На своїй землі мексиканський аграрій Ауреліо Моран працює протягом майже 22 років. На цій ділянці ростуть різні культури, але найбільшу площу займає кукурудза. У його власності 57 га. Раніше вони всі оброблялися його працівниками. Сьогодні більшу частину території — 31 га — пан Моран здає в оренду іншим фермерам.

Чому так трапилося? Бізнес пана Ауреліо залежить від нестійких ринків та непередбачуваної погоди. Навіть у центральній Мексиці, де вирощування кукурудзи існувало протягом тисяч років, воно залежить від «припливу та відпливу» торгівлі із США.

Від моменту впровадження Північноамериканської зони вільної торгівлі (NAFTA) пан Моран та інші намагалися конкурувати із сільськогосподарськими продуктами, що надходять зі Сполучених Штатів за агресивно низькими цінами, — особливо кукурудзою. У той же час усі місцеві фермери користуються недорогою високоякісною американською продукцією: насінням, добривами, інсектицидами та сільськогосподарським обладнанням.

«Ми не купуємо зерно вітчизняного виробництва, оскільки американське дешевше. Це прикра ситуація, але що ж удієш», — констатує наш співрозмовник.

Справжні проблеми почалися три роки тому зі зміною політичного клімату в США. Але агресивна щодо Мексики політика Білого дому спонукала місцевий АПК до переосмислення всього виробничого процесу. Ось і нещодавно широкого суспільного обговорення набув законопроєкт сенатора Армандо Ріоса, що пропонує Мексиці цілком припинити імпорт кукурудзи із США через реінвестування у внутрішнє виробництво й імпорт із таких країн, як Бразилія чи Аргентина.

Кукурудза (maiz) займає особливе місце в історії Мексики — вона, по суті, була відкрита тут. Проте за останні два десятиліття могло скластися враження, що самі мексиканці про це забули. Зокрема, була ухвалена низка законів, що боляче вдарили по місцевому виробництву — мексиканська кукурудза почала програвати американському імпорту.

Тому пан Моран увесь цей час мав бути гнучким, аби залишатися конкурентоспроможним на ринку. Живучи в регіоні Сьєрра-Горда, що розташований у високогірному тропічному штаті Керетаро, він може вирощувати кукурудзу й інші продукти взимку, коли, наприклад, виробники у США не здатні на таке. Однак політика Білого дому за останні три роки внесла суттєві зміни в наявний стан справ.

Як було до 2016-го? Мексика експортувала свою — дешевшу — кукурудзу до США, імпортуючи звідти дешевше насіння. Утім, ось уже два роки наш співрозмовник не може продавати продукцію на американський ринок — на заваді торговельні обмеження. І при цьому мексиканці, які роздратовані рішеннями сусідів, усвідомлюють: якщо вищезгаданий законопроєкт сенатора Ріоса стане законом, це може коштувати економіці їхньої держави щорічної втрати $2,6 млрд.

Річ у тім, що Мексика є найбільшим експортером кукурудзи до США. Особливо вона важлива для фермерів із Середнього Заходу. Сюди ж направляв свою продукцію пан Ауреліо, але відтепер, за його словами, багато чого змінилося:

«Вочевидь, нам треба переорієнтуватися на внутрішній ринок. Однак він переповнений такими самими аграріями, як я, і далеко не такий багатий, як у США».

Які можуть бути виходи із цієї ситуації? Їх лише два. Перший: очікування на «вітер змін» за північним кордоном Мексики. Другий: поступова переорієнтація всього виробничого процесу в місцевому АПК. Яким шляхом підуть місцеві аграрії — наразі не знають вони самі.

«Мій робочий день триває з 5:00 до 15:00. Працювати довше не дає змогу палюче сонце», — веде далі наш співрозмовник.

Сьогодні на ділянці пана Ауреліо на 26 га ростуть кукурудза, квасоля й гарбузи. Під першу культуру засаджено 19 га, під другою — 5 га, решту площі господарства займають гарбузи.

Посадка різних культур мінімізує ерозію ґрунту. Чому? Бо їхні корені утворюють щільну мережу, що ніби утримує ґрунт разом. Ця система також ефективна у тому плані, що максимально ощадливо використовує воду, промені сонячного світла та поживні речовини в землі.

«Можу сказати з упевненістю, що базується на наукових дослідженнях: полікультурні поля дають мінімум на 40% більше врожаю, ніж монокультурні», — запевняє мексиканський аграрій.

Для його бізнесу вищеописана система дуже важлива: зрозуміло, що мексиканські аграрії не можуть конкурувати з американськими — причому як у плані технологій, так і щодо державної підтримки. Тому фермерам, які працюють на територіях нижче південного кордону США (надто сільських), доводиться викручуватися.

Одним із результатів непростих умов праці є те, що, згідно з недавніми дослідженнями, 82% кукурудзи, вирощеної в Мексиці, містить ГМО, а більшість господарств активно використовують гербіцид гліфосат.

«По-перше, науково не доведено, що ГМО чинять шкідливий вплив на організм людини. По-друге, у нас, мексиканців, просто немає вибору, якщо ми хочемо конкурувати на ринку з американцями, канадцями, бразильцями чи аргентинцями», — наполягає пан Моран.

У його господарстві, як наслідок поєднання природних і техногенних новацій, урожайність кукурудзи становить 17 т/га. Для АПК США ця цифра не є вражаючою, втім, для Мексики вона дуже висока.

«Ми змушені буквально боротися за врожай. Окрім іншого, мій регіон посушливий, доводиться цінувати кожну краплю вологи. Саме тому, наприклад, я вношу азотні добрива за допомогою спредерів тільки «під дощ». Також чотири роки тому я опанував технологію підземного крапельного зрошення», — продовжує розповідь пан Ауреліо.

Оскільки в регіоні Сьєрра-Горда більшу частину року панує суха вітряна погода, місцеві аграрії одразу після висіву кукурудзи проводять її коткування. За тиждень після посіву поле боронують поперек рядків посіву для руйнування ґрунтової кірки та знищення ниткоподібних бур’янів. Глибина розпушування на 2 см дрібніша за глибину посіву насіння.

«Для збору врожаю я використовую комбайн Bourgoin B610. Довелося купити його: спочатку планував узяти в оренду, але такої техніки поблизу немає», — резюмує аграрій.

Пан Ауреліо переконаний: навіть якщо зовнішні відносини його батьківщини покращаться, в мексиканських аграріїв немає іншого варіанту розвитку подій, як поступова модернізація всього виробничого процесу в АПК, зокрема, кукурудзи. Це доводить: іноді ускладнення умов може привести до позитивних змін й іноді, щоби зробити два кроки вперед, треба відійти на крок назад.