотримуюся принципу, що починати треба тоді, коли у спельти з’являється ефект «воскової стиглості». За насідком того, що культура має ламкий колос, перед тим, як запускати комбайни, у них треба збавити потужність мотовил, а решета відкрити так, аби колоски вільно проходили через щілини. Водночас регулюємо подачу повітря в бік зниження».

«У мене в цілому близько 14 гектарів ріллі під пшеницею. Це наша сімейна традиція, навіть мій дід був великим виробником зернових: він серед перших у колишній Югославії сіяв гібридні сорти, а в 1950-х отримував нагороди як найкращий виробник кукурудзи муніципалітету Баня-Лука», – не без гордості пояснює Раденко.

І додає, що з 1972 року його родина активно виробляє й продає борошно з кукурудзи, пшениці, жита, ячменю та вівса. Починаючи з того-таки 2016 року він поставляє борошно ледь не до дверей клієнтів. Окрім того, його сім’я вже більше чотирьох десятиліть має стенд на Міському ринку Ґорньої Піскавиці, де можна знайти борошно, яке виробляють у Шешичів.

«Я радий, що розвинув нову галузь сімейного бізнесу – вирощування спельти», – запевняє Раденко.

Сьогодні в Західній Європі популярність двох видів літньої пшениці – спельти й полби – постійно зростає. Причина в тому, що хлібобулочні вироби з них набагато корисніші й придатні для найрізноманітніших дієт і процедур лікування.

Труднощі в тому, що зі спельтою й полбою складніше працювати, а продукти з них дорожчі (приблизно в чотири рази) за вироби зі звичного для нас зерна. Утім, із огляду на домінуючі тенденції, можна без боязні помилитися стверджувати, що ці рослинні культури мають чудове майбутнє. Можливе, те, чим сьогодні займається боснієць Шешич, уже за десятиліття-два стане нормою в усіх куточках світу, в т.ч. для України.