Польща є третім за величиною виробником ріпака в Європі після Франції та Німеччини. У цій країні ріпак культивується приблизно в 90 000 господарств і дає значні фінансові надходження як загальнодержавній економіці, так і окремим аграріям. Ця рослина є дуже важливим компонентом сівозміни на фермах. Її вирощування дозволяє зберегти біорізноманіття.

Як і було прогнозовано наперед, у посівному році 2018/2019 виробництво ріпака в Польщі скоротилося на 25% порівняно з попередніми періодами і становило приблизно 2 млн т. Цьому «сприяли» погодні умови: внаслідок великої кількості дощів восени 2017-го та посухи навесні 2018-го посівна площа культури скоротилася на 7,5% (трохи більш ніж 800 000 га), що позначилося на врожаї.

У будь-якому разі це не вплинуло на глобальне місце Польщі в даному сегменті світового агросектора — країна залишається одним із головних виробників ріпака. Наш співрозмовник — один із 90 000 польських господарників, які вирощують ріпак. Окрім іншого він належить до тих аграріїв, які також займаються виробництвом продукції з цієї культури — олії та маргарину.

«Першою та найважливішою роллю сільського господарства є виробництво продуктів харчування. Ріпак — це «первинна нафта» в Європі, він є дуже важливою сировиною у виробництві рослинних олій. Наша роль як фермерів полягає в тому, щоб забезпечити ринок якісним ріпаком», — починає розмову пан Млодецький.

Якість кінцевих продуктів ріпака, олій або маргарину залежить від якості сировини, що використовується для їх виробництва.

«Вважаю, що ми задовольняємо потреби харчової промисловості завдяки дуже точному, науково вивіреному вирощуванню та догляду за плантаціями. Починається все з вибору сортів, адаптованих до кліматичних і ґрунтових умов кожної ферми. Потім забезпечуємо належний захист і запліднення кожної культури. Нарешті, дотримуємося всіх норм під час збору врожаю», — продовжує пан Юліуш.

На його переконання, принцип сталого розвитку є основою управління фермерськими господарствами. Нині польські аграрії добре знають, як підпорядкувати інтенсивність виробництва принципам охорони навколишнього середовища. Це основна ідея сталого сільського господарства. Докладаються зусилля для захисту й поліпшення родючості ґрунтів, забезпечення різноманітності навколишнього середовища та відповідного виробничого балансу.

«Підвищуючи обізнаність і використовуючи сучасні інструменти й методи управління господарствами, фермери можуть підтримувати високі врожаї, зберігаючи довколишнє середовище», — запевняє пан Млодецький.

Упродовж 36 років він керує фермою розміром 159 га. Більшість площ його господарства засіяні ріпаком, але також культивується цукровий буряк. Частина поля призначена для кормів.

Пан Юліуш має вищу профільну освіту, здобуту в Університеті технологій та сільського господарства у Бидгощі. Це важливий аспект, оскільки він вказує, що своє господарство поляк веде не «наосліп», а використовуючи міцну методологічну базу. Вона поєднується з тим, чому його навчив батько, від якого наш співрозмовник й отримав ферму.

У культивації ріпака поляк дотримується сталих принципів: постійно треба стежити за вологістю ґрунту; найкращим попередником цієї культури є однолітні трави; оптимальним строком посіву є перша декада серпня; на гектар висівається 7,5 кг насіння; під час сівби на формування центнера продукції витрачається 5,5 кг азоту, 3 кг фосфору, 5 кг калію; оптимальним гербіцидом можна вважати Бутізан; збір урожаю слід починати у фазі воскової зрілості, а для прискорення дозрівання проводиться десифікація (висушування під корінь).

«Як відомо, в ріпаковому насінні міститься 35–50% жиру, 20–30% білка, 5% клітковини. Ріпакова олія містить вітамін E і багато ненасичених жирних кислот: омега-3, омега-6, омега-9. Харчова ріпакова олія має приємний аромат і смак. Фахівці називають її «оливковою олією Півночі», що влучно віддзеркалює цінність продукту», — веде далі польський аграрій.

Згаданий ним фермент омега-3 — більш відомий як ліноленова кислота, що становить до 35% насіння ріпака, є ідеальним компонентом для створення дієтичного маргарину. Віднедавна його почали виробляти у господарстві пана Млодецького, яке загалом спеціалізується на «звичайному» маргарині.

Для виробництва дієтичного маргарину пан Юліуш та його підлеглі застосовують формулу, завдяки якій цей продукт стійкий до окислювання, добре намащується, а головне — не шкідливий.

«У нашому маргарині 16% рослинної олії, 20% пальмової олії, 3% пектину, 1,5% фосфоліпідів, по 0,25% солі та барвника, решта — ретельно очищена вода», — ділиться секретом польський господарник.

Один із напрямів громадської діяльності пана Юліуша полягає у тому, щоб організувати польських фермерів — виробників біопалива. За його словами, останнім часом він разом із колегами ставлять собі запитання, як виглядатиме майбутнє використання ріпака для продукування біодизеля.

«Виробництво палива з нафтових джерел, безумовно, дешевше, ніж виробництво біопалива. Однак біопаливо приводить до стимулювання національної економіки, створення робочих місць та розвитку сільського господарства в цілому. Наведені переваги є аргументами для підтримки галузі», — вважає пан Млодецький.

На його переконання, дуже важливо захистити ринок біопалива від надмірного використання так званих матеріалів другого покоління, тобто відходів — наприклад, пальмової олії. Це має вирішальне значення для культивації ріпака в Польщі.

«Майже 60% національного виробництва ріпака використовується для продукування біопалива. Необхідно грамотно використовувати цю кількість, тому ми зобов’язані створити коаліцію фермерів, що спеціалізуються на біодизелі, метою якої буде захист наших інтересів на європейському рівні», — підсумовує пан Юліуш.

Він впевнений: у будь-якому разі продукування дизельного біопалива має розвивати кожна країна світу, позбавлена запасів нафти чи газу. Так, ця галузь АПК тривалий час потребує державного субсидування, зате вона створює передумови для диверсифікації ризиків і меншої залежності від зарубіжних постачальників.